Написання наукового тексту
План
1. Види текстів.
2. Виклад результатів дослідження.
3. Частини тексту.
4. Первинні і вторинні тексти.
& Методичні вказівки
Усі тексти (через переважання зв’язків у них) поділяють на констатації та міркування. У тексті-констатації переважають поєднувальні (кон’юнктивні) і розділові (диз’юнктивні) зв’язки, у тексті-міркуванні – умовні (імплікативні). Текст-констатація містить результат ознайомлення з предметом думки, фіксує безсумнівність чого-небудь, стверджує наявність того, що відбулося або здійснюється, того, що відбувається у дійсності. У тексті-міркуванні одні думки випливають з інших думок, деякі ставляться під сумнів, дається їх оцінка, висуваються припущення.
Тексти-констатації, у свою чергу, поділяються на описи і оповідання. Якщо опис фіксує деякі фрагменти дійсності у їх статиці і синхронічній співвіднесеності, то в оповіданні викладаються події та процеси у їх розвитку у часі, тобто оповідання відрізняється діахронічною співвіднесеністю.
Створення наукового тексту умовно можна розділити на два етапи. Перший, попередній, пов’язаний з перебігом вивчення предмету дослідженням. Другий – це етап викладу отриманих результатів, безпосереднього створення наукового тексту. Це якісно різні етапи. Мета викладу – донести до читача науковий результат.
Виклад підкоряється певному плану. План є розумовою схемою, вираженою у вербальній формі, що дозволяє контролювати порядок, за яким повинні розташовуватися окремі частини тексту. Композиція плану передбачає формулювання назви теми, виклад вступного матеріалу, основного тексту і висновків.
Тема є концентрованим вираженням змісту тексту, охоплюючи як предмет дослідження, так і його результат. Фіксуючи предмет дослідження, вона відмічає те, що необхідно було розглянути з області дійсності, яка піддавалася впливу з боку дослідника (об’єкт дослідження). Тим самим вона виділяє головне питання, що підлягає вирішенню у ході дослідження. Виражаючи кінцевий результат, тема припускає розгорнуту вичерпну відповідь на це питання.
Усі частини тексту – вступ, основна частина і висновки – підкоряються темі.
Вступ має своєю головною метою зорієнтувати читача у подальшому викладі, підготувати до засвоєння основного тексту, відповісти на питання про новизну змісту, що викладається, виділити і аргументувати предмет дослідження.
Основна частина тексту розкриває зміст теми. Тут виняткова увага приділяється аргументації отриманих результатів, що виконує два головних завдання: по-перше, обґрунтувати (довести, пояснити, представити, підтвердити, виправдати) сформульовані положення, по-друге, донести їх до адресата у доступній і переконливій формі.
Висновки складають останню частину наукового тексту. Тут у стислій формі викладаються основні результати, що отримали достатнє обґрунтування в основній частині тексту і є відповіддю на головне питання дослідження.
Отже, якщо вступ формулює головне питання дослідження, а висновки – відповідь на нього, то основна частина містить гіпотези по суті головного питання та їх аргументацію.
У сфері комунікації та інформативного обслуговування розрізняють тексти первинні і вторинні. Вторинний текст створюється на основі первинного і слугує вдосконаленню процесів зберігання, накопичення, переробки і використання інформації, підвищенню «пропускної спроможності» інформаційних каналів.
Основними видами вторинних текстів є анотування, реферування, конспектування, фрагментація, огляд. Анотування – це створення вторинного тексту (анотації), що містить необхідні і достатні відомості про тему (суб’єкт) первинного тексту. Реферування – створення вторинного тексту (реферату), що містить необхідні і достатні відомості про тему разом з ремой (предикатом, аргументами) тексту. Стислий реферат називається резюме.
Близьким до реферування є конспектування. Подібно до реферату, конспект фіксує головне у тексті і охоплює як його тему, так і рему. Різниця полягає у індивідуалізованому характері конспекту.
Фрагментація – виділення у первинному тексті цілісних інформаційних блоків (фрагментів), підпорядкованих певному завданню або проблемі. Якщо створення реферату або конспекту визначається темою первинного тексту, то фрагментація стимулюється чимось зовнішнім по відношенню до нього.
Під оглядом розуміється вторинний текст, що містить зведену характеристику первинних текстів, об’єднаних деякою ознакою (темою, методом вирішення питання, здатністю задовольняти нагальну потребу тощо). Огляд може бути самостійним літературним твором (зокрема, оглядова стаття). Але він може бути і частиною іншого, більшого тексту.
