Результати лабораторно – діагностичних та клінічних обстежень.
Заг. ан.. крові
ер. – 3,5 ´ 10 / 12 ш./л.
К.П. – 0,6
Ш.О.Е. – 4 мм. год.
лей. – 12 ´ 10 / 9 ш./л.
ю. – 1%
п. – 2%
с. – 74%
еоз. – 2%
баз. – 2%
лімф. – 15%
мон. – 4%
Загальний аналіз сечі
К – сть – 70 мл.
Колір – солом.
Відн. густина – 1020
Реакція – слабко кисла.
Білок – 0,089 г./л.
Мікроскопія осаду:
Епіт. –в незначній кількості
Лей. –
Ер. –
Крист. –
Рентгенологічне обстеження легень
У лівій легені на фоні емфізематозних змін вогнищеві тіні різної величини та інтенсивності з наявністю каверн у легені: права легеня L2, S2, - каверна 2X3 cм., L5,S3 – каверна 1Х2 см.; Кавернии переважно товстостінні, з вогнищами вогнищевого обсіменіння та легеневого фіброзу.
Мокрота:
01.01 МБК + 10 КСП в полі зору
02.01 МБК + 8 КСП в полі зору
03.01 МБК + 11 КСП в полі зору
Лікування:
.; При наявності клініки легеневої кровотечі хворому проводилася терапія направлена на: 1. зняття кашльового рефлексу: атропіну сульфат 0,1%.
2.зниження тиску у малому колі кровообігу – і припинення кровотечі еуфілін 2,4%
.3. З метою зниження ступеня активації фібринолізу – Контрикал 10000 О,Д,,- в./в., крапельно.
4. Для зниження проникності стінки легеневих судин – кальцію хлорид 10%.
Диференційний діагноз:
Від пневмонії інфільтративний туберкульоз відрізняється рядом ознак. Пневмонія починається гостро, із високою температурою тіла (до 39-40 °С), лихоманкою, задишкою, головним болем. Часто спостерігають ларингіт, трахеїт. Початок інфільтративного туберкульозу підгострий або поступовий. Покашлювання з виділенням незначної кількості серозно-гнійного харкотиння, слабкість, субфебрильна температура, потовиділення, зниження апетиту. При пневмонії перкуторно виявляють притуплення легеневого звуку, жорстке або бронхіальне дихання, вологі хрипи, крепітацію. Пневмонія локалізується переважно в нижніх відділах, туберкульоз — у верхніх задніх сегментах. Рентгенологічно для пневмонії характерна інтенсивна гомогенна тінь і виражена реакція плеври. При інфільтративному Туберкульозі виявляють різноманітні інфільтрати на фоні вогнищ неоднорідного характеру з "доріжкою" до кореня легень (рис. 116, 117). При туберкульозі відзначають помірний лейкоцитоз до 15,0×109 г/л, ШОЕ до 25-30 мм/год, зсув нейтрофілів вліво, лімфопенію, моноцитоз. При пневмонії лейкоцитоз 15,0-20,0х109 г/л, ШОЕ 25-40 мм/год.
Заключний клінічний діагноз:
1.ВДТБ (3.03.2013р.) S2,3 правої легені (вогнищевий, фаза інфільтрації і розпаду), Дестр+, МБТ+М+К+Резист-РезистІІ-, Гіст0, Кат1Ког1.
2.Легенева кровотеча.Асфіксія унаслідок легеневої кровотечі.
3.Хронічна пневмонія.
2. МОРФОЛОГІЧНА ЧАСТИНА
Результати патанатомічного розтину
Дихальна система: у гортані виявлені згустки артеріальної крові, м´якої консистенції, не скріпленіі зі слизовою. При огляді легені: спостерігається венозне повнокрів´я легень, паренхіма легень – набрякла, визначається розростання сполучної тканини у легенях , за рахунок хронічної гіпоксії органу,у обох легенях по ходу розгалуження основних бронхів виявлені згустки крові – наслідок артеріальної кровотечі з розірваної аневризми стінки судини каверни правої легені - L2, S2, - каверна 2X3 cм.,Виявлені також каверни: права легеня L5,S3 – каверна 1Х2 см.,
Мікропрепарат легені: визначені дистрофічні зміни паренхіми легені, плазморагія та набряк , унаслідок переходу у міжклітинний простір рідкої частини крові (плазми) та виходу за межі
клітини міжклітинної речовини.
Серцево – судинна система:макропрепарат серця – виявлені ознаки тоногенної дилятації лівого шлуночка, у порожнині правого передсердя – тромб 1,5 ´ 1 см., червоного кольору,міцно спаяний з ендокардом правого передсердя. Мікропрепарат серця: у міокарді лівого шлуночка – ознаки жирової дистрофії м´язових волокон, з дрібними вогнищами запальної інфільтрації.
Патанатомічний діагноз
1.ВДТБ (3.03.2013р.) S2,3 правої легені (вогнищевий, фаза інфільтрації і розпаду), Дестр+, МБТ+М+К+Резист-РезистІІ-, Гіст0, Кат1Ког1.
2. )Аневризма судини області каверни - права легеня L2, S2.Розрив аневризми.Легенева кровотеча.Асфіксія унаслідок легеневої кровотечі.
3.Хронічна пневмонія.
.
Клініко-патологоанатомічний епікриз:
Обґрунтування діагнозу основного захворювання: на основі анамнестичних даних-наявність туберкульозу,наявності даних отриманих у результаті об´єктивного огляду - кашлем, який супроводжувався виділенням крові, що йшла через ніс та рот хворого , можна встановити остаточний діагноз основного захворювання: хронічний фіброзно – кавернозний туберкульоз, ускладнений розривом аневризми судини області каверни - права легеня L2, S2, крововиливом у верхні дихальні шляхи з розвитком асфіксії.
Встановлення основної та безпосередньої причини смерті та окремих ланок танатогенезу: основною причиною смерті хворого був туберкульоз. Безпосередньою причиною смерті була асфіксія унаслідок розриву аневризми судини області каверни - права легеня L2, S2, крововиливу у верхні дихальні шляхи з розвитком асфіксії. Ланками патогенезу були у даному випадку: 1. Розвиток клініки легеневої кровотечі, унаслідок розриву аневризми судини області каверни - права легеня L2, S2, крововиливу у верхні дихальні шляхи , загальною анемією - на фоні тяжкого кашлю. 2.Посилення кровотечі, з аспірацією кров´яних згустків у верхні дихальні шляхи. 3.Асфіксія унаслідок аспірації кров´яними згустками верхніх та нижніх дихальних шляхів.
Аналіз процесів викликаних лікувально – діагностичними процедурами, та їх вплив на клініко – морфологічні прояви захворювання: проводилася терапія направлена на: 1. зняття кашльового рефлексу: атропіну сульфат 0,1%.2. зниження тиску у малому колі кровообігу – і припинення кровотечі еуфілін 2,4% 3. З метою зниження ступеня активації фібринолізу –Контрикал.4. Для зниження проникності стінки легеневих судин – кальцію хлорид 10% , - проведена терапія була патогенетично виправданою, правильною,за виключенням моменту коли з метою звільнення верхніх дихальних шляхів потрібно було застосувати лікувальну бронхоскопію, хоча вона б продовжила життя хворому на якихось 2 –3 години.
Співставивши діагноз розходжень виявлено по р2.Це пов»язано з тяжким станом хворого при поступленні.
Діагностика та госпіталізація були проведені несвоєчасно; на лікування та наслідки захворювання вплинули втрачені години від початку захворювання.