Запальні захворювання сполучної оболонки
(кон’юнктивіти)
Кон’юнктивіти можуть мати як гострий, так і хронічний перебіг. Для гострих кон’юнктивітів характерна різка гіперемія кон’юнктиви. При запаленні слизова оболонка набрякає, втрачає прозорість і через розширення судин набуває червоного кольору. Треба відрізняти поверхневу, або кон’юнктивальну ін’єкцію від глибокої, або перикорнеальної ін’єкції, що має важливе практичне значення. Перша викликається захворюванням сполучної оболонки, а друга – захворюванням рогової оболонки, райдужки або циліарного тіла, тобто тих частин очного яблука, які живляться гілочками передніх циліарних судин. При запаленні сполучної оболонки розширені поверхневі судини. Вся сітка судин легко зсувається разом з кон’юнктивою при зміщенні її скляною паличкою. Кон’юнктива очного яблука має яскраво червоний колір. Ін’єкція найсильніше виявлена в частинах, які лежать далі від рогівки, у зоні склепіння та повік, а в міру наближення до лімба вона зменшується.
Перехідна складка набрякла, при відтягуванні нижньої повіки або вивертанні верхньої вона виступає валиком. Поверхня кон’юнктиви може залишатись гладкою, але іноді вона стає шорсткою, з’являються фолікули.
При запаленні слизової оболонки завжди є виділення серозного-слизового, слизисто-гнійного або гнійного характеру, яке засихає на віях і склеює краї повік.
Суб’єктивно хворий має відчуття стороннього тіла, тиску та печії в оці. Відмічається певна чутливість ока до світла.
Гострий епідемічний кон’юнктивіт. Ця форма кон’юнктивіту викликається паличкою Кох-Уікса (Koch-Weeks). Захворювання має епідемічний характер і нерідко вражає цілі сім’ї або організовані групи людей. Хвороба, як правило, вражає обидва ока, причому друге око захворює через 1-2 доби після першого (період інкубації). Для даного кон’юнктивіту характерні множинні дрібні крововиливи в слизовій оболонці і припухання перехідних складок кон’юнктиви, особливо нижньої. Гострий епідемічний кон’юнктивіт досить часто супроводжується температурною реакцією, головними болями, безсонням.
Пневмококовий кон’юнктивіт.Гострий кон’юнктивіт, найчастіше зустрічається у дітей, викликається пневмококом Френкель-Вейксельбаума. На слизовій оболонці повік утворюються плівки, які легко знімаються вологою ваткою. Це так званий плівчастий кон’юнктивіт (conjunctivitis membranaсea). Пневмококовий кон’юнктивіт можна сплутати з гонобленореєю чи дифтерією ока, тому необхідне бактеріологічне дослідження.
Лікування гострого кон’юнктивіту. Насамперед треба старанно видалити секрет, промиваючи очі кілька разів на день 1% розчином борної кислоти, розчином фурациліну або перманганату калію 1:5000. Добрі результати, особливо при кон’юнктивіті, викликаному паличкою Кох-Уікса, дають препарати сульфаніламідної групи: сульфацил натрію застосовується кожні 2 години у вигляді порошку або 30% розчину. При тяжких формах захворювання швидко і добре діють сульфаніламіди, що призначаються всередину.
При гострих кон’юнктивітах, викликаних паличкою Кох-Уікса, пневмококом, стафілококом, широко застосовуються 1% розчин гентаміцину, у вигляді крапель кожні 2-3 години, 0,25% розчин левоміцетину 6-8 разів на день, нормакс (норфлоксацин), тобрекс - 4-5 разів на день. На ніч у кон’юнктивальний мішок бажано закладати 1% тетрациклінову або еритроміцинову мазь. Застосовують лікувальні плівки з сульфаніламідами.
Ангулярний кон’юнктивіт викликається диплобацилою Моракс-Аксенфельда, завжди двобічний, має підгострий, навіть хронічний перебіг. До катаральних явищ приєднується характерне почервоніння країв повік біля зовнішнього і внутрішнього їх кутів, через що цей кон’юнктивіт і дістав свою назву. Виділення здебільшого незначні, слизові і пінисті. Суб’єктивно відчувається сильне свербіння. Нерідко спостерігається ураження рогової оболонки (крайовий кератит).
