Дифдіагностика ангін з дифтерією

Збудником дифтерії є паличка Лефлера, яка виробляє ендотоксин, тому захворювання відрізняється інтоксикацією всього організму. За ступенем токсикозу виділяють такі форми дифтерії: субтоксичну, токсичну, гіпертоксичну, геморагічну. Але існують локальні форми: дифтерія глотки, носа, гортані.

Диференційно – діагностичні ознаки дифтерії:

1. Гострий початок захворювання;

2. Загально інтоксикаційний синдром – стан хворого може бути важкий, наявність слабкості, млявість, головний біль, ремітуючи Т* тіла (скачки Т тіла), блідість шкіряного покрова, частий пульс, серцебиття.

3. Рівень температури та інтоксикації не відповідає вираженості місцевих змін.

4. Біль у горлі помірний, не відповідає вираженості місцевих змін.

5. Голос гугнявий за рахунок парезу м’якого піднебіння.

6. Місцево: набряк у глотці переважає над почервонінням, щільний сіро – білого кольору, який вражає сусідні ділянки, межі його чіткі, краї при підняті, при знятті нальоту шпателем утворюється кровоточива виразка (симптом кровавої роси);

7. Набряк підшкірної клітковини шиї, який у важких випадках може досягати ключиць.

8. Лімфовузли збільшуються не завжди, збільшені лімфовузли помірно болючі.

9. За наявності геморагічної форми дифтерії спостерігаються крововиливи в слизову оболонку та шкіру.

10. Ускладнення: токсичний міокардит, паралічі, парези м’якого піднебіння, кінцівок, піелонефріт.

Організаційні заходи:

· Взяти зі слизової оболонки носа і глотки мазки на ВL.

· Повідомити у санстанцію (зателефонувати, заповнити бланк і відправити мазки не пізніше 2-х годин).

· Ізоляція хворого, госпіталізація.

· Виїзд санстанції до дому: обробка інфікованої площі дезінфікуючими розчинами, взяття мазків зі слизових оболонок у родини хворого, сусідів, співробітників, одногрупників, з якими хворий спілкувався.

· Введення протидифтерійної антитоксичної сироватки по Безредько в дозах від 5000 – 30000 ЛО, при токсичній формі – до 400000 ЛО. Спочатку внутрішкірно вводиться 1:100 розчиненої сироватки 0,1; через 20 хв. – 0,1 звичайної сироватки підшкірно, через 30 хв. – пів дози, через годину – ще пів дози. В разі необхідності через 12 - 24 години – наступну дозу.

· Для профілактики ускладнень призначають потужню антибіотико терапію, десенсибілізуюче лікування, дезінтоксикаційну терапію.

Ангіни при хворобах крові:

При інфекційному мононуклеозі – збудник лімфотропний вірук Ебштейн – Бара.

· Звичайна ангіна зі збільшенням багатьох зон лімфатичних вузлів (вони безболісні);

· Збільшується печінка та селезінка; 9

· В показниках крові – лейкоцитоз до 15 – 30 тис 10 /л;

· Лімфоцитів 50 – 70%;

· Моноцитів 70 – 75%;

· Підвищення ШОЕ до 20 – 30 мм/год.

При агранулоцитозі:

Чинниками виникнення хвороби є опромінення, прийом цитостатиків, сульфаніламідів та інше.

· Загальний стан хворого важкий, Т* тіла до 40*,жовтушне забарвлення шкіри, болі в суглобах, частий слабкий пульс;

· При фарингоскопії виявляють ділянки некротичної омертвілої тканини на мигдаликах, які розповсюджуються на стінки роьїтоглотки;

· В аналізах крові – відсутність зернистих лейкоцитів, лейкопенія, зниження гемоглобіну, згортає мості крові.

· Припинити опромінення, прийом препаратів. Внутрішньовенно переливання крові вітаміни стимуляція кровотворної функції ( пентоксил, лестацин), антибіотико терапія.

Ангіни при лейкозах:

· Специфічні показники крові – лейкопенія та інші.

Ангіна на фоні скарлатини:

· Крапкові крововиливи на м’якому піднебінні;

· Язик у хворого на 4 – 5 день малинового кольору;

· Характерний висип на шиї та грудях, який за 2 – 3 дні поширюється по всьому тілу.

Ангіна на фоні кору:

· Висипання на м’якому та твердому піднебінні у вигляді червоних плям, які через 1 – 2 дні зливаються;

· Поява плям на слизовій оболонці щік навпроти верхніх корінних зубів.

Хронічний тонзиліт

Чинники, які сприяють хронічному процесу: · Загальне або місцеве охолодження; · Нераціональне харчування – надлишок білків і брак вітамінів; · Несприятливі умови праці та побуту; · Інші вогнища хронічної інфекції – каріозні зуби, пародонтоз, гнійні синуїти, порушення носового дихання (аденоїди, викривлення носової перегородки.

На практиці виділяють дві форми хронічного тонзиліту:

Компенсовану – при наявності тільки місцевих ознак у глотці;

Декомпенсовану -з патологією інших систем, органів: ревматизм, інфекційний міокардит, піелонефріт.