? Завдання для самоконтролю
Проаналізуйте наведені тексти. Знайдіть міркування, що в них містяться. Встановіть, які умовиводи відносяться до дедуктивних, а які – до недедуктивних.Дайте їх логічний аналіз.
1. Історія знає дотепне висловлювання близького учня Конфуція на ім’я Цзи-Гун. Одного разу його знайомий заявив, що Цзи-Гун розумом і освіченістю перевищує навіть самого Вчителя, і тоді Цзи-Гу сказав йому у відповідь: «Мудрість людини можна уподібнити до стіни. Моя стіна не вище за людський зріст, і тому кожний без зусиль роздивиться все, що за нею знаходиться. А мій Учитель подібний до стіни висотою в декілька метрів. Хто не зможе знайти там ворота, той ніколи не дізнається, які прекрасні храми і палаци заховані за нею».
2. «Відкинувши все те, відносно чого ми можемо яким-небудь чином сумніватися і, більше того, уявляючи усі ці речі помилковими, ми з легкістю припускаємо, що ніякого Бога немає і немає ні неба, ні яких-небудь тіл, що самі ми не маємо ні рук, ні ніг, ні якого б то не було тіла; проте не може бути, щоб через усе це ми, думаючи таким чином, були нічим: адже вважати, що мисляча річ у той самий час, як вона мислить, не існує, буде явним протиріччям. А тому положення «Я мислю, отже, я існую», – первинне і найвірогідніше з усіх, які можуть уявлятися кому-небудь у ході філософствування» (Р.Декарт).
Література
Основна:
1. Ивин А.А. Современная философия науки: [Глава 3: Научные категории]. – М.: Высш. шк., 2005. – С. 66-114.
2. Ружиэйро В.Р. Мышление: 15 уроков для начинающих авторов / Пер. с англ. А. Станиславского. – М.: Флинта: Наука, 2006. – 440 с. – Режим доступу: http://www.knigonosha.net/nauka/obrazovanie/72708-myshlenie-pyatnadcat-urokov-dlya-nachinayuschih-avtorov.html
3. Рузавин Г.И.Методология научного познания: Учеб. пособие для вузов: [Частина книги: Глава 6. Гипотетико-дедуктивный метод познания]. – М.: Юнити-Дана, 2012. – С. 108-125.
4. Солодухин О.А. Логика: Для студентов вуза: [Частина книги: Глава 8. Проблема, гипотеза, теория]. – Ростов-н/Д: Феникс, 2004. – С. 216-240.
5. Титов В.Д. Логіка: підручник для студентів вищих навчальних закладів: [Частина книги: Розділ 10. Проблема, гіпотеза, теорія як форми наукового пізнання] / В.Д. Титов, С.Д. Цалін та ін. – Х.: Право, 2005. – С. 173-192.
Додаткова:
1. Кириллов В.И., Старченко А.А. – Логика: [Частина книги: Глава XIII. Гипотеза] / Изд. 6-е, перераб. и доп. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2008. – С. 213-227.
2. Коэн М., Нагель Э. Введение в логику и научный метод: [Частина книги: Книга II. Прикладная логика и научный метод. Глава ХІ. Гипотезы и научный метод] / Пер. с англ. П.С. Куслия. – Челябинск, Пермь: Социум, 2010. – С. 278-310.
3. Микешина Л.А. Философия науки: Современная эпистемология. Научное знание в динамике культуры. Методология научного исследования: [Часть I. Философия познания. Глава 1. Современная философия познания: основные категории и принципы]. – М.: Прогресс-Традиция: МПСИ: Флинта, 2005. – С. 21-69.
4. Торосян В.Г. История и философия науки: [Глава 14. Основные категории социально-гуманитарного познания]. – М.: Гуманитар. изд. центр Владос, 2012. – С. 251-267.
1 Словник-мінімум
Гіпотеза– положення, що висувається у якості попереднього, умовного пояснення деякого явища або групи явищ; припущення про існування деякого явища. Отримавши підтвердження, гіпотеза перетворюється на істину і на цьому припиняє своє існування. Спростована гіпотеза стає помилковим положенням і перестає бути гіпотезою.
Гіпотетико-дедуктивний метод– метод наукового пізнання і міркування, заснований на виведенні (дедукцій) висновків з гіпотез та інших засновків, істиннісне значення яких невідоме. З логічної точки зору така система є ієрархією гіпотез, міра абстрактності і загальності яких збільшується у міру віддалення від емпіричної основи.
