Масаж при захворюваннях серцево-судинної системи, органів дихання. Органів травлення

Масаж при захворюваннях серцево-судинної системи

Стенокардія (лат.стискання серця) є однією з основних форм ішемічної хвороби серця і характеризується нападом гострого болю за грудиною або в ділянці серця. Біль може ірадіювати (віддавати) в ліву руку, лопатку або підлопаткову ділянку, в шию і нижню щелепу. Крім болю напад стенокардії супроводжується загальною слабкістю, відчуттям туги або почуттям страху смерті. Прийом таблеток нітрогліцерину знімає біль через 1-3 хвилини.

Масаж при стенокардії

Показання: атеросклероз з первинним ураженням коронарних судин. План масажу: вплив на паравертебральні зони шийного, грудного і верхньопоперикових сегментів, масаж грудини, ділянки серця, міжлопаткової ділянки і лівого плеча, дихальні вправи, масаж верхніх і нижніх кінцівок.

Методика.

Масаж спини: площинне погладжування паравертибральних зон від нижчерозташованих сегментів до вищерозташованих, тобто від поясної зони вверх до трапецеподібних м'язів, задньої поверхні шиї і грудинно-ключично-сосковидних м'язів, зсування м'язів спини, переривчаста вібрація кінцями пальців, ніжне поплескування долонею. Масаж верхньої частини грудини спереду, ділянки серця, міжлопаткової ділянки і верхньої поверхні лівого плеча у вигляді поверхневого і глибокого колового погладжування, граблеподібного погладжування міжреберних проміжків від грудини до хребта; розтирання ділянки серця, грудини, міжлопаткової ділянки і міжреберних проміжків від грудини до хребта. Розминання великих грудних м'язів і валяння лівого плеча; погладжування міжлопаткової ділянки серця.

Масаж нижніх і верхніх кінцівок проводять в положенні пацієнта лежачи на спині. Застосовують прийоми погладжування і розминання широкими штрихами. Тривалість процедури 15-20 хвилин через день, курс лікування 10-12 сеансів.

Масаж при хронічній ішемічній хворобі серця і її ускладненні

Масаж при інфаркті міокарда

Показання: масаж при поєднанні з лікувальною гімнастикою показаний при різній локалізації і різній тяжкості захворювання.

Інфаркт міокарда - це гостре захворювання, обумовлене розвитком осередків ішемічного некрозу в серцевому м'язі внаслідок порушення його кровопостачання. Інфаркт міокарда є основною формою ішемічної хвороби серця. Інфаркт виникає в результаті спазму кровоносних судин, живлячих серце або тромбозу гілки коронарної артерії. Найчастіше ранньою ознакою гострого інфаркту міокарда є гострий біль інтенсивного тривалого характеру, який знімається нітрогліцерином. Біль триває від 20-30 хвилин до доби і більше. Виникає різка загальна слабкість, холодний піт, блідість шкіри. У пацієнта з'являється відчуття страху смерті, збудження, неспокій.

Невідкладна долікарняна допомога зводиться до забезпечення фізичного і психічного спокою, необхідно дати таблетку нітрогліцерину під язик без затримки. Застосовувати гірчичник на місце болю, занурити руки в гарячу воду або зігріти їх грілкою.

При раптовій зупинці серця і дихання негайно почати робити непрямий масаж серця і штучне дихання.

Питання про термін початку масажу вирішується індивідуально.

Показанням є задовільний стан пацієнта, зникнення болю у ділянці серця, нормальний артеріальний тиск, ритмічний пульс.

При легкому перебігу хвороби масаж можна починати через 7-10днів; при середній тяжкості, якщо перебіг хвороби без ускладнень - через 15-20 днів; при тяжкому перебігу через 4-6 тижнів від початку хвороби. Хворим після інфаркту призначають методики масажу поетапно.

I-й етап: масаж в період лікування в лікарні. Положення пацієнта лежачи на спині.

Методика

Масаж нижніх кінцівок. Виконують такі прийоми: поверхневе погладжування стоп і гомілок, ніжні циркулярні розтирання подушечками пальців тильних поверхонь стоп, гомілковостопних, колінних суглобів, чергуючи з погладжуванням; неглибоке розминання м'язів гомілок у поздовжньому напрямку, валяння м'язів.

