Тема 9. Загальна характеристика вегетативної нервової системи. Симпатична частина ВНС

Кількість годин – 2

Актуальність теми.

Знання цього розділу анатомії край необхідні для студентів усіх спеціальностей для подальшого навчання.

Навчальні цілі.

Навчити студентів загальній характеристиці вегетативної нервової системи, вивчити складові симпатичної частини вегетативної нервової системи.

3. Матеріали до аудиторної роботи та міждисциплінарна інтеграція:

- з курсу біології – філогенез вегетативної нервової системи;

- для подальшого вивчення тем.

Зміст теми заняття.

ВЕГЕТАТИВНА НЕРВОВА СИСТЕМА (SYSTEMA NERVOSUM AUTONOMICUM)

Функція: відповідає за внутрішнє середовище (гомеостаз) організму, виконує рослинні (обмінні) функції. Класифікація: 1) симпатична частина; 2) парасимпатична частина.

Симпатична частина — Pars sympathica Функція: викликає прискорення й посилення серцебиття, звуження судин, розширення зіниці, послаблення пери­стальтики органів травного тракту, напруження (скорочен­ня) стискачів.

Симпатична частина вегетативної нервової системи поді­ляється на:

1. Центральний відділ;

2. Периферичний відділ.

1.1.Симпатичні центри:

Надсегментарні:

Кіркові — розміщені в корі головного мозку (лобова частка, лімбічна частка), спільні для симпа­тичної та парасимпатичної частин;

Підкіркові — розміщені в проміжному мозку (гіпоталамус), спільні для симпатичної та пара­симпатичної частин.

Сегментарні — розміщені в латеральних рогах від VIII шийного до ІІ(ІИ) поперекового сегментів спинного мозку у вигляді латераль­ного проміжного ядра (nucleus intermediolate alis).В ядрі розрізняють:

- центри трофічні, які впливають на рівень обміну речовин;

- центри функціональні:

-вісцеромоторні — відповідають за роботу глад­кої мускулатури нутрощів;

-вазомоторні — відповідають за роботу гладкої мускулатури судин;

-секреторні — відповідають за роботу залоз;

-потовидільні — відповідають за роботу потових залоз.

2. Периферичний відділ симпатичної частини вегетатив­ної нервової системи представлений:

- Вузлами;

- Передвузловими (прегангліонарними) волокнами;

- Післявузловими (постгангліонарними) волокнами.

Симпатичні вузли поділяються на:

- Прихребтові (паравертебральні) симпатичні вузли, які формують парний симпатичний стовбур (truncus sympathicus), розміщений на бічній поверхні хребта від основи черепа до куприка, де обидва стов­бури сходяться в одному спільному вузлі; симпатичний стовбур складається з ланцюжка вузлів симпатичного стовбура (ganglia trunci sympathici), ут­ворених тілами нейронів, і міжвузлових гілок (гаmі interganglionares), утворених нервовими волокнами. Розрізняють:

- три шийні вузли: верхній (ganglion cervicale su­perius), середній (ganglion cervicale medium) та нижній або (шийно-грудний) ganglion cervicale inferius, s. cervicothoracicum);

- 12 грудних вузлів (ganglia thoracica);

- 4—5 поперекових вузлів (ganglia lumbalia);

- 4 крижових вузли (ganglia sacralia);

- 1 непарний вузол (ganglion impar), спільний для обох симпатичних стовбурів.

-Передхребтові (превертебральні) симпатичні вуз­ли — розміщені безпосередньо у вегетативних нерво­вих сплетеннях по ходу судин черевної і тазової порожнин.

-Передвузлові (прегангліонарні) волокна зв'язують симпатичні центри (латеральне проміжне яд­ро) з вузлами, представлені аксонами вісцеродейтеро- нейронів латерального проміжного ядра, виходять зі спинного мозку в складі передніх корінців, беруть участь у формуванні спинномозкових нервів, далі відгалужу­ються від спинномозкових нервів у вигляді білих сполуч­них гілок (rami communicantes аlbi), які закінчуються в симпатичних вузлах.

- Післявузлові (постгангліонарні) волокна представлені аксонами вісцеромотонейронів симпатич­них вузлів, формують:

А)Окремі (спеціальні) симпатичні нерви до органів;

Б)Симпатичні нерви, які розповсюджуються по су­динах та їх гілках, утворюючи сплетення стінок судин і органів, які вони кровопостачають;

в) Сірі сполучні гілки (rami communicantes grisei), які приєднуються до соматичних нервів і йдуть в їх складі до скелетних м'язів, шкіри.