Дискурсивний– розсудливий, логічний, протилежний до інтуїтивного, чуттєвого. Дискурсивне знання є результатом зв’язного, послідовного, ясного міркування, у якому кожна подальша думка витікає з попередньої і обумовлює подальшу.
Метод– сукупність прийомів і операцій пізнання і практичного перетворення дійсності; спосіб досягнення певних результатів у пізнанні і практиці. Застосування того або іншого методу детермінується метою пізнавальної або практичної діяльності, предметом вивчення або дії та умовами, у яких здійснюється діяльність.
Об’єктивність – незалежність від людської свідомості, від волі і бажань людей, від їх суб’єктивних смаків і пристрастей.
Теорія – найбільш розвинена форма організації наукового знання, що дає цілісне уявлення про закономірності і істотні зв’язки певної області дійсності.
Модульні контрольні роботи
Й модуль
1. Наведіть поняття, яке б мало такі логічні характеристики: одиничне, абстрактне, незбірне, негативне, безвідносне.
2. Доберіть поняття, що знаходиться у відношенні перетину з поняттям «унітарна держава».
3. Доберіть до поняття, що знаходиться у відношенні підпорядкування з поняттям «підручник».
4. Доберіть поняття, що знаходиться у відношенні співпідпорядкування з поняттям «геометрія».
5. Доберіть поняття, що знаходиться у відношенні протилежності з поняттям «молодість».
6. Доберіть поняття, що знаходиться у відношенні протиріччя з поняттям «логічний».
7. Обмежте поняття «міжнародні відносини».
8. Узагальніть поняття «Леся Українка».
9. Чи проведено операцію узагальнення у наступному прикладі? Обґрунтуйте відповідь.
Клас – середня школа – школа.
10. Чи є поділом наведений приклад? Обґрунтуйте відповідь.
Місяць поділяють на чотири тижні.
11. До якого виду належить наведений поділ? Обґрунтуйте відповідь.
Міркування: правильні, неправильні.
12. Яка помилка допущена у наведеному поділі? Обґрунтуйте відповідь.
Пір’я: стальне, гусяче.
13. Дайте логічний аналіз поділу.
Картини: натюрморти, портрети.
14. До якого виду належить наведене явне визначення? Обґрунтуйте відповідь.
Частину основи, яка стоїть після кореня, називають суфіксом.
15. Дайте логічний аналіз наведеному визначенню.
Плеоназм – це поширений недолік як усного, так і писемного мовлення.
16. Який прийом, подібний до визначення, застосований у наведеному прикладі.
Вчення – світ, а невчення – тьма.
17. Чи порушено закони логіки (закон тотожності, закон непротиріччя, закон виключеного третього) у наступному прикладі?
Неможливо з’їсти яйце натще: відкусивши один раз, уже їстимеш його не натще.
18. За допомогою методу таблиць істинності встановіть, чи є наведене висловлювання логічним законом.
(p → q) Λ (q → p).
19. За допомогою методу аналітичних таблиць встановіть, чи є наведене висловлювання логічним законом.
~(p Λ q) → (~p v ~q).
20. Змінюючи контексти промовляння запитання «Котра година?», покажіть, як змінюється пресупозиція запитання.
Другий модуль
1. Зробіть висновок у наведеному міркуванні, з’ясуйте його вид.
Якщо не розв’язувати логічні задачі, то оволодіти логікою неможливо. Ти задачі не розв’язуєш. Отже…
2. Зробіть висновок у наведеному міркуванні, з’ясуйте його вид.
Якщо Аристотель був учнем Платона, то він навчався в його Академії. Якщо він навчався в Академії, то він жив у Греції. Отже…
3. Зробіть висновок у наведеному міркуванні, з’ясуйте його вид.
Якщо – це гострий апендицит, то потрібна операція. Якщо – це загострення виразки шлунку, то також потрібна операція. Це або гострий апендицит, або загострення виразки шлунку. Отже…
4. Зробіть висновок у наведеному міркуванні, з’ясуйте його вид.
Якщо він приїде до Запоріжжя, то напевно буде жити або у родичів, або у шкільного друга. Але ні там, ні там його немає. Отже…
5. Проведіть перетворення судження «Деякі студенти неповнолітні».
6. Перевірте, чи правильно проведене перетворення. Обґрунтуйте відповідь.
Деякі відповіді не є обґрунтованими, отже, деякі відповіді є обґрунтованими.
