Транспортировка- возвышенный головной конец, по возможности на травмированой стороне

ТРАВМА ГРУДНОЙ КЛЕТКИ

Пневмоторакс– симптомокомплекс, який розвивається при попаданні повітря в плевральну порожнину.

Гемоторакс – це накопичення крові в плевральній порожнині внаслідок пошкоджень легеневої паренхіми, міжреберних артерій або діафрагми.

Хілоторакс – прогресуюче накопичення в грудній порожнині лімфи.

Травма органів грудної клітки – патологічний стан, зумовлений дією механічного ушкоджуючого фактора на грудну клітку, діафрагму й органи грудної порожнини, одним з основних синдромів якого є порушення функції зовнішнього дихання..

Збір анамнезу захворювання:

1. Встановити час виникнення болю в грудній клітці, його тривалість та зв'язок з можливою травмою грудної клітки.

2. Встановити характер болю, його локалізацію та іррадіацію.

3. Встановити чи була спроба зняти біль знеболюючими препаратами та ефект від даної дії.

4. Встановити зв’язок болю з фізичним навантаженням.

5. Встановити наявність задишки.

6. Встановити наявність рани грудної клітки.

7. Встановити наявність ссаден, гематом м/тканин грудної стінки.

8. Встановити наявність підшкірної емфіземи грудної стінки, шиї, обличчя, черевної стінки.

Збір анамнезу життя:

1. З’ясувати чи була травма грудної клітки, живота.

2. Які знеболюючі засоби потерпілий прийняв до прибуття бригади медичної допомоги.

3. Зібрати загальний алергологічний анамнез .

Проведення огляду та фізичного обстеження

1. Оцінка постраждалого: свідомості, дихання, кровообігу за алгоритмом АВСDE

2. Усунути порушення життєво важливих функцій організму – дихання, кровообігу.

3. Візуальна оцінка:

- Колір шкірних покривів, вологість, наявність набухання шийних вен, наявність підшкірної емфіземи грудної стінки, шиї, обличчя.

- Виявити наявність рани грудної клітки.

- Виявити наявність деформації, крепітації уламків ребер.

- Виявити “свист” при диханні і кашлі – наявність відкритого пневмотораксу.

- Виявити точкові крововиливи на обличчі, грудній клітці, синюшність шкіри обличчя, шиї, верхньої половини тулуба, як можливий прояв стиснення грудної клітки.

Оцінка стану серцево-судинної та дихальної системи пацієнта

1. Пульс, його характеристика, АТ.

2. ЧД, його характеристика.

3. Вимірювання артеріального тиску на обох руках.

4. Перкусія ділянки серця: звернути увагу на наявність зміщення границь серцевої тупості.

5. Пальпація серця: оцінити верхівковий поштовх та його локалізацію.

6. Аускультація серця та судин: оцінити тони та наявність шумів.

7. Наявність/відсутність легеневого дихання, наявність вологих хрипів, тимпаніту.

- Реєстрація ЕКГ у 12 відведеннях.

- Пульсоксиметрія (визначення сатурації крові киснем, норма – 95%).

Лікувальна тактика

1. Положення постраждалого напівсидячи.

Постраждалим з ТГК необхідно обмежити постраждалого у самостійному пересуванні.

Усунення болю :

1) блокада міжреберних нервів, паравертебральна спиртновокаїнова блокада;

2) введення ненаркотичних та наркотичних анальгетиків (морфін - вводити по 2-5 мг кожні 5-15 хв до припинення болю або появи гіпотензії, пригнічення дихання, нудоти, блювання.

1. Боротьба з шоком:

- вагосимпатична блокада на відповідній стороні травми грудної клітки.

2. Киснева терапія (інгаляція зволоженим киснем проводиться за допомогою маски або через носовий катетер зі швидкістю 3-5 л/хв).

3. При напруженому пневмотораксі та вираженій підшкірній емфіземі грудної стінки, черевної стінки, шиї, обличчя – торакоцентез, дренування плевральної порожнини.

Пункція плевральної порожнини.

