Критерії клінічних стадій СН
| Стадія СН | Клінічні прояви | 6-хвилинний тест-ходьба (дистанція в метрах, яку необхідно пройти за 6 хвилин) | Порогова потужність фізичного навантаження за даними тестів з фізичним навантаженням (велоергометрія або тредміл) (у Ватах) |
| Продовження таблиці 3 | |||||||
| СН І | Скарги на задишку, серцебиття, надмірну втомлюваність, що з’являються тільки під час підвищеного фізичного навантаження та минають у стані спокою. Першу стадію СН може бути діагностовано за відсутності клінічних симптомів захворювання за умови виявлення при ЕХО-КГ-дослідженні зниження фракції викиду не нижче ніж 45 % або при виявленні порушення діастолічної функції ЛШ | 426-550 | Чоловіки – 101 – 150 Жінки – 86 – 125 | ||||
| СН ІІ-А | Скарги на задишку, серцебиття, надмірну втомлюваність, що з’являються при помірному фізичному навантаженні та супроводжуються порушенням гемодинаміки у великому або малому колах кровообігу | 300-425 | Чоловіки – 51 – 100 Жінки – 51 – 85 | ||||
| СН ІІ-Б | Скарги на задишку, серцебиття, надмірну втомлюваність, напади стенокардії, що з’являються при незначному фізичному навантаженні і супроводжуються порушеннями гемодинаміки у великому та малому колах кровообігу | 150-300 | Чоловіки та жінки – нижче 51 | ||||
| СН ІІІ | Скарги на задишку або задуху, серцебиття, втому, напади стенокардії у стані спокою. Має місце тяжке порушення гемодинаміки в обох колах кровообігу, стійкі зміни обміну речовин та функцій органів, незворотні зміни структури тканин та органів | Менше ніж 150 | Не проводиться | ||||
СТАТТЯ 39
Особи з підвищеним артеріальним тиском підлягають стаціонарному обстеженню у спеціалізованому лікувальному закладі. Стадія гіпертонічної хвороби встановлюється з урахуванням рівня АТ та наявності об’єктивних ознак ураження органів-мішеней. Експертний діагноз гіпертонічної хвороби формулюється з визначенням її стадії та характеру ураження органів-мішеней.
Таблиця 4
Класифікація ступеняартеріальної гіпертензії за рівнем АТ
| Категорії | Систолічний АТ мм рт. ст. | Діастолічний АТ мм рт. ст. |
| АТ |
| Продовження таблиці 4 | ||
| Оптимальний Нормальний Високий нормальний | < 120 < 130 130 – 139 | < 80 < 85 85 – 89 |
| Гіпертензія | ||
| 1 ступінь (м'яка АГ) 2 ступінь (помірна АГ) 3 ступінь (тяжка АГ) Ізольована систолічна гіпертензія | 140 – 159 160 – 170 > 180 ≤ 140 | 90 – 99 100 – 109 ≥ 110 ≤ 90 |
До пункту “а” належать:
гіпертонічна хвороба ІІІ стадії;
злоякісна (швидкопрогресуюча) форма гіпертонічної хвороби;
симптоматичні артеріальні гіпертензії 3 ступеня;
поєднання артеріальної гіпертензії 3 ступеня з ураженням органів-мішеней;
поєднання артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня з асоційованими клінічними станами.
Асоційовані клінічні стани:
а) інфаркт міокарда, коронарна реваскуляризація;
б) СН ІІ-А – ІІІ ст.;
в) інсульт, транзиторна ішемічна атака, гостра гіпертензивна енцефалопатія, хронічна гіпертензивна енцефалопатія ІІІ стадії, судинна деменція;
г) крововиливи та ексудати в сітківці з набряком диска зорового нерва або без нього;
ґ) ниркова недостатність з концентрацією креатиніну в плазмі в чоловіків вище за 133 мкммоль/л ( або > 1,5 мг/дл), у жінок – вище за 124 мкмоль/л (або > 1,4 мг/дл);
д) протеїнурія більше 300 мг за добу;
е) розшарувальна аневризма аорти;
є) симптоматичне ураження периферичних судин.