7. Визначте, яке з наведених нижче суджень є правильним перетворенням судження «Деякі студенти не є військовозобов’язаними»:
а) деякі студенти є невійськовозобов’язаними;
б) усі студенти не є невійськовозобов’язаними;
в) деякі студенти є військовозобов’язаними.
8. Проведіть обернення судження «Усі студенти філософського факультету вивчають логіку».
9. Перевірте, чи правильно проведене обернення. Обґрунтуйте відповідь.
Жодний пейзажист не є баталістом, отже, жодний баталіст не є пейзажистом.
10.Визначте, яке з наведених нижче суджень є правильним оберненням судження «Жодний учень першого класу не знає вищої математики»:
а) усі, хто не знає вищої математики, є учнями першого класу;
б) деякі учні першого класу не знають вищої математики;
в) дехто з тих, хто знає вищу математику, не є учнями першого класу.
11.Проведіть протиставлення предикату судження «Усі фрукти містять вітаміни».
12.Перевірте, чи правильно проведене протиставлення предикату. Обґрунтуйте відповідь.
Деякі учні займаються спортом. Отже, деякі з тих, хто не є спортсменами – учні.
13. Визначте, яке з наведених нижче суджень є правильним протиставленням предикату судження «Усі ссавці – хребетні тварини»:
а) жодна хребетна тварина не є не ссавцем;
б) деякі хребетні тварини не є ссавцями;
в) деякі безхребетні тварини не є ссавцями;
г) жодна безхребетна тварина не є ссавцем.
14. Перевірте правильність такого безпосереднього міркування за логічним квадратом.
Якщо правильно, що усяка дія має причину, то тоді неправильно, що деякі дії не мають причин.
15. Відновіть простий категоричний силогізм у повному вигляді. Визначте його модус і фігуру.
Будь-який чоловік – син. Будь-який чоловік – онук. Отже…
16. Чи можна застосувати повну індукцію?
Усі планети Сонячної системи обертаються навколо Сонця.
17. Який вид неповної індукції застосували у наступному міркуванні?
На таці багато випічки. Пиріг з маком – свіжий і м’який, пиріг з яблуками також свіжий та м’який. Отже, уся випічка – свіжа та м’яка.
18. Який метод встановлення причинних зв’язків застосували у наведеному міркуванні?
Після того, як студенти на заняттях з логіки стали користуватися персональними комп’ютерами, значно зріс інтерес до цього предмета, хоча не змінилися ні розклад, ні навантаження студентів. Отже, причина цього – використання на семінарах обчислюваної техніки.
19. Яку помилку допускають у такому індуктивному міркуванні?
У зв’язку з тим, що мені сподобалося оповідання А. Конан Дойла «Блакитний карбункул, то, мабуть, мені сподобаються й інші його оповідання.
20. Визначте вид міркування за аналогією.
Якщо три кути одного трикутника дорівнюють трьом кутам другого, то такі трикутники подібні.
Індивідуальне завдання
Проаналізувати вислови. Обґрунтувати свою точку зору стосовно них. Написати есе на одну з тем з дисципліни «Логіка», використовуючи деякі з них.
1. «Не говоріть нічого, що не можна довести простими та рішучими дослідами. Шануйте дух критики, сам по собі він не пробуджує нових ідей, не підштовхує до великих справ. Але без нього все хитке. За ним завжди останнє слово. Те, що я вимагаю від вас и що ви у свою чергу вимагатимете від ваших учнів, є найскладнішим для дослідника» (Б. Паскаль).
2. «Якщо ви сперечаєтеся і заперечуєте, ви іноді можете домогтися перемоги, але це буде безглузда перемога, тому що ви ніколи не досягнете за допомогою цього доброго ставлення до себе з боку вашого супротивника» (Б. Франклін).
3. «Жодна людина, яка вирішила справді чогось досягти в житті, не повинна витрачати час на особисті суперечки, не говорячи вже про те, що вона не повинна дозволяти собі втрачати самовладання. Поступайтеся у великих питаннях, якщо ви відчуваєте, що і ви, і ваш співрозмовник по-своєму маєте рацію, і поступайтеся в більш дрібних речах, навіть добре усвідомлюючи, що маєте рацію лише ви. Краще звільнити шлях собаці, ніж дозволити, щоб він вкусив вас. Навіть убивство собаки не вилікує укусу» (А. Лінкольн).
4. «Супротивник, який викриває ваші помилки, більш корисний, ніж друг, який бажає їх сховати» (Леонардо да Вінчі).
