Організація роботи систем звукового забезпечення.

У сучасному шоу-спектаклі системи звукозабезпечення займають одне з ключових місць. Сьогодні неможливо уявити собі жодного масового заходу, яке обійшлося б без систем звукозабезпечення. Розглянемо деякі основні серед них.

Дротові мікрофони з нероз'ємним кабелем. Для кольорового маркування перемотані ізоляційною стрічкою.

Насамперед, це мікрофон – прилад, що перетворює звуки, голос, музику в електричні коливання. Найбільш поширений зараз вид мікрофона – динамічний мікрофон[112], до достоїнств якого можна віднести його гарні якісні показники: міцність, невеликі розміри і масу, низьку чутливість до вібрацій, широкий інтервал сприйняття частот, що дозволяє використовувати цей тип мікрофона як у студіях, так і у позастудійних умовах при записі відкритих концертів і репортажів.

Більшість мікрофонів підключається до звукового обладнання за допомогою дротів. Дроти можуть бути або нероз'ємні, або роз'ємні. Останні застосовуються найчастіше. Довгі роки під час виступу на сцені, конференціях тощо застосовувалися саме дротові мікрофони, оскільки вони невибагливі і прості в експлуатації.

Також існують більш складні пристрої – радіомікрофони (бездротові мікрофони, радіосистеми), які складають конкуренцію дротовим мікрофонам, хоча і не витісняють їх зовсім.

Першим свідченням застосування радіопередавальних мікрофонних систем на радянській сцені стали у 1988 гастролі австрійської постановки всесвітньо відомого мюзиклу Ендрю Ллойда Уеббера «Кішки». Вимоги до артистів в цьому спектаклі надзвичайно великі – вони і співають, і активно рухаються в межах складної хореографічної партитури вистави, і без радіомікрофонів постановка «Кішок» була б вкрай проблематична, якщо б взагалі можлива.

Двоканальна професійна вокальна радіосистема VHF, термін роботи одного комплекту стандартних елементів живлення 6 год.

Професійна двоканальна радіосистема VHF. Приймач живиться через адаптер 220В/14В. Крім вокальних радіомікрофонів-ручок, радіосистема може комплектуватися петличками (петличні мікрофонами) або гарнітурами (гарнітурними радіомікрофонами).

Радіосистема може поставлятися у варіанті "комбі", наприклад, один мікрофон – петличний, інший – гарнітурний.

Винахід і широке впровадження передавальних радіосистем (радіомікрофонів) важко недооцінити: вперше за всю недовгу історію естрадного мистецтва артистів найрізноманітніших жанрів було звільнено від обмежуючих їх свободу шнурів і проводів. Якщо артист не тільки співає, а й динамічно переміщається сценою, танцює (а у випадку з артистами оригінального і розмовного жанрів – вступає в прямий контакт з глядачами) то радіосистема просто незамінна.

Загальна схема радіомікрофону складається з самого мікрофона (він сприймає звукові коливання і перетворює їх в електромагнітні хвилі), передавача (часто мікрофон і передавач складають єдине ціле) і приймача (він перетворює, електромагнітні хвилі назад в аудіо сигнал і відправляє його на підсилювач або мікшерний пульт звукової системи). Крім перерахованих елементів, в систему, зазвичай, входять антени і кабель для з'єднання антени і приймача, якщо необхідно розділити їх у просторі.

Розрізняють два основних типи радіомікрофонів: УКВ і УВЧ. УКВ передають сигнал в діапазоні від 169 до 216 МГц, УВЧ – в діапазоні від 470 до 800 МГц. Дальність передачі – 200-300 м, що цілком достатньо для будь-яких майданчиків. Головна зручність радіомікрофонів в тому, що вони на відміну від дротових мають хоч і обмежену (це ж не мобільний телефон!), але більшу свободу пересування. Недолік – відносно часта розрядка елементів живлення (акумуляторів).

