Правила годування через зонд

Показання: неможливість грудного вигодовування або годування з чашки.

Способи введення зонду:

орогастральний, назогастральний (у разі, якщо у дитини відсутні дихальні розлади).

Техніка годування через зонд:

Ø Обробити руки та надягнути стерильні рукавички.

Ø Заміряти довжину зонда: орогастрального: від кута рота до мочки вуха і мечоподібного відростка, назогастрального: від кінчика носа до мочки вуха і мечоподібного відростка.

Ø Змочити кінчик зонда стерильною водою або фізіологічним розтином.

Ø Помірно зігнути шию дитини і повільно ввести зонд на відміряну довжину через рот або ніздрю.

Ø Перевірити місце знаходження зонду. Для цього шприцом ввести у зонд 1-2 мл повітря і стетоскопом вислухати над шлунком рух повітря.

Ø Недоцільно встановлювати новий зонд на кожне годування, тому що це підвищує ризик травми, апное, інфікування: при дотриманні всіх положень зонд може функціонувати до 3 діб.

Ø Стерильний шприц без поршня приєднати до зонду та налити в нього розраховану кількість зцідженого грудного молока.

Ø Шприц з молоком тримати на відстані 5-10 см над дитиною.

Термін першого годування недоношеної дитини визначається його станом після народження. Відстрочене перше годування сприяє збільшенню втрати маси тіла, а також може призвести до порушень водно-електролітного балансу, ацидозу та розвитку інших патологічних станів.

Недоношена дитина, яка народилась у відносно задовільному стані, може отримати перше годування вже через декілька хвилин або через 4-6 годин.

Якщо дитина внаслідок важкого стану (асфіксія, пологова травма та ін.) не отримує харчування більше 12 годин, повинно бути призначене парентеральне харчування у вигляді в/в введення 10% розчину глюкози.

В якому об’ємі годувати?

Стартовий об’єм годування недоношеної дитини в залежності від маси тіла складає: § при масі тіла більше ніж 1500 г – 5 мл,

§ при масі тіла менше ніж 1500 г – 1-3 мл.

Збільшення об’єму годування:

§ за залишковим об’ємом в шлунку (не можна збільшувати, якщо їжа залишається неперетравленою в шлунку два рази підряд),

§ у відповідності зі станом кишечника, частотою та характером випорожнень.

Розмір шлунку новонародженої дитини становить приблизно 20 мл/кг, тому кількість молока, яку може утримати недоношена дитина, значно менша в порівнянні з доношеною .

Для розрахунку харчування недоношеної дитини повинен використовуватись

«калорійний» метод, який базується на енерговитратах дитини на різних етапах її розвитку.

Внутрішньоутробно плід з терміном гестації 24-36 тижнів в середньому щодобово набирає 15 г/кг/добу, тому завданням цього періоду є забезпечення такої ж прибавки маси тіла.

Прибавка маси тіла в залежності від гестаційного віку:

v ГВ менше ніж 32 тижні – 15-20 г/добу,

v ГВ 33-36 тижнів – 25 г/добу, v ГВ 37-40 тижнів – 30 г/добу.

Така динаміка маси тіла забезпечується при вживанні дитиною не менше ніж 100-120 ккал/кг до 10-14 дня життя , 130 ккал/кг – на третьому тижні з підвищенням до140 ккал/кг/добу в місячному віці за рахунок грудного молока.

Як часто годувати?

Кількість годувань визначається масою тіла дитини, його загальним станом та ступенем морфо-функціональної зрілості. Найбільш часто використовують 7-8 годувань (кожні 3 години). Для дітей з масою менше 1000 г та дітей, які мають стаз або зригування, чисельність годувань може бути збільшена до 10-12 разів, водночас зі зменшенням об’єму. Час годувань – фіксований, що забезпечує ефективне засвоєння їжі. Для недоношених дітей не використовують вільний режим годувань (за вимогою), оскільки вони не здатні регулювати об’єм їжі, яка поступає.

Після стабілізації стану дитини з метою стимуляції рефлексу смоктання та збереження лактації у матері. Слід використовувати метод «кенгуру» - покладання дитини на груди матері, розміщуючи його вертикально в жолобинці між молочними залозами.