Модульна контрольна робота по п’яти темах курсу.

Тема 1. 1. Загальна характеристика західноєвропейського мистецтва 18 ст.

1. Особливості історичного розвитку Європи.
2. 18 ст. як заключний етап переходу від феодалізму до капіталізму.
3. Характерні особливості розвитку просвітництва в Англії і Франції.
4. Розвиток наукового знання.
5. Розквіт літератури, музики, театру.
6. Загальна характеристика мистецтва 18 ст.
7. Втрата художниками універсальної повноти охоплення явищ світу.
8. Нерівномірність розвитку мистецтва в різних країнах.
9. Інтенсивний інтернаціональний обмін художніми ідеями.
10. Роль Риму як європейського центру мистецтв.
11. Імена провідних сучасних дослідників мистецтва 18 ст. та їх наукові праці.

Тема 1.2. Мистецтво Італії 18 ст. Північноіталійські живописці.

1. Економічний і політичний занепад в Італії у першій половині

18 ст.

1. 18 ст. як останній етап тріумфального розквіту стилю бароко в Італії.
2. Північноіталійські живописці 18 ст. Д.-М. Креспі (1664 – 1747) як представник затухаючої традиції болонської школи.
3. Італійські університети Креспі.
4. Монументальні розписи Креспі.
5. Картини на релігійні теми в творчості Креспі.
6. Картини на міфологічні теми в творчості Креспі.
7. Пасторальні картини Креспі в контексті стилістики рококо.
8. „Смерть св. Іосифа” (бл. 1712, Ермітаж) як реальна сцена згасання смертної людини.
9. Цикл картин „Сім таїнств” (поч. 1710-х). Загальна характеристика.
10. Заключний період творчості Креспі. Риси занепаду.
11. Творчість О. Ман’яско (1667 – 1749), що народився в Генуї. Характерні особливості становлення.
12. Коло італійських впливів в творчості Ман’яско.
13. Гострохарактерні теми і образи творчості Ман’яско.
14. Своєрідність творчої манери Ман’яско.
15. Картини Ман’яско в Ермітажі і Державному музеї образотворчого мистецтва ім. О.С. Пушкіна в Москві („Вакханалія”, „Привал бандитів”, „Морський берег”, 1720-х рр. та ін.).
16. Картини Ман’яско в музеях України.
17. Риси передромантизму в творчості Ман’яско.

Тема 1.3. Венеційська школа живопису. Творчість Дж.Б. Тьєполо

1. 18 ст. – останній період розквіту венеціанської культури.
2. Провідне значення живопису. Розмаїття жанрів.
3. Майстри пізнього бароко в Венеції: Себаст’яно (1659 – 1734) і Марко Річчі (1679 – 1729).
4. Дж.Б. П’яцетта (1683 – 1754) як видатний попередник Дж.Б. Тьєполо.
5. Релігійні і жанрові картини П’яцетти („Ревекка біля колодязя”, „Гадалка”, 1740).
6. Дж.Б. Тьєполо – видатний майстер пізнього бароко.
7. Головні монументальні цикли Дж.Б. Тьєполо.
8. Станкові картини Тьєполо („Триумф Амфітріти”, бл. 1740, „Бенкет Клеопатри”, 1744 та ін.).
9. Новації Тьєполо в галузі монументального живопису.
10. Цикл картин на сюжети з римської історії в Ермітажі.
11. Картина „Меценат, який представляє імператору Августу вільні мистецтва” Тьєполо в Ермітажі. Аналіз одного твору.
12. Тьєполо – перший президент Венеціанської Академії мистецтв.
13. Графіка Тьєполо.
14. Школа Тьєполо.

Тема 1.4. Жанр ведути та її головні представники

1. Міський пейзаж – „ведута” та його генеза.

2. Провідні ведутисти А. Канале (Каналетто, 1697 – 1768) і Б. Белотто (1720 – 1780).

3. Діяльність Каналетто і Белотто за кордоном.

4. Образи Венеції Ф. Гварді (1712 – 1793): „Міст Реальто”, „Венеціанський дворик”, „Площа Сан-Марко”, „Лагуна” та ін.

5. Гварді – рисувальник.

6. Майстерня сімейства Гварді у Венеції.