Однак ситуація не завжди дозволяє використовувати радіомікрофон, який тримають в руках або який закріплений на стійці. В якості альтернативи можуть бути використані модифікації, які передбачають кріплення на лацкані або на голові. Вибір моделі залежить від того, хто буде її використовувати (президент компанії, ведучий або інструктор фітнес-центру), а також від мети використання. Мікрофон на лацкані (петличний мікрофон) практично непомітний і абсолютно не заважає своєму власникові. Але, якщо повернути голову, частина звуку буде проходити повз мембрани і рівень звуку буде весь час змінюватися. Оскільки такий мікрофон протягом виступу знаходиться в тісному контакті з грудною кліткою, можуть виникати резонанс і спотворення в передачі тембру голосу. Іншою потенційною проблемою є сприйнятливість цього типу мікрофонів до фонових звуків (наприклад, шурхіт одягу, до якого він прикріплений). Мікрофони з гарнітурою для кріплення на голові не створюють проблем, що виникають з мікрофонами на лацкані (наприклад, вони передають значно менший рівень шуму). Але вони закривають частину обличчя, до того ж ускладнюють передачу почуттів та емоцій за допомогою міміки.

Для зниження звукових вад від дихання людини існують фільтри для мікрофона – поп-фільтри. Вони також захищають мікрофон від слини, яка містить солі, шкідливі для обладнання, тим продовжуючи термін експлуатації обладнання. Типовий поп-фільтр складається з одного або декількох шарів акустично напівпрозорих матеріалів, таких як нейлон, натягнутих навколо круглої рамки. Металеві поп-фільтри використовують тонке металеве сито замість нейлону. Імпровізований поп-фільтр можна створити, наприклад, з колготок, натягнутих на ситечко. Найважливіше – щоб поп-фільтр не торкався мікрофона, так як вібрації від нього будуть безпосередньо передаватися мікрофону.

Мікрофон зі змінним поліуретановим захистом.

Мікрофонна решітка (капсуль), що захищає мікрофон від вітру і т. п.

Поп-фільтр (великий чорний диск) використовується під час звукозапису.

При відео- і телезйомках використовується захист т. зв. «дохла кішка» і «дохле кошеня». Дохла кішка закриває стерео мікрофон для DSLR-камери. Назви залежать від розміру капсули.

Поряд з накладками з поліуретану та поп-фільтрами існують й інші засоби звукозахисту для мікрофонів: звукопоглинальні бокси (кабіни) і капсулі (решітки).

Серед сценічних мікрофонів можна виділити два основних їх типи відносно направленості дії капсулів – ненаправлені і односпрямовані[113]. Спрямованість мікрофона означає його можливе розташування щодо джерел звуку. Односпрямовані капсулі мають максимальну чутливість в напрямку мовця або співака (уздовж осі мікрофона), тому їх використовують при високому рівні фонових шумів. Однак і ненаправлені капсулі мають свій спектр застосування – гарнітура наближає мікрофон близько до рота, і для деяких співаків і ведучих звуки «Т, Б і П» можуть стати проблемою, оскільки вони відносяться до уривчастих і вибухових звуків, які можуть бути занадто явно підкреслені. Використання капсуля дозволяє звуку з усіх боків проникати в мікрофон і одночасно знижує чутливість системи до уривчастих і вибухових звуків.

Радіомікрофони та їх ресивери.

На сьогоднішній момент найбільшу популярність на вітчизняному ринку завоювали радіомікрофонні системи компаній AKG, Proel, Shure, Audio-Technica, Electrovoice, M-Audio.

Окремо стоїть питання про так звані бек-лайни[114] – додаткове звукове обладнання: монітори, комбіки, призначені для того, щоб артисти на сцені могли чути себе і партнерів. Музиканти на сцені чують і слухають саме звук комбіків – це і є їх звук, вони по ньому орієнтуються. Фактично ці підсилювачі і колонки музикантів є частиною їх електроінструментів. Вони мають бути так налаштовані, щоб їх звук був співвідносний з гучністю барабанів та інших інструментів. Кожен музикант стоїть неподалік від свого комбіка, щоб чути себе. Інших музикантів він чує завдяки моніторам. Монітори – це теж колонки, які розташовуються в напівлежачому положенні на підлозі, і на які гітаристи та вокалісти дуже люблять зухвало ставити ногу.

