Епідеміологічна характеристика групи кишкових інфекцій.
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені О.О.БОГОМОЛЬЦЯ
«Затверджено»
на методичній нараді
кафедри епідеміології
Завідувач кафедри
професор Колеснікова І.П.
________________________
«_____»______________2016 р.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ
ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ
| Навчальна дисципліна | Епідеміологія |
| Модуль № | Епідеміологія |
| Змістовний модуль № | Спеціальна епідеміологія |
| Тема заняття | Протиепідемічні заходи в осередках інфекцій з фекально-оральним механізмом передачі (шигельоз, черевний тиф та паратифи, гепатит А). |
| Курс | 5-й |
| Факультет | медичний |
| Тривалість заняття | 2,0 академічні години |
Київ 2016
1. Актуальність теми:
Кишкові інфекції широко розповсюджені по всьому світу. Ця група інфекцій включає десятки нозологічних форм, які характеризуються різноманітністю клінічних проявів. Рівень захворюваності на інфекції з фекально-оральним механізмом передачі в Україні коливається для кожної нозологічної форми. Кожний рік реєструються випадки черевного тифу та паратифів, інші сальмонельозні інфекції на рівні 20-22 на 100 тис. населення, шигельозу – 9-13 та гепатиту А – 12-17 на 100 тис. населення. Реєструються кишкові інфекції, викликані єрсинія ентероколітіка (0,1-0,3 на 100 тис. населення), ротавірусними ентеритами (7-10 на 100 тис. населення) та іншими встановленими збудниками (95-100 на 100.тис. населення) Також реєструються гострі кишкові інфекції, викликані невстановленими збудниками і неточно визначені харчові токсикоінфекції – 60-70 на 100 тис. населення. Лікарі різних фахів будуть виявляти осіб, які є джерелами на кишкові інфекції, тому організація протиепідемічних та профілактичних заходів в осередках цих захворювань є важливим та необхідним в їх професійній діяльності.
2. Конкретні цілі:
– Класифікувати захворювання групи кишкових інфекцій.
– Надати епідеміологічну характеристику групи кишкових інфекцій.
– Вивчити епідеміологічні особливості шигельозів.
– Вивчити епідеміологічні особливості черевного тифу та паратифів.
– Вивчити епідеміологічні особливості гепатиту А (ГА).
– Скласти план протиепідемічних заходів в осередках шигельозів.
– Запропонувати протиепідемічні заходи в осередках черевного тифу та паратифів.
– Організувати протиепідемічні заходи в осередках гепатиту А.
3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
| Дисципліна | Отримані навики |
| 1. Мікробіологія, вірусологія та імунологія | Характеризувати стійкість збудників групи кишкових інфекцій на різних об’єктах довкілля, в різних температурних умовах. Оцінити результати визначення чутливості збудників групи кишкових інфекцій до хімічних і фізичних чинників. Методи лабораторної діагностики кишкових інфекцій. Знати види імунітету та їх характеристики. Знати способи отримання вакцин, імунних сироваток і гамаглобулінів. Знати види вакцин. |
| 1. 2. Медична біологія | Знати еколого-біологічні особливості членистоногих, які переносять збудників кишкових інфекцій. |
| 3. Біостатистика | Знати статистичні показники (інтенсивні та екстенсивні) первинної захворюваності (інцидентності). Вміти вираховувати екстенсивні та інтенсивні показники захворюваності. |
| 3. Інфекційні хвороби | Поставити діагноз на основі клінічних, лабораторних та епідеміологічних даних. |
Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття.