Тема 2.1. Французький живопис початку 18 ст. Творчість А Ватто та його послідовників

1. Дискусія „пусеністів” з „рубенсистами”.
2. Вплив голандського та фламандського мистецтва на академічний живопис Франції першої половини 18 ст.
3. Академічний живопис Ж. Жувене (1644 – 1717), Ш. де ла Фосса (1636 – 1716), А. Куапеля (1661 – 1722). Ж.Б. Сантерра (1651 – 1717).
4. Традиція парадного і камерного портрета в творчості Г. Ріго (1659 – 1743, „Портрет Людовика ХIV”, „Портрет Фонтенеля”), Н. де Ларжильєра (1656 – 1746, „Жіночий портрет”, „Автопортрет з родиною” та ін.). Ф. де Труа (1643 – 1730).
5. Пейзаж і натюрморт в творчості Ф. Депорта (1661 – 1743) і Ж.Б. Удрі (1686 – 1755).
6. Декоративний живопис К. Одрана (1658 – 1734).
7. А. Ватто (1684 – 1721) – віхи життя і творчості.
8. Відкриття А. Ватто в 19 ст. Дослідники творчості А. Ватто та їх праці.
9. Вплив культурної та художньої ситуації в Парижі на формування світогляду Ватто.
10. Ранні твори Ватто на побутові та воєнні сюжети. Особливості художньої мови („Воєнний роздих”, „Тягарі війни”, „Сатира на лікарів”).
11. Театральні та „галантні” сцени в творчості Ватто („Капризниця”, бл. 1718; „Важка пропозиція”, бл. 1716; „Подорож на о. Кіферу”, 1717, Лувр).
12. Своєрідність підходу до роботи з натури в творчості А. Ватто („Савояр з сурком”).
13. А. Ватто – рисувальник.
14. „Вивіска для лавки Жерсена”, 1720. Аналіз одного твору.
15. Значення творчості А. Ватто для розвитку французького живопису.
16. Послідовники А. Ватто: Ж.-Б. Патер (1695 – 1736), Н. Ланкре (1690 – 1743, П. Кійяр (1701 – 1733). Театральні і літературні сюжети в їх творах. Образи сучасників.

Тема 2.2. Стиль рококо. Іконографія, жанри. Творчість Ф. Буше (1703–1770)

1. Народження стилю рококо та його головні риси. Хронологічні рамки.
2. Типові прояви стилю рококо в архітектурі на прикладі палацу губернатора Нансі, 1752 – 1761 (арх. Ж. Бофран, Е.до Корні) та декору інтер’єру парижського готелю де Субіз, бл. 1732 (Ж. Бофран, Ш. Нотуар).
3. Роботи архітекторів, що працювали в стилі рококо – Ф. Ковільє (1695 – 1768) і Ж.-О. Мейссоньє (1693/95 – 1750).
4. Значення стилю рококо для живопису і його окремих жанрів.
5. Жанр міфологічного портрета у творчості Ж. Рау (1677 – 1734, „Актриса Прево у вигляді вакханки”), Ж.М. Наттьє (1685 – 1766, „Портрет принцеси Генрієтти”, „Портрет герцогині де Шольн у вигляді Геби”). Камерні портрети Л. Токке (1696 – 1772, „Портрет імператриці Єлизавети”).
6. Історичний і декоративний живопис Ж.-Ф.де Труа (1679 – 1752) та його жанрові картини на сюжети з життя аристократичного суспільства, картони і гобелени.
7. Історичний і декоративний живопис Ф. Лемуана (1688 – 1773) і його школи: Ш.Ж. Нотуара (1700 – 1777), К. Ванлоо (1705 – 1765).
8. Ф. Буше – універсальний художник епохи рококо.
9. Жанрова різноманітність творчості Ф. Буше („Геркулес і Омфала”, 1730-ті; Рінальдо і Арміда”, „Відпочинок на шляху до Єгипту”, 1757; „Туалет Венери”, „Портрет мадам Помпадур”, „Пейзаж із самітником”, 1742; „Алегорія живопису” та ін.).
10. Своєрідність авторської манери Буше.
11. Ф. Буше – директор французької Академії живопису та скульптури.
12. Роль Ф. Буше в мистецтві 18 ст.