На схемі зображено сцена з розставленими на ній комбіками і моніторами. "Лінією" моніторів називається умовна межа, яка відокремлює музиканта і надає можливість організувати унікальний необхідний йому баланс між звучанням тих чи інших інструментів – комусь потрібно побільше вокалу, хтось просить додати атаки від барабанів тощо. В ідеалі цих ліній має бути стільки ж, скільки музикантів стоїть на сцені, але на практиці, особливо на гастролях, їх буває всього дві. Тоді одну лінію надають барабанщикові, а інші музиканти змушені задовольнятися усередненою другою лінією, баланс якої нікого зокрема не влаштовує. Отже, в ідеалі музикант на сцені чує: власний комбік, комбіки колег, акустичний гуркіт барабанів, свої монітори, в які йому підмішують звучання тих інструментів, які він погано чує або на які йому потрібно звертати особливу увагу. Ці без-лайн джерела стосуються тільки музикантів і призначені виключно для них. Глядачеві ж належить слухати портали. Акустичні портали – це гігантські колонки з підсилювачами, звернені до залу, що розміщуються праворуч і ліворуч від сцени. Всі звуки, що видаються комбіками, знімаються мікрофонами з динаміків або шнурами безпосередньо з підсилювачів комбіків (в цьому випадку звук власне комбіка чує тільки сам музикант на сцені, так часто знімають бас), на кожному барабані теж укріплений спеціальний мікрофон, тарілки знімаються двома розташованими над барабанною установкою оверхедами (мікрофонами), і вся ця звукова інформація відправляється в пульт, за яким сидить звукооператор. Пульт повинен розташовуватися в середині залу (адже оператор робить звук для публіки, що знаходиться в залі, і повинен чути те, що чує публіка).

Оператор, отримавши на пульт сигнали комбіків і барабанів, пропускає їх через прилади обробки, тобто чистить, тисне, витягає відсутнє, прибирає шум і т.п.. Тобто, налаштовує всі інструменти за гучністю, регулює на кожному інструменті необхідні частоти, щоб усіх було чутно і ніхто нікому не заважав. А потім розподіляє звук в портали – саме цей відкоригований звук і повинна чути публіка.Начало формы

При виступі під «мінусову» фонограму на середній за розмірами сцені потрібно знати, що артистам буде достатньо двох-трьох моніторів (колонок). На живий концерт моніторів буде потрібно більше, тому що кожен музикант на сцені повинен чітко чути не тільки те, що виходить з основних колонок (звук яких спрямований в основному в зал), але і те, що грає саме він і партнери. Без використання бек-лайну неможливо досягти ансамблевості у виконанні.[115]

Мікшерний пульт (пульт звукорежисера) – це пристрій, що дозволяє скласти електричні сигнали від декількох джерел звуку в один, уникаючи взаємного впливу і проникнення сигналів, для чого всі вхідні сигнали обробляються спочатку операційними підсилювачами. Мікшерні пульти на масових заходах використовуються для зведення в єдину звукову картину всіх звукових сигналів – як мікрофонних і сигналів від електроінструментів, так і задіяних у постановці джерел фонограм (міні-дискових програвачів, рекордерів HDD-CD-програвачів і т.д.). Сьогодні найбільш популярні пульти від компаній Mackie, Allen & Heath, Alesis, Soundcraft.

Компанія Digisynthetic спеціалізується на розробці і виробництві цифрових приладів обробки звуку.

Не можна обійти увагою і прилади обробки звуку. Вони застосовуються в системах звукозабезпечення у складних з акустичної точки зору приміщеннях для поліпшення чіткості і якості звуку, пригнічення акустичного зворотного відлуння звуку та інших спотворень. Найбільш відомі і популярні мультиканальні системні процесори, пригнічувачі зворотного зв'язку та цифрові аудіоплатформи, що виконують декілька функцій. На ринку користуються попитом прилади виробництва компаній Shure, ClearOne, BIAMP, Digisynthetic.

Підсилюючі каскади («підсилювач») підсилюють і передають звук на акустичні системи. Їх підбір і розташування залежить від індивідуальних акустичних особливостей залу або відкритого майданчика, на якому проходить захід. Звукопідсилюючі каскади складаються з власне систем посилення, сполучних кабелів і акустичних систем. Серед підсилювачів на вітчизняній сцені популярні прилади виробництва компаній Yamaha, Tannoy, Behringer, Martin Audio, Carvin, Peavey. Серед акустичних систем можна відзначити JBL, MediaWorks, Alesis, Boway, Carvin, Peavey, Dynacord, Yamaha, Wharfedale.

