Принцип та напрями подальшого розвитку систем

ТЕМА 1. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

ПРОФІЛАКТИЧНОГО НАПРЯМКУ МЕДИЦИНИ

План

1. Мета та завдання профілактичної медицини.

2. Принципи та напрями подальшого розвитку системи охорони здоров’я України.

3. Гігієна як наука, її мета та завдання.

4. Закони гігієни як основа вчення про єдність і взаємодію організму та довкілля.

5. Поняття “гігієнічний норматив”

1. Мета та завдання профілактичної медицини.

Основною метою діяльності медичної галузі є збереження здоров’я громадян та постійна турбота про його поліпшення для створення оптимальних умов реалізації потенційних творчих можливостей кожної особистості. У самій суті цього визначення закладено один із основних принципів медицини – принцип пріоритету здоров’я людини як найвищої цінності в суспільстві, профілактики її загальносоматичної і професійної захворюваності, для збереження активного трудового потенціалу кожного громадянина держави. У нашій державі медична галузь завжди була в центрі уваги громадськості, бо рівень медичного забезпечення громадян є інтегральним показником розвитку економіки суспільство в цілому. Динаміка захворюваності свідчить про об’єктивні соціально-економічні закономірності, які певною мірою залежать не тільки від зусиль медичних працівників державних та комунальних лікувальних закладів, а й від менталітету і звичок, культури та традицій,бажання і можливостей для збереження здоров’я самого населення, так і особисто кожного з нас.

Під профілактичною медициноюрозуміють такі принципи організації охорони здоров’я та систему закладів і структур, які здатні проводити постійний моніторинг стану навколишнього середовища, умов праці, харчування, відпочинку та стану здоров’я практично здорових людей для підтримання на високому рівні їх основних функціональних параметрів, для запобіганю поширеню і розвитку захворювань, для належного оздоровленнятих громадян,які вже мають хтонічні захворювання.

Вирішальним напрямом в організації охорони здоров’я з позицій профілактичної медицини є збереження здоро’я практично здорової людини і, безперечно, одночасно з цим надання кваліфікованої медичної допомоги хворій.

На динамічно систему “здоров’я – хвороба“ діє чимало чинників, які постійно змінюють стан нестійкой рівноваги в організмі людини. До них слід віднести передусім самосвідомість кожного громадянина і його мотивоване бажання бути здоровим, адекватний цим потребам спосіб життя окремої особливості і популяції в цілому , тим харчування, протистояння шкідливим звичкам,умови проживання, наявність шкідливих умов праці при виконанні професійних обов’язків, ефективність лікування гострих та хронічних захворювань тощо. Здебільшого причиною виникнення захворювання є дія на організм не одного, а одночасно кількох чинників.(табл.1).

Таблиця 1

Сфери впливу	Частота, %	Групи чинників ризику
Спосіб життя	49-53	Тютюнопаління, вживання алкоголю,наркотиків, шкідливі умови праці, зловживання ліками, стресові ситуації, нераціональне харчування, гіподинамія, незадовільні матеріально-побутові умови, дизгармонія в сімї, самотність, низький культурний рівень, урбанізація, постійне перевантаження та недосипання
Генетика, біологія людини	18-22	Схильність до спадкових та дегенеративних захворювань
Зовнішнє середовище, природнє кліматичні умови	17-20	Забруднення довкілля канцерогенними та токсичними речовинами, різкі зміни природних кліматичних умов, підвищені геліокосмічні, магнітні та інші випромінення
Система охорони здоровя	8-10	Неефективність профілактичних заходів, низький рівень первинної медичної допомоги, несвоєчаснічть надання медичної допомоги

Мета профілактичної медицини-збереження здоров’я людини від її народження. Тому головні завдання держави такі: організувати грамотну та ефективну роботу відповідних органів і служб щодо профілактики можливих шкідливих наслідків різноманітних ризиків для здоров’я громадян, поновити та посилити пріоритети здоров’я, а також забезпечити належне поточне лікування хворих громадян. Здоров’ я кожного громадянина-необхідна умова економічного розвитку нації, ось чому воно має розглядатися не лише як особиста, а й як національна властивість.

Принцип та напрями подальшого розвитку систем

охорони здоров’я в Україні

Головними принципами охорони здоров’я в Україні мають стати:

- система медичного супроводу кожного громадянина впродовж усього життя від його народження і до старості, скерованого на збереження якісного працездатного довголіття шляхом регуляторного контролю основних базових параметрів та функціональної здатності органів та систем;

- облік змін інтегральних показників здоров’я протягом усього життя з метою їх нормалізації;

- регулярне використання комплексу профілактичних заходів для поліпшення стану здоров’я всіх громадян;

- постійне вдосконалення схем реабілітаційного лікування хворих громадян для переведення їх за станом здоров’я до вищої, здоровішої диспансерної групи.

На підставі діючої міжгалузевої комплексної програми “Здоров’я нації” можна сформулювати стратегічні напрями подальшого розвитку системи охорони здоров’я:

1) затвердження на державному рівні пріорітету профілактичної медицини (культу збереження здоров’я здорової людини);

2) різнобічне наукове вивчення та обгрунтування і як найшвидше запровадження системи пожитєвого медичного супроводу населення України в індивіндуальній персоніфікації за основними функціональними параметрами здоров’я із введенням своєрідного “паспорта” здоров’я громадянина України;

3) Широке, масове та постійне ознайомлення населення з інтегральними функціональними критеріями стану здоров’я, групами здоров’я,методами самооздоровлення та активна пропаганда здорового способу життя;

4) Запровадження системи єдиного комп’ютерного обліку стану здоров’я населення України для вивчення тенденцій змін у стані здоров’я громадян та прогнозування накопичення потрібної кількості профілактичних засобів і центрів;

5) Створення оптимальної мережі медичних закладів та центрів оздоровлення населення (організованих та неорганізованих колективів);

6) Запровадження систем страхування та матеріального заохочення населення залежно від стану його здоров’я і групи здоров’я.