Лікування. Специфічним засобом є сірчанокислий цинк, який у вигляді 0,5-1% розчину вводять в кон’юнктивальний мішок 4-5 разів на день. Краї повік змащують 1% цинковою маззю. Лікування треба продовжувати ще кілька тижнів після того, як зникли всі хворобливі явища, інакше легко настає рецидив.
Гонобленорея -запалення сполучної оболонки, яке викликане гонококами Нейсера, належить до дуже серйозних захворювань очей. Так само, як при гонорейному уретриті, гонококи можуть поширюватись за межі кон’юнктиви і викликати генералізацію інфекції з усіма властивими їй явищами та ускладненнями. Тому При гонобленореї можливі гоніти, міозити, ендокардити, загальне нездужання і підвищення температури.
Інкубаційний період - 1-2 доби. Перші ознаки захворювання: повіки сильно набрякають, стають твердими настільки, що їх неможливо розкрити. Віділення серозно-кров’янисті, типа “м’ясних помиїв” (перша стадія – інфільтрація). На 4-5 день повіки стають м’якіші, збільшується кількість виділень, які набувають гнійного характеру. З ока у великій кількості витікає жовто-зелений гній (друга стадія – гноєтеча). Кон’юнктива гіперемійована, пухка, набрякла і має шорстку поверхню. На 7-10 день набряклість кон’юнктиви поступово зменшується, на ній з’являються зморшки і сосочки (третя стадія – папілярна гіпертрофія). Через 4-6 тижнів кон’юнктива приходить у нормальний стан.
Небезпека гонобленореї зумовлюється ураженням рогової оболонки. Набряк кон’юнктиви очного яблука, стискуючи крайову судинну сітку рогівки, порушує її живлення. Епітелій рогівки ерозується, легко може розвинутися виразка. В рогівці з’являється обмежений інфільтрат сірого кольору, який незабаром стає жовтим і, розпадаючись, перетворюється на виразку. Перебіг виразки різний. Вона може очиститися і, замінившись сполучною тканиною, загоюється, залишивши після себе помутніння рогівки (macula або leucoma). Поширення виразки вглибину може призвести до перфорації рогової оболонки, в результаті чого утворюється більмо, що зростається з райдужною оболонкою (leucoma cornea adhaerens). Виразка, що захоплює всю рогову оболонку, закінчується повним більмом (leucoma totale), а іноді й утворенням стафіломи (розтягнуте більмо, що виступає вперед). При поширенні інфекції всередину ока може розвинутись панофтальміт (гнійне запалення всіх оболонок очного яблука), який призводить до зморщування очного яблука - субатрофії ока.
Лікування гонобленорейного кон’юнктивіту.При значних гнійних виділеннях треба частіше промивати очі, найкраще розчином марганцевокислого калію. Використовують препарати сульфаніламідної групи (30% р-н сульфацилу натрію), пеніциліну, гентаміцину кожної 2-3 години. Пов’язка на хворе око протипоказана. Загальне лікування призначається дермато-венерологом.
Профілактика гонобленорейного кон’юнктивіту новонароджених: дитині після народження старанно витирають повіки ватою, змоченою 1% розчином борної кислоти, потім впускають в кожне око по 1-2 краплі 30% розчину сульфацилу натрію тричі на протязі часу.
Дифтерійне запалення сполучної оболонки викликають коринебактерії дифтерії Лефлера. Воно буває, головним чином, у дітей.
Починається захворювання різким набряком повік, шкіра яких напружена, червона; повіки тверді, як дошка; виділення серозно-кров’янисті. У міжреберному просторі, а також на кон’юнктиві видно брудно-сіріх плівки, часто з численними крововиливами. Після зняття плівок слизова оболонка дуже кровоточить.
Далі уражені частини сполучної оболонки некротизуються і через 7-10 днів відпадають, залишаючи після себе грануляції. Після закінчення процесу на місці грануляційної тканини утворюється рубець. Можуть утворюватись спайки між слизовою повік і склери – симблефарон (symblepharon). З перших же днів процес охоплює рогівку, яку при тяжкій формі захворювання нерідко цілком руйнує.
Дифтерія кон’юнктиви ока рідко тече як ізольоване захворювання. Частіше вона поєднується з дифтерією носа, зіва, гортані.