Мікшер-підсилювач Yamaha.

Деякі виробники пропонують універсальну систему мікшер-підсилювач.

Необхідно торкнутися також питання використання в звуковому оформленні масових естрадних заходів звукових спецефектів. Ті питання озвучення вистав і масових театралізованих заходів, які раніше вирішувалися за допомогою «грім-машини» (вона ж – ластра, тобто залізний чи мідний тонкий гнучкий лист завдовжки 1,5 м і шириною 70-80 см, підвішений на спеціальну раму), а то й просто «шумовиками», які створювали грім якимись підручними засобами перед мікрофоном за сценою, сьогодні значно більш успішно вирішуються за допомогою цифрових звукових спецефектів. Існують спеціально підібрані фахівцями звукові бібліотеки спецефектів, що поставляються різними фірмами у формі комплектів аудіо компакт-дисків, однак найбільш творчо мислячі звукорежисери мають власні бібліотеки.

Необхідно приділяти увагу і самому майданчику. У разі якщо мова йде про закрите приміщення, зал, такі характеристики, як розміри, матеріали внутрішнього оздоблення, наявність колон, можуть істотно вплинути на звучання обладнання.

Звук – це хвиля. Від довжини хвилі залежить висота звуку, який ми чуємо. Довгі хвилі – це низькі звуки, баси, а короткі хвилі – високі звуки. Звукові хвилі здатні відбиватися від твердих поверхонь. У будь-якому приміщенні завжди є вікна, двері, стіни, підлога і стеля, які відображають спрямований до слухача звук. Це називається реверберацією. Реверберація робить значний вплив на сприйняття людиною музики і мови: слухачі чують не тільки прямий звук, але і фоновий, що виник в результаті численних віддзеркалень звукових хвиль. Приміщенням з хорошою акустикою вважається приміщення, в якому звук добре поширюється, але відбивається лише незначною мірою (повна відсутність реверберації призводить до ефекту виконання музики «в чистому полі»).

Якщо в приміщенні немає достатнього поглинання середніх і коротких хвиль, то це буде призводити до розмивання звучання, затушовування деталей за рахунок наповнення простору звуками відбитих сигналів, що зависли в приміщенні. Якщо ж вони поглинаються, а довгі хвилі продовжують «гуляти», то вухо чутиме сумарний вплив прямих і відбитих басів, що буде створювати враження значного переважання низьких звуків (ефект «бубніння»).

Якщо різкий хлопок в долоні створює виразні відбиття (луна), то потрібно зайнятися «заглушкою» приміщення. Кубічний зал з голими стінами – найгірший варіант. Картини на стінах, гардини, драпірування, покриття для підлоги забезпечують звукове поглинання, розсіюють шкідливі відображення і зменшують реверберацію. Скло добре відбиває звук, тому вікнам необхідні завіси або гардини.

Найпростішим і рентабельним способом досягнення комфортного звукового середовища є установка звукопоглинальних панелей – вони поглинають зайвий звук і роблять звучання прозорим. За своїми акустичними властивостями найкращий результат надають пористі натуральні або синтетичні структури. Якщо дозволяють розміри приміщення, то проблемні ділянки, які псують загальне звучання, можна прикрити спеціальними пересувними панелями з пористого звукопоглинального матеріалу.

Особливі вимоги пред'являються до відкритих майданчиків. Комплект звуку, що використовувався в залі на 100 чоловік, буде неприйнятний на вулиці при тій же кількості глядачів. Потужність на вулиці повинна бути більше. Потужність звуку, як правило, здійснюється з розрахунком 10 Вт на людину, проте необхідно зробити поправку на розмір і характеристики майданчика. Наприклад, якщо для корпоративного свята передбачається майданчик розміром 1000 м², і очікується приблизно 100 чоловік гостей, розрахунок необхідно робити, виходячи з розмірів майданчика. При попередньому підрахунку виходить, що для 100 людей досить 1,5 кВт звуку, але, враховуючи розміри майданчика, можна припустити, що тим, хто перебуватиме поодаль від сцени, чутно буде погано. Отже, потужність звуку варто довести до 2,5-3 кВт.