При ІІІ стадії гіпертонічної хвороби є об’єктивні ознаки ушкодження органів-мішеней із симптомами з їх боку та порушенням функції. Діагноз гіпертонічної хвороби III стадії за наявності інфаркту міокарда, інсульту або інших ознак ІІІ стадії слід установлювати лише в тих випадках, коли ці серцево-судинні ускладнення виникають на фоні тривало існуючої гіпертонічної хвороби, що підтверджується наявністю об’єктивних ознак гіпертензивного ураження органів-мішеней (гіпертрофія лівого шлуночка, генералізоване звуження артерій сітківки тощо).
Показники артеріального тиску можуть бути знижені в осіб, які перенесли інфаркт міокарда або інсульт та отримують адекватну гіпотензивну терапію.
До пункту “б” належать:
гіпертонічна хвороба ІІ стадії;
симптоматичні артеріальні гіпертензії 2 ступеня.
Для ІІ стадії характерні об’єктивні ознаки ушкодження органів-мішеней без симптомів з їх боку чи порушення функції:
гіпертрофія лівого шлуночка (за даними ЕКГ (ознака Соколова-Лайона − більше 38 мм, Корнельський добуток (сума амплітуд зубця S (V3) та R (aVL) ´ тривалість (мс) комплексу QRS (aVL) у мм ´ мс – більше ніж 2440), ЕХО-КГ (індекс маси міокарда лівого шлуночка (ІММЛШ) для чоловіків – більше 125 г/м2, для жінок – більше 110 г/м2), рентгенографії), або генералізоване звуження артерій сітківки,або УЗД-ознаки потовщення інтими − медії сонної артерії > 0,9 мм, або наявність атеросклеротичної бляшки, або наявність мікроальбумінурії (30-300 мг/добу), або відношення альбумін – креатинін у сечі для чоловіків рівне або більше за 22 мг/г (2,5 мг/ммоль), для жінок – рівне або більше за 31 мг/г (3,5 мг/ммоль) та/або невелике збільшення концентрації креатиніну в плазмі (для чоловіків − 115-133 мкмоль/л (1,3-1,5 мг/дл), для жінок − 107-124 мкмоль/л (1,2-1,4 мг/дл), або зниження швидкості клубочкової фільтрації (< 60 мл/хв/1,73 м2) чи кліренс креатиніну (< 60 мл/хв), або швидкість каротидно-стегнової пульсової хвилі більше 12 м/с, або ступнево-плечовий індекс кров’яного тиску менше 0,9.
У разі формулювання діагнозу гіпертонічної хвороби II стадії необхідно вказати, на підставі чого встановлюється ІІ стадія захворювання (наявність гіпертрофії лівого шлуночка, звуження артерій сітківки тощо). У хворих з протеїнурією в діагнозі слід указати на наявність гіпертензивного ураження нирок (якщо відсутня інша причина протеїнурії).
До пункту “в” належить гіпертонічна хвороба І стадії з підвищеними показниками артеріального тиску (у спокої: систолічного – 140 мм рт. ст. та вище, діастолічного – 90 мм рт. ст. та вище). При І стадії об’єктивні ознаки органічних ушкоджень органів-мішеней та асоційовані клінічні стани відсутні.
Для діагнозу артеріальної гіпертензії в осіб старше 18 років рекомендовано однаково застосовувати показники як систолічного, так і діастолічного артеріального тиску. При цьому діагноз повинен засновуватись на результатах багаторазових вимірювань ( не менше 2 разів через 1-2 хв) артеріального тиску в положенні сидячи під час декількох візитів до лікаря. Таке підвищення є стабільним, тобто підтверджується при повторних вимірюваннях артеріального тиску (не менше ніж 2-3 рази в різні дні протягом 3-4 тижнів). Спонтанна нормалізація тиску можлива (під час відпочинку, перебування у відпустці тощо), але вона нетривала, настає повільно.
Наявність підвищення артеріального тиску, вперше виявленого в осіб у віці 17 – 28 років, дає підставу для стаціонарного обстеження та диспансерного нагляду протягом 3 – 6 місяців, з подальшим стаціонарним обстеженням та оглядом ВЛК з визначенням ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ.
