Карб відання віри істинної

Віра наша істинна, бо Праву славимо,
З Праотцями йдемо до Вирію,
Богів Рідних тримаючись

Тлумачення

Відайте Вкраїнці-русичі! Віра наша Рідна, з Покона Роду походить. Покон з законів Прави складається, а закони ті про те, як світ снувався, чому все діється так, а не інакше, про те як невидиме з видимим спілкується, як душу Світлом Рода наповнювати, у вічності і благоденстві перебуваючи. Від того він виток є всім вченням та вірам різним. Відкривається істина законів тих тому, хто у множинності єдність бачить, а у єдності множинність, тим, хто серце своє Богу предвічному відкрив і знає, що нема доброго і поганого, а лиш рух законів Прави. Кожному з нас Родом Всевишнім дано мати місце своє у світі, а від того бриніння душевне, призначення, відання, силу та досвід. Тому кожна людина неповторна, як і шлях пізнання дійсності, яким вона йде. Цих шляхів тисячі, вони проявляють себе вірами різними, вченнями та ідеями, одні з них ведуть вгору, до Світла інші в низ, у Пітьму, від того дуже легко помилитися і зазнати Недолі Чорної, коли душа тисячами років, втілення за втіленням буде блукати з Яви у Наву, не знаючи Істини і Світла Прави. Відайте: найкраще шлях торується разом з Родом своїм, бо тисячі шляхів, які до Бога ведуть, мають лиш один напрям, який у пізнанні Дерева Рода полягає, бо пізнання те дає прозріння духовне і відання божественності оточуючого світу, яким і є Рід Всевишній. Для того, щоб піти, потрібно повірити, що на іншому кінці шляху є те, що ти чекаєш, а чекати і прагнути людина повинна одного-пізнання Бога Богів у Всесвіті і в собі, від того людина опору отримує у Богах Рідних, надалі Віра через Веду укріплює. Відайте, що істинна Віра повинна в людині радість і щастя будити, до життя і творення надихаючи. У праведності живучи, русич повсюдно підтвердження своєї Віри бачить, за світом спостерігаючи, розмірковуючи і благості прагнучи, у Яві закони Прави пізнає. Коли ж Віра законам, за якими душа розвивається і світ твориться, не вчить та у природі підтвердження не знаходить, – вона не є істинною. Буває, що людина хоче все зробити по волі своїй і проти замислу Божого йде, від того в неї страждання виникають, вона роками бореться з труднощами, джерело яким – вона сама. Лише зрозумівши, що все у світі має свою душу і відання, людина починає вчитися зі світом у злагоді жити, досконалість шукаючи, для того з Родом та світом оточуючим єднається. Істинна Віра людину з Богами єднає, на чуттєвих станах душі ґрунтуючись, які зверненням до Богів Рідних підсилюються, від того людина не просто вірить, а відає, відчуває і насолоджується любов'ю Рода Всевишнього. Вона Шлях свій у Роді земному бачити починає, і в усьому любов і допомогу Рідних Богів бачить. І навіть коли важко, русич Роду Всевишньому за любов дякує, бо чим більше випробування, тим більшого успіху досягнути