Прикладом вдалого застосування звукопоглинальних матеріалів для облаштування альтернативного клубного приміщення може слугувати «паті-бас». На вулицях багатьох міст України з'явилася справжня дискотека, яка розташовується в салоні автобуса, де можна потусити на колесах. Тут можна насолоджуватися музикою в стильному інтер'єрі і з хорошою компанією, перебуваючи в постійному русі. Дискотека на колесах обладнується всім необхідним для проведення вечірки, паті або Дня народження: бар, діджейська стійка, 12 колонок і 2 сабвуфера[116], кондиціонери, туалет. Облаштовується дискотека на колесах на базі автобуса «MAN». Гучна музика з салону не проривається з салону на вулицю – автобус оздоблений звукопоглинальними матеріалами. Водієві також не заважають гучні звуки – його кабіна відокремлена від салону перегородкою. Останнім часом такі «паті-баси» використовуються і за освітньо-просвітницьким призначенням.

Окремо хочеться зупинитися на унікальній в своєму роді системі бездротового звукозабезпечення, яка була застосована в серпні 2015 року під час виступу популярної канадської виконавиці Серени Райдер у Національному парк Фанді, що розташований на східному кордоні Канади. Про on-line трансляцію концерту в навушники пише російський фаховий журнал про техніку для звукорежисерів, художників зі світла, віджеїв, діджеїв, продюсерів і музикантів (виходить з 1994 року) «Шоу-мастер» в статті «В гармонії з природою: бездротове обладнання Sennheiser в парку Фанді»[117].

Місце для концерту було обрано невипадково – по-перше, парк є одним з найкрасивіших і найпопулярніших серед туристів місць у світі, по-друге, це місце знамените своїми рекордними відливами і припливами: різниця припливу і відпливу сягає 9 м. Ідея всієї серії концертів полягала в тому, щоб виконувати живу музику в найбіль неочікуваних куточках Канади, зберігаючи при цьому первозданність природи. Захід, що проходив в межах проекту Quitest.Concert.Ever («Найтихіший концерт»), відбувався на «океанському дні» під час відливу. На концерті були присутні понад 1000 глядачів, які використовували бездротові навушники Sennheiser. Завдяки бездротовій технології Sennheiser виступ Серени транслювався безпосередньо в навушники кожного з присутніх, а унікальні живописні краєвиди посилювали враження від виступу музикантів.

Формування тимчасового простору для виступу на «дні» бухти Оселедець (Herring Cove) стало унікальним завданням для компанії CBCMusic. «Проміжок між відливом і припливом становить приблизно шість годин, таким чином, у нас було саме стільки часу на проведення всього заходу. Проект вимагав надійної бездротової технології, яка гарантує високу якість звуку і здатна забезпечити трансляцію потокового аудіо більш ніж тисячі слухачів. Моніторинг компаній, що володіють подібною технологією і готових взятися за цей проект, показав, що Sennheiser поза конкуренцією», – розповів виробничий консультант Стів Глассман. Портативність бездротового обладнання Sennheiser стала величезною перевагою для технічної команди, яка повинна була доставити всю техніку для концерту в бухту на вертольоті. «Наш сумарний вантаж складався з двадцяти місць вагою у 360 кг кожен», – сказав Глассман, який був дуже задоволений відсутністю важких і громіздких акустичних систем. Команда CBCMusic швидко встановила сцену і інструменти і провела кабелі в день заходу. Безпосередньо під час виступу передача звуку транслювалася з вантажівки, припаркованої в найвищій точці Herring Cove, звідки сигнал доставлявся на розташований в бухті передавач Sennheiser, який, в свою чергу, транслював звук в навушники слухачів.

Після приїзду на автобусах у бухту Herring Cove, кожен з глядачів перед спуском 170-ступінчастими сходами на дно висохлого басейну отримав пару бездротових навушників Sennheiser серії RS. Незвичайні емоції від прослуховування були зумовлені враженнями від неперевершеного виступу Серени Райдер, що посилювалися завдяки захоплюючому пейзажу і винятково якісному, чистому звуку, що надходив в навушники. Серена Райдер гастролює з бездротовим обладнанням Sennheiser з початку 2013 року.