5. «Коли визнаєш власні помилки, маєш шанс їх виправити» (Роберт Бернс).
6. «Якщо бажаєте сперечатися не марно і переконати співрозмовника, насамперед з’ясуйте, з якого боку він підходить до предмета суперечки, позаяк цей бік він звичайно бачить правильно. Визнайте, що він має рацію, і одразу покажіть, що якщо підійти з іншого боку, він виявиться не таким. Ваш співрозмовник залюбки погодиться з вами, але ж він не допустив жодної помилки, просто чогось не розгледів, а люди сердяться не тоді, коли все бачать, а коли допускають помилки» (Б. Паскаль).
7. «Існує думка, що між крайніми точками зору лежить істина. Ні в якому разі. Між ними лежить проблема» (І. Гете).
8. «На їхню думку (думку софістів) для того, хто збирається стати добрим оратором, зовсім не потрібно мати істинне уявлення про справедливі і добрі справи або про людей справедливих і добрих за природою або вихованням. У судах рішуче не має ні якого діла до істини, важлива лише переконаність. А вона полягає у правдоподібності, на чому й повинен зосереджувати свою увагу той, хто бажає проголосити промову. Іноді у захисній та обвинувальній промові навіть необхідно промовчати про те, що було в дійсності, якщо це неправдоподібно, і говорити лише про правдоподібне; оратор з усіх сил повинен гнатися за правдоподібним, нерідко розпрощавшись з істиною» (Сократ).
9. «В одному випадку зі ста те чи інше питання посилено обговорюється тому, що воно справді темне; в останніх дев’яноста дев’яти воно стає темним тому, що посилено обговорюється» (Е. По).
10. «Сперечатися значно легше, ніж розуміти» (Г. Флобер).
11. «Нема нічого дурнішого, ніж бажання бути розумнішим за всіх» (Ф. де Ларошфуко).
12. «Сперечайтеся, помиляйтеся, але розмірковуйте, і хоча криво, але самі» (Г. Лессінг).
13. «Суперечки навколо деякого твердження нічого не говорять про його істинність; іноді безсумнівне викликає суперечки, а сумнівне проходить без заперечення. Суперечки не означають помилковості твердження, так само, як загальна згода – його правильності» (Б. Паскаль).
14. «Безглуздо змагатися з тими, хто кращі і сильніші за тебе» (Езоп).
15. «Краще розбирати суперечку між своїми ворогами, ніж між своїми друзями, бо явно після цього один з друзів стане твоїм ворогом, а один з ворогів – твоїм другом» (Біант).
16. «Мудрість значно краща, ніж сила» (Ксенофонт).
17. «Мовчи, або говори те, що краще, ніж мовчання» (Піфагор).
18. «З тим, хто полюбляє сперечатися, не треба вступати у суперечку» (Сюнь-цзи).
19. «Краща філософія – все заперечувати і ні про що не висловлювати певну думку» (Цицерон).
20. «Краще визнати, що ти не знаєш того, чого не знаєш, ніж нести якусь нісенітницю та безглуздя і самому собі бути огидним» (Цицерон).
21. «Непереможним можеш бути, якщо не вступиш у жодну битву, де перемога залежить не від тебе» (Епіктет).
22. «Виказувати свій розум – це означає опосередковано підкреслювати нездатність і тупоумство інших. До того ж вульгарна натура завжди обурюється, коли бачить свого антипода, і роль підбурювача у цьому обуренні належить заздрості» (Шопенгауер).
Питання до іспиту
1. Визначення логіки.
2. Міркування та його структура.
3. Правильні та неправильні міркування.
4. Логічна форма міркування.
5. Поняття про знак. Види знаків.
6. Семіотика як наука про знаки.
7. Структура знакового процесу.
8. Виміри знакового процесу.
9. Рівні знакового процесу.
10. Загальна характеристика імені.
11. Принципи відношення іменування.
12. Поняття та його структура.
13. Види понять.
14. Порівнянні та непорівнянні поняття.
15. Сумісні та несумісні поняття.
16. Типи відношень між сумісними поняттями.
17. Типи відношень між несумісними поняттями.
18. Обмеження та узагальнення понять.
19. Поділ понять. Його структура.
20. Різновиди поділу.
21. Правила поділу.
22. Класифікація та її різновиди.
23. Структура визначення понять.
24. Явні визначення та їхні різновиди.
25. Неявні визначення та їхні різновиди.
26. Правила визначення.
27. Прийоми, подібні до визначень.
