Отруєнння м-холіноблокаторами

може виникнути внаслідок передозування препаратів або вживання таких рослин, як беладо­на, блекота, дурман (стосується дітей).

Симптоми отруєння: психічне (марення, галюцинації) і моторне збудження, почервоніння і сухість шкіри, спрага, хриплий голос, підвищення температури тіла, розлади ковтання, мовлення, роз­ширення зіниць, світлобоязнь, тахікардія.

Допомога при отруєнні:

1. Видалення атропіну з травного каналу:

- промивання шлунка 0,5 % розчином таніну чи 0,1-0,01 % р-н калію перманганату;

- активоване вугілля;

- сольові проносні.

2. Форсований діу­рез, гемосорбція.

3. Функціональні антагоністи — прозерин, галантаміну гідроброміду.

4. Симптоматична терапія: при збудженні — діазепам; при тахікардії — В-адреноблокатори; для зниження темпера­тури тіла необхідно обкласти потерпілих грілками з льодом. У разі пригнічення дихання слід зробити штучне дихання з інгаляцією кисню. Оскільки у потерпілих фотофобія, їх поміщають у затемне­не приміщення.

Rр: Sо1. Аtгоріnі sulfatis 1 % 10 ml

D.S. Закапувати в око по 1 -2 краплі повторно до розширення зіниці.

Rр: Sо1. РІаtyphуllinі hуdгоtагtгаtіs 0,2 % 1 ml

D.t.d. N. 10 іn аmрull.

S. Під шкіру по 1 мл 2 рази на день.

2.5 Гангліоблокувальні речовини (бензогексоній, пентамін, гігроній, арфонад). Механізм дії. Вплив на артеріальний тиск, гладкі м’язи, секрецію залоз. Застосування. Побічні ефекти. Профілактика ортостатичного колапсу. Дії медичного працівника в разі його виникнення.

Н-холіноблокатори— це речовини, що блокують нікотиночутливі холінорецептори. До них відносять гангліоблокатори та міорелаксанти периферичної дії (курареподібні засоби).

Гангліоблокатори— це засоби, що блокують передачу збуджен­ня у вегетативних гангліях.

Дія на організм:

1. Розширюють периферичні судини;

2. Знижують артеріальний тиск;

3. Погіршують секреторну і моторну функцію шлунка і кишок.

Бензогексоній(Benzohexonium) діє протягом 3-5 год.

Дія на організм:

1. Розширює периферійні судини;

2. Знижує артеріальний тиск;

3. Спазмолітична дію.

Застосування:

1. Спазми та хвороби периферійних судин;

2. Гіпертензивний криз;

3. Виразкова хвороба шлун­ка і дванадцятипалої кишки;

4. Набряки легень, мозку;

Ф.в.: таб. 0,1г; 0,25г; 2,5% р-н в амп. по 1 мл. Сп Б.

Rр: Sо1. Веnzоhехоnіі 2,5 % 1 ml

D.t.d. N. 6 in аmрull.

S. По 1 мл під шкіру 1 раз на день.

Пентамін— за гангліоблокувальними властивостями посту­пається бензо-гексонію. Вводять тільки парентерально. Тривалість дії — 2-4 год. Сп. Б.

Застосування:

1. Спазми периферичних судин;

2. Гіпертензивний криз;

3. Набряк мозку, набряк легень;

4. При коліках (кишковій, нирковій);

5. Гострі напади бронхіальної астми;

6. Ек­лампсія.

Rр: Sоl. Реntаmіnі 5 % 1 ml

D.t.d. N. 6 іn аmрull.

S. Вміст ампули розчинити в 20 мл 5 % розчину глюкози,

вводити в/в повільно, під контролем АТ.

Гігроній— це препарат, подібний до бензогексонію. Антигіпертензивна дія після введення внутрішньовенно настає через 2-3 хв і триває 10-30 хв. Сп. Б.

Застосування:

1. Хворим з керованою артеріальною гіпотензією;

2. В акушерській практиці при нефропатії вагітних, еклампсії.

Інші ЛП: арфонад

Побічні ефекти гангліоблокаторів:

- Ортостатичний колапс;

- Сухість у роті;

- Розширення зіниць;

- Атонія сечового міхура і кишок.

