Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми

СОДОКУ

1. Актуальність теми:

Содоку (хвороба укусу щурів) – розповсюджена інфекційна патологія, яка поширена на усіх континентах та материках за виключенням Антарктіди. У розповсюджені цієї патології провідну роль грають щури, які є головним резервуаром збудника та джерелом інфекції. Особливість щурів, як джерела інфікування, заключаеться у тому, що вони живуть повсюди, легко мігрують не тільки в межах окремого населеного пункту, але й здатні пересуватися на достатньо великі відстані. На різних вантажних транспортних засобах щури здатні подолати тисячі кілометрів суші та значні водні перешкоди, і навіть досягти інших континентів. Кроме цього, збудник садоку не впливає на життєздатність щурів, оскільки є для них коменсалітом, а ріст у популяції інфікованих щурів збільшує ризик зараження людини. Найбільш висока частота інфікування щурів збудниками содоку спостерігається у країнах Східної та Південно-Східної Азії. У людей захворювання содоку реєструється переважно у вигляді спорадичних випадків, також частіше за все у азіатських країнах. В країнах Європи і, зокрема, в Українї реєструються поодинокі випадки захворювання. Однак, е усі підстави вважати, що в Україні випадків захворювання людей содоку значно більше, чем реєструється. В першу чергу це зумовлено недостатньою обізнаністю лікарів відносно цієї хвороби, відсутністю епидеміологічної настороженості та відповідних діагностичних систем. Окремо слід відзначити можливість важкого та дуже важкого перебігу содоку, що за відсутності адекватного етіотропного лікування може призвести до смерті хворого.

2. Учбові цілі заняття –засвоїти особливості етіології, епідеміології, клініки, принципів діагностики та лікування содоку.

2.1. Студент повинен знати: (б-2)

– етіологію содоку та фактории патогеності Spirillae minus;

– епідеміологію содоку;

– клінічну класифікацію содоку;

– патогенетичні особливості розвитку інфекційного процесу;

– клінічні прояви содоку за типового та затяжного перебігу содоку;

– клінічні прояви можливих ускладнень содоку та можливі наслідки перенесеної хвороби;

– методи специфічної діагностики содоку;

– критерії встановлення діагнозу содоку;

– клініку захворювань, з якими необхідно диференціювати содоку;

– принципи лікування содоку;

– правила виписки реконвалесцентів із стаціонару та профілактика содоку.

2.2. Студент повинен вміти: (б-3)

– зібрати скарги, анамнез хвороби та епідеміологічний анамнез у хворого;

– провести об’єктивне обстеження хворого та виявити основні симптоми содоку;

– сформулювати та обгрунтувати попередній діагноз;

– оформити карту стаціонарного хворого та повідомлення у СЕС;

– скласти план лабораторного та інструментального обстеження хворого з урахуванням стадії хвороби;

– скласти план лікування з урахуванням стадії та важкості захворювання, наявності ускладнень, алергологічного анамнезу та супутньої патології;

– інтерпретувати результати загальноклінічних методів дослідження;

– аналізувати результати специфічних методів діагностики;

– провести диференціальну діагностику содоку;

– дати рекомендації відносно режиму, дієти та нагляду у періоді реконвалесценції.

3. Матеріали позааудиторної самостійної роботи.

Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми

(міждисциплинарна інтеграція)