Тема 6. Мистецтво Франції середини і другої половини 18 ст. у контексті ідей Просвітництва

1. Загальна характеристика французького мистецтва другої половини 18 ст. Салонно-сентиментальний стиль і слідування античному ідеалу як протилежні тенденції часу.
2. Творчість Ж.-О. Фрагонара між стилем рококо і добою Просвітництва
3. Грайливі сюжети в творчості Фрагонара: „Щасливі можливості гойдалки”, 1768; „Поцілунок крадькома”, 1780-ті; „Дівчина за читанням”, 1776 та ін.
4. Своєрідність живописної манери Фрагонара.
5. Фрагонар – ілюстратор.
6. Риси передромантизму в пізніх роботах Фрагонара.
7. Пейзажний живопис у французському мистецтві другої пол. 18 ст. К.Ж. Верне (1714–1789) та його марини.
8. Пейзажі з античними руїнами та з уявними архітектурними композиціями Г. Робера (1733 – 1808). Популярність його пейзажів в Європі. Поєднання героїчного і побутового в його картинах. Риси неокласицизму в творчості майстра.
9. Ж.-Б.-С. Шарден – демократичний художник нового типу.
10. Натюрморт як головний жанр творчості Шардена („Кухонний стіл” та „Натюрморт”, бл. 1760–1763, обидва – Лувр; „Букет тубероз, гвоздик і духмяного горошку” та ін.)
11. „Натюрморт з атрибутами мистецв” (1760-ті рр.) з ДМОМ ім. О.С. Пушкіна в Москві та „Натюрморт з атрибутами мистецтв” (1766) з Ермітажу в контексті ідей просвітництва.
12. Жанрові картини Шардена („Праля”, „Молитва перед обідом”, 1744; „Утрішній туалет”, бл. 1740 та ін.).
13. Своєрідність живописної манери Шардена.
14. Пастельний портрет в творчості Шардена („Автопортрет”, бл. 1760–1763; „Портрет дружини”).
15. Значення творчості Шардена для художників 19 – 20 ст.
16. Життєвий і творчий шлях Ж.-Б. Греза.
17. Моральний живопис Греза та його співзвучність з сентименталізмом Ж.Ж. Руссо („Паралітік”, 1763; „Розбещена дитина або плоди дурного виховання”).
18. Зв’язок мистецтва Руссо з розвитком буржуазного роману і драми.
19. Оцінка творчості Греза в „Салонах” Д. Дідро.
20. Оновлення портретного жанру в творчості М.К. Латура („Портрет аббата Юбера”, 1742; „Маркіза Помпадур”, 1755; „Марія Ліщинська”, „Автопортрет” та ін.).
21. Ліричні портрети Ж.-Б. Перронно („Портрет хлопчика з книгою”та ін.).
22. Оновлюючий вплив революційних ідей сучасності на портретну творчість Ж.-С. Дюплессі та А. Лабіль-Гіяра.
23. Сентиментальна ідеалізація в портретах Е.-Л. Віже-Лебрен (1755 – 1842, „Автопортрет з донькою”, 1786).

Тема 2.4. Французька скульптура 18 ст.

1. Французька скульптура в колі традицій монументально-декоративної пластики Версаля, стилістики рококо, ідей просвітницького реалізму і неокласицизму.
2. Видатні портретисти Ж.-Б. Лемуан (1704 – 1778). Ж.-Ж. Каффієрі (1725 – 1792, „Портрет м-м Дюбаррі”), Ф. Леконт (1737 – 1817, „Портрет Марії-Антуанетти”).
3. Міфологічні образи у творчості Е. Бушардона (1698 – 1762), О. Пажу (1730 – 1809) та К. Мішеля (Клодіона, 1738 – 1814, „Річкова німфа”, „Амур і Псіхея”).
4. Творчість Ж.-Б. Пігаля (1714 – 1785, „Меркурій”, „Надгробок М. Саксонського, „Статуя Вольтера”). Реалістичні прийоми в скульптурі.
5. Творчість Е.-М. Фальконе (1716 – 1791) – широкий діапазон творчості: від рокайльної камерності до монументальної епічності („Амур, що погрожує”, „Мілон Кратонський”, „Пам’ятник Петру 1” в Петербурзі).
6. Віхи життя і творчості Ж.-А. Гудона (1741 – 1828).
7. Портретна галерея сучасників (портрети Д. Дідро, Вольтера, Ж.Ж. Руссо, графа де Мірабо, Б. Франкліна та ін.).
8. Головні типи гудонівських портретів на прикладі портретів Вольтера.
9. Історія створення пам’ятника Дж. Вашингтону в США Гудоном.
10. Робота над статуарною формою в творчості Гудона (статуї Діани та Аполлона, „Зими”).
11. Надгробний пам’ятник в творчості Гудона (надгробок князя О.Д. Голіцина, Москва, Донськой монастир).
12. Скульптурна лабораторія Гудона – пошуки і знахідки: віртуозна робота у різних матеріалах, тиражування скульптурних творів, удосконалення технології литва з бронзи і створення ливарної майстерні в Парижі.