У кожному випадку гіпертонічної хвороби проводиться диференційна діагностика із симптоматичними гіпертензіями. Медичний огляд ВЛК особам із симптоматичною АГ проводиться за основним захворюванням.
СТАТТЯ 40
Наявність ІХС повинна бути підтверджена інструментальними та лабораторними методами дослідження (обов’язкові: ЕКГ у спокої та з навантажувальними пробами, ЕХО-КГ, визначення ліпідного спектра; додаткові – холтерівське моніторування ЕКГ, навантажувальні тести з ЕХО-КГ контролем, коронароангіографія тощо).
Визначення стадії СН та важкості, стійкості порушень серцевого ритму та провідності викладено в статті 38.
До пункту “а” належать захворювання серця і судин: стенокардія напруги ІІІ – ІV функціональних класів; аневризма серця, великовогнищевий кардіосклероз після трансмурального або повторного інфаркту міокарда незалежно від стадії СН або порушень ритму та провідності;поєднання стенокардії напруги ФК ІІ із СН ІІ-А стадії та вище;стани після аорто-коронарного шунтування, черезшкірної коронарної ангіопластики із стентуванням (або без) коронарних артерій за наявності важких чи середньої важкості порушень ритму та провідності або СН ІІ-А стадії та вище;стани після імплантації штучного водія ритму (у тому числі дефібрилятора-кардіовертера) або хірургічного лікування аритмій (катетерна абляція AV-з’єднання тощо) за наявності рецидивуючих порушень ритму та провідності або СН вище за ІІ-А стадію;
раптова серцева смерть з відновленням серцевої діяльності;
шлуночкові тахікардії;
стійка дисфункція синусового вузла або синдром слабкості синусового вузла, які супроводжувались синкопальним станом;
сино-аурикулярна або AV-блокада ІІІ ступеня;
стійка, резистентна до лікування сино-аурикулярна або AV-блокада ІІ ступеня, яка супроводжується клінічною симптоматикою;
трипучкова блокада серця;
синдром Фредеріка;
набутий синдром подовженого інтервалу Q-T із синкопальними станами;
будь-які порушення ритму або провідності серця, які супроводжувались аритмогенним шоком або синдромом Морганьї-Адамса-Стокса.
До пункту “б” належать: стенокардія напруги ІІ функціонального класу;вазоспастична стенокардія;надшлуночкові тахікардії;
фібриляція або тріпотіння передсердь постійні, пароксизмальні або персистуючі;
стійка дисфункція синусового вузла або синдром слабкості синусового вузла, який не супроводжувався синкопальним станом (крім зупинки синусового вузла);
набутий синдром подовженого інтервалу Q-T без синкопальних станів;
стійка шлуночкова екстрасистолія: (часта – 30 і більше ектопічних комплексів за одну годину), алоритмія, поліморфна, парна або рання;
парасистолія;
двопучкові блокади серця, стійкі, за наявності QRS ≥ 0,12 cек;
безсимптомна AV-блокада ІІ ступеня І типу;
блокада ніжок пучка Гіса, яка супроводжується порушенням AV-провідності або клінічною симптоматикою.
До пункту “в” належить:стенокардія напруги І функціонального класу, безбольова ішемія міокарда;дифузний кардіосклероз;відсутність визначеної хвороби серця за наявності порушень серцевого ритму та провідності або СН І стадії;
безсимптомна синоаурикулярна або AV- блокада І ступеня;
повна блокада ніжок пучка Гіса без порушень AV-провідності або в поєднанні з AV-блокадою І ступеня за відсутності клінічної симптоматики;
стійка міграція надшлуночкового водія ритму;
двопучкові блокади серця неповні або минучі;
вислизаючі комплекси та ритми;
екстрасистолія: передсердна, атріовентрикулярна, поодинока шлуночкова (до 30 ектопічних комплексів за одну годину).