Отже, принцип профілактичної медицини-збереження здоров’я здорових.

3. Гігієна як наука, її мета та завдання

Гігієна-наука про здоров’я, що визначає вплив навколишнього середовища на людину і, грунтуючись на цьому, розробляє заходи щодо запобігання негативному впливу середовища на здоров’я населення. Отже,мета гігієни-збереження та зміцнення здоров’я людини.

Об’єкт визначення гігієни-чинники навколишнього середовища(фізичні,хімічні,біологічні,побутові,виробничі тощо) з точки зору їх впливу на здоров’я населення.

Відповідно до мети перед гігієною як наукою постають такі завдання:

1) вивчити чинники та умови навколишнього середовища;

2) вивчити закономірності їх впливу на організм;

3) науково обгрунтувати оптимальні і гранично допустимі параметри чинників довкілля розробити гігієнічні нормативи, правила та заходи, що передбачають використання позитивного і запобігання негативному впливу навколишнього середовища на здоров’я населення;

4) узяти участь у провадженні гігієнічних нормативів, правил, рекомендацій у практику, перевірити їх доцільність;

5) спрогнозувати санітарну ситуацію і гігієнічні проблеми на перспективу та провести наукові дослідження, вжити практичних заходів.

4. Закони гігієни як основа вчення про єдність і взаємодію

організму та довкілля

Для встановлення закономірностей впливу численних чинників навколишнього середовища на здоров’я людини було науково обгрунтовано закони гігієни.

Перший закон гігієни-про рушійні сили порушення стану здоров’я людини.

Хвороба, зниження резистентності чи адаптаційно-компенсаторних можливостей, зумовлені чинниками довкілля, можуть виникнути лише за наявності трьох рушійних сил: джерела шкідливоті чи їх комплексу (забрюднювач), чинників впливу на здоров’я, сприйнятливого організму.

Другий закон-про негативний вплив на навколишнє середовище людської діяльності. Незалежно від своєї волі та свідомасті, у зв’язку з фізіологічною, побутовою та виробничою діяльністю люди негативно впливають на довкілля, і що нижче науково-технічний рівень виробництва, культури населення та рівень соціально-побутових умов, то небезпечніше цей вплив.

Третій закон. Полягає в негативному впливі на довкілля природних екстремальних явищ і катаклізмів: спалахи на Сонці, вулканічорна діяльність, землетруси тощо.

Четвертий закон. Полягає в позитивному впливі на довкілля людського суспільства: оздоровлення та очищення водойм,залюдського суспільства: оздоровлення та очищення водойм, запобігання забруднення, покращення стану здоров’я населення.

П’ятий закон-про негативний вплив забрудненого (денатурованого) природного навколишнього середовища на здоров’я людей. Коли концентрації чинників перевищують нормативи, та це призводить до неминучого погіршення стану здоров’я.

Шостий закон.Полягає в позитивному впливі довкілля (сонця, чистого повітря, джерельної води, доброякісної їжі) на здоров’я населення.

5. Поняття “гігієнічний норматив”

Для забезпечення оптимальних умов життєдіяльності людини та адекватного управління якістю середовища необхідне гігієнічне регламентування-наукове обгрунтування оптимально та гранично домустимих параметрів чинників довкілля, які слугують основою для визначення та опрацювання гігієнічних нормативів, санітарних правил, норм і профілактичних заходів. Санітарне законодавство передбачає гігієнічне нормування, яке стосується повітря населених пунктів і виробничих приміщень, питної води та продуктів харчування, будівельних матеріалів та предметів вжитку. До об’єктів гігієнічного нормування належать гранично допустимі для організму людини концентрації (ГДК) шкідливих хімічних домішок,гранично допустимі рівні (ГДР) і гранично допустимі дози (ГДЗ) шкідливих фізичних чинників середовища. У реальних умовах людини відчуває на собі комбіновану дію таких чинників і це навантаження визначає можливі зміни у стані здоров’я, тому було введено максимально допустиме навантаження (МДН), яке не виявляє прямого чи побічного шкідливого впливу на організм людини чи її нащадків і не погіршує санітарних умов життя.

Гігієнічним нормативом називають чітко визначений діапазон параметрів чинника навколишнього середовища, який є оптимальним або безпечним з точки зору збереження нормальної життєдіяльності і здоров’я людини, людської популяції і майбутніх поколінь.

До провідних принципів гігієнічного нормування належить: принципи пріорітету медичних показників, диференціації біологічних відповідей, урахування всіх можливиз несприятливих впливів, пороговсті, залежності ефекту від концентрації(дози) та часу впливу, лабораторного експерименту, розподілу об’єктів санітарної охорони, агравації та відносності нормативних положень.

Контрольні питання

1. Які завдання профілактичного напряму медицини?

2. Які принципи охорони здоров’я України?

3. Який зв'язок між профілактичною медициною та гігієною?

4. Яка мета та завдання гігієнічної науки?

5. Які гігієнічні закони є основою вчення про єдність і взаємодію людського організму та довкілля?

6. Яка роль гігієнічних нормативів у вжитті профілактичних заходів?