«Обладнання Sennheiser зіграло основну роль в загальній концепції цієї серії концертів», – заявив Бен Ейлсворт, виконавчий продюсер CBC. Після годинного прослуховування чарівної музики в оточенні незвичайних пейзажів глядачі піднялися сходами і повернулися до своїх автобусів, переповнені незабутніми враженнями. Тим часом сцена та обладнання були швидко згорнуті.

Таким чином, можна стверджувати про появу звукозабезпечуючих технологій, які ніяким чином не залежать від акустичних характеристик концертного приміщення.

Одним з найбільш спірних питань з використання звукозабезпечуючої апаратури є питання про використання фонограм під час проведення естрадних концертів. Ця тема – одна з найбільш болючих для обговорення у вітчизняному шоу-бізнесі, оскільки в ній зачіпаються питання етикету і чесних взаємин зі слухачами.

Як правило, фонограмами користують виконавці жанру легкої поп-музики, виступи, яких і відносяться до естрадно-масових видовищ. Саме факт складності постановки таких шоу артисти та їхні продюсери вважають головним аргументом на користь використання фонограм. Адже у видовищних постановках, на їхню думку, на перший план виходять відеоряд, костюми, танці, динаміка видовища і його драматургія, а не вокально-музична складова. Говорячи про цю складну дискусійну проблему, варто згадати скандал, що вибухнув наприкінці минулого сторіччя в США. Поп-дует з Німеччини «Milli Vanilli», що завоював в 1990 році «Греммі» в номінації «Найкращий новий виконавець», попався на тому, що на концертах музиканти просто механічно ворушили губами (на одному з виступів трапився феноменальний казус: підступна апаратура видала 80 раз одну й ту ж фразу з пісні, записану на «фанеру»). Більше того, з'ясувалося, що вокальні партії, використані в треках, взагалі не належать учасникам групи. У результаті скандалу премія «Греммі» в дуету була вилучена. Наступний альбом, в якому співали вже самі учасники «Milli Vanilli», а не підставні особи, з тріском провалився, в чому не було нічого дивного.

Треба сказати, що на Заході не вітаються навіть «мінусові» фонограми – на них у записі йде тільки інструментальна частина, а вокаліст працює «наживо».

Якщо в 80-х - 90-х роках по СРСР їздило з гастролями одночасно кілька складів груп «Міраж» і «Ласковий май», які виступали під одну і ту ж фонограму (у випадку з «Міражем», на сцені виступали співачки, яких не було у фонограмі), то тепер уявити собі таку практику абсолютно неможливо. Тим не менш, в нашій країні випадки «обриву» або «заїдання» фонограми відбуваються значно частіше, ніж за кордоном, і деякі з них стають надбанням суспільної уваги та уваги преси. Малопереконливим аргументом на захист використання виконавцями фонограм є паралельний запис концерту для телебачення або пряма його трансляція, адже телевізійні технології в більшості випадків диктують використання фонограм (що, втім, не заважає найбільшим естрадним і рок-артистам рангу Вена Моррісона, Тоні Беннетта, Девіда Боуї та Еріка Клептона, які виступають на одному з найпопулярніших британських ТВ-шоу «Later ... with Jools Holland» співати виключно «наживо»).

Так чи інакше, питання про використання фонограми – один з найбільш неоднозначних сьогодні, і постановники естрадних шоу прагнуть зробити все, щоб необхідність у використанні фонограми була мінімальною.

Питання для самоконтролю.

1. Чому неможливо без використання бек-лайну досягти якіного ансамблевого виконання?

2. Де повинен розташовуватися пульт звукорежисера під час проведення концертів?

Завдання для самостійної роботи.

1. Порівняйте переваги і недоліки дротових та радіомікрофонів.

2. Проаналізуйте можливості для поліпшення якості акустики в приміщені для організації театралізованих та музичних концертів.

3. Підрахуйте необхідну потужність звуку для обраного на Ваш вибір приміщення та прогнозованої кількості відвідувачів.

Тести

1. Як називається перетворювач звукових коливань на електричні коливання такої самої частоти, що застосовується в телефонії, радіомовленні та звукозаписі?

а.Фонограф

б.Мікрофон

в.Мікшерний пульт

г.Акустична система

2. Як називається прилад, що перетворює звукові коливання в радіохвилі для передачі інформації на відстані за допомогою приймально-передавальних пристроїв?