Функціональні класи стабільної стенокардії визначаються вираженістю симптомів та підтверджуються за допомогою навантажувальних проб.Характеристика функціональних класів:І функціональний клас – звичайна діяльність не спричиняє стенокардії. Стенокардія виникає лише при посиленому, швидкому або тривалому навантаженні. Толерантність до фізичного навантаження або порогова потужність – 125 Вт та більше;ІІ функціональний клас – незначне обмеження звичної діяльності. Стенокардія виникає під час ходьби або швидкого підйому сходами, під час ходьби вгору або навантаження після їжі, у прохолодну погоду, при емоційному перевантаженні або тільки протягом перших декількох годин після пробудження. Толерантність до фізичного навантаження або порогова потужність – 75-100 Вт;ІІІ функціональний клас – значне обмеження звичайної фізичної активності. Стенокардія виникає при проходженні 1-2 кварталів (100-200 метрів) по рівній поверхні або при підйомі на один поверх сходами з нормальною швидкістю за нормальних умов. Толерантність до фізичного навантаження або порогова потужність – 50 - 75 Вт;ІV функціональний клас – неспроможність виконувати будь-яке фізичне навантаження без дискомфорту або стенокардія спокою. Нечасті напади стенокардії у стані спокою не є обов’язковою підставою для віднесення хворого до ІV функціонального класу. Толерантність до фізичного навантаження або порогова потужність – 25 Вт та нижче. Таблиця 5Характеристика функціональних класів| Показники | Функціональний клас | |||
| І | ІІ | ІІІ | ІV | |
| Метаболічні одиниці (МЕТ) | 7,0 та більше | 4,0 – 6,9 | 2,0 – 3,9 | Нижче 2,0 |
| Подвійний добуток (умов. од.) | 278 та більше | 218 – 277 | 151 – 217 | Нижче 150 |
| Потужність останнього ступеня навантаження (Вати) | 125 та більше | 75 – 100 | 50 - 75 | 25 або ВЕМ протипоказана |
Під час оцінювання придатності до військової служби осіб, оперованих з приводу аневризми судин головного мозку, інших судинних уражень головного та спинного мозку, ураховуються радикальність операції, її ефективність, динаміка відновлення порушених функцій. За наслідками оперативного втручання особи, оглянуті за графами I, II, ІІІ, оглядаються за пунктами “а”, “б” чи “в” цієї статті.
СТАТТЯ 42
За наявності показань громадянам та військовослужбовцям пропонується хірургічне лікування. При незадовільних результатах лікування або відмові від нього придатність до військової служби визначається залежно від вираженості патологічного процесу.
До пункту “а” належать:
артеріальні та артеріовенозні аневризми магістральних судин;
облітеруючий атеросклероз, ендартеріїт, тромбангіїт та аортоартеріїт при декомпенсованих ішеміях кінцівок (гангренозно-некротична стадія);
атеросклероз черевного відділу аорти з частковою або повною облітерацією просвіту її вісцеральних гілок, здухвинних артерій з різкими порушеннями функцій органів та дистального кровообігу;
тромбоз воротної або порожнистої вени;
часто рецидивний тромбофлебіт, флеботромбоз;
посттромботична і варикозна хвороба нижніх кінцівок, індуративно-виразкова форма з хронічною венозною недостатністю ІІІ ступеня (недостатність клапанів глибоких, підшкірних та комунікантних вен з наявністю постійного набряку, гіперпігментації та витончення шкіри, індурації, дерматиту, виразок та післявиразкових рубців);
наявність імплантованого кава-фільтра;
слоновість IV ступеня;
наслідки реконструктивних операцій на великих магістральних (аорта, здухвинна, стегнова, брахіоцефальна артерії, воротна або порожниста вена) та периферичних судинах за наявності вираженого порушення кровообігу і при прогресуючому перебігу захворювання.
До пункту “б” належать:
облітеруючий ендартеріїт, тромбангіїт, аортоартеріїт і атеросклероз судин нижніх кінцівок ІІ стадії;
посттромбофлебітична або варикозна хвороба, набряково-індуративна форма з хронічною венозною недостатністю ІІІ ступеня (набряклість стоп та гомілок, яка не зникає повністю за час нічного відпочинку, свербіння, гіперпігментація, витончення шкіри, відсутність виразок);
слоновість ІІІ ступеня;
наслідки реконструктивних операцій на магістральних та периферичних артеріях з незначним порушенням кровообігу;
варикозне розширення вен сім’яного канатика ІІІ стадії (канатик опускається нижче нижнього полюса атрофованого яєчка, наявність постійного больового синдрому, порушення сперматогенезу). Особи, що оглядаються за графами ІІ, ІІІ Розкладу хвороб, за наявності варикозного розширення вен сім’яного канатика ІІІ ступеня оглядаються за пунктом “в”.
