Виконання практичного завдання

Урок 14.

Тема: Народна іграшка — пам’ять нації. Виготовлення народної іграшки за мотивами керамічних іграшок Ольги Бердник.

Мета уроку: формування ключових компетентностей:загальнокультурної компетентності: оволодіння досягненнями української культури; міжпредметної естетичної компетентності: здатність сприймати, інтерпретувати та характеризувати твори декоративного мистецтва;

предметних мистецьких компетентностей: ознайомити учнів технологією виготовлення народної іграшки та матеріалами з яких вона може виготовлятися (дерево, солома, глина, нитки, тісто…), ознайомити з творчістю Ольги Бердник; розвивати аналітичне мислення, вдосконалювати техніку ліплення методом витягування із цілого шматка; виховувати любов та повагу до краси, створеної руками майстра умільця в повсякденному, буденному житті.

Обладнання: для вчителя — комп’ютер, проектор, матеріали для демонстрації послідовності виконання роботи зразки керамічних іграшок світлини із роботами народної майстрині Ольги Бердник;

для учнів — пластичні матеріали (пластилін, гуаш або глина),

Музичний ряд: автентичний народний спів.

Хід уроку

1. Організаційний момент.

2. Актуалізація набутих знань

- Які народні іграшки вам відомі?

- З яких матеріалів їх створюють?

- Чим народні іграшки відрізняються від сучасних промислових?

- Назвіть імена з народних умільців які спорюють іграшки.

3. Повідомлення теми і мети уроку. Сьогодні ми продовжимо розмову про народні іграшки. Познайомимося з авторськими іграшками нашої землячки народної майстрині Ольги Бердник. І за мотивами її робіт виготовимо свої.

4. Вивчення нового матеріалу

Слово учителя

Звідки ж походить іграшка? На це питання людина від початку свого походження шукала відповідь. Давайте заглибимося в історію. Сонце та вітер, дощ та гроза, річки, що розливаються, дикі звірі – всього цього наші предки не розуміли і не знали, тому і вирішили задобрити їх. Всі стихії вважали божествами, їхні зображення стали робити з дерева, глини, каміння. Таке зображення називали кумирами або ідолами. Можливо це й дало початок виникнення першої іграшки.

На Україні в ІV-ІІІ тис. до н. е. Люди вже вміли ліпити із глини іграшки в образі людей і тварин. Частіше всього робили образ птаха і коня. У древніх слов’ян фігурка коня символізувала сонце, а птах – прихід весни. До речі, ми по цей час весною печемо жайворонків з тіста. Деякі дослідники вважають, що лялька виникла не від ідолів, а від опудал, які приносили в жертву богам замість живих дівчат. Опудало – це сніп соломи або березове поліно, одягнуте в сарафан і закутане хусточкою. З такими ляльками, а в них навіть були свої імена – Колодій, Ярило, Морена, Русалка, Купала, водили хороводи, проводили ігри, потім з піснями несли на руках. В піснях просили доброго врожаю, доброї погоди для землі, а дівчата – щасливого кохання. Потім ляльку викидали у воду, або палили. Таким чином жертву „віддавали” богам.

Лялька все життя була з нашими пращурами з самого їх народження. Ще до народження немовляти на світ, мати виготовляла ляльку, суворо дотримуючись однієї умови – виготовити її без ножиців та голки, адже її не можна ні різати, ні колоти. Таку ляльку клали у порожню колисочку, щоб вона обігрівала її малюка. Коли дитинка народжувалася, лялька не розлучалася з нею, „лягала” разом з немовлям спати, а мати над ним примовляла: „ Соня – безсоння, не грай з моїм немовлям, а грай з цією лялькою”. Зроблену своїми руками

берегиню мати дарувала дочці перед її весіллям, щоб у новій сім’ї було більше діточок. І святкова лялька на капоті машини під час весілля у наші дні – відголосок саме цього обряду.

Минав час. Поступово ляльки втрачали своє магічне значення і ставали іграшками, забавами для дітей. Якщо раніше брязкальцями володіли шамани і чаклуни, то цією „ страшною зброєю” граються малюки. Правда, люди ще довго вірили, що шум брязкальця як і свист глиняного свищика відганяє злих духів від колиски малюка.

В Україні іграшки відомі з незапам’ятних часів. Їх виготовляли з глини, дерева, соломи, сиру... Найпершу солом’яну ляльку, мабуть, зробила якась весела працьовита жінка, яка в’яжучи на полі снопи, вставила жартома такому снопику ручки та й поставила серед стерні… Із соломи можна плести іграшкових хлопчиків і дівчаток, коників, півників, павучків. Сьогодні такі іграшки стали чудовими сувенірами.