можна, чим більша небезпека, тим радісніша перемога. Шлях до Бога лежить через розуміння, що все добре і зле, що з людиною трапляється, від неї залежить, і коли вона сама бере відповідальність за своє життя на себе, нікого у своїх негараздах не звинувачуючи, тільки тоді вона може стати Творцем себе, своєї долі і від того Бога пізнати. Бо душа людська при цьому стає зрілою, мудрою і божественною, через то її Права Роду Всевишнього відкривається. Наш істинний шлях завжди з нами, тому ми його і не бачимо, бо живемо в ньому, у тих законах і звичаях, які з молоком матері всмоктали, від того і не замислюємося звідки що у світі взялося і як нам у ньому жити. В той же час і знати не хочемо, що все, що б ми не робили, добром чи злом до нас повертається, життя наше змінюючи. Русичі! Знати ви мусите, що від боротьби світу Яви втікати не можна, навпаки, сміливо на труднощі йти потрібно, бо вони для того і дані, щоб ви кращими і сильнішими стали, до Богів мудрістю любові і силою відання наблизились. Істинно віруюча людина знає і відчуває, що Істина Покону і сили Вищі насправді є, і русичам вони завжди допомагають коли тримаємося ми їх. Від того, у світі живучи, вірити треба у справедливість і правду. Не потрібно боятися невидимого, якщо по Праві живеш, тому жити треба легко і радісно, а труднощі всі розуміти слід, як уроки мудрості, які для збільшення сили духа твого Всевишнім дані. Відаючи се, не потрібно нікого у негараздах звинувачувати, бо сила зростає, лише коли терпеливо працюєш над збільшенням її. Глибину розуміння світу в собі збільшуючи, ви з Богами Рідними на події і долі світу Явного впливати починаєте. Та метою вашою не зухвалість і самолюбство бути мають, а прагнення місце своє знайти і призначення виконати, щоб Світло божественне у собі збільшити. Тоді для людини світ міняється, вона перестає бути хлібожерцем і замість того, щоб від світу брати лише, вона, усе маючи, починає іншим віддавати і нове працею своєю народжувати, Творцем стаючи. Коли ж людина у багатоманітності єдність побачити зможе душею своєю та докорінно відчувши, вона прокидається як Бог для нащадків своїх. Коли ж свідомість людини тьмою покрита, їй потрібен Наставник і Провідник Духовний, інакше без ясного Світла Віри Істинної вона у вічності заблукати може. Біля Родових Вогнищ русич завжди справжню Веду знайти зможе, ретельно зберігається вона родами священними, родами волховськими, які мудрість Роду нашого для нащадків бережуть, і духовне Вогнище Віри Рідної, Віри Православної підтримують, щоб душі русичів у тьмі не загубилися, а до предків у світлий Вирій у Праву йшли, у радості і благості Богів Рідних славлячи. Пам'ятай, ставши на шлях Віри Роду свого, вірно ним йти маєш, Віру і Веду у собі збільшуючи. Найкраще знайдеш лише серед душ своїх рідних, бо те, що для одного роду добре і Богом дане, те для іншого роду смерть.