Тема 3.1. Англійське мистецтво 18 ст. Риси своєрідності. Творчість В. Хогарта (1697–1764)

1. Наслідки англійської буржуазної революції 17 ст.
2. Промисловий переворот 18 ст. та його вплив на культуру і мистецтво. Традиції готики, пізнього бароко, „паладіанства”, неокласицизму в мистецтві Англії першої і другої половини 18 ст.
3. Вплив голландського мистецтва на англійський живопис 18 ст.
4. Ідеї сентименталізму та передромантизму в культурі Англії другої половини 18 ст.
5. В. Хогарт – перший англійський художник 18 ст. Головні події життя і творчості.
6. Творчість Хогарта в колі ідей англійського просвітництва та його зв’язок з буржуазною ідеологією.
7. Сатира Хогарта, розкриття суперечностей і вад сучасного життя.
8. Історичний живопис В. Хогарта („Силоамська купіль” та ін.).
9. Живописні серії Хогарта та їх зв’язок з сучасним англійським театром („Історія повії”, Шлюб „а ля мод”, „Вибори до парламенту”).
10. Хогарт – портретист.
11. Теоретична робота Хогарта „Аналіз краси” та її місце серед естетичних трактатів 17–18 ст.
12. Розвиток жанрового живопису в Англії. „Розмовні картинки” як специфічний жанр англійського мистецтва.
13. Хогарт як родоначальник жанру „розмовних картинок”. Його групові портрети 1728 – 1732 рр.
14. Дж. Райт із Дербі (1734 – 1797) як представник мистецтва індустріальної Англії. Значення наукового експерименту в творчості майстра („Кузня”, „Ілюмінація замку св. Ангела в Римі” та ін.).
15. Анімалістичні полотна Дж. Стаббса (1724 – 1806). Дослідження анатомії коня.
16. Жанрові селянські сцени і пейзажі Дж. Морленда (1763 – 1804).
17. Жанрові сценки в творчості Дж. Дзоффані (1734/35 – 1810, „Гаррік у п’єсі Бен Джонса „Алхімік”, 1770;”Сер Чарльз Таунлі серед своїх колекцій” (1790).
18. Сентиментальний живопис Ф. Уітлі (1747 – 1801) та його серія „Крики Лондона”.
19. Неоклассичні пейзажі Р. Вілсона (1713 – 1782).

Тема 3.2. Творчість Т. Гейнсборо (1727–1788) і Дж. Рейнольдса (1723–1792)