Прогноз при дифтерії завжди серйозний як для ока, так і щодо життя хворого.
Лікування. При підозрі на дифтерію треба, не чекаючи результатів бактеріологічного дослідження, ізолювати хворого і зробити йому ін’єкцію протидифтерійної сироватки (6000-10000 АО).
Місцево призначають сульфацил натрія, пеніцилін, норфлоксацин, гентаміцин в краплях, 1% тетрациклінову мазь.
Трахома(trachoma, conjunctivitis trachomatosa) являє собою інфекційне хронічне запалення кон’юнктиви. Воно характеризується дифузною інфільтрацією слизової і розвитком в ній фолікулів з наступним некрозом та рубцюванням. Трахома дуже поширена у країнах Азії, Африки та Латинської Америки. За даними ВООЗ, у всьому світі налічують біля 400 млн. хворих на трахому. Це захворювання часто призводить до сліпоти.
Етіологія. Трахома – інфекційне захворювання, що передається від хворої людини здоровій при перенесенні виділення з хворого ока. Збудник трахоми відноситься до групи так званих хламідій. В тканини кон’юнктиви він утворює зовнішньо- та внутрішньоклітинні включення, які виявляють при цитологічному дослідженні у зскрібках кон’юнктиви.
Клініка. Кон’юнктива при трахомі набуває своєрідного вигляду, стає потовщеною, набухлою, нерівною – звідси і назва “трахома” (від грецького слові trahus – нерівний, шорсткий). Шорсткість надають сосочки і фолікули, розміщені в товщі дифузно інфільтрованої тканини сполучної оболонки.
Трахома виявляється гіперемією і припуханням перехідних складок сполучної оболонки, де з’являються фолікули, особливо помітні в перехідній складці верхньої повіки. При вивертанні повік перехідна складка виступає у вигляді валика. Вона всіяна зернами, які нагадують жаб’ячу ікру.
Кон’юнктива хряща припухає, потовщується; на ній також з’являються фолікули. Хрящ інфільтрується, потовщується. Внаслідок цього повіка стає важкою і спускається донизу – виникає птоз (ptosis trachomatosa). Птозу сприяє незначний парез м’яза, що піднімає верхню повіку. Фолікули утворюються й у півмісячній складці. В кон’юнктиві склери фолікули трапляються рідко. Рубці з’являються, як правило, біля випуклого краю хряща на межі його та перехідної складки, а також у ділянці борозни біля вільного краю хряща. Рубчики, які мають вигляд лінійних сріблястих смужок, з’являються також у слизовій хряща. Поступово число фолікулів зменшується, кількість рубців збільшується, починає переважати рубцювання. Вздовж краю повіки, відповідно до борозни (sulcus subtarsalis), іде широкий білястий рубець вся кон’юнктива хряща має білястий колір.
Класифікація. Клінічні форми трахоми настільки різноманітні, що важко скласти їх у будь-яку схему. Проте, для правильної організації боротьби з цією хворобою, з метою обліку та реєстрації трахому за її перебігом поділяють на 4 стадії. Виділяють також підозру на трахому та претрахому.
Підозра на трахому (trachoma dibium - TrD) . Діагноз ставиться звичайно при масових профілактичних оглядах в тих випадках, коли ще немає чітких клінічних та лабораторних даних.
Претрахома (РrТr). Легка гіперемія і незначна інфільтрація кон’юнктиви, фолікулів немає.
Перша стадія (Tr1).Інфільтрація слизової оболонки повік з розвитком фолікулів у перехідних складках й у хрящах.
Друга стадія (Tr2). На фоні інфільтрації кон’юнктиви та розвитку фолікулів спостерігається некроз, який супроводжується рубцюванням.
Третя стадія (Tr3). Поширене рубцювання кон’юнктиви при наявності в ній інфільтрації та фолікулів.
Четверта стадія (Tr4). Закінчене рубцювання кон’юнктиви без інфільтрації (незаразна форма, вилікувана).