Поверхневе погладжування і розтирання кистей, передпліч, ліктьових суглобів, ніжнє поздовжнє розминання м'язів передпліч; площинне погладжування бічних поверхонь грудної клітки. Через 5-7 днів від початку процедур масажу, якщо хворому дозволяють повернутися на правий бік, роблять масаж спини і ділянки сідниць; ніжні погладжування чергуються з поверхневими розтираннями паравертебральних зон попереково-крижової ділянки і сідничних м'язів. Тривалість процедур 3-7 хвилин щоденно.

II-й етап: масаж в післялікарняний період лікування (санаторно-курортне лікування).

Положення пацієнта сидячи з опорою голови на руки, на валик або подушку і лежачи. Масаж спини: погладжування і розтирання паравертибральних зон від нижчерозташованих до вищерозташованих сегментів, найширших м'язів спини і м'язів шиї; граблеподібне розтирання міжреберних проміжків в напрямку від грудини до хребта. Розтирання лівої лопаткової і міжлопаткової ділянок; розминання м'язів спини і верхніх країв трапецеподібних м'язів.

Масаж нижніх кінцівок. Широкими штрихами погладжування і переривчасте розминання гомілок і стегон; погладжування і розтирання стоп і суглобів нижніх кінцівок; зсування міжкісткових м'язів стопи. Пасивні рухи. Розтирання гребенів клубових кісток і ділянки крижів. Масаж ділянки серця.

Погладжування ділянки серця, грудини, реберних дуг, розтирання лівого великого грудного м'яза грудини; розминання великих грудних м'язів і м'язів лівого плеча; вібраційне погладжування ділянки серця. Дихальні вправи. Площинне поверхневе колове погладжування м'язів черевного преса.

Масаж верхніх кінцівок.

Масаж верхніх кінцівок загальними штрихами (погладжування, розминання). Тривалість процедур 10-15 хвилин щоденно або через день, на курс 12-15 процедур. Застосовують також лікувальну гімнастику, дозовану ходьбу, плавання в теплій воді в морі або басейні.

Пацієнтам із хронічною ішемічною хворобою серця (ІХС) і її ускладненнями показаний щадний масаж, який виключає енергійні впливи. Прийоми, які викликають больові відчуття, не застосовуються, тому що больові подразнення рефлекторно викликають ряд несприятливих реакцій, що може сприяти погіршенню стану здоров'я пацієнта.

Масаж при гіпертонічній хворобі

Гіпертонічна хвороба(ессенціальна артеріальна гіпертензія) - це хронічне захворювання, яке характеризується постійним або майже постійним підвищенням артеріального тиску.

Підвищення артеріального тиску може мати місце при різних захворюваннях внутрішніх органів і залоз внутрішньої секреції (нирок, наднирків, щитоподібної залози та ін.) і також розрізняють гіпертонію (гіпертензію) як хворобу, обумовлену порушенням регуляції артеріального тиску. Пусковим механізмом гіпертонічної хвороби вважається нервове перенапруження.

Першопричиною цього механізму є негативні емоції, психоемоційні стреси різного походження. У осіб, маючих гіпертонічну хворобу, у відповідь на психоемоційну напругу відмічається значне підвищення артеріального тиску.

Встановлені фактори ризику гіпертонічної хвороби. Крім психоемоційних стресів це ожиріння, спадкова схильність, куріння, зловживання алкоголем, тривалий і інтенсивний вплив деяких неприємних факторів (високий рівень шуму, вібрація, інтоксикація).

Виділяють дві основні форми гіпертонічної хвороби: швидко прогресуючу і повільно прогресуючу, остання зустрічається значно частіше і має три стадії, кожна з яких в свою чергу поділяється на дві фази.

В 1стадії виділяються наступні фази:

А - латентна або передгіпертензійна

В - лабільна.

У фазі А артеріальний тиск звичайно нормальний і підвищується більше ніж у здорових людей лише у момент емоційного напруження, під впливом болю, холоду і деяких інших зовнішніх чинників.

У фазі Б рівень артеріального тиску не стабільний, а періодично підвищується в середньому до 160-180 на 95-105 мм.рт.ст, головним чином під впливом зовнішніх чинників і вертається до нормального рівня без лікувальних заходів (після сну, відпочинку і т.д.)

У другій стадії також виділяється дві фази: А -лабільна, В - стабільна.