4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:
| Термін | Визначення |
| Фекально-оральний механізм передачі збудника | Спосіб передачі, при яком збудник виділяється з зараженого організму (джерело інфекції) з випорожненнями і проникає в сприятливий організм через рот. |
| Шигельози | Група антропонозних бактеріальних інфекційних захворювань з фекально-оральним механізмом передачі збудника, яке характеризується переважним ураженням товстої кишки і загальною інтоксикацією. |
| Черевний тиф | Гостра антропонозна бактеріальна інфекційна хвороба з фекально-оральним механізмом передачі збудника, яка характеризується бактеріемієй, ураженням тонкої кишки, інтоксикацією, циклічним перебігом. |
| Паратифи | Група антропонозних бактеріальних інфекційних захворювань з фекально-оральним механізмом передачі збудника, які мають перебіг, як при черевному тифі. |
| Гепатит А | Антропонозна вірусна інфекційна хвороба з фекально-оральним механізмом передачі збудника, яка характеризується переважним ураженням печінки, інтоксикацією, іноді жовтяницею. |
4.2. Теоретичні питання до заняття:
1. Загальна епідеміологічна характеристика групи кишкових інфекцій.
2. Основні прояви епідемічного процесу при шигельозах.
3. Основні прояви епідемічного процесу при черевному тифі та паратифах.
4. Основні прояви епідемічного процесу при гепатиті А.
4.3. Практичні завдання, які виконуються на занятті:
1. Організувують протиепідемічні і профілактичні заходи в осередках шигельозу.
2. Організувують протиепідемічні і профілактичні заходи в осередках черевного тифу і паратифах.
3. Організувують протиепідемічні і профілактичні заходи в осередках гепатиту А.
5. Зміст теми:
На практичному занятті студенти на основі знанняепідеміологічних особливостей шигельозів, черевного тифу, паратифів і гепатиту А та системи заходів боротьби з ними організовують і проводять протиепідемічні заходи в осередках цих інфекцій.
Епідеміологічна характеристика групи кишкових інфекцій.
Група об’єднує майже 500 нозологічних одиниць різної етіології (бактерії, віруси, найпростіші, гельмінти). Група кишкових інфекцій представлена захворюваннями, серед яких є антропонози та зоонози:
– антропонози: шигельози, черевний тиф, паратиф А, ГА, ГЕ, холера, поліомієліт, аскаридоз, трихоцефальоз;
– зоонози: бруцельоз, лептоспіроз, сальмонельози, паратиф В, кишковий ієрсініоз, ешерихіози.
Джерело інфекції – хворі та носії (люди і тварини).
Механізм зараження – фекально-оральний, шляхи передачі: водний, харчовий, побутовий і механічна контамінація (мухи-чинники передачі).
Для кишкових інфекцій у багаторічній динаміці притаманні підйоми і зниження захворюваності, але вони не носять регулярного закономірного характеру. Циклічність визначається для ГА, холери.
Річна динаміка захворюваності майже для всіх кишкових інфекцій (за винятком харчових інтоксикацій) характеризується сезонністю. Для більшості кишкових інфекцій – це літньо-осіння сезонність. А для ГА та інших вірусних кишкових інфекцій (ЕСНО, Коксакі) – осінньо-зимова сезонність.
Території ризику – ендемічні країни Азії, Африки (холера, черевний тиф, ГА). В Україні городяни хворіють частіше, ніж жителі сільської місцевості. Різниця в показниках захворюваності пояснюється низьким зверненням жителів сільської місцевості по медичну допомогу при більшості ГКЗ.
Віковою групою ризику для більшості кишкових інфекцій є діти.Колективами ризику є дитячі організовані колективи (ДДЗ, школи), а для дорослих – військовослужбовці (для ГА).
Професійні групи ризику:
– працівники підприємств по виробництву харчових продуктів;
– підприємств по переробці харчових продуктів;
– підприємств системи водопостачання;
– підприємств очищення й асенізації та ін..
Основний напрямок боротьби з кишковими інфекціями це санітарно-гігієнічні заходи. Найбільше значення має санітарний контроль за епідзначущими об’єктами: каналізаційною мережею і очисними спорудами, джерелами водопостачання і водопровідною мережею. Особливу увагу приділяють підприємствам, які пов’язані з заготівлею, зберіганням, приготуванням та реалізацією харчових продуктів, а також дитячі-дошкільні і лікарняно-профілактичні заклади.
Розвиток епідемічного процесу при кишкових інфекціях визначається активністю механізму передачі збудника інфекції, інтенсивність якого прямо залежить від соціальних (рівня санітарного благоустрою населених пунктів і санітарної культури населення) та природно-кліматичних умов.