Карб відання Шляху

Народившись, шукай свій шлях,
знайшовши сю стежину, візьми від неї усе,
що вона дати може, а далі ступи на іншу.

Тлумачення

Кожна людина від народження різна та неповторна, бо має притаманні лише їй особливості, що здібностями виявляються до праці різної, уміння певного чи ремесла. Це виникає від того, що все у світі має своє призначення, яке і для людини є, воно Долею або Шляхом зветься. З потойбіччя приходячи, Душа має завдання, на неї Родом Всевишнім покладене, яке у світі Яви виконати має. Кожній Душі завдання різне, по силі її. Душа, проходячи життя за життям у світ Яви, стає більшою, світлішою і міцнішою, досконалості певної досягаючи. Від того вона, щоб виконати Волю Всевишнього, сама може вибрати той час, родину і навіть країну, у якій вона народитися хоче. Народившись у накреслений наперед час у місці певному, Душа людини наперед знає своє призначення, а, отже, і ті завдання, які перед нею Родом Всевишнім покладені, те, що вона вирішити або чого навчитися у світі білому має. Відайте, усі Душі – то плоди Священного Дерева Роду і жити по Праву їм накреслено наперед. Ми з'єднані з душами наших Предків через Див, творячи єдине Древо Роду Православного, якого духовна й тілесна спорідненість проходить через усі світи й усі рівні буття. Дотримуючись законів Прави, рідновіри повинні йти шляхом істинним, ведучи життя праведне, досконалості душі і тіла прагнучи. Таким чином ми підтримуємо зв'язок між "мертвими, живими і ненародженими", русичами, Синами Сонця, що знаходяться у світах Нави, Яви і Прави. Кожний православний повинен пам'ятати, що він є частина нитки, що земне і небесне, минуле і майбутнє єднає. Єдність ця Роду нашому швидше розвиватися дозволяє, до боголюдства ведучи. Коли Род земний з Родом Всевишнім за законами Прави єднається, то ясно бачить він свій шлях та потребу існування у світі білому. Чистота Душі і Тіла Роду нашого дає можливість знову народжуватися Світлим Душам наших предків, які приносять із собою з потойбіччя нові знання і вірне розуміння світу Прави. Адже вірні знання – Веда – є основою творення більш досконалого Роду земного. Часто буває так, що недосконала душа, народившись, забуває, для чого вона у світ Яви послана, тоді відаючі люди повинні допомогти Шлях її Всевишнім призначений побачити та прикладом добрим наставити. Для пізнання своєї суті вона повинна йти саме ним, бо лише він є для неї шляхом істинним. Це Шлях, на якому людина як квітка розкриється, свою обдарованість і неповторність світу явивши. Істинний Шлях дарує щастя і задоволення від праці, дає можливість піднятися вище і бути у злагоді із замислом Роду Великого. Людина, яка призначення своє знайшла і на шлях вірний стала, є шляхетною, від того є шляхетний Господар, шляхетний Воїн, або шляхетний Волхв. Відайте: увесь Рід Українців-Русів шляхетний є, від того він любий Богам Рідним. Відайте: розуміння дійсності й усвідомлення суті своєї починається з бачення проявів Душі своєї, її потреб і прагнень, бо се вона навколо себе події різні спричиняє. Все у світі взаємопов'язане і побудоване за одними і тими ж законами Прави, тому пізнання себе є єдиним шляхом до пізнання Всесвіту і Роду Всевишнього. Ці закони у кожній праці проявляються, їх людина на кожному рівні пізнати має, тому Душа, розвиваючись, Господарем людину робить, а далі у житті наступному Воїном, а потім і Волхвом велемудрим. Та кожний раз розуміння суті своєї дає людині відповіді на ті питання, які потреби життя перед нею ставить. Тільки пізнавши себе, ми можемо зрозуміти і побачити свій шлях у життя цього втілення душі нашої. Прагненням мудрості досягаються знання і можливості рівня відповідного, та для того, щоб взяти від світу, потрібно щось віддати йому. Отримавши мудрість від Предків наших рідних, ми повинні навчити і віддати ще й того більше нащадкам нашим, а відтак від кожного з нас залежить майбутнє дітей наших і Роду нашого. Пізнавши себе, ми відкриваємо перед собою своє місце у Всесвіті і знаходимо своє особисте щастя. На цьому шляху самопізнання пам'ятайте, що усі людські страждання виникають від того, що людина не усвідомлює свого місця і єдності світу в його багатоманітності. Внаслідок того, що все є різним, вона думає, що світ поділений на біле і чорне, однину і множину. Насправді це лише різні прояви єдиного – Всевишнього Рода, тому і побудовано все на законах одних. Нерозумна людина, мислячи недосконало, зі свого рівня не може до кінця усвідомити вищі рівні і