Знеболенняпри відсутності свідомості - не потрібне.

Оснащення:

1.товста пункцій на голка;

2.латексні рукавички;

3. шприц – 20 мл;

4. стерильні марлеві салфетки;

5. антисептик;

6. 0,5% розчин новокаїну.

Положення. Якщо постраждалий в свідомості можливе положення сидячи.

Если больной может сидеть, пункцию проводят во втором межреберье по среднеключичной линии. Если больной сидеть не может, а лежит — то в пятом-шестом межреберье, по среднеподмышечной линии.

Техніка виконання.

1. Визначте стан постраждалого. Якщо постраждалий в свідомості поясніть необхідність проведення маніпуляції.

2. Виконуйте маніпуляцію дотримуючись правил асептики.

3. Визначте точку пункції (ІІ міжребір`я по середньоключичній лінії) .

4. При необхідності виконайте місцеве знеболення.

5. Розмістіть голку перпендикулярно до поверхні тіла над верхнім краєм другого ребра та введіть голку на глибину 3- 4 см.

6. При використанні пункційної голки, після аспірації повітря її вхід перекривають.

7. Після проведення маніпуляції необхідно обов’язково провести аускультаці легені.

Пункция плевральной полости при гемотораксе производится в 6-7 межреберье между средне- и заднеподмышечной линиями (в положении сидя) или ближе к задней подмышечной линии (в положении лежа).

4. При відкритому пневмотораксі – оклюзійна пов’язка, відсмоктування повітря з плевральної порожнини пункційною голкою. Якщо маніпуляція неефективна – фіксація голки до шкіри, не виймаючи її з плевральної порожнини.

5. При клапанному пневмотораксі – перевести у відкритий пневмоторакс та накласти оклюзійну пов’язку з наступним відсмоктуванням повітря з плевральної порожнини.

6. При зупинці дихання – інтубація трахеї, СЛР, в/в кровозамінників (особливо при наявності гемопневмотораксу) - гідроксиетилкрохмаль 6% 250 мл.

Подальша тактика залежить від даних ЕКГ.

- Рекомендований контроль рівня АТ.

- Для підвищення АТ в/в допаміну зі швидкістю 2-10 мкг/кг/хв. під контролем ЧСС та АТ.

- Для зниження АТ застосовуються b-адреноблокатори і/або нітрати.

ОЦІНКА СТАНУ ПАЦІЄНТА - ЗА АЛГОРИТМОМ АВСDE

А - прохідність дихальних шляхів (Airway)

1. Визначте симптоми непрохідності дихальних шляхів: парадоксальне дихання та участі у диханні додаткових дихальних м'язів; центральний ціаноз; порушення свідомості спричиняє порушення прохідності дихальних шляхів (западання язика, м'якого піднебіння).

2. Кисень у високій концентрації: за допомогою маски (> 10 л/хв).

В - дихання (Breathing)

Лікувати стани - напад астми, набряк легень, напружений пневмоторакс, гемоторакс.

1. Визначте симптоми, які можуть свідчити про порушення дихання: надмірна пітливість, центральний ціаноз, робота додаткових м'язів або черевний тип дихання.

2. Визначте ЧД - в нормі це 12-20 вдихів за хв.

3. Оцініть спосіб дихання, глибину вдихів та перевірте чи рухи грудної клітки симетричні.

4. Зверніть увагу на надмірне наповнення шийних вен (наприклад, при важкій астмі або напруженому пневмотораксі), наявність та прохідність плеврального дренажу та інше.

5. Проведіть аускультацію та перкусію легень.

6. Визначте положення трахеї.

С - кровообіг (Circulation)

Оцініть колір шкіри на відкритих частинах (кисті): синя, рожева, бліда або мармурова.

1. Оцініть температуру кінцівок: холодна чи тепла.

2. Оцініть капілярне наповнення - в нормі до 2 сек.

3. Оцініть наповнення вен - можуть бути помірно наповнені або запалі при гіповолемії.

4. Визначіть ЧСС. Знайдіть периферійний пульс та пульс на великій артерії, оцініть його наявність, частоту, якість, регулярність та симетричність.