Післявузлові волокна шийних вузлів формують:

-шийні серцеві нерви (nervi cardiaci cervicales), які здійснюють симпатичну іннервацію серця;

-гортанногорлові гілки (rami laryngopharyngei) — симпа­тична іннервація гортані, горла;

-зовнішній сонний нерв (nervus caroticus externus) — утворює сплетення стінки зовнішньої сонної артерії, розповсюджується по всіх її гілках до відповідних ор­ганів і забезпечує їх симпатичну іннервацію;

-внутрішній сонний нерв (nervus caroticus internus) — утворює сплетення, яке розповсюджується по внутрішній сонній артерії та всіх її гілках, іннервуючи органи, що кровопостачаються цими гілками;

-хребтовий нерв (nervus vertebralis) — іннервує органи, які кровопостачаються хребтовою артерією та її гілка­ми;

-яремний нерв (nervus jugularis) — розповсюджується по внутрішній яремній вені та всіх її притоках;

-сірі сполучні гілки до шийних спинномозкових нервів, до соматичних нервів шийного та плечового сплетень.

Післявузлові волокна грудних вузлів формують:

-грудні серцеві нерви (nervi cardiaci thoracici) — симпа­тична іннервація серця;

-нутряні нерви (nervi splanchnici), які здійснюють сим­патичну іннервацію всіх нутрощів грудної порожнини;

-великий нутряний нерв (nervus splanchnicus major) і малий нутряний нерв (nervus splanchnicus minor) — йдуть через діафрагму в черевну порожнину і беруть участь у формуванні черевного (сонячного) сплетення;

-сірі сполучні гілки до грудних спинномозкових нервів.

Післявузлові волокна поперекових вузлів формують:

-черевне (сонячне) сплетення (plexus celiacus, s. solldris), утворене не тільки волокнами поперекових вузлів, але й великим і малим нутряними нервами від грудних вузлів і післявузловими волокнами превертебральних вузлів цього сплетення; черевне сплетення розповсюд­жується по всіх розгалуженнях черевного стовбура, формуючи селезінкове сплетення (plexus liendlis), шлункове сплетення (plexus gastricus), печінкове спле­тення (plexus hepaticus), підшлункове сплетення (plexus pancreaticus);

-верхнє брижове сплетення (plexus mesentericus supe­rior) — розповсюджується по гілках одноіменної артерії, даючи симпатичну іннервацію відповідним органам;

-ниркове сплетення (plexus renalis) — симпатична іннер­вація нирок;

-надниркове сплетення (plexus suprarenalis) — симпа­тична іннервація надниркової залози;

-яєчникове (яєчкове у чол.) сплетення (plexus ovaricus s. plexus testiculars) — симпатична іннервація яєчників (яєчок);

-черевне аортальне сплетення (plexus aorticus abdomi- nalis), яке розповсюджується, формуючи нижнє брижо­ве сплетення (pldxus mesentericus inferior) — по гілках одноіменної артерії направляється до органів, які кро- вопостачаються цією артерією, та верхнє підчеревне сплетення (plexus hypogastrics superior);

-сірі сполучні гілки до поперекових спинномозкових нервів, соматичних нервів поперекового сплетення.

Післявузлові волокна крижових і непарного вузлів форму­ють:

-нижнє (тазове) підчеревне сплетення (plexus hypogas­trics inferior, s. plexus pelvinus), яке розповсюджується по гілках клубових артерій, утворюючи міхурове спле­тення (plexus vesicdlis), прямокишкове сплетення (ple­xus rectalis), матково-піхвове сплетення (plexus utero­vaginal), простатичне сплетення (plexus prostaticus), сплетення сім'явивідної протоки (plexus deferentialis);

-сірі сполучні гілки до крижових спинномозкових нервів, соматичних нервів крижового сплетення.

Рекомендована література.

1. В.Г.Ковешников «Анатомія людини» Луганськ, 2005, Т.2.

2. М.Р.Сапин «Анатомия человека» , Москва, «Медицина», 1986, Т.2.

3. М.Г.Привес «Анатомия человека» , С.П. издательство «Гиппократ», 1998.