V. блювотні та протиблювотні засоби

Блювотні засоби – це лікарські препарати, які викликають нудоту і блювання у зв’язку з подразненням слизової оболонки шлунка (рефлекторної дії), або у зв’язку з прямим впливом на блювотний центр (центральної дії).

Причини виникнення блювоти:

- підвищується тиск у шлунку, тонкій і товстій кишках

- спазм бронхів, шлунку, судин

- підвищення внутрішньочерепного тиску

- дуже сильний біль

- гострі інтоксикації

До блювотних засобів належать апоморфін, препарати блювотного кореня, термопсису, міді сульфат і цинку сульфат, алкалоїди вератруму.

Апоморфін - специфічний агоніст D2-рецепторів, який нале-жить до групи блювотних засобів центральної дії. Препарат застосовують для видалення із шлунка отрут або харчових продуктів, які спричинили отруєння, у випадках, коли не можна зробити промивання шлунка (отруєння грибами та іншими продуктами, які не проходять через зонд, випадки суїциду та ін). Вводять апоморфін під шкіру, іноді внутрішньом`язово. Дія розпочинається через 2-15 хвилин. Не можна викликати блювання у пацієнтів із затьмаренням свідомості, під час вагітності, у дитячому та похилому віці, при отруєннях бензином, гасом, скипидаром, кислотами, лугами та іншими речовинами, які пошко-джують слизові оболонки. У таких випадках перевагу віддають промиванню шлунка, призначають адсорбівні та сольові проносні засоби.

Протиблювотні засоби – це лікарські препарати, що знижують збудливість блювотного центру, тому запобігають блюванню.

Класифікація:

1. Препарати центральної дії, які блокують серотонінові рецептори: гранесетрон, онзансетрон, тропісетрон.

2. Препарати центральної дії, які блокують дофамінові рецептори: домперидон, метоклопрамід, сульпірід.

3. Препарати центральної дії, які блокують дофомінові та холінорецептори: тиетилперазин.

Метоклопрамід (церукал, реглан) є одним із найбільш часто використовуваних протиблювотних засобів.

Механізм його дії полягає у блокуванні D2-рецепторів тригер-зони. У великих дозах препарат також блокує серотонінові рецептори.

Призначають метоклопрамід при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, метеоризмі, дискінезіях шлункового тракту, онкологічних захворюваннях шлунково-кишкового тракту, променевій хворобі, уремії, при затримці евакуації вмісту шлунка і рефлюкс-езофагіті.

Приймають препарат всередину після їжі, у тяжких випадках вводять парентерально (внутрішьом`язово, внутрішньовенно). Ефект розвивається швидко, триває 6-8 годин. Як побічні ефекти можуть спостерігатися сонливість, шум у вухах, сухість у роті та екстрапірамідні розлади, арактерні для паркінсонізму.

VI. Жовчогінні засоби.

Фізіологія: Продукція жовчі гепатоцитами відбувається безперервно. Жовч виділяється у жовчні капіляри, із них - у дрібні та великі жовчні протоки, які збирають її у загальну жовчну протоку. У періодах між травленням жовч депонується у великих протоках і жовчному міхурі, де вона концентрується. У загальній жовчній протоці, у жовчному міхурі та на виході у дванадцятипалу кишку розміщені сфінктери. У процесі евакуації жовчі важливу роль відіграє парасимпатична нервова система. Підвищення її тонусу супроводжується розслабленням сфінктерів і скороченням міхура. Масивний викид жовчі відбувається під час акту травлення, основним стимулом для цього є місцевий гормон - холецистокінін, який виробляється епітелієм 12-палої кишки при надходженні до неї їжі. Об`єм продукції жовчі за добу складає 1 л.

Усі жовчогінні засоби поділяють на дві групи:

- засоби, які стимулюють утворення жовчі (холесекретики);

- засоби, які сприяють виведенню жовчі (холекінетики).

Холеретики (засоби, які посилюють утворення жовчі)

Класифікація:

1. Препарати, які містять жовчні кислоти: «Аллохол», «Ліобіл», «Холензим», панзинорм форте-Н, фестал,

2. Синтетичні препарати: гімекрмон, осалмід, нікодин, цикловалон

3. Холеретики рослинного походження: препарати холагол, фламін, берберину сульфат, холосас (густий водяний екстракт плодів шипшини), алое деревовидне, барбарис звичайний, ваеріана лікарська, календула, звіробій, рильця кукурудзи, шипшина.

4. Мінеральні води: Ессентуки №7 і №17, Нафтуся, Миргородська.

«Аллохол»

Механізм дії: дія основана на стимулюванні секреторної функції печінки і кишечника, посиленні перистальтики шлунку і кишечника і дії н аномальну мікрофлору товстої кишки.

Фармакологічні ефекти:

- посилюють отворення жовчі

- стимулюють відтік жовчі

- посилюють секрецію соку підшлункової залози

- стимулюють моторику кишківника

Нікодин (табл. по 0,5г)

Застосування: захворювання печінки і жовчних шляхів - хронічні гепатити, холецистити, холангіти, цирози.

Протипоказання: гострі гепатити, дистрофія печінки, обтураційна жовтяниця, хвороба зі стенокардією.

Побічні ефекти: проноси, легкий біль в надчеревній ділянці, відчуття припливу тепла.

Холекінетики і холеспазмолітики (засоби, що пригнічують утворення жовчі)

Механізм дії: підвищують тонус і рухову активність жовчного міхура і зменшують тонічне напруження сфінктера Одді – що сприяє виходу жовчі із жовчного міхура і жовчних проток у 12-палу кишку.