5. Виміряйте артеріальний тиск.

6. Вислухайте тони серця.

D - порушення стану свідомості (Disability)

Найчастіше причинами порушень стану свідомості є важка гіпоксія, гіперкапнія, ішемія мозку або застосування лікарських засобів із седативним ефектом або анальгетиків,

1. Оцініть зіниці (діаметр, симетричність та реакцію на світло).

2. Швидко оцініть стан свідомості пацієнта за шкалою AVPU: Alert (орієнтується), Vocal (реагує на голос), Pain (реагує на біль), Unresponsive (не реагує на жодні подразники).

3. Визначте рівень глюкози, щоб виключити гіпоглікемію

Е - додаткова інформація (Exposure)

1. Зберіть детальний анамнез у пацієнта, його рідних, друзів.

2.Ознайомтесь з медичною документацією пацієнта: перевірте показники життєвих параметрів та їх зміни у динаміці, перевірте, які лікарські засоби пацієнтові призначені та які він приймає.

ТРАНСПОРТИРОВКА- ВОЗВЫШЕННЫЙ ГОЛОВНОЙ КОНЕЦ, ПО ВОЗМОЖНОСТИ НА ТРАВМИРОВАНОЙ СТОРОНЕ

НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПРИ ВІДКРИТОМУ ПНЕВМОТОРАКСІ

У тілі людини є дві легені, кожна з яких поміщена в окрему герметичну область в грудній клітці. Ці області знаходяться під негативним тиском. Стан при якому сторонній предмет проколює грудну стінку і дозволяє повітрю увійти в одну з цих областей називається пневмоторакс. Пневмоторакс призводить до спадання або колапсу легені. Для того щоб почався колапс обох легень, грудна клітка повинна бути проколота з обох сторін. Будь-який ступінь стиснення легені порушує дихальну здатність пораненого і зменшує кількість кисню, необхідного для функціонування організму. На малюнку 9-1 показані грудна клітка і легені в нормальному стані. На малюнку 9-2 показані грудна клітка і легені з проникаючим (відкритим) пораненням грудної клітини, яке призвело до колапсу легені. Колапс легені відбувається не миттєво, а поступово, в міру того, як в нього потрапляє повітря, яке залишається в грудній порожнині.

Малюнок 9-1. Грудна клітка та легені в нормальному стані

Малюнок 9-2. Пневмоторакс (потрапляння повітря в грудну порожнину через проникаючу рану) викликає колапс легені

Пневмоторакс (потрапляння повітря в грудну порожнину через проникаючу рану) викликає колапс легені.

Ознаки і симптоми відкритого пневмотораксу.

Відкритий пневмоторакс може бути викликаний пошкодженням грудної стінки шляхом її проколу кулею, лезом ножа, шрапнеллю або іншим предметом. Якщо ви не впевнені в тому, що поранення відкрите, обробіть рану так, якби це був відкритий пневмоторакс. Деякі ознаки і симптоми відкритого пневмотораксу наведені нижче.

а. Всмоктуючі або шиплячі звуки з рани грудної клітини. (Коли потерпілий з відкритим пневмотораксом дихає, повітря потрапляє всередину і виходить безпосередньо з рани. Повітря, що потрапляє і виходить через рану іноді створює звуки «всмоктування».

b. Поранений відкашлює кров (кровохаркання).

с. З рани витікає піниста кров. (Коли повітря входить і виходить з місця відритого поранення грудної клітини, воно стає причиною появи пухирців повітря в крові, яка витікає з рани).

d. Задишка або утруднене дихання.

e. Ненормальне підняття грудей пораненого при вдиху. (У пораненого можуть бути зламані кілька ребер, а легеня може бути стиснутою).

f. Біль у плечі або області грудної клітки, що збільшується при диханні.

g. Синюшний відтінок губ, ротової порожнини, кінчиків пальців або нігтьової пластини (цианоз). (Такий колір викликаний зниженням кисню в крові).

h. Ознаки шокового стану – прискорене та слабке серцебиття.