Запровадження четвертої стадії дає можливість виділяти в окрему групу цілком вилікувану, незаразну, трахому і, тим самим, врахувати ефективність заходів проти трахоми. Для трахоми характерно також враження рогівки у вигляді так званого трахоматозного панусу (pannus trachomatosus, або keratitis superficialis diffusa vasculosa), який являє собою не що інше, як специфічний поверхневий дифузний судинний кератит. З’являється панус завжди біля верхнього краю рогової оболонки. Інфільтрація в поверхневих шарах рогівки має вигляд мутної, дифузної пелени, що спускається з верхнього лімба на рогову оболонку, подібно до завіси. Ця пелена пронизана кон’юнктивальними судинами. Розрізняють тонкий, судинний та м’ясистий панус.
Диференціальний діагноз трахоми проводять з фолікулярним кон’юнктивітом (табл. 1).
Ускладнення трахоми. До ускладнень трахоми належать виразки рогівки, які утворюються по краю пануса у вигляді жолобка, що відокремлює панус від здорової рогівки.
Таблиця 1. Диференціальна діагностика трахоми та фолікулярного кон’юнктивіту
| Фолікулярний кон’юнктивіт | Трахома |
| Уражується переважно нижня перехідна складка | Уражується верхня перехідна складка і кон’юнктива верхнього хряща |
| Інфільтрація кон’юнктиви незначна | Значне дифузне потовщення кон’юнктиви |
| Фолікули рожевого кольору, виділяються над поверхнею, розміщуються правильними рядами в ділянці нижньої перехідної складки. | Фолікули глибоко сидять у тканині, мутно-сірого кольору, розміщені нерівномірно у верхній перехідній складці. |
| Рубцевих змін кон’юнктиви не буває | Кон’юнктива рубцево перероджується |
| Рогівка процесом не охоплюється | Рогівка уражається – панус |
Ускладнення з боку кон’юнктиви можуть виявлятись у вигляді гострого кон’юнктивіту, який дуже ускладнює перебіг захворювання і створює часто великі труднощі для діагностики трахоми. Наявність гнійного виділення сприяє поширенню трахоми.
При трахомі спостерігаються ускладнення і з боку сльозовідвідних шляхів, а саме – запалення слізного мішка, дакріоцистит.
Наслідки трахоми. Перехідна складка внаслідок рубцевого переродження слизової оболонки, вкорочується, і склепіння стає менш глибоким. При відтягуванні повіки, особливо нижньої, кон’юнктива між нею та очним яблуком натягується у вигляді окремих вертикальних складок, утворюючи заднє зрощення – задній симблефарон (symblepharon posterior). Цей вид зрощення відрізняється від іншого – переднього симблефарона (symblepharon anterior). Останній являє собою спайку між повікою та очним яблуком, під якою іноді можна провести зонд.
В результаті рубцевого зморщування тканини хряща та слизової оболонки, що вкриває його, хрящ скривлюється і набирає коритоподібної форми з опуклістю, оберненою вперед.
Це призводить до одного з важких наслідків трахоми – завороту повіки (entropion). Розвитку завороту сприяє блефароспазм, що виникає при ускладненнях з боку рогової оболонки.
При цьому змінюється напрям росту вій, вони починають рости в бік очного яблука. Такий неправильний ріст вій має назву - трихіаз (trichiasis).
Процес рубцювання може викликати запустіння розміщених у кон’юнктиві залоз і вивідних протоків слізної залози. Припиняється їх секреція, потрібна для нормального зволоження слизової та рогової оболонок, які поступово починають висихати (ксерофтальмія). На поверхні рубцево зміненої кон’юнктиви з’являються окремі сухі бляшки матово-білого кольору. Рогівка мутніє і стає непрозорою, може розвинутися виразка, перфорація її.
Лікування трахоми. При трахомі застосовуються препарати сульфаніламідної групи та антибіотики тетрациклінового ряду, які можна вводити місцево, в кон’юнктивальний мішок, а також внутрішньом’язово або per os на протязі кількох місяців по схемам. При активних формах захворювання проводиться експресія (вичавлення) фолікул за методом, запропонованим В.П. Філатовим.
Лікування наслідків трахоми хірургічне: пластика повік, усунення симблефарону, пересадка слизової з губи чи щоки, кератопластика, пересадка вивідного протоку білявушної слинної залози у кон’юнктивальний мішок.
Прогноз завжди серйозний. У тих випадках, коли є панус і ксероз прогноз значно гірший, можлива сліпота.