ІІІ. Засоби, які використовують при недостатній секреції залоз шлунку.

ІІ. Анорексичні засоби – це препарати, які зменшують апетит.

Дезопімон (Dezорітопит) – табл. 0,025г.

Мех.дії: стимулює центр насичення в гіпоталамусі.

Застосування:

1. Аліментране ожиріння.

2. Дистофії.

3. Гіпотиреоз.

Застосування по 1табл. 1-3 раза/день під час їжі в першій половині дня – для запобігання можливого безсоння.

Протипокази: вагітність, пізні стадії гіпертонічної хвороби, порушення мозкового і коронарного кровообігу, ІМ, ЦД глаукомі, тиреотоксикозі, збудливість ЦНС, епілепсії, психозі, порушення сну.

Феномін (табл. 0,01г. №10)

Мех.дії: на сипаттичному рівні препарат посилює вихід з нервових закінчень норадреналіну і дофоміну і пригнічує їх зворотнє нейрональне захоплення. Це супроводжується збудженням центральних адрено- і дофомінерних рецепторів і зменшенням відчуття голоду.

Побічні ефекти: безсоння, неспокій, тахікардія, АТ, фізична лікарська залежність.

Фепранон (табл. 0,025 №50)

Фенфлурамін

Сибутрамін (порошок)

Орлістат (табл. 0,12 №21)

Мех.дії: пр. блокує ліпазу у шлунку і кишечнику, чим запобігає гідролізу харчових триглінридів і всмоктуванню жирів. /Засвоєння жирів зменшення на 30%) 83% дози виводиться в незмінному вигляді. Повна елімінація відбудеться протягом 3-5 днів.

ІІІ. Засоби, які використовують при недостатній секреції залоз шлунку.

Фізіологія: Слизова шлунка секретує кілька ферментів, основним із яких є пепсиноген. Для перетворення його в активний фермент - пепсин - необхідне кисле середовище шлунка. У зв`язку з цим парієтальні клітини залоз шлунка секретують соляну кислоту. секреторний апарат шлунка контролюється блукаючим нервом, а також рядом гормонів шлунково-кишкового тракту та інших ендогенних речовин. Відомо, що підвищення тонусу блукаючого нерва, вивільнення гастрину і гістаміну посилюють секрецію залоз шлунка. Усунення холінергічних впливів або дії гістаміну та гастрину супроводжується зниженням секреції шлункового соку. До ендогенних засобів, які пригнічують секрецію залоз шлунка, відносять: секретин, холецистокінін, простагландини, вазоактивний пептид кишечника, пептид, що пригнічує секрецію шлунка, та ін.

Кислота хлористоводнева розбавлена (1 част. HCl + 2 частини H2O)

Мех.дії: створює необхідне кисле середовище в шлунку, максимально сприятливе для прояву травної дії пепсину. При введенні в шлунок HClp. Частково зв’язується з харчовими продуктами, частково нейтралізується слизом шлункового соку.

Мех.дії: Соляна кислота стимулює секрецію шлункового соку – переводить негативний фермент пепсиноген в активний пепсин.

Фармакологічні ефекти:

- Розчинює сполучну тканину м’ясних продуктів

- Підвищує тонус і моторно-евакуаторну функцію шлунку

- Гальмує перехід недостатньо перетравленої їжі зі шлунку в кишку

- Зменшує процеси бродіння

- Стимулює секрецію гастрину в шлунку, секретину і холецистокініну

- Сприяє всмоктуванню заліза в тонкій кишці

Застосування: ахілія шлунку, гіпоацидні стани, диспепсія, гіпохромна анемія.

НБ. Щоб при цьому не страждала емаль зубів, рекомендують приймання розчину соляної кислоти через трубочку із подальшим полосканням порожнини рота. Взагалі у таких випадках перевагу віддають прийманню всередину органічних кислот - яблучної, лимонної, оцтової та інших. Зазначені кислоти після вивільнення іонів водню беруть в організмі участь в енергетичному обміні. Також рекомендують вживати кислі продукти: соки квашеної капу-сти, кислих ягід, фруктів та ін.

Протипоказання: ацидоз, гострий гастрит.

Натуральний шлунковий сік (Succus gastricus naturalis) – по 1-2ст.л. під час їжі. Флак. 100 мл.

Діючі агенти: HCl, пепсин, ферменти шлунку.

Отримують від тварин (собак, коней)

Пепсин (Pepsinum) – отримується зі слизової оболонки свигнй.

Цей фермент розщеплює білки до пептидів, частково до АК.

При підвищенні рН протелітична активність пепсину зменшується, а при рН більше 6 – дія припиняється.

Пентагастрин – синтетичний аналог гормону гастрину. Застосовують як стимулятор шлункової секреції для діагностики секреторної активності шлунка. Вводять препарат під шкіру.