Місцеві ознаки хронічного тонзиліту:

· Почервоніння та валикоподібне потовщення країв піднебінних дужок;

· Рубцеві спайки між мигдаликами та піднебінними дужками;

· Розрихлені або рубцево – змінені мигдалики

· Казеозно – гнійні маси або рідкий гній у лакунах мигдаликів;

· Підщелепний лімфаденіт – збільшення лімфатичних вузлів.

Лікування хронічного тонзиліту:

1.Підвищення реактивності організму: правильний режим харчування, загартування, курортно – кліматичне лікування, вітамінотерапія;

2.Підвищення імунітету: імудон, ІРС – 19, бронхомунал, тонзілгон Н, умкалор, тонзілотрен, левом ізол;

3.Дегельмінтизація організму;

4.Гіпосенсебілізуючі препарати: препарати кальцію, антигістамінні препарати;

5.Засоби місцевої сануючої дії: промивання лакун мигдаликів дезінфікуючими засобами, відсмоктування вмісту лакун, змащування мигдаликів розчином Люголя на гліцерині;

6.Фізіотерапія: УВЧ, «Луч – 2» на підщелепні лімфатичні вузла, ультразвук на мигдаликів, грязелікування, фонофорез інтерферона, солюкс.

7. Хірургічнелікування – тонзілектомія, яка показана при декомпенсованій формі тонзиліту.

Ускладнення гострих первинних тонзилітів:

Пара тонзиліт –поширення запалення на навколомигдаликову клітковину. Клінічно: стан хворого раптово погіршується, біль при ковтанні, біль у глотці посилюється, може віддавати у вухо. Частіше патологія з одного боку. Лікування консервативне, але потужня антибіотико терапія.

Паратонзилярний абсцесхарактеризується:

· Сильний біль у глотці, посилюється при ковтанні, хворі відмовляються від їжі;

· Тризм жувальної мускулатури, який призводить до обмеженого відкривання рота;

· Слинотеча, бо хворий не може навіть ковтать;

· Неприємний запах із роту;

· Гугнявість;

· Голова хворого нахилена в хворий бік.

Під час огляду - асиметрія зіву, нависання інфільтрованої піднебінної дужки над мигдаликом.

Лікування: розтин абсцесу і призначення антибіотико терапії

Латерофаренгіальний абсцес –нагноєння клітковини бокового простору.

Лікування – розтин абсцесу з боку глотки.

Внутрішньомигдаликовий абсцес– гнійлокалізуєтьсяв самомумигдалику. Лікування: пункція та розтин абсцесу.

Аденофлегмона шиї –гнійне запалення клітковини, що оточує лімфатичні вузли. Шкіра над лімфовузлами гіперемована, пальпація болісна, вузли зливаються у суцільну пухлину, малорухомі.

Лікування: пункція абсцесу, розтин його, призначення антибіотиків.

Флегмона шиї: може поширитися на межистіння, підключичну ямку, на передню грудну стінку. Збільшення об’єму шиї, почервоніння шкіри шиї, біль при пальпації. Лікування виключно хірургічне.

Тонзилогенний сепсис – проникнення інфекції в загальний кровоток.

Гострий фарингіт– запальний процес слизової оболонки задньої стінки глотки. Часто захворювання є основним симптомом ГРВІ, виникає під впливом хімічних або термічних подразнюючих чинників (алкоголь, пил, тютюновий дим, виробничі пари, гаряча, холодна або гостра їжа).

Симптоми:

· Сухість, печія у глотці;

· Сухий нестерпний кашель;

· Т тіла нормальна або субфебрільна;

· Загальний стан порушується мало.

Лікування гострого фарингіту:

1. Призначення хворому дієти – тепла, не подразнююча їжа, тепле пиття (чай, молоко з медом);

2. Полоскання горла теплими дезінфікуючими розчинами: фурацилін, відвари трав шавлія, ромашки, інші;

3. Таблетки для розсмоктування: фарингосепт, септолете, фалімінт, стрепсілс, декаметоксин та інші;

4. Зрошення глотки аерозолями: інгаліпт, каметон, йокс, біопарокс, тімсал та інші;

5. Інгаляції олійні, лужні на травах.

Хронічний фарингітє наслідком:

· Повторних гострих фарингітів;

· Шкідливому впливу професійних чинників (температурні коливання, сухість повітря, пари, гази та пил на хімічних підприємствах);

· Шкідливі звички (зловживання алкоголем та паління);

· Вживання гострої, подразнюючої їжі;

· Порушення носового дихання;

· Запальні процеси у носових пазухах, каріозні зуби.

Лікування:

1. Припинити вплив шкідливих чинників;

2. Санувати приносові пазухи і каріозні зуби;

3. Покращити дихання носом за допомогою хірургічного лікування

4. Застосувати всі методи лікування гострого фарингіту;

5. Слизову оболонку змазувати 3 – 5% розчином коларголу або протарголу, ваготілу, йодгліцеріном.

6. При атрофічних фарингітах ефективно змащувати слизову оболонку олією шипшини.