Іv. актуалізація опорних знань

ТЕМА: Технологія виготовлення вишитих виробів.

Український рушник – це пісня, вишита на полотні

ХІД УРОКУ

ІV. Актуалізація опорних знань

1. Що вам відомо про вишивки ? А якщо повернутись на багато віків назад у минуле, то, на вашу думку, що спонукало людей взяти голку в руки і почати вишивати?

- З цього приводу складено дуже багато легенд і я розповім одну з них.

У дивовижно красивому місці, у маленькій хатинці жила чарівна україночка Василинка. Ця тендітна добра дівчинка була зачарована красою навіть маленької пелюстки від квітки, різнокольорових пір’їнок дивовижних пташок. Одного сонячного, весняного ранку дівчина, оглянувши всю красу, що навколо, відчула дивовижне піднесення: “О,якби я хотіла ці квіти, оці пташечки, оцю красу природи побачити на своєму одязі.” І вирішила Василинка оздобити свою лляну сорочку,яку зшила їй бабуся. Взяла вона лляні нитки пофарбувала у жовтий колір в цибулинні, з калинових ягід –

у червоний колір, з березових бруньок – у зелений, а з волошок – у блакитний. І вишила вона на безкінечній лінії блакитного неба – жовте сонечко, промені якого ніжно торкалися кетягів червоної калини. І коли Василинка вишивала, вона мріяла лише про одне – уберегти своїх рідних від всього злого, що є на землі. Бо вона бажала їм синього чистого неба, жовтого теплого сонця, гарячої, як червона калина – любові. Саме тому вишивки на сорочках і рушниках стали для українського народу оберегами!

Обереги для українського народу – це магічні засоби боротьби з ворожою, переважно з “нечистою силою”, охорона перед злом та поклик

зберігати все духовне добро. Кожна господиня бажала оздобити

свою оселю своїми неповторними рушниками, серветками, скатертинами.

2. Які техніки вишивки визнаєте?

3. Що спільного і відмінного між техніками вишивання ?

4. Які види оздоблення ви використовували для прикраси серветок чи одягу?

V. Викладання нового матеріалу:

1. Пояснення вчителя

- Народна художня вишивка України при єдиній стильовій основі надзвичайно різноманітна. В кожній області вона має свої відмінності. Як і будь який твір вишивка створюється з урахуванням таких характерних особливостей :

Розташування узору на полотні

Художнє рішення:

Колоритність

Пропорційність елементів

3 далекого минулого прийшло до нас і рукоділля - рук діло - життя, плетіння, в'язання, вишивання, різьблення, ткацтво тощо. І виникло воно з любові до рідної землі і батьківської оселі, зі спілкування з навколишнім світом та потреби не стільки бачити красу, а й творити її власними руками. Вишивання як вид мистецтва існує з незапам'ятних часів. Про вишивку згадується в Біблії та "Іліаді" Гомера. Нею, за свідченням Геродота, був прикрашений одяг скіфів. Арабський мандрівник X століття у своїх розповідях свідчить, що руси теж носили вишитий одяг.

Вишивкою оздоблювали рушники, фіранки, жіночий та чоловічий одяг. Особливої уваги надавали рушникам - старовинним оберегам дому, родини . У давнину рушник, вишитий відповідними візерунками-символами, був неодмінним атрибутом багатьох обрядів: з рушником приходили до породіллі вшанувати появу нової людини, зустрічали, і проводжали дорогих гостей, справляли шлюбні обряди, проводжали в останню путь, прикрашали, образи та накривали хліб на столі.

Український вишиваний рушник з'явився приблизно п'ять сторіч назад.

За мотивами орнаменти вишивок поділяються на три групи: геометричні (абстрактні), рослинні, зооморфні (тваринні).

Кожна дівчина з дитинства мріяла бути нареченою, вдало вийти заміж та жити щасливо. Але рідко хто з вас знає ,що наші прабабусі вміли своє майбутнє щастя кодувати за допомогою вишивки.

У кожній родині, де підростала дівчина, скриня мала повнитись рушниками. Готувати рушники - означало дбати про дівочий посаг. До їх виготовлення привчали ще з юного віку.

-

2. Дивосвіт символів

- Які символи застосовують при вишиванні рушників?

Солярні знаки, схематичні фігури Сонця, Берегині, Дерева життя, вишиті на тканині, є ще одним свідченням глибокої шаноби наших пращурів до Сонця, Матері, як могутніх, святих, життєдайних першооснов усього сущого.

Калина - дерево нашого українського роду. Колись, у сиву давнину, вона пов'язувалася з народженням Всесвіту, вогненної трійці: Сонця, Місяця і Зірки. Тому і назву свою має від давньої назви Сонця - "Коло". А оскільки ягоди калини червоні, то й стали вони символом крові та невмирущого роду. Ось через це весільні рушники, дівочі і навіть парубочі сорочки тяжкі тими могутніми гронами.

Символіка винограду розкриває нам радість і красу створення сім'ї.

