Російськомовна література 1920-1930-х рр. в Україні.

Національне культурне відродження, яке започаткувала революція 1917-1921 років, продовжувалось і після поразки визвольних змагань та утвердженняв Україні радянської влади. Адже за короткий час сформувалися такі

соціально-політичні та національно-духовні вартості, які протягом усього ХХст. визначали напрямок розбудови національної державності та культури. Створився той особливий духовний клімат, який позначився на розвитку усієї

нації і багато в чому визначив усю подальшу історію України. Нехтувати цієюреальністю радянська влада у перші роки свого існування не могла. З 1923 року бере початок політична кампанія, відома під назвою

„українізації”. Ідеологи та організатори цього процесу з числа керівництва Компартії України розглядал українізацію як прилучення широких мас донаціональної освіти та культури. Безумовно, головним її завданням було

піднесення авторитету радянської влади, проте українізація мала своїм побічним наслідком бурхливий розвиток української освіти, літератури, мистецтва. Загальне піднесення національної культури у 1917-1933 роках яскраво

проявилось у розвитку літературного процесу. Це була доба відносно вільногорозвитку літератури та мистецтва, коли створили свої найкращі прозові твориМ. Хвильовий, В.Підмогильний, Г. Косинка, Ю. Яновський. Широку

популярність завоював гуморист Остап Вишня. На 1920-ті роки припадає розквіт творчості П. Тичини та М. Рильського, поряд з ними творила цілаплеяда талановитих поетів: М. Зеров, М. Драй-Хмара, Є.Плужник, В. Сосюра, М. Бажан, Т. Осьмачка. Новій українській поезії того часу були притаманні романтичні настрої.

Виходять поетичні збірки В. Чумака („Заспів”), В. Сосюри („Червона зима”), І. Кулика („Мої коломийки”). Подією культурного життя стали поетичні збіркиП. Тичини „Сонячні кларнети” і „Плуг”.

Характерними рисами поетики нового стилю були неспокій, прискоренийрух життя, пошуки яскравих форм і засобів його художнього вираження. Важливою ознакою культурного відродження стало продовженнягуманістичних традицій Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, О.Кобилянської, М. Коцюбинського. На творчості українських літераторівпозначився також вплив європейських модернізму. Зокрема, тяжіння до ньогобуло характерним для творчості поета, театрознавця, перекладача М. Вороного(1871–1940). Він одним з перших увів до української лірики тему міста, інші модерністські мотиви європейської поезії.

Розвиток науки в УРСР

Центром наукового життя УСРР стала Академія наук України. Вона розгорнула науково-дослідну роботу в трьох напрямках:

· Історико-філологічному;

· Фізико-математичному;

· Соціально-економічному

Значну наукову роботу здійснювали кафедри вищих навчальних закладів та 20 різноманітних науково-дослідних

інститутів України. В Академії наук працювала комісія з вивчення народного господарства республіки,яка

розробила перший варііант комплексного розв’язання проблем Великого Дніпра, досліджувала окремі галузі

народного господарства1928 в Харкові розпочав свою діяльність Фізико-технічний інститут, у якому розгорнулис

дослідження з ядерної фізики та радіофізики.Під впливом змін , викликаних новою економічною політикою , Україну поверталися чимало видатних науковців , серед них і Михайло Грушевский.Між Академією наук України та радянським урядом установилися дуже складні й суперечливі відносини, науковці не бажали коритися диктату влади.

Початок XX ст. позначений подальшим розвитком науки в Україні. Багатогранну діяльність проводили наукові товариства. Розгортає свою діяльність Наукове товариство імені Т.Шевченка у Львові (НТШ), яке фактично перетворилося в академію наук. Очолюване М.Грушевським,