28. Судження та його структура.
29. Різновиди суджень.
30. Розподіленість термінів у судженні.
31. Поняття про дескриптивне висловлювання.
32. Мова логіки висловлювань.
33. Мова логіки предикатів.
34. Заперечення, його умови істинності.
35. Кон’юнкція, її умови істинності.
36. Диз’юнкція, її умови істинності.
37. Імплікація, її умови істинності.
38. Еквіваленція, її умови істинності.
39. Закон тотожності.
40. Закон непротиріччя.
41. Закон виключеного третього.
42. Закон достатньої підстави.
43. Відношення логічної сумісності між висловлюваннями.
44. Відношення логічної несумісності між висловлюваннями.
45. Табличний метод перевірки складних висловлювань.
46. Відношення між судженнями за логічним квадратом.
47. Поняття про модальне висловлювання.
48. Алетична модальність.
49. Епістемічна модальність.
50. Темпоральна модальність.
51. Деонтична модальність.
52. Поняття про запитання. Його структура.
53. Різновиди запитань.
54. Різновиди відповідей.
55. Як читати філософський текст.
56. Критична оцінка філософського тексту.
57. Аналіз понять та висловлювань у філософському тексті.
58. Аналіз предмету дослідження.
59. Визначення і класифікація ідей у філософському тексті.
60. Міркування за логічним квадратом.
61. Перетворення.
62. Обернення.
63. Протиставлення предикату.
64. Протиставлення суб’єкту.
65. Способи перевірки безпосередніх міркувань.
66. Визначення та структура простого категоричного силогізму.
67. Загальні правила простого категоричного силогізму.
68. Аксіома простого категоричного силогізму.
69. Схеми фігур простого категоричного силогізму.
70. Розподіленість термінів у фігурах простого категоричного силогізму.
71. Правила фігур простого категоричного силогізму.
72. Модуси простого категоричного силогізму.
73. Види ентимем.
74. Етапи перевірки скорочених силогізмів.
75. Значення та застосування ентимем.
76. Прогресивний та регресивний полісилогізм.
77. Сорит.
78. Епіхейрема.
79. Способи перевірки правильності категоричних силогізмів.
80. Суто умовне міркування.
81. Умовно-категоричне міркування.
82. Розділово-категоричне міркування.
83. Умовно-розділове міркування.
84. Табличничний метод перевірки правильності умовиводів.
85. Скорочений спосіб перевірки правильності умовиводів.
86. Міркування за схемою «зведення до абсурду».
87. Міркування за схемою «доведення від протилежного».
88. Міркування за випадками.
89. Поняття про індуктивне міркування.
90. Повна індукція.
91. Популярна індукція.
92. Наукова індукція.
93. Метод єдиної схожості.
94. Метод єдиної різниці.
95. Об’єднаний метод схожості та різниці.
96. Метод супровідних змін.
97. Метод залишків.
98. Правила побудови індуктивних міркувань.
99. Помилка «поспішне узагальнення».
100.Помилка «після цього, отже, з причини цього».
101.Поняття про міркування за аналогією.
102.Аналогія властивостей.
103.Аналогія відношень.
104.Правила побудови традуктивних міркувань.
105.Структура аргументативного процесу.
106.Генетичні доведення і спростування.
107.Доведення і спростування по суті.
108.Правила і помилки щодо тези.
109.Правила і помилки щодо аргументів.
110.Правила і помилки щодо демонстрації.
111.Види текстів.
112.Виклад результатів дослідження.
113.Частини тексту.
114.Первинні і вторинні тексти.
Основна література
1. Богдановський І.В. Логіка: Опорний конспект лекцій / І.В. Богдановський, О.Г. Льовкіна. – К.: МАУП, 2004. – 166 с. – Режим доступу: http://ebooks.znu.edu.ua/files/Bibliobooks/Goncharenko/0031479.pdf
2. Войшвилло Е.К. Логика: учеб. для студ. высш. учеб. заведений / Е.К. Войшвилло, М.Г. Дегтярев. – М.: ВЛАДОС-ПРЕСС, 2001. – 527 с. – Режим доступу: http://ebooks.znu.edu.ua/files/Bibliobooks/Inshi/0003753.pdf
3. Ерышев А.А. Логика: Курс лекций / Анатолий Александрович Ерышев, Николай Павлович Лукашевич, Евгений Федорович Сластенко. – 5-е изд., перер. и доп. – К.: МАУП, 2004. – 216 с. – Режим доступу: http://ebooks.znu.edu.ua/files/Bibliobooks/Goncharenko/0031485.pdf
4. Жеребкін В.Є. Логіка: підручник затвердж. МОНУ / Василь Євсійович Жеребкін. – 9-те вид., стереотип. – К.: Знання, 2006. – 255 с.