Сад-виноград - це життєва нива, на який чоловік є сіячем, а жінка має обов'язок ростити й плекати дерево їхнього роду.

Мотив винограду бачимо на жіночих та чоловічих сорочках Київщини, Полтавщини. А на Чернігівщині виноград в'ється на родинних рушниках

Дерево життя – знамено трьох основ світу. Яв – світ видимий, явний, дійсний. Стовбур Дерева життя – земне існування людей у просторі з Сонцем. Нав – світ невидимий, духовний, потойбічний, світ предків, коріння Дерева життя. Прав – світ законів, правил, освячених звичаями, досвідом, обрядами. В кроні Дерева життя живуть боги. Світове дерево уособлює єдність усього світу. Це своєрідна модель всесвіту і людини, де для кожної істоти, предмету чи явища є своє місце.

Рушники з вишитими зображеннями голубів, півнів, коней, хрестиків тощо були своєрідними оберегами, що захищали людину від злих сил. Вагоме значення мала й кольорова символіка (червоний – любов, жага, світло, боротьба; чорний – смуток, нещастя, горе, смерть; зелений – весна, буяння, оновлення, життя тощо). Крім того, вишивання як національна традиція сприяло формуванню у дівчат і жінок терпіння, відчуття краси.

В 2007 році кращі майстрині вишивали рушник єднання, на честь річниці соборності України. Довжина рушника становить 9 метрів. Кожна область вишивала свою частину. Для вишивання рушників майстрині використали найрізноманітніші, характерні для їхнього регіону техніки та шви: гладь, лиштву, тамбур, різноманітні мережки тощо.

Ви багато почули про вишивку . У цьому виді декоративно-прикладного мистецтва існують такі поняття як:

· Композиція – творче поєднання елементів узору, об’єднаних змістом, кольором та формою.

· Голка - В давнину шматки шкіри або тканини зшивалися не голками, а спочатку продірявлювалися колючками, або ж риб’ячими кістками. З тих пір голки дуже змінилися, і сьогодні вони виготовляються різних видів та розмірів. Але сама по собі це прекрасний оберіг, енергетичний провідник, який зашиває всі думки та мрії у полотні

· Полотно – не що інше як священний холст, який несе в собі великий потік позитивної енергії.

А якщо ми разом поєднаємо два цих міцних енергетичних провідника,що

ми отримаємо ? А якщо прикласти до цього трішечки старання,

вміння ,гарних позитивних думок повірте мені ваш рушник буде наділений надзвичайною силою.

3. Інструменти та приладдя для вишивки

- Великою мірою вигляд речей залежить від матеріалів, з яких вони виготовлені, а також від інструментів, якими користувались під час роботи.

Тканини. Найзручнішим для виконання вишивок є тканини з полотняним переплетенням ниток. Для скатертин беруть щільну тканину (льон, сіре полотно), для серветок – бавовняну, льон, шовк, шерсть, штапель. Блузки-вишиванки краще виготовляти з тонких тканин (батист). Для чоловічих і дитячих сорочок можна використати біле й сіре лляне полотно, льон з лавсаном. Часто у вишиванні застосовують спеціальну тканину – канву, яка буває різної густоти.

Нитки для вишивання вибирають залежно від призначення майбутнього виробу, характеру візерунка і способу його виконання. Користуються нитками: муліне, ірис, лляними, шовковими, шерстяними, синтетичними. Перед вишиванням нитки перевіряють на міцність фарбування. Часом перед роботою нитки протирають прозорим воском – вони стають міцнішими.

Голки бувають різної довжини і товщини. Для вишивання використовують довгі голки з великим отвором. Номери голок для вишивання, як правило непарні.

Зберігати голку бажано разом з ниткою, зав’язаною вузликом.

Шпильки використовують для приколювання кальки, копіювального паперу до тканини, для з’єднання окремих деталей розкрою. Шпильки зберігають разом з голками.

Наперсток необхідний для проштовхування голки через тканину при вишиванні без п’ялець. Він захищає палець від уколів голкою. Одягають наперсток на середній палець правої руки, добирають точно за розміром пальця.

Ножицідля роботи добре мати трьох видів: маленькі з гострими кінцями для підрізування і витягування ниток з тканини; середніх розмірів із затягнутими кінцями – для обрізування ниток при вишиванні; великі – для розрізування ниток (що у лотках) і розкрою тканини.

Кілочокможе бути дерев’яний чи пластмасовий. Ним видаляють нитки, якими зметували тканину, виправляють ріжки на виробах, проколюють дірочки.

Шило застосовують у роботі з товстими та щільними тканинами: сукном, повстю, а також у роботі зі шкірою.

П’яльця – спеціальний пристрій для вишивання. Вони бувають дерев’яні і металеві, різного розміру і форми.

4. Підготовка до вишивання

Перш ніж приступити до вишивання, тканину вирівнюють, намічають на ній розташування візерунка, переносять на тканину візерунок. Для того, щоби вирівняти краї тканини, потрібно витягнути крайню нитку і по її сліду вирізати зайву тканину. Ширину і довжину виробу намічають таким же способом.