1. Розквіт англійського портретного живопису у 18 ст.
2. Формування творчого методу Дж. Рейнольдса.
3. Характерні особливості портретного живопису Рейнольдса (портрети військових, „Портрет Н. О’Брайєн”, 1760 – 1762; „Місіс Сіддонс в образі музи трагедії”, 1783 – 1784).
4. Історичні та міфологічні картини, зроблені на замовлення Катерини II.
5. Дж. Рейнольдс – перший президент Королівської Академії мистецтв у Лондоні.
6. Теоретична спадщина Дж. Рейнольдса.
7. Творча біографія Т. Гейнсборо.
8. Пейзаж як самостійний жанр і пейзаж в портретах Гейнсборо („Конрадський ліс”, 1748, „Подружжя Ендрюс”, 1748 – 1749).
9. Портрет подружжя як улюблений тип портретної творчості майстра („Подружжя в парку”, 1746/47; „Утрішня прогулянка (Подружжя Вільям і Елізабет Хеллет”, 1785).
10. Портрети дочок художника, що виконані на протязі життя Гейнсборо.
11. Характерні особливості живописної манери Гейнсборо.
12. Моралістичний характер портретів і жанрових картин Гейнсборо („Доньки художника (з метеликом)”, після 1756(?), „Дорога через ліс і відпочиваючий хлопчик з собакою”, 1747; „Два хлопчика-пастуха з собаками, що деруться”, бл. 1783 та ін.).
13. Живописні пошуки Гейнсборо під впливом сучасної науки („Ганна Форд”, 1760; „Дванадцять пейзажів на склі”, бл. 1783 та ін.).
14. Історія створення портретів Джонатана Баттла („Блакитного хлопчика”, бл. 1770) та Сарри Сідонс, 1785.
15. Сентиментальні образи дітей в творчості Гейнсборо („Дівчина з цуценям”, 1785 та ін.).
16. Значення творчості Гейнсборо для наступної історії живопису.
17. Портретист Дж. Ромні (1734 – 1802) – улюбленець великосвітського Лондона.
18. Портретна творчість Дж. Хопнера (1758 – 1810, „Портрет Р.Б. Шерідана”) і Дж. Опі (1761 – 1807).
19. Портрети шотландського портретиста Г. Реберна (1756 – 1823).
20. Т. Лоуренс (1781 – 1829) як визначний майстер салонного портрета кінця ХVIII – поч. ХIХ ст.
21. Дж. Доу (1781 – 1829) – автор портретів героїв вітчизняної війни для військової галереї Зимового палацу в Петербурзі.

8. Неоклассичні пейзажі Р. Вілсона (1713 – 1782).

Тема 3.3. Передромантизм в англійському мистецтві 18 ст.

1. Передромантизм як результат трагічного зіткнення особистості з результатами буржуазного прогресу.
2. Інтерес до середньовіччя, національних літераторів минулого – Шекспіра, Мільтона, Спенсера і твори англійських художників, створені для „Шекспіровської галереї”.
3. Творчість Г. Фюзелі (1741 – 1825).
4. В. Блейк (1757 – 1827) як аутсайдер англійського мистецтва 18 ст. Його світосприйняття.
5. Коло літературних та художніх інтересів В. Блейка.
6. Ілюстрації Блейка до літературних творів – „Божественної комедії” Данте і „Загубленого раю” Мільтона.
7. Блейк як літератор і ілюстратор власних творів.
8. Значення творчості В. Блейка для мистецтва 19 і 20 ст.
9. Розвиток англійської карикатури в другій половині 18 ст. Дж. Гірлей (1757 – 1815) і Т. Роуландсон (1756 – 1827) як видатні майстри політичної і побутової карикатури.
10. Принципові досягнення англійської акварелі (Дж. Р. Козенс, Т. Гертін, Палмер).

Тема 4. Творчість Ф. Гойї (1746–1828) на зламі епох Просвітництва і романтизму

Політичні та історичні події в Європі і Америці кінця 18–19 ст.

