IV. Засоби, які застосовують при надмірній секреції залоз шлунку.

І. Антацидні засоби:

1. Сполуки алюмінію:

- Альгельдрат (алюмінію гідроксид);

- Алюмінію фосфат (фосфалюгель, га стерин, альфогель);

- Алюгастрин;

- Тисацид.

2. Комбінації солей:

- Алюмаг (анацид, маалокс, альмагель, гас тал, ренні);

- Регусил;

- Гестид (мегалак).

3. Сполуки магнію:

- Магнію оксид.

ІІ. Засоби, що понижують секрецію шлункового соку.

1. М1 – холіноблокатори:

- гастроцепін (пірензепін);

2. Блокатори Н2 – рецепторів шлунку:

- Циметидин (контрацид, альтромет);

- Ранітидин (гістак, рантак);

- Фамотидин (квамател);

- Нізатидин.

3. Блокатори протонного насосу (інгібітори Н+/К+ АТФази)

- Омепразол (Омез)

- Пантопрозол

- Лансопрозол

ІІІ. Засоби, що проявляють захисну дію на слизову оболонку шлунку:

- Де-нол;

- Смекта;

- Гастрофарм;

- Пр. вісмуту (вікамін, вікатр)

Анатациди – це препарати, які нейтралізують надлишок кислот шляхом хімічної реакції.

1. Натрію гідрокарбонат (табл. 0,3г. і 0,5г.). Нейтралізує НСІ з утворенням СО2, який зумовлює вторинну гіперсекрецію. Може змінювати рН крові в бік лужної реакії.

2. Магнію оксид (табл. 0,5г.) під час реакції нейтралізації не утворюється СО2 і чинить вторинної гіперсекреції. Не всмоктується в кров. Є найкращим атацидом швидкої дії.

Показання: печія,гіперацидних гастрит, пептична виразка шлунку – по 0,25г. 3-4р./д.

3. Альмагель (Аl(OH)3+NgO+D-сорбіт) флакони по 170 мл.

Дії: антацидна, аадсорбуюча, обволікаюча.

Д-сорбіт – послаблююча, жовчогінна.

Застосування:

- виразкова хвороба шлунку, 12-ої палої кишки

- гастрит і хронічних гіперацидних гастритах

- гіперацидних станах

Призначається: коли захворювання супроводжується нудотою, блювотою, болючістю 1-2г. ложці 4р./добу за півгодини до їжі; перед сном, 3-4 тижні.

Побічні ефекти Аl(OH)3:

Внаслідок дефіциту фосфатів розвивається втомлюваність м’язова слабкість порушення мислення, анорексія, ураження кісток (остеопороз), погіршення загоювання ран, пошкодження зубної емалі.

Блокатори Н2 – рецепторів: блокують гістамінові Н2-рецептори шлунку і знижують секрецію шлункового соку.

Показання до застосування Н2-гістамонолітичних засобів такі.

1. Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки.

2. Гіперацидні гастрити.

3. Дуоденіти, езофагіти та інші захворювання, що супроводжу-ються підвищеною секрецією соляної кислоти.

4. Профілактика ерозій та виразок у хворих з черепно-мозковими травмами, сепсисом, значними опіками та ін.

5. Невідкладна допомога при кровоточивості виразок шлунка і дванадцятипалої кишки, стравоходу (внутрішньовенно вводять ранітидин по 0,05 кожні 6-8 годин, за відсутності ампульованого розчину вводять у шлунок через зонд подрібнений препарат по 0,15г кожні 12 годин).

Побічні ефекти: діарея, запори, шкірні висипання, головні та м`язові болі, запаморочення. При тривалому застосуванні спричиняють рубцювання та загоєння виразок. Може виникнути синдром «рикошету» - виникає гіпергастринемія, тому необхідно відміняти поступово.

Блокатори протонного насоса:

Препарати даної групи є проліками.

Механізм дії: блокують роботу Н+, К+ - АТФазу, пригнічують базальну, нічну і стимулювань секрецію кислоти.

Дія: цитопротекторна – захищає слизову оболонку шлунку та 12-палої кишки.

Омепразол – капс. по 0,02г – 1р/добу, ввечері. Курс 4 тижні.

Гастроцепін (Gastrocepin) – М1 – холіноблокатор.

Препарат пригнічує секрецію залозами шлунку HCl та пепсиногену.

Застосування:

- гострі і хронічні виразки

- гіперицидні гастрити

Форма випуску: табл. 0,025 і 0,05г, ампл. 0,01г сухої речовини

Призначають по 0,05г зранку і ввечері за 30 хв до їжі, протягом 4-8 тиж.

При призначенні препаратів зазначеної групи у крові підвищується концентрація гастрину, тому при їх раптовій відміні може бути синдром “рикошету”. У зв`язку з цим відміну препаратів проводять під прикриттям антацидів.

Інгібітори протонової помпи призначаються за тими самими показаннями, що і блокатори Н2-гістамінових рецепторів.