Перевірте пораненого на наявність відкритих поранень грудної клітки.

Перевірте пораненого на наявність вхідних та вихідних ран. Зніміть форму і спорядження пораненого і огляньте його на предмет проникаючих ран. Подивіться, чи є під спиною потерпілого калюжа крові. Руками обмацайте пораненого на предмет ран. Якщо у пораненого більш ніж одна відкрита рана грудної клітки, обробіть ту рану, яку ви виявили першу.

Відкрийте рану.

Відкрийте область навколо відкритої рани грудної клітки, видаливши, відрізавши або розірвавши одяг, що закриває рану. Якщо одежа прилипла до рани, не намагайтеся видалити її, тому що це може викликати додаткові ушкодження і больову реакцію. Обріжте або обірвіть одяг, що прилип до рани. Не очищайте рану і не видаляйте предмети, що застрягли в рані.

Герметично закрийте відкриту рану грудної клітки.

Так як повітря може проникнути через більшість пов’язок та перев’язувальних матеріалів, вам слід герметично закрити рану за допомогою оклюзійного грудного пластиру, такого як Halo, Asherman Chest Seal або іншого з аптечки IFAK пораненого або з набору бійця-рятувальника. Використання спеціального грудного пластиру є швидким та надійним методом допомоги при відкритому пневмотораксі.

При відсутності оклюзійного грудного пластиру зробіть пов’язку з поліетилену, целофану або інших щільних / непористих, повітронепроникних матеріалів, щоб припинити попадання повітря в грудну клітку і колапс легені. В якості герметичного матеріалу можна використовувати зовнішню упаковку Ізраїльської компресійної пов’язки або індивідуального перев’язувального пакета (ІПП).

!! Одягніть рукавички.

Оклюзійний грудний пластир з клапаном

a. Підготуйте пластикову упаковку. Скористайтеся ножицями або іншим гострим предметом, щоб розрізати одну сторону зовнішньої пластикової упаковки Ізраїльської компресійної пов’язки. Витягніть з неї внутрішній пакет і приберіть в сторону. Продовжуйте обрізати краї пластикової зовнішньої упаковки, поки ви не отримаєте плоску поверхню. Ця зовнішня пластикова упаковка надалі буде використана як герметичний пластир / матеріал. Ви можете підготувати такі пов’язки до початку виконання вашого бойового завдання. Ізраїльська компресійна пов’язка залишається стерильною, поки запечатаний внутрішній пакет.

!! Якщо ви виявили як вхідні, так і вихідні поранення, ви можете розрізати зовнішню упаковку на дві частини і зробити два герметичних пластирі, якщо рани не надто великі. Краї оклюзійного матеріалу повинні виступати хоча б на 5 см від країв рани.

b. Попросіть пораненого видихнути. Попросіть пораненого видихнути (зробити видих) і затримати дихання. Це змусить деяку кількість повітря покинути грудну клітку через рану. Чим більше повітря вийде з грудей перед тим, як ви загерметизуєте рану, тим краще поранений зможе дихати після того, як рана буде загерметизована.

!! Поранений може відновити нормальне дихання після того, як рана буде загерметизована.

!! Якщо поранений без свідомості або не може затримати дихання, помістіть пластикову упаковку поверх рани після того, як його грудна клітка впаде (видих), але перед тим, як піднімається (вдих).

с. Накладіть герметичний матеріал поверх рани.

(1) Покладіть внутрішню сторону пластикової упаковки (сторона без малюнків і слів) безпосередньо на отвір в грудях, щоб загерметизувати рану.

(2) Перевірте, чи виходять край пластикової упаковки хоча б на п’ять сантиметрів за краї рани з усіх боків. Якщо п’ятисантиметровий запас матеріалу упаковки відсутній, в такому випадку він не буде представляти собою повітронепроникний / герметичний пластир і навіть може всмоктатися в рану. Якщо упаковка маленька або порвана, використовуйте м’який і гнучкий матеріал від плаща, целофан або інший герметичний матеріал для того щоб зробити герметичний пластир.

d. Зафіксуйте герметичний матеріал.

