Опис установки й методу вимірювань

Лабораторна робота №3-16

ВІЛЬНІ ЕЛЕКТРОМАГНІТНІ КОЛИВАННЯ

В КОЛИВАЛЬНОМУ КОНТУРІ

Мета роботи - спостереження загасаючих коливань у коливальному контурі та дослідження характеристик загасання.

Обладнання: макет, осцилограф.

Теоретичні відомості

Коло, в якому можливі вільні електричні коливання, називається коливальним контуром. Простий коливальний контур складається з конденсатора ємністю С, котушки з індуктивністю L і резистора з опором R (у реальному технічному контурі роль резистора відіграє опір котушки та з’єднувальних провідників). У даній роботі використовується послідовний контур, у якому всі елементи з’єднані послідовно, рис. 1.

У теорії елементи контура R, C, L вважаються ідеальними: резистор не має ємності та індуктивності, конденсатор заповнений ідеальним діелектриком, і все електричне поле зосереджене між обкладками, а котушка не має активного опору, й усе магнітне поле зосереджене всередині котушки. У свою чергу, весь контур називається ідеальним, якщо в ньому відсутній опір (R = 0).

Розглянемо якісно процес виникнення електричних коливань у послідовному контурі. Якщо в розімкненому контурі конденсатор зарядити до напруги U, то він отримає енергію . Після замикання кола конденсатор почне розряджатися, і в котушці з’явиться струм та ЕРС самоіндукції. Одразу після замикання ця ЕРС, у відповідності до правила Ленца, буде перешкоджати причині свого виникнення, тобто, розряджанню конденсатора. Тому конденсатор буде розряджатися не миттєво, а поступово. При цьому електрична енергія конденсатора буде поступово переходити в магнітну енергію котушки . Струм І у котушці буде поступово зростати і на момент повного розряджання конденсатора досягне максимального значення. Відтак конденсатор почне перезаряджатися: його напруга й енергія будуть зростати за рахунок зменшення енергії та струму в котушці, аж доки струм не припиниться. Після цього знов почнеться розряджання конденсатора при зворотньому напрямі струму, тобто, в контурі виникнуть вільні коливання напруги та струму.

В ідеальному контурі через відсутність втрат енергії описані процеси будуть точно повторюватися необмежено, й коливання є незагасаючими. У реальних коливальних контурах завжди є втрати електромагнітної енергії, головно через наявність опору R ¹ 0 і виділення на ньому джоулевого тепла за рахунок енергії коливань. Тому максимальні значення напруги на конденсаторі та струму в котушці невпинно зменшуються, і коливання є загасаючими.

Для кількісного дослідження вільних коливань складемо рівняння коливального контура. Будемо вважати, що струм у контурі є квазістаціонарним, тобто, миттєве значення сили струму однакове в усіх точках контура, тож виконується закон Ома. Тоді для ділянки кола 1 - 3 - 2 можна записати:

IR = (j₁ – j₂₎ + E₁₂, (1)

де E₁₂ = E_с - ЕРС самоіндукції у котушці. Напруга на конденсаторі , а струм , де q - заряд конденсатора. Відповідно, .

Зробивши такі підстановки в (1), одержимо диференціальне рівняння коливального контура:

Поділивши це рівняння на L, й, увівши позначення і , отримаємо його в стандартному вигляді:

. (2)

З математики відомо, що загальний розв’язок цього рівняння залежить від співвідношення між параметрами β і ω_о. Якщо β < ω_о, то

, (3)

де

(4)

- циклічна частота, q₀ -умовна амплітуда в момент t = 0, α - початкова фаза (q_o і α визначаються з початкових умов). Отже, заряд конденсатора контора здійснює загасаючі коливання з циклічною частотою ω та амплітудою A(t), яка монотонно зменшується з часом за експоненціальним законом

. (5)

Таким чином, амплітуда спадає тим швидше, чим більше значення має β. Тому величина

(6)

називається коефіцієнтом загасання контура. З формули (4) видно, що чим більше загасання, тим менша частота загасаючих коливань. В ідеальному контурі β = 0, і частота вільних коливань дорівнює . Ця величина називається власною частотою контура.

На рис. 2 показано графік функції q(t). Величина Т - то є період коливань, який пов’язаний з частотою співвідношенням

Т = 2p/w. (7)

З цього приводу треба зауважити таке. Загасаючі коливання не є періодичним процесом у строгому смислі, оскільки поточні значення q(t) не повторюються через рівні проміжки часу, а амплітудні значення не повторюються взагалі. Проте коливна величина q(t) через рівні проміжки часу походить через амплітудні та нульові значення. Тому період загасаючих коливань Т слід розуміти тільки як проміжок часу, протягом якого фаза коливань змінюється на 2p. Частота та період загасаючих коливань визначаються параметрами контура, згідно з формулами:

, (8)

. (9)

При малому загасанні частоту та період загасаючих коливань можна вважати приблизно рівними частоті та періоду незатухаючих коливань в ідеальному контурі:

(10)

Рівняння загасаючих коливань заряду (3) не має безпосереднього практичного значення і його не можна перевірити в прямому експерименті, через те, що немає приладів, які дозволяють прямо вимірювати або спостерігати миттєві значення заряду конденсатора контура. Але властивості загасаючих коливань можна експериментально дослідити, спостерігаючи за допомогою осцилографа залежність від часу напруги на конденсаторі контура и_с = u(t). Оскільки и_с= q/C, то згідно з (3),

, (11)

де

(12)

- залежна від часу амплітуда напруги на конденсаторі контура.