потребу протилежностей у Всесвіті. Відайте: не може бути біле без чорного, єдине без множинного, бо то суть одно, у Роду Всевишнього усі люди, явища і події поєднані. Для того, щоб існував Всесвіт, все повинно рухатись між його проявами. Тоді виникає взаємодія, ця взаємодія може бути досконала і недосконала, недосконала взаємодія приносить страждання і роз'єднаність. Коли людина роз'єднує духовне і фізичне, внутрішнє і зовнішнє, тоді вона, як сокіл з одним крилом, який не здатен летіти і від того страждає. Для того, щоб з'єднатися з Всевишнім Родом і жити по Праву, кожен повинен пізнати свої сильні і слабкі сторони, пізнати у собі чоловіка і жінку, дитину, дорослого, батька-прадіда і побачити, як ці стани взаємодіють у нас, лише тоді людина досягає досконалості душевної і стає справжнім творцем долі своєї. Для православного рідновіра місце і час, де він зараз перебуває, є найкращим, адже чи бути у благості Прави, Вирії у своїй душі творячи, чи йти до Нави, творячи у ній для самого себе Пекло – це його вибір. Володіння законами Прави і вірне розуміння світу дає людині розуміння свого місця, і від цього вона щаслива. Та часто свідомість людини буває затьмарена і вона сама не знає, чого хоче, у невіданні перебуваючи чи на шляху хибному, вона може душу свою занапастити, тьму і морок навколо сіючи. Для того, щоб людей до світла навертати, Трисвітлий Рід Волхвів покликав, вчителями у Яві поставивши, і призначив Віру-Веду Роду своєму нести, про Родове Вогнище дбаючи. Чим більше світлих людей, тим навколо світліше, і чим більше людей стануть щасливими, тим щасливішим буде оточуючий світ. Вибравши шлях невірний і не маючи істинної Віри та Веди, людина живе не праведно, не істинно і сама змушує себе страждати, не маючи змоги світ усвідомити, законів Прави не відаючи. Бо Віра – це шлях до Бога, а шлях може бути прямий і світлий, а може бути кривим і темним. Найкраще людині підходить той шлях, який її рідними предками витворений і народом перевірений. Дбайте про те, щоб людей тих, що істинним шляхом ідуть, у Роді більше було, тоді і Рід весь істинне своє призначення виконуючи, вірно до Богів Прави іти буде. Істинна Віра – Веда дає істинне переконання. Переконання – зерно Рідної Православної Віри, істинність якого спостереження за дією вічних законів Прави і відчуття присутності Рідних Богів перевіряється. Сила нашого Роду в єдності Переконання кожного Вкраїнця-русича, бо відаємо, що життя поза Родом неможливе. Наші Боги з нами повсякчас, ми самі можемо стати Богами, коли цього бажати будемо, матимемо достатню Силу Переконання і волю Богів на те. Дажбожі онуки ми, стоїмо на рівних з Богами нашими, маючи їх за провідників і Світло найвище через те, що Боги суть наші Великі Родичі, а ми їх діти вірні. Дитина слабша, менше знає, та настає час, і вона виростає батькам рідним на радість. Силу Божеську у собі маючи, ми і тільки ми, подібно до Батька Рода, є джерелом усіх радощів та труднощів, які з нами стаються. Усі труднощі, які у нас виникають і переслідують, від того, що ми Силами Божеськими, що у нас в Душі є, володіти не вміємо, розуміти свій істинний шлях не хочемо, тому самі себе через необережність мучимо, причини того не відаючи. Душа на світ Явний впливаючи, творить його в залежності від того, як ми світ білий сприймаємо. Коли погано, то вона робить назовні тіла погано, коли добре, то добре. Тому у собі бачити треба, яка чорна думка в нас спричиняє появу чорноти навколо, тоді ми зможемо ту тьму подолати, думку свою на добру змінивши. Спостерігаючи за своїми думками і розмірковуючи над ними, можна побачити і зрозуміти, чому навколо відбуваються події певні, а від того передбачувати, те що чекає нас. Спостерігаючи за зовнішніми проявами, ми можемо побачити те, що у нас усередині і навпаки. Слід добре пам'ятати, що Рід єдиний і багатопроявний, а, отже, кожна людина як прояв Всевишнього Рода – єдина і багатопроявна. Єдиним у людини є тіло, а душа завдяки проявам і станам своїм є багатопроявною, тому вона для пізнання найважча. Душа, назовні проявляючись, творить багато матеріальних ситуацій навколо тіла, ці ситуації відображаються у матеріальних і душевних змінах. Проходячи через радощі і прикрощі, Душа вдосконалюється, для проходження цих ситуацій вона і народилися. Саме так ми вдосконалюємося як Творці. Якщо ми творимо свій світ навколо себе усвідомлено і узгоджено з іншими людьми, родами, народами, Богами, ми йдемо шляхом істинним, тому досягаємо досконалості.