Методичні рекомендації до написання курсових робіт

(для студентів напряму підготовки 6.020204 «Кіно- телемистецтво»)

У відповідності з науковими та навчальними завданнями дисципліни «Історія кіно і телебачення», курсові роботи спрямовані на найбільш актуальні питання міждисциплінарного характеру сприяючи тим самим глибшому засвоєнню теоретичних знань, формуванню навичок науково-пошукової діяльності студентів. Курсові роботи з дисципліни мають навчально-творчий та науково-дослідницький характер. Поряд з іспитом курсова робота виступає як форма обліку знань з предмету: надає студенту можливість виявити вміння працювати з літературою, застосовувати теоретичні знання, вивчати і узагальнювати практичний досвід відомих діячів кіномистецтва на рівні творчої майстерності.

Виконання курсової роботи розраховано на 2 семестри. Це надає студентам можливість зосередити увагу на вивченні теорії питання, на специфіку використання теорії у практичній діяльності, на систематизацію фактичного матеріалу, на інших питаннях.

Курсова робота може бути як результат здійсненого дослідження окремого проблемного напрямку в теоретичному й практичному аспектах. Такий підхід щодо виконання курсових робіт має певне значення для студентів, оскільки розвиває самостійність їх наукових суджень, виробляє мобільність інтелектуальних здібностей, сприяє формуванню творчо-пошукової діяльності.

Тематика робіт різнопланова та віддзеркалює зміст дисциплін “Історія кіно і телебачення”.

Кожний студент має можливість здійснити особистий вибір теми курсової роботи.

Викладач виконує функції наукового керівника. Він допомагає студенту здійснити вибір теми, коментує її, окреслює коло науково-методичних джерел, здійснює керівництво складанням плану роботи, вносить корективи, надає консультації. Після ознайомлення з роботою студента викладач спрямовує самостійну роботу студента на вирішення міждисциплінарних знань.

Захист курсової роботи здійснюється при участі комісії з числа викладачів кафедри.

Оцінювання курсових робіт

Курсова робота оцінюється двома параметрами оцінки:

“допущено до захисту” – “не допущено до захисту” .

Викладач (керівник) має можливість висловити особистісну думку щодо якості здійсненої роботи й надати їй оцінку.

Захист курсової роботи

До захисту студент готує виступ, де коротко та змістовно доводить: актуальність, предмет та об’єкт дослідження, коло джерельної інформації, що була використана при написанні роботи, основні теоретичні положення, сформульовані у теоретичній частині, висновки та рекомендації.

Захист проводиться у присутності наукового керівника, який надає рецензію щодо якості виконаної роботи.

Оцінюванню підлягають вміння студента висловити свої позиції щодо виконаної роботи, точність й аргументованість відповідей на запитання й дискусійні моменти, що виникли на захисті.

Оцінка за курсову роботу виставляється основним викладачем, переноситься у відомість та залікову книжку.

Оцінка може бути: «відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно».

Алгоритм написання курсової роботи

Вибір теми.

Студент ознайомлюється з тематикою курсових робіт, рекомендованих кафедрою і обирає одну з них. Вибір конкретної теми дослідження також інтересами студента його педагогічним досвідом у мистецькій практиці. Обрану тему узгоджують з науковим керівником.

Складання джерельної бази.

Студент відвідує бібліографічний відділ і вивчає тематичний каталог.

Аналіз літератури.

Роботу над темою треба починати з освоєння відповідних розділів навчальних посібників, потім перейти до спеціальних матеріалів. На основі аналізу літератури слід усвідомити значення проблеми, виділити головні питання і завдання власного дослідження, а також шляхи їх розв’язання.

Складання плану (простого або розгорнутого).

Курсова робота повинна мати вступ, в якому визначають актуальність, мету, завдання обраної теми дослідження. У головній частині на основі обраної проблеми і теоретичного аналізу наукової літератури, практичного досліду розв’язують поставлені завдання. У висновках узагальнюють досліджувану проблему і здійснюють підсумки. У кінці подається список використаних джерел. Допоміжний матеріал розміщують у додатках.