Вміст сіалових кислот у крові коливається в межах 620 – 730 мг/л.

Причини збільшення концентрації сіалових кислот:

- запальні процеси різної етіології;

- недостатність системи кровообігу;

- онкологічні захворювання;

- інфекційний міокардит, ендокардит

- туберкульоз, лейкоз, лімфогранулематоз,

- колагеноз;

- остеомієліт;

- обтураційна жовтуха.

Причини зменшення концентрації сіалових кислот:

- цироз печінки;

- анемія (перніціозна);

- гемохроматози.

Вуглеводи – складові глікопротеїдів

Вуглеводи входять до складу складних білків глікопротеїдів, які відіграють значну структурну і функціональну роль: є молекулярними рецепторами, що регулюють процеси імунної відповіді, злоякісного росту, беруть участь у протіканні запальних процесів тощо. До вказаної групи належать: серомукоїди, гексози складних білків, глюкозаміноглікани тощо

Серомукоїди

Серомукоїди (протеоглікани) – глікопротеїди, які мають кислий характер, є індикаторами ступеня запального процесу, особливо на стадії розпалу імунної реакції (можуть бути використані для оцінки якості вакцини). Білки входять до складу щільної і пухкої сполучної тканини у значних кількостях. У випадках руйнування, деградації або пошкодження сполучної тканини серомукоїди надходять у плазму крові.

Причини збільшення концентрації серомукоїдів:

- запальні процеси;

- стреси, в тому числі транспортний;

- пухлини;

- ревмокардит.

Причини зменшення концентрації серомукоїдів:

- гепатити;

- цироз печінки;

- гепатоцеребральна дистрофія.

Гексози глікопротеїдів

Гексози глікопротеїдів – сумарна кількість моносахаридів гексоз, зв’язаних з білками, у тому числі з серомукоїдами.

Визначення загальної кількості гексоз, зв’язаних з білками – показник загального вмісту глікопротеїдів.

Визначення кількості гексоз, що зв’язані з білками і розчинні у хлоридній кислоті - показник вмісту серомукоїдів.

Причини збільшення концентрації гексоз глікопротеїдів:

- гострий гломерулонефрит;

- гострий гепатит;

- активний туберкульоз;

- бронхоектатична хвороба;

- ендокардит.

Причини зменшення концентрації глікопротеїдів:

- ліпоїдний нефроз;

- лейкоз.

Глюкозаміноглікани

Глюкозаміноглікани –природні полісахариди, що входять до складу міжклітинної речовини майже всіх видів сполучної тканини хребетних тварин і людини, виявлені у шкірі, кістковій і хрящовій тканинах, у синовіальній рідині і слизових ексудатах, сполучнотканинних волокнах судинної стінки і серця, у скловидному тілі і рогівці, у над- мембранному комплексі клітин. Найбільш поширеними є: гіалуронова кислота, хондроїтин-4-сульфат (хондроїтинсульфат А), дерматансульфат (хондроїтинсульфат В), хондроїтин-6-сульфат (хондроїтинсульфат С), гепарансульфат, гепарин, кератансульфат.

Глюкозаміноглікани забезпечують опорну функцію, беруть участь у проникності клітинних мембран, змащуванні суглобових поверхонь, у процесах росту, диференціації та регенерації тканин, заплідненні і виношуванні плоду, у здійсненні реакцій імунітету. Окремі речовини запобігають коагуляції крові.

Розпад глюкозаміногліканів у організмі відбувається за участі специфічних гідролаз. Зростання процесів розпаду призводить до накопичення цих полісахаридів, порушення обміну речовин, вказані процеси спостерігають за деяких гіповітамінозів.

Референсні значення концентрації глюкозаміногліканів у крові: 40 - 75 мг/100 мл

Причини збільшення концентрації глюкозаміногліканів:

- гострий запальний процес;

- стресові стани;

- інфекційні захворювання;

- гострий гепатит, активний хронічний гепатит, цироз печінки, біліарний цироз;

- амілоїдоз нирок;

- ревматизм (інтенсивність зростання пропорційна ступеню важкості ревматизму).

Мукопротеїди

Мукопротеїди –сполуки білків з мукополісахаридами, їх поділяють на дві групи: 1) мукопротеїди, що містять кислі мукополісахариди (гіалуронові кислоти, гепарин) і знаходяться у багатьох тканинах, переважно у сполучній ткнині; 2) мукопротеїди, до складу яких входять полісахариди, що не містять кислотних компонентів (сульфатної кислоти або похідних моносахаридів – глюкуронової та інших гексозуронових кислот), це: муцин, ентерокіназа, тіреоглобулін, протромбін і тромбін, фібриноген і фібрин, а також гонадотропні гормони гіпофізу).

Причини збільшення концентрації мукопротеїдів:

- фізіологічне збільшення: пізні терміни вагітності;

- захворювання легень: пневмонія, туберкульоз легень, бронхіальна астма, абсцес;

- ревматизм;

- дерматози;

- інфаркт міокарда;

- рак шлунку.

Причини зменшення концентрації мукопротеїдів:

- амілоїдний нефроз;

- цукровий діабет;

- емфізема легень;

- паренхіматозні ураження печінки;

- введення препаратів, що містять кортизон;

- введення АКТГ.

Таким чином, найбільш важливим метаболітом вуглеводного обміну є глюкоза, регуляція рівня якої свідчить не лише про забезпеченість організму вуглеводами як енергетичним матеріалом, а і про стан ендокринної системи, про запальні процеси в організмі тварин.

Питання для самоконтролю

1. Які механізми лежать в основі регуляції рівня глюкози у крові тварин?
2. Що таке гіперглікемія, які причини її виникнення?
3. Що таке гіпоглікемія та які причини її виникнення?
4. Які біохімічні показники є індикаторами гіперглікемії упродовж тривалого часу?
5. Що таке глікоген, за яких патологічних та фізіологічних станів його концентрація відрізняється від референсних значень?
6. Дайте клінічну оцінку концентрації фруктози та галактози у крові тварин?