1. Мистецтво 19 ст. в контексті сучасних політичних подій.
2. Романтичні настрої учасників наполеонівських війн у зв’язку з національно-визвольною боротьбою народів Європи.
3. Критерії романтизму в оцінці подій сучасного і минулого.
4. Романтичні моделі Іспанії, Франції, Англії, Німеччини.
5. Ентузіастичний та пасеїстичний романтизм за визначенням В. Прокофьєва.
6. Бібліографія. Імена провідних дослідників європейського та американського мистецтва 19 ст.
7. Головні етапи життя і творчості іспанського художника.
8. Фундаментальні дослідження, присвячені творчості Ф. Гойї.
9. Гойя – свідок політичних та історичних подій в Іспанії.
10. Творчість Гойї у контексті просвітницького абсолютизму Карла III.
11. Серія офортів „Капричос” (1797–1798). Їх сатирично-викривальний характер, зв’язок з народним лубком.
12. Нетрадиційний зміст розписів церкви Сан-Антоніо де ла Флорида (1798).
13. Ескізи до гобеленів, зроблених на мануфактурі Санта Барбара.
14. Ранні портрети у зв’язку зі стилістикою рококо.
15. Перехід від міфологічного трактування до реалістичної оцінки історичних явищ сьогодення.
16. Категорія часу в живопису і графіці Гойї.
17. Нові композиційні та живописні прийоми в портретах, тематичних картинах, монументальних розписах і офортах.
18. Серія офортів „Жахи війни” (1808–1820).
19. Історична картина в творчості Гойї.
20. Оптимістичне і трагічне як два взаємодіючи стани світосприймання художника.
21. Нове слово Гойї в жанрі парадного портрету. „Портрет родини Карла IV” (1800).
22. Утвердження краси і значущості народних образів на прикладі картин „Маха одягнена”, „Маха оголена” (1802), „Махи на балконі”, „Пряхи” (1812), „Ковалі” (1819), „Водоноска”.
23. Пізній період творчості Гойї. Розпис „Дому Глухого”.
24. Графічні серії „Деспаратес” та „Тавромахії” (1815).
25. Останні роки життя в Бордо.
26. Вплив художньої мови творів Гойї на мистецтво і кінематограф 20 ст.

Тема 5. Неокласицизм у мистецтві 18 – поч. 19 ст.

1. Творсість А.Р. Менгса в Римі та його програмні твори („Парнас”, 1761; Автопортрети).

2. Колонія німецьких художників в Римі у другій половині 18 ст. Творчість А. Кауфман (1737 – 1807).

3. Ж.Л. Давид – провідний майстер неокласицизму у Франції.

4. Головні періоди творчості.

5. Імена дослідників творчості Ж.Л. Давида.

6. Картини на сюжети з давньоримської історії та їх зв’язок з ідеями епохи Просвітництва.

7. Ж.Л. Давид – громадський діяч Великої французької буржуазної революції 1789–1794 років.

8. Картина „Смерть Марата” – центральний твір революційного періоду.

9. Утвердження цінності людської особистості в портретах Давида.

10. Нове розуміння античності в картинах „Сабінянки” (1799) та „Леонід при Фермопілах” (1800–1814).

11. Характерні особливості портретів Наполеона.

12. Історія створення картини „Коронування Наполеона” (1804– 1807) та інші твори парадно-ритуального циклу.

13. Остання картина Давида „Марс, обеззброєний Венерою і граціями” (1823). Її характерні особливості.

14. Портретна творчість Давида років вигнання в Брюсселі.

15. Педагогічна система Давида та його учні.

16. Місце Давида в контексті французького мистецтва.

17. Антоніо Канова (1758–1822) – славетний син італійського народу.

18. Роботи А. Канови, що були виконані за заказом Наполеона.

19. Образ оголеного тіла у творчості А. Канови.

20. «Поцілунок Амура» (1796) видатний зразок рокайльно-класичного мистецтва А. Канови.

21. Надгробна скульптура у творчості А. Канови.

22. Античні герої в творчості А.Канови.

23. Статуя «Ясон» Б. Тервальдсена , що відкриває галерею античних образів в його творчості.

24. Музей Б. Торвальдсена у Копенгагені як центр європейського неокласицизму.

Твори художників, що називаються в питаннях до тем, пропонуються для аналіза в письмових роботах.

Приклади тестування.

I

1. 18 ст. багато у чому продовжує культурні традиції попередньої епохи.

Так чи ні (підкреслити)

2. Перелітичи причини занепаду італійського мистецтва 18 ст.

3. Витоки творчості А. Ватто.

4. У чому полягає новаторство Ф. Гойї у розпису церкви Сан Антоніо де ла Флорида?

5. Коло спілкування Ж.-Л. Давида у Римі (назвати 8–10 імен).

II

1. Впливи яких суміжних областей культури переживає живопис у 18 ст.?

2. Назвати імена двох відомих художників північної Італії і визначити характерну особливість їх творчості.

3. Назвати імена французьких художників жанру портрету стилю рококо і привести кілька прикладів (5–6 імен).

4. Які графічні техніки використовував Ф.Гойя у своїх серіях?

5. Назвати 5-6 картин Ж.Л. Давида на античні сюжети і визначити які сучасні події вплинули на їх образи.