Клас дводольні. родини розові, губоцвіті, айстрові.

Родина РОЗОВІ - ROSACEAE

Діагностичні ознаки родини:

Близько 3000 видів одно- і багаторічних трав, напівкущів, кущів і дерев. Поширені повсюдно, найбільше - у помірній і субтропічній зонах Північної півкулі.

Морфологія листка різноманітна. Квітки актиноморфні, здебільшого двостатеві, з 5-, рідше 4-членною подвійною оцвітиною, багатьма тичинками. Квітко-листки і тичинки розташовані колами по краю опуклого або увігнутого гіпантія, утвореного розрослим квітколожем і зрослими з ним основами квітколистків і тичинкових ниток. Плодолистки вільні або зрослі між собою, а іноді і з гіпантієм, який бере участь у формуванні плоду (несправжні плоди). Біля основи гіпантія є нектарниковий диск. Запилюються квітки вітром і комахами. Насіння без ендосперму, утворю­ється без злиття статевих клітин. Плоди моно-, апо- і ценокарпні, з розрослою або сухою чашечкою. На підставі розходжень у будові листків, квіток і плодів родина поділяється на підродини: таволгові, шипшинові, яблуневі, сливові. Порівняльна характеристика трьох основних підродин наведена в таблиці 2.3.

Підродина Розові (Шипшинові ) -Rosoideae

Малина звичайна - Rubus idaeus

Росте в лісах, на вирубках, широко культивується. Напівкущ із дворічними надземними пагонами. Пагони першого року - вегетативні, трав'янисті, прямостоячі, з гострими голчастими, червоно-коричневими шипами і волосками. На другий рік ці пагони дерев'яніють і на них відростають вкорочені генеративні пагони. Після дозрівання плодів над­земна частина відмирає, а з бруньок поновлення, що знаходяться на кореневищі, розвиваються нові пагони. Листки складні, непарноперисті, з трьома або п'ятьма листочками. Вони зверху зелені, зісподу - сірувато-білі від густого опушення, по краю зубчасті. Черешки і жилки вкриті шипами. У листків, що формуються на безплідних пагонах, прилистки приростають до черешка, а на плодоносних пагонах листки без при­листків. Квітки білі, поодинокі або в китицеподібних суцвіттях. Квітколоже конічне. Чашолистки довші від пелюсток, при плоді відігнуті донизу.

Формула квітки: * Са₍₅₎ Co₅A_∞G_∞

Багатокістянка забарвлена в малиново-червоний або жовтий кольори. Кістяночки волосисті, щільно стулені між собою, але легко відокремлюються від квітколожа і одна від одної при дозріванні.

Використовують плоди без квітколожа, квітки, листя, коріння.

Стан природних ресурсів та їх охорона. Основні запаси сировини зосереджені на території Закарпатської, Івано-Франківської, Чернівецької, Тернопільської, Львівської, Хмельницької областей, екологічно чистих районів Волинської, Рівненської, Житомирської, Київської, Чернігівської та Сумської областей. У межах України немає потреби лімітувати заготівлю плодів, але доцільна обмежена заготівля коренів і квіток.

Хімічний склад: плоди містять цукри, пектинові і дубильні речовини, клітковину, органічні кислоти (біля 2 %), каротин, вітаміни С, B^Bj, РР, ефірну олію, флавоноїди, тритерпени, кумарини, фітостерини, солі калію, заліза, міді, марганцю, кобальту, цинку. У квітках і листі є органічні кислоти, мінеральні солі, цукри, вітамін С, флавони, дубильні та інші речовини.

Дія: потогінна, протизапальна, антибактеріальна, вітамінна, в'яжуча, апетитна, седативна, гіпотензивна, антитоксична, кровоспинна, кровоочисна, регенеруюча, адаптогенна, антисклеротична, метаболічна, тонізуюча.

Застосування: настій листя - при гастриті, ентериті, хворобах дихальних шляхів, фурункулах, лишаях.

Плоди і листя входять до складу різноманітних зборів, чаїв, трав'яних сумішей, що використовуються при застуді, катаральній ангіні, для полоскання при ларин­гіті, фарингіті, тонзиліті, при надмірних менструаціях, катарі кишечника, для очищення шкіри, надання їй еластичності і пружності. Сік із свіжого листя входить до складу мазі при вугрях і висипах. Настій квіток приймають при геморої та гарячці, а зовнішньо - при кон'юнктивітах, блефаритах та для промивання обличчя при вугрях. Настоєм квіток на олії лікують дерматози, зумовлені укусами комах. Стиглі плоди, настій сушених плодів - при застудах, грипі, гарячці, підвищеній температурі, мігрені, екземі. Малиновим сиропом коригують смак і запах ліків. Пагони малини заварюють як чай, п'ють при застуді, грипі. Коріння містить речовини, що впливають на активність гонадотропних гормонів. Стиглі плоди мають високі харчові та дієтичні властивості, тонізують, посилюють апетит. Корисні також продукти переробки плодів - варення, джеми, желе, сік, мармелад тощо.

Застереження. При нефритах і подагрі вживання плодів малини протипоказане.

Перстач прямостоячий (калган) -Potentilla erecta (P. tormentilla)

Росте на луках, заболочених місцях, у чагарниках.

Багаторічник висотою 10-40 см із багатоголовим, горизонтальним, потовщеним кореневищем. Стебло розгалужене псевдовилчасто. Прикореневі листки черешкові, трійчасто-, рідше пальчасторозсічені, перед цвітінням відмирають. Стеблові листки си­дячі, трійчасторозсічені, з великими прилистками. Квітки на довгих квітконіжках. Чашечка зростається з підчашею, і вони залишаються при плоді. Пелюст­ки золотисто-жовті з червоною плямою при основі. Плід – багатогорішок

Формула квітки: * Ca_(4)+(4)Co₄A_∞G_∞

Використовуютькореневища.

Стан природних ресурсів та їх охорона. Запаси сировини в Україні обмежені. Сировинний ареал охоплює Полісся та Карпати. Фрагментарний характер зростання ускладнює організацію заготівлі. Близько 40 % ресурсів знаходяться на забрудненій радіонуклідами території. Заготівля калгану в природі підлягає суворому контролю. Знаходиться під регіональною охороною на території Полтавської, Харківської, Дніпропетровської, Донецької та Луганської областей.

Хімічний склад: дубильні речовини, крохмаль, глікозид торментилін, ефір торментол, червоний пігмент флобафен, смола, віск, камедь, мінеральні речовини тощо.

Дія: в'яжуча, протизапальна, кровоспинна, бактерицидна, антивірусна, ранозагоювальна.

Застосування: внутрішньо відвар і настойка кореневища - при кровотечах, дизентерії, виразці шлунка, гастриті та інших захворюваннях травного тракту і печінки; при ревматизмі, подагрі, герпесі, жовтяниці, туберкульозі легень, болісних менструаціях тощо. Зовнішньо - при стоматитах і гінгівітах, ранах, виразках, опіках, різних висипах, екземах та інших шкірних хворобах. Входить до складу в'яжучих, жовчогінних, шлункових зборів, чаїв, сумішей. У народній медицині з кореневища виготовляють мазь, що загоює тріщини на шкірі, а порошком лікують опіки.