Неповні ступені порівняння

Деякі прикметники, що походять від прийменників, мають тільки вищий і найвищий ступені порівняння:

Praepositiōnes	Comparatīvus	Superlatīvus
рrae (з abl.) – перед	prior, prius – попередній, я, є	primus, a, um – перший, а, е
prope (з acc.) – близько	propior, propius – ближчий, а, e	proxĭmus, a, um – найближчий, а, е
post (з acc.) – після	posterior, posterius – наступний, а, е	postrēmus, a, um; postŭmus a, um – останній, я, є
extra (з acc.) – зовні	exterior, exterius – зовнішній, я, є	extrēmus, a, um; extĭmus, a, um – крайній, я, є
intra (з acc.) – всередині	interior, interius – внутрішній, я, є	intĭmus, a, um – найглибший, а, е
supra (з acc.) – вгорі	superior, superius – вищий, а, е	suprēmus, a, um; summus, a, um – найвищий, а, е
infra (з acc.) – внизу	inferior, inferius – нижчий, а, е	infĭmus, a, um; imus, a, um – найнижчий, а, е
ultra (з acc.) – по той бік	ulterior, ulterius – потойбічний, а, е	ultĭmus, a, um – останній, я, є

Звичайний ступінь цих прикметників трапляється рідко і у специфічному значенні: supĕri, ōrum, m – небесні боги, infĕri, ōrum, m – підземні боги, extĕri, ōrum, m – іноземці, postĕri, ōrum, m – нащадки.

1. Займенник

· Особові займенники. Зворотній займенник

· Присвійні займенники (приклади, відмінювання)

· Вказівні займенники (приклади, відмінювання)

Займенники (вказівні, відносні, зворотний)

1. Вказівні займенники (Рronomĭna demonstratīva)

До вказівних займенників належать:

а) ille, illa, illud – той, та, те (вказує на найвіддаленіший предмет);

б) iste, ista, istud – цей, ця, це; той, та, те (вказує на предмет поблизу особи);

в) is, ea, id – цей, ця, це; той, та, те; він, вона, воно;

г) hic, haec, hoc – цей, ця, це (вказує на предмет, який найближчий до того, хто говорить).

Вказівні займенники відмінюються, як прикметники першої і другої відміни (чоловічий і середній рід за другою відміною, жіночий – за першою) з двома особливостями:

а) у родовому відмінку однини вони мають закінчення -īus (m, f, n);

б) у давальному відмінку однини закінчення -і (m, f, n).

Зразок відмінювання займенника is, ea, id:

Casus	Singulāris	Plurālis
Nom.	is (m), ea (f), id (n)	e-i (ii) (m), e-ae (f), e-a (n)
Gen.	e-īus (m, f, n)	e-ōrum (m, n), e-ārum (f)
Dat.	e-ī (m, f, n)	e-is (iis, is) (m, f, n)
Acc.	e-um (m), e-am (f), id (n)	e-os (m), e-as (f), e-a (n)
Abl.	e-ō (m, n), e-ā (f)	e-is (iis, is), (m, f, n)

2. Зворотний займенник (Рronōmen reflexīvum – sui (себе)

Casus	Singulāris
Nom.	–
Gen.	Sui
Dat.	Sibi
Acc.	Se
Abl.	Se

Займенники (особові, вказівні)

А. Особові займенники (Pronomĭna personalia):

ego – я; tu – ти; nos – ми; vos – ви

Casus	Singulāris	Plurālis
Nom.	ego, tu	Nos, vos
Gen.	mei, tui	nostri (nostrum), vestri (vestrum)
Dat.	mihi, tibi	nobis, vobis
Acc.	me, te	Nos, vos
Abl.	me, te	nobis, vobis
Voc.	ego, tu	Nos, vos

Nota bene!

Запам’ятайте! mecum – зі мною; tecum – з тобою; nobiscum – з нами; vobiscum – з вами.