У фазі А - артеріальний тиск підвищений постійно, під впливом щадного способу життя (відпочинок, нормальний сон, режим праці) артеріальний тиск на деякий час може нормалізуватися.

У фазі Б рівень артеріального тиску значно і стійко підвищений до 180 — 200 на 105 -115 мм.рт.ст. і знизити його можна лікуванням. В 2 стадії хвороби, особливо у фазі Б, нерідко виникають гіпертонічні кризи.

Пацієнти скаржаться на головний біль, запаморочення, швидку втомлюваність, приливи крові до голови, поганий сон, серцебиття, ниючі болі в ділянці серця, шум у вухах, «мерехтіння комах» перед очима.

Розвиваються дистрофічні зміни з боку внутрішніх органів (серця, нирок) і головного мозку внаслідок розладу кровообігу в них.

Третя стадія хвороби відповідає тому періоду захворювання, коли в різних органах внаслідок тривалого підвищення артеріального тиску формуються атеросклеротичні зміни. Артеріальний тиск сягає високого рівня 200 - 230 на 115 - 130 мм.рт.ст. Можливі і більш високі підйоми артеріального тиску, що звичайно спостерігається при часто виникаючих гіпертонічних кризах.

У третій стадії часто відмічаються ускладнення гіпертонічної хвороби у вигляді інсультів, інфарктів міокарду, стенокардії та ін. В окремих пацієнтів, не дивлячись на значне і стійке підвищення артеріального тиску, протягом багатьох років не спостерігається важких судинних ускладнень.

Лікування гіпертонічної хвороби повинне бути всебічним і комплексним. Використання одних лише ліків, спрямованих на зниження артеріального тиску, недостатньо і повинно сполучатися з рядом загально терапевтичних заходів. Всім пацієнтам, хворим на гіпертонічну хворобу, показані заходи загального характеру: боротьба зі стресами, аутогенне тренування, правильний режим праці, достатній відпочинок, повноцінний сон, заняття лікувальною фізкультурою під наглядом лікаря, загартовування, масаж.

Проведення цих заходів найбільш ефективне на ранніх етапах розвитку захворювання ( у 1-й і 2-й А стадіях) і дозволяє нормалізувати артеріальний тиск навіть без використання ліків. На більш пізніх стадіях захворювання ( 2 Б і З стадія), не дивлячись на постійне вживання ліків, також необхідно застосовування загально терапевтичних заходів, включаючи масаж.

Застосування масажу при гіпертонічній хворобі спрямовано на нормалізацію діяльності центральної нервової системи і апарату кровообігу, зниження тонусу судин і артеріального тиску, поліпшення обміну речовин і загального стану пацієнта.

Показання до масажу: перша і друга стадії гіпертонічної хвороби, якщо немає загострення, за відсутністю виражених склеротичних змін у внутрішніх органах і загальних протипоказань до масажу.

Як правило, проводиться масаж шийно-комірцової зони, тобто задньої поверхні шиї, ділянки надпліччя, верхньої частини спини до рівня 4-го грудного хребця і грудей до рівня 2-го ребра. Крім масажу шийнокомірцової зони може також проводитись масаж спини, волосистої частини голови, обличчя, живота.

Положення пацієнта - лежачи на животі з опорою голови на кушетку або сидячи з опорою голови пацієнта на підголовник, на спинку стільця, на валик.

В цілому при гіпертонічній хворобі проводиться щадний масаж. Принцип щадіння полягає у виключенні інтенсивних масажних прийомів, щадному і скороченому виконанні масажних прийомів, обмеженою тривалістю процедури масажу. Прийоми вібрації не використовуються. Велике значення має виконання масажних прийомів в суворій послідовності і повільному темпі.

Застосовуються в основному такі прийоми: погладжування, розтирання, розминання (з обмеженням). Дуже обережно повинен проводитись масаж задньої поверхні шиї, особливо у осіб похилого і старечого віку із супутньою патологією з боку серця.

Починають масаж паравертебральних зон шийних, верхньогрудних спинномозкових сегментів за напрямком зверху вниз і від «центру» до «периферії», тобто від шиї і хребта до лопаток і плечових суглобів. Використовується поверхневе і глибоке погладжування, в тому числі гребенеподібне, граблеподібне, гладиння; розтирання прямолінійне, циркулярне, спіралеподібне, гребенеподібне, штрихування, стругання; несильне розминання, в тому числі натискання, зсування, розтягування, щипцеподібне розминання, легка безперервна лабільна вібрація.