До пункту “в” належать:
облітеруючий ендартеріїт, тромбангіїт, атеросклероз судин нижніх кінцівок І стадії;
посттромботична або варикозна хвороба нижніх кінцівок з явищами хронічної венозної недостатності ІІ ступеня (періодична набряклість стоп, гомілок після довготривалого ходіння або стояння, яка зникає після денного або нічного відпочинку);
слоновість ІІ ступеня;
варикозне розширення вен сім’яного канатика ІІ стадії.
До пункту “г” належать:
варикозна хвороба нижніх кінцівок без ознак венозної недостатності (І ступеня);
слоновість І ступеня (незначний набряк тилу ступні, що зменшується або зникає в період нічного або денного відпочинку).
Розширення вен нижніх кінцівок на окремих ділянках у вигляді циліндричних або звивистих еластичних вип’ячувань без ознак венозної недостатності, варикоцеле І ступеня не є підставою для застосування цієї статті, не перешкоджають проходженню військової служби, навчання у ВВНЗ.
Після травм, поранень та інших пошкоджень великих магістральних артерій з повним відновленням кровообігу та функцій для осіб, які оглядаються за графою І Розкладу хвороб, застосовується пункт “в”, а за графами ІІ, ІІІ Розкладу хвороб – пункт “г” цієї статті.
Діагноз захворювань та наслідків пошкоджень судин повинен відображати стадію процесу та ступінь функціональних порушень. Постанова приймається після клінічного обстеження з застосуванням методів, що дають об’єктивні показники (реовазографія з нітрогліцериновою пробою, ангіо-, флебо-, лімфографією тощо).
СТАТТЯ 43
За наявності показань призовникам та військовослужбовцям пропонується хірургічне або консервативне лікування. У разі незадовільних результатів лікування або відмови від нього огляд проводиться за пунктами “а”, “б” або “в” – залежно від вираженості вторинної анемії, частоти загострень та стадії випадіння гемороїдальних вузлів. До частих загострень геморою належать випадки, коли оглянутий перебуває 2-3 рази на рік на стаціонарному лікуванні з довгими (1 місяць і більше) термінами госпіталізації з приводу кровотечі, тромбозу, запалення або випадіння гемороїдальних вузлів ІІ-ІІІ ступенів, а також коли захворювання ускладнюється повторними кровотечами, що потребують стаціонарного лікування.
СТАТТЯ 44
Передбачає стани після перенесених гострих запальних уражень серця (перикардит, міокардит, ендокардит, ревматизм), метаболічної кардіоміопатії, гострих форм ІХС (інфаркт, нестабільна стенокардія), гіпертонічних криз, тромбоемболії легеневої артерії, травм серця, операцій реваскуляризації, операцій на клапанному апараті серця, імплантації стимуляторів, кардіовертерів, хірургічного лікування аритмій, захворювань магістральних артерій або вен, стану після гострого порушення мозкового кровообігу за умови порушень функцій тимчасового характеру.
Громадяни, які призиваються на строкову військову службу, приймаються на військову службу за контрактом, вступають до ВВНЗ, визнаються тимчасово непридатними.
Щодо військовослужбовців, які оглядаються за графами ІІ-ІІІ з приводу вищезазначених станів, направляються на реабілітаційне лікування, після завершення якого, за необхідності, приймається постанова про потребу у відпустці за станом здоров’я.
Військовослужбовцям, які оглядаються за графами ІІ-ІІІ, після загострення хронічної ІХС (тривалі напади стенокардії, минущі порушення серцевого ритму та провідності, минущі форми серцевої недостатності), гіпертонічної хвороби (стан після гіпертензивних кризів), проведення електроімпульсної терапії для лікування аритмій серця надається звільнення від виконання службових обов’язків.