(1) Приклейте всі чотири сторони пластикової упаковки до грудей пораненого. Герметичний матеріал не дасть повітрю проникнути в грудну клітку пораненого через рану. Використовуйте лейкопластир з вашої сумки першої допомоги.

(2) Відкрийте Ізраїльську компресійну пов’язку. Покладіть пов’язку на рану білою стороною (і герметичний матеріал), обмотайте кінці навколо грудей пораненого і зафіксуйте Ізраїльську компресійну пов’язку по центру. Цей крок інструкції не завжди необхідний до виконання, якщо оклюзійний матеріал залишається на місці за допомогою лейкопластиру, який ви наклали, і якщо він ефективно герметизує рану.

УВАГА: Якщо предмет стирчить з грудної клітини, не намагайтеся його витягнути. Накладіть герметичний матеріал (такий як пов’язка, просочена вазеліном) навколо предмета, щоб створити настільки герметичну пов’язку, наскільки це можливо. Стабілізуйте предмет, наклавши довкола ватно-марлеву пов’язку, зроблену з найбільш стерильних підручних матеріалів. Щоб зафіксувати герметичний матеріал і пов’язки на місці, накладіть імпровізовані пов’язки. Не закривайте предмет, що стирчить, пов’язками.

е. Загерметизуйте інші відкриті поранення грудної клітини. Якщо ви виявили більш ніж одну відкриту рану грудної клітини, накладіть повітронепроникний матеріал на рану і заклейте всі чотири сторони повітронепроникного матеріалу.

Розміщення поранених з пневмотораксом.

Переведіть пораненого у свідомості в сидяче положення або в положення на боці (відновне положення) його пораненою стороною до землі (див. малюнок 9-4). Тиск від контакту з землею зіграє роль «шини» для травмованої сторони і допоможе зменшити біль. Покладіть пораненого без свідомості в відновне становище на боці, травмованої стороною до землі.

!! Пораненому може бути легше дихати в сидячому положенні, ніж лежачи на боці. Якщо він хоче сидіти, посадіть його, притуливши спиною до дерева, стіни або обперши на інший об’єкт. Якщо він втомиться, покладіть його на бік в відновне становище, травмованою стороною до землі.

Поранений з перев’язаним відкритим пораненням грудної клітини у положенні на боці.

!! Евакуюйте пораненого травмованою стороною донизу.

2. НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПРИ НАПРУЖЕНОМУ ПНЕВМОТОРАКСІ

Напружений пневмоторакс з’являється при скупченні повітря під тиском у плевральній порожнині, і це повітря не може вийти. Так як кількість повітря в плевральній порожнині продовжує збільшуватися, уражена легеня продовжує здавлюватися. На додаток до подальшого стискання ураженої легені, наростаючий тиск повітря тисне на середостіння. Такий рух середостіння може здавити здорову легеню, основні кровоносні судини і серце. Вам буде необхідно виконати декомпресію грудної клітини за допомогою голки, щоб послабити тиск напруженого пневмотораксу.

Ознаки і симптоми напруженого пневмотораксу:

а. Неспокій, збудження і почуття страху.

b. Слабке дихання або його відсутність.

с. Утруднене дихання (диспное) з цианозом (синюшний відтінок губ, порожнини рота, кінчиків пальців і / або нігтьової пластини).

d. Швидке, поверхневе дихання (прискорене дихання)

е. Роздуті вени на шиї.

f. Знижений кров’яний тиск (гіпотонія), що підтверджується відсутністю пульсу променевої артерії.

g. Холодна, липка шкіра.

h. Погіршення рівня свідомості (за шкалою AVPU)

i. Помітне погіршення стану пораненого

j. Втрата свідомості

k. Девіація трахеї (викривлення / зсув трахеї вліво або вправо у сторону неураженої легені).

!! Девіація трахеї є однією з пізніх видимих ​​ознак напруженого пневмотораксу і, швидше за все, ви не зможете її виявити.

