Засоби транспортної іммобілізації при вивихах.

До засобів транспортної іммобілізації відносяться: пов’язки, косинки (рис. 13,
рис. 14), імпровізовані шини (палиця, дошки та ін.) (рис. 14, 15) та стандартні табельні шини: драбинчасті шини Крамера, фанерні, металеві сітчасті шини, щити та ін. (рис. 16, 19).

Надання першої долікарської допомоги потерпілому з переломом в домашніх умовах.

Перша долікарська допомога – це сукупність простих, доцільних дій, спрямованих на збереження здоров’я і життя потерпілого. При вивихах необхідно іммобілізувати уражену кінцівку або ділянку тіла і запобігти травматичному шокові.

При поранені необхідно розірвати одежу, щоб виявити рану, витерти кров навколо рани і краї її змастити йодом, а після – накласти ватний тампон і забинтувати. Сильну кровотечу слід зупинити за допомогою накладання ремінця, краватки, хустки, косинки, шарфа, шнурків, мотузки та ін. Не слід накладати підручні засоби зупинки кровотечі на голу шкіру. Якщо в рані немає кісткових уламків можливо накласти тиснучу пов’язку.

Основне завдання першої долікарської допомоги при вивихах – створити спокій потерпілому, для чого необхідно накласти шину з дощок, прутів, картону і т.п. При відкритому вивиху спочатку накладають стерильну пов’язку на рану, а після бинтують імпровізовану шину. Шину слід покрити товстим шаром вати чи матерії, а після перебинтувати.

При вивиху руки в ліктьовому суглобі необхідно прибинтувати руку до тулуба, не міняючи того кута, який виник в суглобі в результаті вивиху. Вправляти вивих без лікаря не можна (рис. 13,14).

При відсутності підручних засобів при вивиху кісток нижньої кінцівки використовують іммобілізацію за типом “нога до ноги” (аутоіммобілізація) (рис. 15).

Стопу фіксують тугою пов’язкою від кінчиків пальців до середини голені.

Лікування вивихів.

В лікуванні травматичних вивихів розрізняють 4 етапи: допомога на місці пригоди, вправлення, іммобілізація і відновлення функції.

При наданні першої медичної допомоги необхідно знеболити (ввести розчин промедолу або 50% розчину анальгіну – 2 мл), накласти транспортну іммобілізацію. Важливою умовою малотравматичного вправлення вивиху є повне знеболення і розслаблення м’язів. В більшості випадків для знеболення вводять в суглоб 15 – 20мл 1–2% розчину новокаїну або лідокаїну, які використовують при вивихах плеча, передпліччя, кисті, стопи, пальців. Вивих стегна, гомілки вправляють під наркозом, навіть з використанням м’язевих релаксантів.

Вивих плеча.

Розрізняють: а) передні (піддзьобоподібні, рідше підключичні), рис. 1; б) нижні (аксілярні), рис. 2; в) задні, рис. 3; г) верхні – у випадках перелому акроміального кінця ключиці.

При порівняльному огляді плечового поясу спостерігається зглаження контурів дельтовидного м’язу, виступ акроміального паростка, під ним западіння м’яких тканин, через відсутність головки плеча в суглобі, плече відведене до 30–40^о, пасивні рухи пружинисті (рис. 4).

Для вправлення вивихнутого плеча використовують способи: Кохера, Мота-Мухіна, Джанелідзе, Гіпократа.

а) Спосіб Кохера складається з 4-х етапів (рис. 5).

· Згинання передпліччя під прямим кутом, витягування плеча донизу, приведення до грудної клітки;

· не послабляючи витягування і приведення, проводиться зовнішня ротація плеча до рівня фронтальної площини передпліччя;

· максимально переміщаємо лікоть до верху по передній поверхні грудної клітки;

· швидка внутрішня ротація плеча з переведенням кисті на здорове надпліччя.

В цей момент, як правило, вивих вправляється. Перші три етапи проводяться повільно, з інтервалом 1–2 хвилини. Помічник перед вправленням утримує хворого за надпліччя.

б) Спосіб Мота-Мухіна атравматичний. Помічник перекинутим рушником по задній поверхні надпліччя фіксує лопатку і робить протитягу. Лікар за зігнуте передпліччя робить витягування і відведення плеча, при необхідності ротацію і натискування кулаком на головку знизу (рис. 6).

в) Спосіб Джанелідзе ґрунтується на послабленні тонусу дельтовидного, підлопаточного, над і підостного м’язів, які фіксують головку плеча. Для цього пацієнт лежить на боці, фіксуючи лопатку, рука звисає між столиками 15 хвилин, після чого витягуванням за плече і ротаційними рухами вправляється вивих
(рис. 7).

г) Спосіб Гіпократа. Потерпілий лежить на спині, лікар сідає поряд на стороні вивиху і тягне кінцівку донизу, одночасно, натискуючи середнім відділом своєї ступні в пахві на головку, витискуючи її догори і назовні.

