Інноваційне управління, роль у ньому логічного мислення

Читачеві, який готується стати фахівцем з управління, слід звернути особливу увагу на практичну цінність логіки у новітньому інноваційному управлінні.

У сучасному менеджменті цей вид управління сьогодні є надзвичайно поширеним. Концептуальна його особливість зокрема полягає у:

- перенесенні акценту на використання принципово нових прогресивних технологій;

- переході до випуску високотехнологічної продукції;

- прогресивних організаційних і управлінських рішеннь в інноваційній діяльності (це стосується як мікро-, так і макроекономічних процесів розвитку – створення технопарків, технополісів, проведення політики ресурсозбереження, інтелектуалізації всієї виробничої діяльності, софтизації та сервізації економіки).

Іншими словами, об’єктивні зміни в суспільному економічному розвитку призвели до принципово нової моделі розвитку економіки, для якої характерні нові риси та пріоритети. Важливу роль в житті сучасного суспільства стали відігравати галузі, що ґрунтуються на так званих “високих технологіях”, а також галузі, що безпосередньо задовольняють потреби людей. Виробництво є більш зорієнтованим не на масового споживача, а на специфічні потреби окремих індивідів, тобто на невеликі за місткістю ринки. Високими темпами зростає чисельність підприємницьких структур, особливо малих та середніх підприємств, які спроможні швидко адаптуватися до вимог зовнішнього середовища. Швидкі темпи модернізації життя людей призводять до зростання вимог до якості товарів та послуг, до їх різноманітності. Відповідно, суспільство, стає більш відкритим та сприйнятливим до інновацій як засобу досягнення необхідного розмаїття. Відбувається переоцінка людського фактору в економіці: зростає роль творчих кадрів – людей, що володіють знаннями і вміло їх використовують. Саме тому такі висококваліфіковані фахівці-інтелектуали є спонукають нововведення в сфері організаційної, науково-технічної та екологічної культури.

Нова модель економічного зростання, що ґрунтується на інноваційному типі розвитку, передбачає зміну самого поняття науково-технічного прогресу і науково-технічного розвитку. З’являються нові суспільні пріоритети: добробут, інтелектуалізація виробничої діяльності, використання високих та інформаційних технологій, екологічність.

З викладеного слідує, що сучасна молода людина для досягнення успіху у своїй професійній діяльності повинна бути готовою до того, що реалії нового часу вимагатимуть від неї, насамперед саме високої культури мислення. Воно повинне бути різноплановим, багатоходовим і гнучким. Іншими словами, у сфері конкуренції виграватиме та людина, культура якої є високою, а мислення – високорозвинене, струнке і дисципліноване – логічне.

Стислі висновки за лекцією:

1. Доведення є сукупною формою мислення, призначеною для обґрунтування правильності суджень, істинність яких не є очевидною (тези) за рахунок тих суджень, які очевидно істинні (аргументи). Для грамотного доведення аргументи подаються за певною логічною формою (аргументація).

2. В залежності від будови, доведення бувають прямі і непрямі, але всі вони повинні підкорюватися певним правилам, які випливають з законів логіки.

3. Доведення хибності тези називається спростуванням.

4. Найчастішими формами аргументації у професійній та повсякденній практиці є суперечка і дискусія, які потрібно проводити цивілізовано за певними правилами, не вдаючись до пасток логічного, соціально-психологічного та організаційного характеру.

Питання для самоконтролю за темою 6:

1. Визначте поняття “доведення”, змалюйте його структуру. Назвіть види доказів, дайте їм загальну характеристику.

2. Визначте різновиди прямих і непрямих доказів. Назвіть правила доказу.

3. Визначте поняття спростування.

4. Навіть логічні помилки у доказі. Назвіть приклади оман (пасток) у суперечці, визначте способи подолання названих оман.

5. Визначте тактику і стратегію суперечки.

Основна література для самостійної роботи за темою 6:

§ Хоменко І.В. Логіка – юристам. – К.: Четверта хвиля, 1998. - С. 219 - 245.

§ Тофтул М.Г. Логіка. – К.: Академія, 1999. – С. 239 - 249

§ Конверський А.Є. Логіка. – К.: Четверта хвиля, 1998. – С. 257 – 267.

§ Жеребкін В.Є. Логіка. – Харків: Основи, К.: Знання, 1998. – С. 204 - 219.

§ Гетманова А.Д. Учебник по логике. – Москва: ЧеРо, 2000 – С. 179 - 194.

§ Войшвилло Е.К., Дегтярев М.Г. Логика . – Москва: Владос, 2001 – С.494 – 513.

ПІСЛЯМОВА

Отже, підсумовуючи лекційний курс, ми вже разом з читачем можемо ствердно наголосити, що логіка є однією з найбільш значимих дисциплін теоретичного гуманітарного циклу. Наряду з своєю простотою і доступністю, формальна логіка вимагає поваги до раціональних засад мислення. Саме ці якості автори лекційного курсу намагаються закріпити серед студентів і переконати читача в тому, що логіка потрібна не лише на теоретичному рівні, але і на широкому практичному, світоглядному рівні, на рівні повсякденної практики свідомої розвиненої людини.

