Антибіотик-асоційована діарея

Антибіотик-асоційована діарея – це три чи більше епізодів неоформлених випорожнень (протягом двох та більше днів), які з’явилися на фоні застосування антибіотиків чи протягом 8 тижнів після їх відміни.

По даним епідеміологічних досліджень симптоми ААД проявилися у 62% пацієнтів під час прийому антибіотиків, так і протягом 2-х місяців після лікування [25].

Неінфекційна або ідіопатична ААД є результатом впливу антибіотиків на моторну функцію травного тракту. Наприклад, препарати групи 14-ти членних макролідів стимулюють моторику травного тракту, через взаємодію з мотиліновими рецепторами. Послаблюючу дію мають парентеральні цефалоспорини, які виділяються з жовчю (цефаперазон і цефтріаксон) і пероральний цефалоспорин – цефиксим. Такий антибіотик як тетрациклін, викликає пряму токсичну дію на слизову оболонку кишечника [27].

Ще одним механізмом формування ААД є порушення складу нормальної флори кишечника, тобто поява резистентних штамів мікробів, відсутніх у нормі. Найбільш відомим представником таких мікроорганізмів є патогенний штам Clostridium difficile (C. difficile). Умовами розмноження C. difficile є анаеробне середовище та пригнічення нормальної мікрофлори кишечника [26]. По даним зарубіжних авторів, діарея, що зумовлена C. difficile, складає 30% всіх ААД та 50-75% антибіотик-асоційованих колітів [25].

Але причиною діареї, асоційованої з антибіотиками, можуть бути й інші мікроби, які здатні посилювати секрецію іонів та води і пошкоджувати стінку кишки. Це стафілококи, протей, дріжджові гриби, ентерококи, синьогнійна паличка, клебсієла. ААД найбільш часто викликають лінкоміцин, ампіцилін, кліндоміцин, бензилпеніцилін, цефалоспорини, тетрацикліни, еритроміцин [4]. Важливо відзначити, що більшість цефалоспоринів сприяють росту чисельності ентерококів і C. difficile [17].

Порушення метаболічної активності облігатної мікрофлори, а також кількісний її дефіцит супроводжується формуванням різних порушень травлення, в першу чергу – перетравлення вуглеводів, що зумовлює розвиток осмотичної діареї з втратою великої кількості рідини. Разом з цим знижується синтез нормальними мікробами шлунково-кишкового тракту КЛЖК, що призводить до зменшення абсорбції рідини електролітів колоноцитами [24].

ААД, яка розвивається після відміни антибіотикотерапії (приблизно через 8 тижнів), в більшості випадків має інфекційну природу, і напевно обумовлена колонізацією кишечника умовно патогенними штамами бактерій.

Можна виділити 2 можливі механізми ААД:

1. Прямий - через регуляцію активності іон-селективних каналів, а саме цАМФ-залежних хлор-селективних каналів CFTR та аквапоринових каналів, що відповідають за транспорт води;

2. Опосередкований - через зміни в рівні КЛЖК та sIgA в результаті порушення складу мікрофлори товстої кишки [24].

Не дивлячись на величезну кількість клінічних описових даних щодо проявів ААД, механізми впливу антибіотиків на транспортну функцію епітелію товстої кишки досліджені недостатньо та в більшості випадків залишаються на рівні припущень та гіпотез.