Алгоритм самопідготовки студента

№	Інформаційний блок	Питання
1.	Тканини внутрішнього середовища.	1. Дайте визначення поняття «тканини внутрішнього середовища», назвіть органи та структури, які вона включає. 2. У альбомі вивчіть схему «Тканини внутрішнього середовища». 3. Назвіть особливості їх будови та функцій тканин внутрішнього середовища. 4. Поясніть ембріогенез тканин внутрішнього середовища. 5. У альбомі вивчіть схему «Кров». 6. Охарактеризуйте морфофункціональні особливості крові.
2.	Плазма крові.	1. Дайте визначення поняття «плазма крові», назвіть її хімічний склад. 2. Охарактеризуйте властивості плазми крові. 3. Назвіть функції плазми крові.
3.	Еритроцити.	1. Охарактеризуйте еритроцити – розташування, хімічний склад та функції. 2. Назвіть морфологічні особливості еритроцитів. 3. Поясніть гістофізіологію еритроцитів.

Теоретичні питання

1. Тканини внутрішнього середовища.

Тканини внутрішнього середовища – це велика група загальних тканин, які мають спільне походження, будову та функції, до них належать кров, лімфа і сполучна тка­нина.

Ці тканини розвиваються з мезенхіми - ембріональної сполучної тканини, яка існує лише на ранніх стадіях ембріогенезу. За будовою мезенхіма нагадує сітку, тому що клітини її мають зірчасту або веретеноподібну фор­му і контактують одна з одною своїми відростками. У петлях сітчастого остова міститься драглиста маса - міжклітинна речовина, щільність якої залежить від обміну речовин. З мезенхіми розвиваються кров, лімфа і всі види сполучної тканини шляхом диференціації. Спільна особливість будови цих тканин – наявність міжклітинної речовини, кількість якої більша від кількості клітин. Функції тканин внутрішнього середовища: трофічна, захисна, опорна або механічна - опорно-трофічні тканини.

2. Загальна морфофункціональна характеристика крові.

Кров (sanguis) - це рідка тка­нина організму, що циркулює у системі замкнених трубок - судин. Кров становить 1/13 або 5 - 9 % маси тіла людини, що у дорослої людини дорівнює приблизно 5,0 - 5,5 л. Кров складається з рідкої частини - плазми, яка становить 55 - 60 % об'єму, та формених елементів, об'єм яких 40 - 45 %. Плазма - це міжклітинна речовина крові. До формених елементів крові належать еритроцити, лейкоцити та тромбоцити. У мазку крові дорослої людини основну масу складають еритроцити – округлі без'ядерні структури рожевого кольору, у значно меншій кількості містяться лейкоцити – більш крупні круглі клітини з круглими, бобовидними або сегментованими ядрами бузково-фіолетового забарвлення, тромбоцити видно погано.

Кров виконує ряд життєво важливих функцій: захисна функція крові - забезпечення гуморального та клітинного імунітета, дихальна - перенос кисню та вуглекислоти, трофічна функція - пере­несення поживних речовин, екскреторна функція - виведення шлаків, гуморальна функція - транспорт гормонів та інших біологічно активних речовин, гомеостатична - підтримання сталості внутрішнього середовища організму, в тому числі імунного гомеостазу.

3. Хімічний склад плазми крові.

Плазма крові- це колоїдний розчин, в'язкість якого в 5 разів вища від в'язкості води. Плазма містить 90 - 93 % води та 7 - 10 % сухого залишку. В останньому близько 7 % складають білки, 13% - інші органічні та мінеральні речовини. Загальна концентрація мінеральних речовин у плазмі крові становить 0,9 %, рН плазми 7,36.

До білків плазми належать: альбуміни, які становлять близько 4 %, вони зв'язують та переносять з кров'ю ряд речовин; глобуліни становлять 1,1 - 3,1 %, поділяються на α-, β-, γ-глобуліни; остання фракція містить антитіла; фібриноген, кількість якого 0,2 - 0,4 %, важливий тим, що завдяки його здатності переходити у нерозчинну форму - фібрин - здійснюється процес зсідання крові. Плазма, з якої видалений фібрин, називається сироваткою крові. Це жовтувата, прозора рідина, яка використовується для виготовлення багатьох лікарських препаратів.

4. Морфофункціональна характеристика еритроцитів.

Еритроцити – високодиференційовані нерухомі клітини, які втратили ядро і всі органели, можуть виконувати лише функцію дихання за допомогою дихального пігменту - гемоглобіну.