Особливості роботи з гангліоблокаторами:

перевірити реакцію організму на низькі дози препарату;

можливість ортостатичного колапсу (порадити пацієнту полежати після ін`єкції 2-2,5 год);

Дії медичного працівника в разі виникнення колапсу: покласти хворого горизонтально, ноги підняти вище рівня серця, розстібнути одежу. Якщо АТ нижче 70 мм рт. ст., то в/м або в/в вводять кофеїн, ефедрин чи мезатон.

2.6 Курареподібні речовини (тубокурарину хлорид, дитилін). Загальні відомості. Класифікація. Застосування.

Курареподібні речовини (міорелаксанти)— це лікарські речовини, що блокують Н-холінорецептори скелетних м'язів і переривають нервово-м'язову переда­чу.

Дія на організм: знижується тонус м'язів і настає їх релаксація у певній послідовності. Спочатку розслаблюються м'язи обличчя та шиї, потім — кінцівок і тулуба; в останню чергу паралізується діафрагма, що супровод­жується зупинкою дихання.

Широта міопаралітичної дії - це діапазон між дозами, в яких препарати паралізують найбільш чутливі до них м'язи, і дозами, що призводять до повної зупинки дихання. Міорелаксанти характеризуються малою широ­тою терапевтичної дії. Їх застосовують тільки в умовах стаціонару.

За механізмом дії міорелаксанти поділяють на дві групи:

Антидеполяризувальні міорелаксанти: тубокурарину хлорид, піпекуроній (ардуан), атракурій та інш.

Деполяризувальні міорелаксанти: дитилін.

Антидеполяризувальніпрепарати — блокують Н-холінорецептори і перешкоджають деполяризувальному впливу ацетилхоліну.

Тубокурарину хлоридвводять внутрішньовенно. Дія починаєть­ся через 1-1,5хв і триває 25-40хв.

Застосування:

1. В анестезіології під час оперативних втручань.

2. В ортопедії при репозиціі кісткових уламків. (Після переведення на штучне дихання)

Rр: Sо1. Tubосurаrіnі chloridi 1 % 1,5 ml

D.t.d. N. 10 іn аmрull

. S. Вміст ампули вводити внутрішньовенно

з розрахунку 0,4-0,5 мг/кг маси тіла.

Антагоністом курареподібних препаратів антидеполяризувальної дії є прозерин.

Деполяризувальної дії - збуджують н-холінорецептори і зумовлюють стійку деполяризацію постсинаптичної мембрани. Спочатку спостерігають тремтіння м'язів, а потім настає міопаралітичний ефект.

Дитилін (лістенон) — Препарат спричи­нює сильне, але нетривале (8-10 хв) розслаблення м'язів. Сп. А

Застосування:

1. При інтубації трахеї;

2. Під час ендоскопічних процедур, нетривалих операцій.

Контрольні питання:

1. Назвіть препарати, які зумовлюють місцеву втрату чутливості, та обгрунтуйте їх застосування.

2. Що таке в`яжучі засоби? Назвіть препарати даної групи і зробіть їх порівняльну характеристику.

3. Назвіть лікарські засоби, що подразнюють чутливі нервові закінчення, та проведіть фармакотерапевтичний аналіз окремих препаратів.

4. Поясніть анатомо-фізіологічні особливості еферентної іннервації. Наведіть схему передачі нервового імпульсу в холінергічних синапсах.

5. Які ефекти характерні для М-холіноміметичних засобів? Назвіть препарати та обгрунтуйте їх застосування.

6. У чому полягає механізм дії Н-холіноміметичних засобів? Назвіть препарати та дайте їм фармакотерапевтичну характеристику.

7. Що таке антихолінестеразні засоби? Назвіть препарати та обгрунтуйте їх застосування.

8. Які ефекти характерні для М-холіноблокаторів?

9. Зробіть порівняльну характеристику препаратів.

10. Наведіть симптоми отруєння атропіном.

11. Яку допомогу слід надати потерпілому при отруєнні М-холіноблокаторами.

Література:

М.П. Скакун, К.А. Посохова «Основи фармакологіі з рецептурою» 2004р. с. 63-77;

І.В.Нековаль, Т.В. Казанюк «Фармакологія» с. 154-180;

Т.В. Казанюк, І.В. Нековаль «Основи фармакології та загальної рецептури» с.78- 93;

СПРС (самостійна робота до лекції ):