Український народ здавна займався гончарним ремеслом. Поряд із звичайними посудом гончарі виготовляли різноманітні за формою та ліпним оздобленням баранці, півники та качечки, козаки, пищики-свистунці, козлики та леви, бички та овечки, однорогі фантастичні звірі та їжачки.

Ольга Отнякіна (Бердник) майстриня з Черкас вже більше 20 років плідно працює в жанрі керамічної іграшки. Створила тисячі фантастичних, вигадливо розписаних звірят-свистунців. Віднайшовши свою власну техніку і власний стиль, вона творить не просто дитячу забавку. В її образах оживає казка, загадка, співанка, приказка, — той дитячий фольклор, що пережив тисячоліття і є відголоском українських прадавніх вірувань. Роботи знаходяться в музеях м. Кам‘янка (Державний історико-культурний заповідник),Черкаси (Обласний краєзнавчий музей та Художній музей), Запоріжжя (Обласний художній музей), м. Київ (Музей народної архітектури та побуту НАН України в Пирогово).

Роботи майстрині є предметом колекціонування багатьох шанувальників народного мистецтва в Україні та за кордоном.

Іграшки з’явилися в найдавніші часи і назавжди залишаються з людьми. Адже вони – не просто розвага. Ляльки і ведмедики – потіха для малюків. Вже ніхто не боїться темряви, коли під боком хтось теплий і пухнастий. Пірамідки і кубики допомагають маленькій людині навчитися рахувати та розпізнавати форму і колір. Граючись ляльками, дівчатка „приміряють” на себе роль матері, одягаючи їх, вчаться шити і вишивати, все це розвиває художній смак. Але найважливішим є те, що іграшки дарують людям радість! І з чого б не була зроблена іграшка, з паперу чи сиру, глини чи соломи, дерева чи тканини, вона несе в собі великий потенціал доброти. Адже створюючи маленьку скульптурку. Майстер вкладає в неї всю свою душу і сподівається, що його витвір принесе радість іншим.

Виконання практичного завдання

Поетапність виготовлення керамічної іграшки свищик-пташка.

Для роботи нам потрібна глина, дощечка, шлікер або вода для з’єднання деталей, стеки, зубочистка, деталі ручки для декорації свищика, ганчірка, губка.

1 етап: беремо шматочок глини, від кількості взятої глини буде залежати розмір майбутньої іграшки. Гарненько глину потрібно розім’яти, щоб з неї вийшли рештки повітря.: надаємо шматочку глини форму кульки. Утримуємо заготовку в долоні лівої руки, великим пальцем правої руки робимо вглиблення і розширюємо його до отримання резервуару з товщиною стінок біля 10- 6 мм.Продовжуємо утримувати заготовку лівою рукою, і великим пальцем правої руки розгладжуємо від себе, витягуємо глину, одночасно повертаючи заготовку по всьому периметру резервуару.

2 етап: з’єднуємо стінки резервуару, формуємо хвостик (мундштук).

3 етап: робимо отвори для свисту. Цей етап найскладніший у виготовлені свищика. Внизу на заготовці спеціальним стеком намічаємо квадрат та виймаємо глину із цього квадрату до самого резервуару. Цим же стеком або меншим формуємо під нахилом прохід до хвостика, як показано на картинці. Все гарненько розчищаємо та розгладжуємо.

4 етап: виготовивши свисток, починаємо створення образу свищика (в нашому випадку це буде пташка). Зробимо заготовку для голови, надамо свистку форму тулуба. Змазуємо шлікером (розчин глини у воді до сметаноподібного стану) за допомогою пензлика або стека поверхні які будуть з’єднуватися, з’єднуємо деталі та гарненько розгладжуємо.

5 етап: декор виробу. Декорувати виріб можна методом вдавлювання в вологу глину штампу. За штамп у нас слугуватимуть деталі ручки, зубочистка та ін. (все залежить від вашої фантазії). Можна видавити очі крильця, декор-орнамент.

6 етап: сушка (виконується після заняття). Перед тим, як виріб випалити потрібно гарненько його висушити. Це краще зробити в приміщені, щоб сонце не попадало на виріб (3-5 діб). Свистунець стає світло-сірого кольору.

7 етап:випалювання – це остання і сама відповідальна операція. Якщо допустити помилку виріб не вийде, найкраще для цього підійде муфельна піч.

6. Підсумок уроку. Рефлексія

Виставка та взаємоаналіз по парах виконаних робіт

Рефлексія

- Я дізнався (лася)…

- Я навчився(лася)…

- Я хочу дізнатися більше про…

- Я ще навчусь