Кількісно загасання коливань у контурі характеризують двома типами величин: параметрами, що визначають швидкість загасання, та параметрами, які визначають якість контура як коливальної системи, тобто, його здатність утримувати коливання. До першої групи, крім коефіцієнта загасання (6), відноситься логарифмічний декремент загасання λ, котрий визначається як натуральний логарифм відношення амплітуд, відділених проміжком часу в один період:

(13)

Між логарифмічним декрементом та коефіцієнтом загасання є зв’язок:

. (13а)

Узявши до уваги (6) і (7), можна записати:

, (14)

а при малому загасанні, коли ,

(14а)

До параметрів якості контура відносяться час релаксації та добротність. Часом релаксації τ називається величина, обернена до коефіцієнта загасання: . Амплітуда загасаючих коливань (5) через час релаксації виражається, як

Цей вираз дозволяє побачити наочний зміст величини τ, а саме, в момент t = τ амплітуда

А(τ) = А₀е^-¹ = ,

тобто, час релаксації - це проміжок часу, протягом якого амплітуда загасаючих коливань зменшується в е » 2,72 разів.

Отже, чим більший час релаксації, тим повільніше загасають і, тим самим, довше зберігаються вільні коливання в контурі. Проте, більш наочною характеристикою здатності контура зберігати коливання є кількість вільних коливань N_e, які здійснюються в контурі за час релаксації τ:

На практиці, особливо в радіотехніці, для визначення якості контура як коливальної системи використовують параметр, який називається добротністю контура і визначається виразом

(15)

У реальних контурах загасання завжди слабке, і, згідно з (14а),

(15а).

Можна показати, що добротність визначає втрати в контурі енергії коливань: при слабкому загасанні

, (16)

де δW - зменшення енергії коливань за один період, W – енергія коливань у контурі на даний момент.

З виразу (4) випливає, що вільні коливання в контурі можливі не завжди, а тільки за умови . При заданих значеннях L і C ця умова, як видно з (9), виконується, якщо опір контура . Величина

(17)

Рис. 3

називається критичним опором контура. При R ³ R_k вільні коливання в контурі не виникають, і відбувається аперіодичний розряд конденсатора, як показано на рис. 3.

Опис установки й методу вимірювань

Вільні електромагнітні коливання можна спостерігати за допомогою кола, схема котрого показана на рис. 4. Вимірювальна установка складається з наступних основних вузлів: генератора імпульсів 1, контура 2 і осцилографа 3.

Рис.4

Генератор імпульсів формує імпульси напруги, що надходять на конденсатор С контура. При розряді конденсатора в контурі виникають вільні загасаючі коливання. Реєструється цей коливальний процес за допомогою осцилографа: на його екрані одержимо картину загасаючих коливань, показану на рис. 2.

Тривалість імпульсів t генератора 1 багато менше періоду Т_г їхнього повторення так, що в інтервалі (Т_г - t) між імпульсами коливання в контурі встигають загасати до надходження на конденсатор наступного імпульсу.

Порядок виконання роботи

1. З’єднати вхід осцилографа з виходом макета. Переконатися, що ручка напруги живлення генератора знаходиться в крайньому лівому положенні.

2. Увімкнути осцилограф і лабораторний макет у мережу і дати прогрітися 5 ¸ 10 хв.

3. Ручкою потенціометра R₀на макеті збільшити напругу живлення генератора імпульсів та домогтися появи сигналу на екрані осцилографа. Підібрати підсилення каналу “Y” осцилографа таким чином, щоб амплітуда вертикального зміщення променя була дещо меншою від висоти

екрана.

4. Підібрати частоту розгортки осцилографа такою, щоб зображення загасаючих коливань зайняло більшу частину екрана.

5. Регулюючи частоту генератора домогтися, щоб коливання встигали достатньо загасати до приходу наступного імпульсу в коливальний контур.

6. Увімкнути перемикачами S1-S4 один з опорів R1-R4 і визначити величину якого-небудь максимуму А_і й одного з наступних максимумів, наприклад, А_і_{+5 .}Результати записати у таблицю. Досліди повторити для 3 – 5 значень опорів R1 – R4.

7. Перемикачем S5 змінити ємність контура і повторити вимірювання п.6.

Примітка. Номінали опорів, ємностей та індуктивності вказані на установці.

Таблиця