!!! Вищевказані ознаки і симптоми важко розпізнати в бойовій обстановці. Ви повинні припускати наявність напруженого пневмотораксу кожен раз, коли виявляєте у потерпілого проникаюче поранення грудної клітини. Таким чином, єдиним критерієм для рішення застосувати метод декомпресії при напруженому пневмоторакс за допомогою голки є проникаюче поранення грудної клітини з прогресуючим утрудненням дихання (респіраторним дистрес-синдромом).

Техніка виконання декомпресії грудної клітки шляхом введення спеціальної голки.

!! Декомпресія грудної клітини за допомогою голки виконується тільки в тому випадку, якщо у потерпілого наявне поранення грудей та зростаючі проблеми з диханням (утруднене дихання).

а. Зберіть необхідні матеріали. Візьміть з аптечки спеціальний набір для декомпресії, що являє собою ширококанальну голку і катетер (14 розміру, 8 см в довжину). Вам також знадобиться м’яка прокладка (ватний тампон), вимочений в спирті, і смужка лейкопластиру. Якщо у вас є рукавички – надіньте їх.

b. Визначте місце введення голки. Місце введення голки знаходиться на другому міжреберному проміжку (область між другим і третім ребром, починаючи зверху) на середньоключичній лінії (уявна лінія, перпендикулярна ребрам, приблизно на одній лінії з соском потерпілого) на тій же стороні грудей, де знаходиться поранення. На малюнках 9-5 та 9-6 показано, як знайти другий міжреберний простір і середьоключичну лінію з правого боку грудної клітини пораненого (людина знаходиться в сидячому положенні).

Простий шлях для пошуку другого міжреберного простору – скласти два пальці і піднімати їх плавно вздовж грудної стінки, поки вони не упруться в нижню частину ключиці. Вставте голчастий катетер прямо під вашими пальцями, і ви потрапите в другий міжреберний простір.

Область введення голки з правого боку грудної клітини пораненого.

A. Другий міжреберний простір (Примітка: Перше ребро (під ключицею) і перший міжреберний простір не відмічені на малюнку)

B. Голчастий катетер на місці введення голки.

Малюнок 9-6. Визначення області введення голки з правого боку грудної клітини пораненого

с. Продезінфікуйте місце введення голки. Продезінфікуйте місце введення голки за допомогою ватного тампона з спиртом.

d. Введіть голку / катетер. Плавно введіть голку в шкіру трохи вище третього ребра в другий міжреберний простір під кутом 90 градусів (малюнки 9-6-В і 9-6С). Продовжуйте вводити голку (з надітим катетером) якомога глибше. Ви відчуєте «хлопок», коли голка ввійде в грудну порожнину. Ви повинні почути звук повітря, що виходить.

Переконайтеся, що голка не вводиться в точці, що знаходиться внутрішньо відсередьоключичної лінії пораненого та не спрямована в напрямку його серця.

Правильне введення голки дуже важливе, тому голка повинна пройти так, щоб не пошкодити кровоносні судини і нерви, які проходять під ребром. Тому треба вводити голку у другому міжребер’ї над третім ребром, а не під другим.

е. Вводьте голку / катетер. Продовжуйте вводити голку з катетером далі.

f. Вийміть голку. Вийміть голку, притримуючи катетер на місці. Катетер залишиться на місці в якості пристосування для виходу повітря, що скупчився в грудній клітці.

!! Коли ви дістанете голку, одразу утилізуйте її безпечним способом (втикніть у землю або знешкодьте іншим чином).

!!! Якщо пораненому з напруженим пневмотораксом була накладена оклюзійна пов’язка спробуйте спочатку її тимчасово припідняти, щоби випустити надлишкове повітря. Якщо це не допомогло – введіть декомпресійну голку.