5. Жоль К.К. Логика в лицах и символах / Костянтин Костянтинович Жоль. – М.: Восток-Запад, АСТ, 2006. – 351 с. – Режим доступу: http://ebooks.znu.edu.ua/files/Bibliobooks/Goncharenko/0031486.pdf
6. Ивин А.А. Логика: учебник для гуманитарных факультетов. –М.: ФАИР-ПРЕСС, 2002. – Режим доступу: http://ebooks.znu.edu.ua/files/Bibliobooks/Manzhura/0000766.pdf
7. Ивлев Ю.В. Логика: Учебник для вузов / Юрий Васильевич Ивлев. – 3-е изд.. перераб. и доп. – М.: Проспект, 2006. – 288 с.
8. Кириллов В.И., Старченко А.А. Логика / Изд. 6-е, перераб. и доп. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2008. – 240 с. – Режим доступу: http://ebooks.znu.edu.ua/files/Bibliobooks/Goncharenko/0031493.djvu
9. Кобзарь В.И. Логика: Учебное пособие / В.И. Кобзарь; Санкт-Петербургский государственный университет; кафедра логики философского факультета. – СПб., 2001. – 102 с. – Режим доступу: http://ebooks.znu.edu.ua/files/2007/07/edu_29sept2006_1187.rar
10. Конверський А.Є. Логіка (традиційна та сучасна): Підручник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 536 с. – Режим доступу: http://www.culonline.com.ua/index.php?newsid=121
11. Коэн М., Нагель Э. Введение в логику и научный метод / Моррис Коэн, Эрнест Нагель. Пер. с англ. П.С. Куслия. – Челябинск, Пермь: Социум, 2010. – 655 с. – Режим доступу: http://ebooks.znu.edu.ua/files/Bibliobooks/Goncharenko/0031494.pdf
12. Солодухин О.А. Логика: Для студентов вуза / О.А. Солодухин. – Ростов-н/Д: Феникс, 2004. – 224 с.
13. Титов В.Д. Логіка: підручник для студентів вищих навчальних закладів / В.Д. Титов, С.Д. Цалін та ін. – Х.: Право, 2005. – 208 с. – Режим доступу: http://ebooks.znu.edu.ua/files/Bibliobooks/Goncharenko/0031498.pdf
14. Утюж І.Г. Методичні вказівки та плани семінарських занять з курсу «Логіка» для студентів усіх спеціальностей / Ірина Геннадіївна Утюж. – Запоріжжя: ЗНУ, 2006. – 30 с.
15. Хоменко І.В. Логіка: теорія та практика: підручник затверджено МОН України / Ірина Вікторівна Хоменко. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 400 с. – Режим доступу: http://culonline.com.ua/Books/Logika_teoriya%20ta%20praktika-Homenko2010.pdf#toolbar=0
Додаткова література
1. Берков В.Ф. Логика: задачи и упражнения. Практикум: учеб. пос. – Мн.: ТетраСистемс, 2002. – 224 с. – Режим доступу: http://ebooks.znu.edu.ua/files/Bibliobooks/Goncharenko/0031478.djvu
2. Бочаров В.А. Основы логики: Учебник / Вячеслав Александрович Бочаров, Владимир Ильич Маркин. – М.: ФОРУМ: ИНФРА-М, 2005. – 336 с.
3. Гусев Д.А. Удивительная логика. – М.: Энас, 2010. – 240 с. – Режим доступу: http://ebooks.znu.edu.ua/files/Bibliobooks/Goncharenko/0031482.doc
4. Жоль К.К. Вступ до сучасної логіки: підручник для студ. вищ. навч. закл. рек. МОН України / Костянтин Костянтинович Жоль. – К.: Либідь, 2002. – 152 с.