Хвороби органів дихання (J00-J99), їх наслідки СТАТТЯ 45До пункту “б” належать: гнійні або поліпозні синусити, поліпози слизової оболонки носа з порушенням носового дихання, хронічні гнійні та поліпозні синусити без ускладнень, які протікають з частими (не менше 2 разів на рік) загостреннями та втратою працездатності, а також гнійні синусити з хронічним декомпенсованим тонзилітом.Під час огляду громадян та військовослужбовців, які страждають на хронічний гнійний синусит, ураховуються перебіг захворювання, частота загострення та безуспішність лікування за стаціонарних умов. Діагноз хронічного гнійного захворювання біляносових пазух повинен бути підтверджений риноскопічними даними (гнійні виділення), рентгенографією пазух у двох проекціях, а для верхньощелепної пазухи, крім того, – діагностичною пункцією.До пункту “в” належать хронічні негнійні захворювання біляносових пазух (катаральні, серозні, вазомоторні та інші негнійні форми синуситів) без ознак дистрофії тканин верхніх дихальних шляхів, без частих загострень, пов’язаних з утратою працездатності. Викривлення носової перетинки, за умови вільного носового дихання, не є перешкодою для навчання у ВВНЗ, як і пристінне потовщання слизової оболонки верхньощелепних пазух, якщо під час діагностичної пункції не одержано гною або транссудату та збережена прохідність верхньощелепної пазухи.Залишкові явища після операції на біляносових пазухах (лінійний рубець перехідної складки переддвер’я рота, сполучення оперованої пазухи з носовою порожниною або вуаль на рентгенограмі) не є перешкодою для військової служби, для навчання у ВВНЗ.Під хронічним декомпенсованим тонзилітом слід розуміти одну із форм хронічного тонзиліту, яка характеризується частими загостреннями (2-3 рази на рік), втягненням у запальний процес білямигдаликової тканини, регіонарних лімфовузлів та наявністю гнійно-казеозних пробок у лакунах мигдаликів.Інші форми хронічного тонзиліту не дають підстав для застосування цієї статті, не перешкоджають проходженню військової служби, навчанню у ВВНЗ, військових ліцеях.Стійкий характер порушення барофункції вуха визначається за даними повторних досліджень та вушної манометрії. Найбільш достовірні дані одержуються після додаткового функціонального дослідження у барокамері (рекомпресійній камері). Порушення барофункції біляносових пазух встановлюється на підставі скарг оглядаємого, стану носової порожнини, отоскопії, випробовування у барокамері на витривалість перепадів тиску з рентгенологічним дослідженням біляносових пазух до та після випробування, даних медичної та службової характеристик.Особам, які перенесли гострі респіраторні інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів, грип та пневмонію тяжкого ускладненого перебігу, при визначеному результаті захворювання медичний огляд проводиться за пунктом “б” цієї статті, у всіх інших випадках – на підставі статті 48.СТАТТЯ 46
Діагнози хвороб, що входять до цієї статті, установлюються після комплексного стаціонарного обстеження.
До пункту “а” належать хронічні неспецифічні захворювання легень (ХОЗЛ – хронічний бронхіт або емфізема легень) та нагноювальні захворювання (бронхоектатична хвороба, абсцес легені та середостіння, піоторакс) зі значним порушенням ФЗД та значною втратою працездатності. За цим самим пунктом оглядаються громадяни та військовослужбовці при інтерстиціальних (дисемінованих) хворобах легень (ідіопатичний фіброзний альвеоліт, легеневий альвеолярний протеїноз, гемосідероз, гістіоцитоз-Х та інші дисеміновані захворювання легень) незалежно від порушення ФЗД.
За графами І, ІІ, ІІІ при хворобах легень, спричинених зовнішніми агентами (пневмоконіози, хронічні пневмоніти), нагноювальних захворюваннях (абсцес легені та середостіння, піоторакс) придатність до військової служби визначається за пунктами “а”, “б” чи “в” залежно від ступеня порушення ФЗД.
Таблиця 6