!!! Прийнятна альтернативна точка введення голки – 4-е або 5-е міжребер’я по передній пахвовій (підмишечній) лінії.

g. Зафіксуйте катетер. Використовуйте смужку лейкопластиру для фіксації катетера безпосередньо на грудях потерпілого. Не перекривайте отвір в місці введення катетера.

h. Спостерігайте за пораненим. У міру виходу захопленого повітря з плевральної порожнини дихання пораненого має швидко і значно поліпшуватися. Накладення герметичного матеріалу поверх рани і введення катетера звільняють захоплене повітря, тим самим послаблюючи тиск на серце і здорову легеню. Якщо можливо, стежте за пораненим до приїзду медичних працівників або поки пораненого евакуюють до найближчої установи медичної допомоги. Будьте готові надати пораненому допомогу, коли він знаходиться в шоковому стані.

i. Транспортування пораненого. Якщо ви виконали декомпресію за допомогою голки пораненому з напруженим пневмотораксом, потерпілого слід транспортувати травмованою стороною вниз. Пораненого можна перевозити в сидячому положенні, якщо він у свідомості і в такому положенні йому більш комфортно.

2. Анафілактична реакція - важка, небезпечна для життя, системна реакція гіперсенсибілізації. При анафілактичній реакції може розвинутися набряк гортані, спазм бронхів, в результаті чого виникає стридор та свисти . Лікування.

1. Стан пацієнта з анафілаксією може погіршуватися при спробі встати або сісти (є ризик зупинки серця). Всіх пацієнтів потрібно розмістити у зручному положенні. Пацієнти з проблемами дихальних шляхів або дихання можуть віддати перевагу положенню сидячи, так як це полегшує дихання. Положення лежачи з піднятими ногами корисно пацієнтам з низьким артеріальним тиском.

2. Негайно припиняють введення будь-якого препарату, підозрілого на алерген. Необхідно видалити залишки жала після укусу комахи. Швидкість видалення важливіше його способу. Неможливість видалити алерген не повинно затримувати початок лікування.

3. Кисень (якомога швидше) - 100% - 10-15 л/хв.

4. Адреналін в/в крапельно у розведенні 1:100 000 . При в/в введенні адреналіну необхідно проводити ЕКГ-моніторинг. Дитина - 1 мкг/кг.

> 12 років і дорослі: 500 мкг (0,5 мл);

6-12 років: 300 мкг (0,3 мл);

> 6 місяців - 6 років: 150 мкг (0,15 мл);

< 6 місяців: 150 мкг (0,15 мл).

Моніторувати стан пацієнта (пульс, АТ, ЕКГ та пульсоксиметрія).

5. Кортикостероїди: сальбутамол - зменшує стійкий спазм бронхів, сульфат магнію.

7. При розвитку гіпотонії - необхідно проводити інфузійну терапію.

У випадку зупинки серця:

1. При небезпечній для життя анафілактичній реакції розвивається гіповолемія – забезпечити два в/в доступи та проводити інфузійну терапію в об’ємі 4-8 л.

2. В/в антигістамінні препарати, якщо вони не були введені перед зупинкою кровообігу.

3. Стероїди введені під час зупинки кровообігу не дають негайного ефекту, але їх необхідно застосовувати у післяреанімаційному лікуванні.

4. Оцініть можливість виконання ранньої інтубації, при наростаючій непрохідності верхніх дихальних шляхів необхідно використовувати ларингеальну маску чи Combitube.

3.Може виникнути необхідність виконання конікотомії чи трахеотомії при неможливості виконання інтубації.

3.Збір анамнезу захворювання:

1. Дотримуватися «токсичної настороженості» (умови навколишнього середовища, в яких відбулося отруєння, можуть становити небезпеку для бригади швидкої допомоги);

2. З’ясувати обставини, що супроводжували отруєння (коли, чому, як, скільки, з якою метою), у хворого , якщо він знаходиться у свідомості, або у оточуючих осіб.

3. Зібрати речові докази (упаковки ліків, порошки, шприци), біологічні середовища (блювотні маси, сечу, кров, промивні води) для хіміко-токсикологічного дослідження.

4. Зареєструвати симптоми, що спостерігалися у хворого до надання медичної допомоги.

5. Якщо антидоту немає - провести корекцію показників гемодинаміки та дихання.