а.Мікшерний пульт

б.Радіомікрофон

в.Підсилюючий каскад

г.Бек-лайн обладнання

3. Який з висловів неправильний?

а.Загальна схема радіомікрофону складається з самого мікрофона (він сприймає звукові коливання і перетворює їх в електромагнітні хвилі), передавача (часто мікрофон і передавач складають єдине ціле) і приймача (він перетворює, електромагнітні хвилі назад в аудіо сигнал і відправляє його на підсилювач або мікшерний пульт звукової системи). Крім перерахованих елементів, в систему, зазвичай, входять антени і кабель для з'єднання антени і приймача, якщо буде потрібно розділити їх у просторі.

б.Принцип роботи мікрофона полягає в тому, що тиск звукових коливань повітря, води або твердої речовини діє на тонку мембрану мікрофона. У свою чергу, коливання мембрани збуджують електричні коливання.

в.Мікрофон з гарнітурою для кріплення на голові характерний тим, що, якщо повернути голову, частина звуку буде йти повз мембрани, і рівень звуку буде весь час змінюватися.

г.Мікрофони з гарнітурою для кріплення на голові передають значно менший рівень шуму, ніж мікрофони на лацкані, але вони затемнюють частину обличчя, до того ж ускладнюють передачу почуттів та емоцій за допомогою міміки.

4. Як називається пристрій, що дозволяє скласти електричні сигнали від декількох джерел звуку в один, уникаючи взаємного впливу і проникнення сигналів, для чого всі вхідні сигнали обробляються операційними підсилювачами?

а.Мікрофон

б.Мікшерний пульт

в.Комбік

г.Підсилюючий каскад

5. Як називається прилад, що використовується на масових заходах для зведення в єдину звукову картину всіх звукових сигналів – як мікрофонних та сигналів від електроінструментів, так і задіяних у постановці джерел фонограм (міні-дискових програвачів, рекордерів HDD-CD-програвачів і т.д.)?

а.Комбік

б.Мікшерний пульт

в.Акустична система

г.Підсилюючий каскад

6. Що зображено на малюнку?

а.Мультиканальний системний процесор

б.Мікшерний пульт

в.Підсилюючий каскад

г.Мікрофон

7. Що зображено на малюнку?

а.Мультиканальний системний процесор

б.Мікшерний пульт

в.Мікрофон

г.Підсилюючий каскад

8. Як називається прилад, який при виступі артистів на сцені під «мінусову» фонограму або у «живому» музичному супроводі надає можливість вокалістам і музикантам «чути себе»?

а.Беруші (БЕРегите УШИ)

б.Бек-лайн манітор

в.Звукопоглинальна панель

г.Мікрофон

9. Який з висловів НЕПРАВИЛЬНИЙ?

а.Застосування глядачами звукозабезпечуючої технології бездротових навушників надають можливість при організації заходів не зважати на акустичні можливості концертного майданчика.

б.Кубічний зал з голими стінами – найкращий варіант приміщення щодо поглинання реверберації звуків.

в.Картини на стінах, гардини, драпірування, покриття для підлоги забезпечують звукове поглинання, розсіюють шкідливі відображення і зменшують реверберацію; скло та інші тверді матеріали добре відбивають звук.

г.Найпростішим і рентабельним способом досягнення комфортного звукового середовища є установка звукопоглинальних панелей.

10. Який з висловів НЕПРАВИЛЬНИЙ?

а.Поп-дует з Німеччини «Milli Vanilli», що завоював в 1990 році «Греммі» в номінації «Найкращий новий виконавець», попався на тому, що на концертах музиканти просто механічно ворушили губами. Більше того, з'ясувалося, що вокальні партії, використані в треках, взагалі не належать учасникам групи. У результаті скандалу премія «Греммі» в дуету була вилучена.

б.«Мінусовими» фонограми називають записи інструментальної частини твору для музичного супроводу виступів вокалістів «наживо».

в.Постановники естрадних шоу прагнуть зробити все, щоб поширювалось використання фонограм у концертах і було високоякісним – ідеально синхронізованим, емоційно відтвореним, хореографічно підтриманим.

г.Сьогодні звукові спецефекти можуть створюватися як за допомогою цифрових технологій, так і механічним способом звукотворення.

Відповіді