На задній поверхні шиї і ділянці надпліч масаж проводиться за ходом м'язових волокон трапецеподібних і дельтоподібних м'язів зверху вниз і зсередини назовні, використовуючи такі самі прийоми, що і на паравертебральній зони.

На верхній частині грудей в напрямі від грудини до підпахвових западин за ходом волокон великих грудних м'язів здійснюється погладжування, розтирання, розминання.

При масажі голови застосовують прийоми:

охоплюючи поверхневе і глибоке погладжування паралельно двома руками в напрямку до потилиці, від тім'я до завушних ділянок;

граблеподібне погладжування двома руками від лоба до потилиці і до скроневих ділянок;

граблеподібне розтирання подушечками пальців шкіри черепа циркулярно;

розтирання кінцями пальців лобового і потиличного м'язів;

переривчасте натискання кінцями пальців;

глибоке погладжування опорною поверхнею кисті двома руками;

зрушення м'яких покровів черепа поздовжньо і поперечно.

Проводячи масаж голови, звертають увагу на больові точки і зони, що розташовуються по середній лінії голови і тім'яної ділянки, між бровами, а також у місцях прикріплення грудинно-ключично-соскоподібних мязів і в ділянках, розташованих ззовні від потиличного горба. Погладжування, розтирання і ніжна безперервна вібрація вказаних зон і точок зменшує болі у цих місцях.

Процедуру масажу рекомендується закінчувати широкими штрихами погладжування голови, шиї, надпліч, міжлопаткової зони.

Тривадість процедури – від 8-12 хв. до 18-22 хв. масаж проводиться щоденно (по можливості 2 рази на день), на курс від 10-12 до 20-24 процедур, в середньому 12-15 процедур.

За відсутністю протипоказань масаж поєднують з ЛФК, фізіотерапією, аутогенним тренуванням. Не проводиться масаж у період загострення гіпертонічної хвороби (гіпертонічний криз).

Масаж при гіпотонічній хворобіПоказання: нейро-циркуляторна дистонія (гіпотонічна хвороба), котра характеризується пониженням АТ, загальною слабкістю, головними болями, болями в ділянці серця, запамороченям, особливо при зміні положення тіла, зниженням працездатності, розумовою втомою.

План масажу: вплив на паравертебральні зони попереково-крижових і нижньогрудних, масаж ділянки крижів, сідничних м'язів і гребенів клубових кісток, масаж нижніх кінцівок, масаж живота і кишок. Положення пацієнта лежачи.

Методика :Масаж паравертебральних зон від крижів до середини грудної клітки: виконується погладжування площинне і обхоплююче; колоподібне розтирання кінцями пальців, ліктьовим краєм і опорною частиною кисті, штрихування, пиляння, перетинання, розтирання гребенів клубових кісток; поздовжнє розминання поперекової ділянки, попереково-бічних поверхонь стінки живота; вібраційне погладжування, ніжне поплескування.

Масаж задніх поверхонь нижніх кінцівок. Площинне і обхоплююче погладжування гомілок і стегон кінцями пальців, долонею, стругання, пиляння. Розминання в поздовжньому і поперечному напрямках; струшування, поплескування, постукування долонями і кулаком поперечно, ніжне рубання в поздовжньому напрямку, вібраційне прогладжування

Масаж передніх поверхонь нижніх кінцівок. Площинне і обхоплююче погладжування гомілок і стегон. Циркулярне розтирання долонною поверхнею і кінцями пальців. Розминання в повздовжньому і поперечному напрямках, валяння. Вібраційне погладжування, поплескування, рубання, струшування кінцівок.

Масаж живота Площинне колове глибоке погладжування; обхоплююче погладжування в напрямку: верхню половину живота до пахвових, а нижню - до пахових лімфатичних вузлів; розтирання пальцями, ліктьовим краєм, долонною поверхнею, штрихування; розминання передньої стінки живота у поздовжньому і поперечному напрямках, накочування, струшування живота. Тривалість процедур 15-20 хвилин через день. На курс 15-20 процедур. Процедури масажу поєднуються з лікувальною фізкультурою, дозованою ходьбою, бальнеотерапією (обливання, обтирання, плавання); ванни кисневі, хвойні, перлинні.