Збір анамнезу життя:

1. Встановити, які лікарські засоби приймає пацієнт щоденно.

2. З’ясувати, які лікарські засоби прийняв до прибуття бригади медичної допомоги.

3. З’ясувати наявність факторів ризику передозування ліків, виявити в анамнезі інші супутні захворювання: нервової системи, серцево-судинної, ендокринної, психічні розлади.

4. Зібрати загальний алергологічний анамнез .

Проведення огляду та фізичного обстеження:

1. Оцінка загального стану та життєво важливих функцій: свідомості, дихання, кровообігу. Відповідно до показань усунути порушення життєво важливих функцій організму – дихання, кровообігу.

2. Візуальна оцінка:

- Колір шкірних покривів та слизових оболонок, вологість, наявність опіків, ознак тривалої позиційної компресії м’яких тканин, слідів від ін’єкцій.

- Оцінити наявність чи відсутність стороннього специфічного запаху в повітрі приміщенні та від видиху пацієнта.

- Оцінити візуальні особливості, наявність чи відсутність стороннього специфічного запаху від блювотних мас, при їх наявності.

- Оцінити розмір зіниць та фотореакцію.

Оцінка стану серцево-судинної та дихальної системи пацієнта:

1.Пульсу.

2.Дихання.

3.Серцевої діяльності.

4.Аускультація легень: наявність хрипів.

- Реєстрація ЕКГ у 6-ти відведеннях.

- Пульсоксиметрія.

- Оцінка рівню цукру крові.

Лікувальна тактика

- Забезпечити положення пацієнта на боці.

- Забезпечити адекватну вентиляцію легень.

- Забезпечення вільної прохідності дихальних шляхів (аспірація з верхніх дихальних шляхів слизу, блювотних мас, видалення сторонніх предметів);

- Респіраторна терапія (оксигенотерапія, штучна вентиляція легень за показаннями).

-Підтримка ефективного рівня артеріального тиску для забезпечення адекватного кровообігу.

- Протисудомна терапія.

Небезпечно! промивання шлунку у пацієнтів в стані збудження, без свідомості, при отруєнні корозивними речовинами, бензином, при ознаках шлунково-кишкової кровотечі!

Видалення токсичної речовини з місць її надходження до організму постраждалого (дерма, слизові оболонки, шлунково-кишковий тракт):

- обробка шкіри - інтрадермальний шлях надходження отрути до організму;

- обробка слизових оболонок ротової порожнини - пероральний шлях надходження отрути до організму;

- обробка слизових оболонок очей - інтракон’юнктивальний шлях надходження отрути до організму;

- санація шлунку - пероральне надходження отрути до організму;

- санація кишечника - інтестинальний шлях надходження отрути до організму.

Детоксикаційна терапія:

- застосуванням антидотів;

- застосування засобів фармакологічної корекції токсичних проявів;

- ентеросорбція.

Дозування активованого вугілля при лікуванні гострих отруєнь:

1. Для промивання шлунку - 1 г/кг.

2. Для ентеросорбції у токсикогенній стадії отруєння:

- для дорослих: по 50-100 г кожні 4-6 год.;

- для дітей до 1 року: 1 г/кг, кожні 4-6 год.;

- для дітей 1-12 років: 25 г, болісно, кожні 4-6 год.

Речовинидля інактивації речовини на місцях її контакту

Речовина – токсикант	Орган - мішень	Речовина - інактиватор
Кислоти	Очі	· промивання розчином натрію хлориду 0,9%; · проточною водою.
Шкіра	· обмивання уражених ділянок шкіри проточною водою; · Гідрокортизон, мазь; · мазь із антибіотиком.
Луги	Очі	· промивання очей проточною водою;
Шкіра	· Гідрокортизон, мазь; · мазь із антибіотиком.
Окислювачі	Очі	· промивання очей проточною водою;
Шкіра	· обмивання уражених ділянок шкіри проточною водою; · Гідрокортизон, мазь; · мазь із антибіотиком.

Алгоритм надання медичної допомоги при гострому отруєнні

Токсиндроми