Дії магнію сульфату:

- заспокійлива

- протисудомна

- спазмолітична (в/в)

- проносна

Застосування:

- для діагностичного дуоденального зондування

- для сліпого зондування з лікувальною метою (натще 60мл 30%-ну, хворий лягає на правий бік, кладе на ділянку печінки на 2 год. – 10-12 діб)

- хронічний холецистит і холангіт (по 1ст.л. 3р/добу)

Сорбіт (по 50-100 мл 10% розчин 2-3р/день до їжі)

Пітуїтрин для ін’єкцій:

При кровотечах із варикозиорозширениз вен старовоходу вводять під шкіру і в мязи по 5-10 ОД; в вену 3-5 ОД – звужуються артеріоли черевної порожнини, зменшується приплив крові в систему ворітної вени, зменшується тиск в ній – кровотеча зупиняється.

Протипокази: артеросклероз, гіпертонічна хвороба, тромбофлебіт.

Показанням до призначення холекінетиків є атонія жовчного міхура із застоєм жовчі при дискінезіях, хронічному гепатиті, анацидних та гіпоацидних станах.

Протипоказані в гострому періоді захворювань печінки, за наявності каменів у жовчному міхурі, при загостреннях гіперацидних гастритів і виразковій хворобі.

Для послаблення спастичних явищ у жовчовивідних шляхах доцільно вводити міотропні спазмолітики: но-шпу, ніковерин, папаверин, еуфілін, атропін, платифілін.

Застосовують спазмолітики для усунення болю, що виникає при патології жовчовивідних шляхів. При помірній інтенсивності болю вони ефективні й добре поєднуються з іншими гепатотропними засобами. При інтенсивному болю під час нападу жовчнокам`яної хвороби препарати вводять парентерально з анальгіном.

VII. Холелітолітичні засоби – це лікарські препарати, які мають властивість розчинити холестеринові камені, що часто утворюються в жовчному міхурі.

Хенодеоксихолева кислота – з натуральною жовчною кислотою. В жила тонових капсулах по 0,25г.

Призначають: 0,015г на 1кг маси тіла на добу в 2-а прийома: зранку 1/3: ввечері 2/3 протягом 6-ти місяців.

Після розчинення каменів для профілактики препарат приймають кожен 3-й місяць по 1 капсулі на день.

Механізм дії: гальмує всмоктування холестерину в кишечнику і синтез в печінці.

Протипокази:

- вагітність

- наявність каменів діаметром більше 20 мм

- закупорка загальної жовчної протоки

- холангіт

- цироз печінки

- хронічні панкреатити

VIII. Гепатопротектори - це препарати, які сприяють нормалізації обмінних процесів у печінці, підвищують її опірність шкідливим факторам довкілля і прискорюють відновлення структури і функції при різноманітних ушкодженнях.

Засоби, які нормалізують метаболічні процеси у гепатоцитах, підвищують активність мікросомальних ферментів, відновлюють пошкоджені клітини мембран - гепатопротектори із розторопші плямистої та інших рослин, багатих на флавоноїди: силібор, легалон, карсил, гепабене, гепатофільк Планта, силібінін, ЛІВ-52, розанол, катерген та ін.

Засоби, які беруть участь у побудові клітинних мембран (ненасичені жирні кислоти, холін, фосфоліпіди, незамінні амінокислоти та ін.) - есенціале, тіотриазолін, ацеметіонін.

Препарат есенціале містить ненасичені жирні кислоти у вигляді фосфоліпідів, вітаміни групи В, токоферол. Препарат вводять внутрішньовенно у критичних випадках (печінкова кома, гострі отруєння з порушеннями функції печінки та ін.). В інших випадках частіше призначають всередину (по 2-3 капсули тричі на день перед їдою).

Застосування: при хронічних гепатитах, цирозі печінки, порушенні функції печінки при цукровому діабеті, для профілактики рецидивів жовчнокам`яної хвороби, в передопераційний та постопераційний періоди та ін.

Токоферолу ацетат:

5,10,30% олійний розчин у флаконах по 10,20,50 мл, в капсулах 01, і 0,2 мл

50% розчину в маслі, ампулах по 1мл – 5,10,30% олійних розчинів.

- стабілізує мембрани гепатоцитів

- має антиоксидантну дію

- сприяє ліквідації запалення

- знижує пошкоджуючий вплив на печінку

Застосування:

- лікування жовтяниці

- при ураженні печінки гепатотоксичними агентами

- хронічних гепатитах

- холетатичних ураженнях

- при захворюванні печінки у хворих на туберкульоз легенів

Силібінін - препарат флавоноїдів розторопші плямистої (драже по 0,035г; флакони по 100мл) (Карсил) – по 2 драже 3р/день – при важких станах

Силібор – табл. по 0,04г.

Механізм дії: стимулює накопичення в печінці токсичних продуктів перекисного окислення ліпідів, активує антиоксидантну систему, стабілізує мембрани печінки – створює необхідні умови для збереження високої активності ферментних систем печінки, які забезпечують обмін речовин, регенерацію; антитоксичну функцію.

Застосування:

- гострий вірусний гепатит

- хронічний гепатит

- цирози печінки

- для профілактики функцій порушень печінки

Протипокази:

- цукровий діабет із холестатичним синдромом

Побічні ефекти:

- неприємні відчуття в шлунку

- сухість у роті

- діарея

- шкірний свербіж