Загальна кількість еритроцитів у крові однієї людини стано­вить близько 25•10¹²; у чоловіків 3,9 • 10¹² - 5,5 • 10¹² у 1 л, у жінок - 3,7 • 10¹² – 4,9 • 10¹² в 1 л. Загальний об'єм еритроцитів у людини - 2 л. Більша концентрація еритроцитів спостерігається у крові новонароджених дітей - 6,0 • 10¹² – 9,0 • 10¹² в 1 л, у старих людей - до 6,0 • 10¹² в 1 л. Чис­ло еритроцитів у здорових людей залежить від фізичного навантаження, перебування в умовах розрідженої атмосфери, дії гормонів. Зокрема, жіночі статеві гормони гальмують розвиток еритроцитів, внаслідок чого вміст еритоцитів у крові жінок менший, ніж у чоловіків. Підвищення кількості еритроцитів в одиниці об'єму крові – еритроцитоз або поліцитемія, зниження - еритроцитопенія. Еритроцитам властива висока еластичність і пружність, завдяки чому вони здатні проходити судинами меншого діаметру, ніж вони самі, витягуючись у довжину до 20 разів і вигинаючись.

Еритроцити у людини і ссавщв здебільшого мають форму двовгнутих дисків (дискоцити), дискоцити становлять 80% від загальної кількості еритроцитів; планоцити мають плоску поверхню, сфероцити - кулясту, ехіноцити мають шипи. Це явище має назву фізіологічний пойкілоцитоз. Коли кількість змінених форм еритроцитів перевищує 20% - патологічний пойкілоцитоз. Форму еритроцитів підтримують β-сіалоглікопротеїн в еритроцитарній мембрані та білки спектрин та анкерин – зсередини. Діаметр еритроцита у людини 7,1 - 7,9 мкм, товщина клітини на краях 2,0 - 2,5 мкм, у центрі - до 1 мкм. Заглибина еритроцита у тонкій центральній частині має назву фізіологічної екскавації. Така форма клітини забезпечує збільшення її поверхні і прискорює насичення гемоглобіну киснем. В умовах норми 75 % усіх еритроцитів мають вищевказані розміри. Це так звані нормоцити. Частина клітин має діаметр понад 8,0 мкм. Це макроцити, їх кількість - 12,5 %. Решта еритроцитів може мати діаметр 6 мкм і менше. Це мікроцити. Якщо кількість макро- і мікроцитів перевищує 25 %, це явище носить назву анізоцитозу.

Під світловим мікроскопом еритроцити мають вигляд безструктурних округлих дисків, забарвлюються оксифільно. Оксифілія зумовлена наявністю гемоглобіну. Цент­ральна (тонка) частина еритроцита забарвлюється менш інтенсивно. Електронна мікроскопія свідчить, що еритроцит вкритий плазмолемою товщиною близько 20 нм. На її зовнішній поверхні розташовані антигени – олігосахариди, які зумовлюють групову належність еритроцитів, фосфоліпіди, сіалова кислота. Всередині еритроцита розташований електронно-щільний вміст численні гранули гемо­глобіну розмірами 4 - 5 нм.

За хімічним складом еритро­цити мають 60 % води і 40 % сухого залишку. 95 % сухого залишку становить гемоглобін і лише 5 % - інші речовини. Гемоглобін становить 1/3 маси еритроцита. У крові дорослої людини міститься близько 600 г гемоглобіну, або 15 г в 100 г крові. Гемогло­бін - це складний білок, побудований з білкової частини - глобіну та небілкової групи - гему, що містить залізо. Гемоглобін є пігментом, який надає крові червоного кольору. Він здатний легко приєднувати ки­сень, утворюючи в легенях нестійку сполуку - оксигемоглобін, який легко розпадається і віддає кисень ткани­нам. Частково гемоглобін зв'язується з вуглекислотою, утво­рюючи карбгемоглобін, але більша частина вуглекислоти переноситься плазмою крові. Гемоглобін легко утворює стійку сполуку з чадним газом – карбоксигемоглобін. Спорідненість гемоглобіну до чадного газу в 300 разів більша, ніж до кисню, тому в атмосфері зі значним вмістом чадного газу гемоглобін стає заблокованим, недоступним для кисню, і організм у таких випадках гине від задухи (нестачі кисню).

Гемоглобін у людини буває 2 видів: НbА, характерний для дорослих, і НbР - ембріональний (у дорослих НbА становить 98 %, НbР - 2 %; у новонароджених – НbР – 80%, НbА - 20 %). Ряд захворювань крові (гемоглобінози, або гемоглобінопатії) супроводжуються появою в крові інших типів гемоглобінів.

Термін життя еритроцитів людини - близько 120 діб, протягом доби руйнується 200 млн еритроцитів і стільки ж утворюється. Тому у крові можна знайти різні за віком еритроцити: молоді, зрілі та старіючі. Молоді форми еритроцитів – ретикулоцити, не повністю насичені гемоглобіном, їм властива поліхроматофілія, у цито­плазмі міститься сітчаста структура, яку можна виявити прижиттєвим забарвленням мазка крові барвником діамант-крезиловим синім. Електронно-мікроскопічно доведено, що сітчаста структура в цитоплазмі ретикулоцита - це залишки гранулярної ЕПС, на якій продовжується синтез гемоглобіну, а також мітохондрій. У нормі кількість ретикулоцитів стано­вить 1 - 5 % від загального числа еритроцитів. Збільшення їх кількості є діагностичною ознакою посиленого кровотворення.