Б. Вказівні займенники (Pronomĭna demonstratīvа):

hic (m), haec (f), hoc (n) – цей, ця, це

Casus	Singulāris	Plurālis
Nom.	hic (m), haec (f), hoc (n)	hi (m), hae (f), haec (n)
Gen.	huius (m,f, n)	horum (m, n), harum (f)
Dat.	huic (m, f, n)	his (m, f, n)
Acc.	hunc (m), hanc (f), hoc (n)	hos (m), has (f), haec (n)
Abl.	hoc (m, n), hac (f)	his (m, f, n)
Voc.	hic, haec, hoc	hi (m), hae (f), haec (n)

1. Дієприкметники

· Participium praesentis activі (утворення, відмінювання)

· Participium perfecti passivі (утворення, відмінювання)

· Participium futuri activі (утворення, відмінювання)

1. Дієприкметник теперішнього часу активного стану (Participium praesentis actīvi)

Participium praesentis actīvi утворюється додаванням до основи інфекта закінчення -ns (m, f, n) для дієслів I–II дієвідмін і закінчення -ens (m, f, n) для дієслів III–IV дієвідмін. У родовому відмінку однини закінчення -is(m, f, n).

Зразок утворення рarticipium praesentis actīvi від дієслів І-ІV дієвідмін:

Дієвідміна
І	ІІ	ІІІ	ІV
laudā-re	docē-re	leg-ĕre	audī-re
Participium praesentis actīvi
lauda-ns, lau­dant-is (m, f, n) – той, та, те, що хвалить, хвалячий, а, е	doce-ns, docentis (m, f, n) – той, та, те, що навчає, навчаючий, а, е	leg-ens, legent-is (m, f, n) – той, та, те, що читає, читаючий, а, е	audi-ens, audi­ent-is (m, f, n) – той, та, те, що слухає, слухаючий, а, е

Participium praesentis actīvi відмінюється за третьою голосною відміною, як прикметники третьої відміни з одним закінченням, спільним для трьох родів.

Зразок відмінювання рarticipium praesentis actīvi:

Casus	Singulāris	Plurālis
	m	f	n	m	f	n
Nom.	legens	legens	legens	legent-es	legent-es	legent-ia
Gen.	legent-is	legent-is	legent-is	legent-ium	legent-ium	legent-ium
Dat.	legent-i	legent-i	legent-i	legent-ĭbus	legent-ĭbus	legent-ĭbus
Acc.	legent-em	legent-em	legens	legent-es	legent-es	legent-ia
Abl.	legent-i (-e)	legent-i (-e)	legent-i (-e)	legent-ĭbus	legent-ĭbus	legent-ĭbus
Voc.	legens	legens	legens	legent-es	legent-es	legent-ia

Якщо рarticipium praesentis actīvi виступає в незалежній синтаксичній конструкції «Орудний незалежний» або як іменник, то в ablatīvus singulāris вживається закінчення -е. В усіх інших випадках – закінчення -і.

Рarticipium praesentis actīvi узгоджується з іменниками в роді, числі та відмінку: discipŭlus audiens (m) – учень, що слухає; magistra docens (f) – вчителька, що навчає.

В українській мові слова, які закінчуються на -ант, -ент, походять від латинських дієприкметників теперішнього часу активного стану: аспірант, докторант, студент, президент, доцент, інцидент, асистент, конкурент, фабрикант, референт тощо.

2. Дієприкметник минулого часу доконаного виду
пасивного стану (Рarticipium perfecti passīvi)

Рarticipium perfecti passīvi утворюється додаванням до основи супіна родових закінчень -us (m), -a (f), -um (n).

Зразок утворення рarticipium perfecti passīvi:

Дієвідміна	Основні форми дієслова	Основа супіна	Рarticipium perfecti passīvi
І	laudo, laudāvi, laudātum, laudāre	laudāt-	laudāt-us, a, um – похвалений, а, е
ІІ	doceo, docui, doctum, docēre	doct-	doct-us, a, um – навчений, а, е
ІІІ	lego, legi, lectum, legĕre	lect-	lect-us, a, um – прочитаний, а, е
ІV	audio, audīvi, audītum, audīre	audīt-	audīt-us, a, um – вислуханий, а, е

Основа супіна утворюється відкиданням від третьої основної форми дієслова (супіна) закінчення -um.

Рarticipium perfecti passīvi відмінюється як прикметники першої і другої відміни. Він є частиною трьох доконаних часів (perfectum, plusquamperfectum, futūrum II (secundum)) пасивного стану.