Так менеджерам і маркетологам знання логіки стануть у пригоді, скажімо, при аналізові товарів за їх суттєвими ознаками, при кваліфікованому доведенні клієнтові переваг тієї чи іншої продукції, при впровадженні інновацій в управлінні. У свою чергу правознавці широко застосовуватимуть отримані знання, зокрема, при спростуванні думок опонента, у дискусії, доведенні, формуванні версій. Соціологи зможуть вірно і точно класифікувати демографічні показники за їх параметральними ознаками.

Іншими словами, ми сподіваємося, що, активно застосовуючи здобуті знання логіки, сучасні студенти і майбутні фахівці зможуть “оживити” будь-яку професійну чи повсякденну практику, перевести її на високий кваліфікаційний рівень майстерності.

Досягнення саме такого стану було базовою метою для колективу авторів даного посібника, який намагався синтезувати класичні творчі доробки фундаторів формальної логіки з певною специфікою економічних, управлінських, правознавчих та гуманітарних спеціальностей. Автори також прагнули використати власний досвід викладання логіки, а також залучити кращі надбання лекційних курсів, прочитаних у інших знаних вузах України.

Чи вдалося нам вирішити це завдання? Очевидно, що на це питання краще можуть відповісти читачі-студенти, яким і адресується наша робота.

Сподіваємося на те, що прочитання цих лекцій сприятиме обговоренню учбових та професійних питань і формуванню гармонійної особистості студента, фахівця-економіста, управлінця, громадянина України.

Література для самопідготовки:

1. Навчальна:

1. Хоменко І.В., Алексюк І.А. Основи логіки. Підручник – К.: Золоті ворота, 1998. – 256 с.

2. Хоменко І.В. Логіка – юристам. – К.: Четверта хвиля, 1998. – 392 с.

3. Тофтул М.Г. Логіка. – К.: Академія, 1999. – 336 с.

4. Курбатов В.И. Логика. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2001. – 512 с.

5. Конверський А.Є. Логіка. – К.: Четверта хвиля, 1998. – 272 с.

6. Жеребкін В.Є. Логіка. – Харків: Основи, К.: Знання, 1998. – 256 с.

7. Берков В.Ф. Логика. – Минск: Тетра Системс, 2001. – 416 с.

8. Гетманова А.Д. Учебник по логике. – Москва: ЧеРо, 2000. – 304 с.

9. Войшвилло Е.К., Дегтярев М.Г. Логика . – Москва: Владос, 2001. – 528 с.

10. Иванов Е.А. Логика. Учебник. – Москва: БЕК, 1998 – 309 с.

11. Гетманова А.Д. Логика: словарь и задачник. – Москва: Владос, 1998. – 336 с.

12. Мельников В.Н. Сборник задач по логике. – К.: ДонГУ, 1990. – 202 с.

2. Науково-популярна:

1. Ивин А.А. По законам логики. - Москва: Знание, 1983. – 56 с.

2. Ивин А.А. Искусство правильно мыслить. – Москва: Наука, 1990. – 142 с.

3. Меськов В.С., Карпинская О.Ю. и др. Логика: наука и искусство. – Москва: Наука, 1992. - 254 с.

4. Кэролл Л. Логическая игра. – Москва: МГУ, 1991. – 374 с.

Питання до заліку з курСУ “Логіка”

(орієнтовний перелік)

1. Предмет і загальна характеристика формальної логіки як науки.

2. Пізнання, його види та форми.

3. Історичні умови виникнення формальної логіки, її розвиток.

4. Структура сучасної логіки.

5. Логічна форма думки. Істинність, хибність та правильність міркування.

6. Поняття як форма мислення. Об’єм та зміст поняття.

7. Види понять.

8. Взаємини між поняттями. Обмеження та узагальнення понять.

9. Визначення понять, його правила та види.

10. Прийоми, подібні до визначення понять.

11. Поділ понять, його правила та види.

12. Судження як форма мислення, види суджень.

13. Структура простого судження, його види.

14. Розподіл термінів у простому судженні.

15. Складне судження, його види та істинність

16. Модальні судження.

17. Взаємовідношення між судженнями. Логічний квадрат.

18. Поняття про закон мислення.

19. Закон тотожності, закон суперечності (несуперечності), закон виключеного третього, закон достатньої підстави.

20. Ознаки вірного мислення.

21. Умовивід як форма мислення, загальні особливості, істинність та хибність, види умовиводів.

22. Види дедуктивних умовиводів (силогізм, полісилогізм, ентимема).

23. Умовні та розподільні умовиводи.

24. Види індуктивних умовиводів.

25. Загальна характеристика традуктивних умовиводів.

26. Поняття доведення (доказу), його структура.

27. Види і різновиди доказів. Правила доказу.

28. Поняття спростування. Види спростування.

29. Суперечка і дискусія як різновиди аргументації.

30. Логічні помилки у доказі, пастки у суперечці і способи їх подолання.

31. Інноваційне управління, роль у ньому логічного мислення.