5. Захаров А.А. Логика: Учеб.-методич. материалы. – М., 2001. – Режим доступу: http://ebooks.znu.edu.ua/files/2007/08/edu_29sept2006_373.rar
6. Зигварт Х. Логика. Том 1. Учение о суждении, понятии и выводе / Пер. с нем. И.А. Давыдова. – М.: Издательский дом «Территория будущего», 2008. – 464 с. – Режим доступу: http://ebooks.znu.edu.ua/files/Bibliobooks/Goncharenko/0031487.pdf
7. Кант І. Критика чистого розуму / Іммануїл Кант // Пер. з нім. та прим. І. Бурковського. – К.: Юніверс, 2000. – 504 с. – Режим доступу: http://ebooks.znu.edu.ua/files/Bibliobooks/Goncharenko/0031491.djvu
8. Карамишева Н.В. Логіка (теоретична і прикладна): навч. посіб. / Н.В. Карамишева; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – К.: Знання, 2011. – Режим доступу: http://ebooks.znu.edu.ua/files/Bibliobooks/Goncharenko/0031492.doc
9. Кулик Б.А. Логика естественных рассуждений / Б.А. Кулик. – СПб.: Невский диалект, 2001. – Режим доступу: http://ebooks.znu.edu.ua/files/mathbooks/teoriya_algoritmov/BOOKS/logika/Kulik.djvu
10. Куприянов И. Этюды о загадочных проблемах мировой философии (Наука логики) / Игорь Куприянов, Владимир Дорошкевич. – Изд. 2-е, доп. – Запорожье: Просвіта, 2010. – 32 с.
11. Малыхина Г.И. Логика: учеб. пос. – Мн.: Высш. шк., 2002. – 240 с. – Режим доступу: http://ebooks.znu.edu.ua/files/Bibliobooks/Goncharenko/0031500.pdf
12. Мозгова Н.Г. Логіка: навч. посіб. рек. МОНУ для студ. вищ. навч. закл. / Н.Г. Мозгова, А.М. Мозговий. – 2-ге вид., розширене та доп. – К.: Каравела, 2011. – 252 с.
13. Никифоров А.Л. Логика / А.Л. Никифоров. – М.: Весь мир, 2001. – 57 с. – Режим доступу: http://ebooks.znu.edu.ua/files/phiziki/gumanitarnyj/10aleksandr_leonidovi4_nikiforov_-_logika.pdf
14. Павлов В.І. Логіка у запитаннях, відповідях і аргументаціях: навчальний посібник рекомендований МОН України / Віталій Іванович Павлов. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 408 с. – Режим доступу: http://www.culonline.com.ua/index.php?newsid=123
15. Пантыкина М.И. Сборник задач и упражнений по логике: учеб. пос. – Тольятти, 2002. – Режим доступу: http://ebooks.znu.edu.ua/files/Bibliobooks/Goncharenko/0031497.pdf
16. Сумарокова Л.Н. Основы логики: Учебное пособие / Людмила Николаевна Сумарокова. – 2-е изд., перераб. и доп. – Одесса: Юридична література, 2003. – 240 с.
17. Ткаченко А.А. Основи науки логіки: Навч. посібник / Андрій Арсенійович Ткаченко, В’ячеслав Олександрович Толок. – Запоріжжя: Дике поле, 2001. – 378 с.
18. Тофтул М.Г. Логіка: підручник затвердж. МОНУ / Михайло Григорович Тофтул. – 2-ге, виправл., доп. – К.: Академія, 2006. – 400 с.
19. Тягло А.В. Критическое мышление на основе элементарной логики: Учебное пособие / Александр Владимирович Тягло. – Х.: Фолио, 2001. – 210 с.
20. Шуман А.Н. Философская логика. Истоки и эволюция. – Мн.: Экономпресс, 2001. – 368 с. – Режим доступу: http://ebooks.znu.edu.ua/files/Bibliobooks/Goncharenko/0031501.pdf
Електронні інформаційні ресурси
1. Словник з логіки. – Режим доступу: http://niv.ru/doc/logic/dictionary/index.htm
2. Логика, интуиция и интеллект. Логические задачи и головоломки. – Режим доступу: http://nazva.net/logic_test2/
3. Развитие логического мышления и логики. – Режим доступу: http://rcub.ru/
4. Логічні задачі. – Режим доступу: http://domzadanie.ru/tests.php?show=8
5. Логіка як наука. – Режим доступу: http://nauka-logica.ru/
6. Навчальні матеріали з логіки. – Режим доступу: http://gumfak.ru/logika.shtml
7. Хрестоматія з логіки. – Режим доступу: http://sbiblio.com/biblio/archive/hrest_pologic/
8. Український логічний портал. – Режим доступу: http://logic.net.ua/
9. Логіка на філософському порталі Intencia.ru. – Режим доступу: http://intencia.ru/FAQ-cat-19.html
Навчально-методичне видання
(українською мовою)