Після вправлення вивиху кінцівка фіксується гіпсовою пов'язкою типу "Дезо" терміном на 4–6 тижні. Реабілітаційне лікування включає масаж, лікувально-фізичну культуру (ЛФК), озокерит, електрофорез.

Вивих передпліччя.

Частіше бувають задні (рис. 8а), задні-бокові, рідко передні (рис. 8б), розхідні, ізольовані вивихи головки променевої кістки. Характерною ознакою задніх вивихів є виступання ліктьового паростка, при передніх вивихах – блоку плечової кістки, порушення рівноподібності трикутника Гютера (під прямим кутом передпліччя з’єднуємо вершину ліктьового відростка і два надвиростки плечової кістки).

При вправлененні заднього вивиху асистент тягне за кисть по вісі передпліччя, лікар великими пальцями натискує на вершину ліктьового паростка з протитягою на дистальний кінець плеча. При передніх вивихах необхідно стягнути рушником передпліччя на дистальний кінець плечової кістки.

Після вправлення вивиху передпліччя рекомендується іммобілізація гіпсовою лонгетою на 10–14 днів.

Вивих стегна.

Буває рідше – 4–5% у зв’язку з глибоким розташуванням головки у вертлюговій западині, розвиненими навколишніми м'язами і міцними зв’язками.

За зміщенням головки стегна вивихи поділяються на: а) задні: верхній (клубовий) (рис. 9а), нижній (сідничний) (рис. 9б), б) передні: верхній (лобковий) (рис. 9в), нижній (затульний) (рис. 9г), в) центральні вивихи стегна з переломом дна вертлюгової западини. Клініка вивиху стегна залежить від того, куди зміщується головка. Так при задніх вивихах відмічається згинання кінцівки в колінному і кульшовому суглобах, приведення і внутрішня ротація стегна. При передніх вивихах – відведення кінцівки, згинання в кульшовому і колінному суглобах, зовнішня ротація стегна. При центральних вивихах головка стегна заглиблюється в порожнину малого тазу через перелом дна вертлюгової западини. При огляді відмічається зглаженість ділянки великого вертела.

Вправлення вивиху стегна проводиться під загальним знеболенням, при необхідності з міорелаксацією. Є два способи вправлення вивиху стегна: Джанелідзе і Кохера. При вправленні за методом Джанелідзе (рис. 10), пацієнт лежить на столі животом донизу з опущеною ногою. Зігнувши гомілку під прямим кутом лікар натискує її донизу в зовнішній ротації, асистент при цьому фіксує таз. По методу Кохера пацієнта укладають на спину, асистент фіксує за таз. Лікар згинає кінцівку в колінному і кульшовому суглобах під прямим кутом, в приведенні і внутрішній ротації тягне по осі стегна.

При вивиху стегна ушкоджуються навколишні судини, центральна артерія головки, в зв’язку з чим, порушується кровообіг в головці, на період його відновлення рекомендується повне розвантаження головки до 3-х місяців. Для профілактики асептичного некрозу головки стегна рекомендується скелетний витяг 4–5 тижнів, ходіння при допомозі милиць до 3-х місяців, фізіотерапевтичне лікування (озокерит, масаж, ЛФК).

Вивих гомілки.

Вивих гомілки буває: задній, передній, боковий. Він, як правило супроводжується значними пошкодженнями капсуло-зв’язочного апарату, нерідко суглобовими переломами, а також порушеннями судинно-нервового пучка і загрозою розвитку некрозу кінцівки.

Вправляти вивих гомілки необхідно терміново, під наркозом, без грубого насильства. Перевіряється наявність відновлення кровообігу гомілки. Після вправлення гомілки накладається глибока задня гіпсова лонгета до верхньої третини стегна терміном на 4 тижні.

Вивихи надколінника частіше бувають на фоні дисплазії латерального виростка стегнової кістки. При вправленні вивиху надколінника необхідно повністю розслабити чотирьохголовий м’яз, розігнувши гомілку в колінному суглобі і зігнувши в – кульшовому, іммобілізація гіпсовою пов'язкою до 6 тижнів.

Вивихи і підвивихи в гомілово-ступневому суглобі, як правило поєднуються з переломами кісточок, великогомілкової кістки. Рідше зустрічаються вивихи ступні в підтаранному, Шопаровому, Лісфранковому, плюсне-фаланговому суглобах.

Вивих пальців.

Частіше зустрічається вивиих першого пальця. Розрізняють: тильний (задній), долонний, рідше зовнішній вивих (рис. 11). При огляді пальця відмічається деформація його у вигляді курка. Вправлення: тягнемо по направленню осі основної фаланги, яку зміщуємо на кінець головки п’ясткової кістки (рис. 12). При одномоментному натискуванні на п’ясткову кістку зі сторони долоні, згинаємо палець в долонну сторону. Після вправлення міжфалангових вивихів рекомендується іммобілізація до 10 днів.