Дайте аналіз розвитку та вивченню матеріальної культури Стародавнього Ірану

Розкажіть про писемність фінікіян та створення алфавіту. Висвітліть історію становлення фінікійської писемності

Вищою формою писемності, що склалася в II тис. до н.е., була фонетична, буквена, в якій знаки позначали не предмети, а склади, звуки й графічно передавали окремі звукові позначення. Перше алфавітне письмо винайшли фінікійці. Фінікійське письмо було покладено в основу давньогрецького, а також арамейського письма, від якого пізніше виникли індійська, перська, арабська системи писемності.

Фінікійська писемність стала однією з перших систем складового фонетичного письма. Від фінікійців греки отримали знання про виробництво скла і перейняли алфавіт. За Геродотом, Кадм - фінікіянин за народженням, вперше ввів в Греції букви і письмена.

Фінікійський алфавіт - найдавніша алфавітна система, що існувала з 2-го тис. до н.е. і лягли в основу майже всіх відомих алфавітів. Була поширена в Фінікії, Сирії та Палестині. Фінікійський алфавіт позначав тільки 22 приголосних знаки, причому вже були встановлені алфавітний порядок і назви букв, що збереглися і в пізніших алфавітах.

Висвітліть релігійні вірування та міфологічні уявлення фінікійців. Назвіть відомих вам богів та специфіку їм поклоніння. Чому релігія фінікійців викликала страх та співчуття у інших стародавніх народів?

Сирійсько-фінікійська культура, в тому числі і релігія, зазнала значного впливу збоку Ассирії, Вавилону, Єгипту та інших країн. Фінікійці були добрими мореплавцями і зробили чимало географічних відкриттів. Створений фінікійцями алфавіт був запозичений багатьма народами того часу, а через греків дійшов до нас.

Релігія сирійців і фінікійців утворилася з їх первісних релігійних вірувань і спочатку була звичайною родоплемінною релігією. З утворенням міст-держав у кожному з них був власний головний бог, який мав своє ім'я: Адоніс - владика, Ел – верховній бог, Мелькурт - цар міста тощо. Кожен з них мав дружину, здебільшого це була богиня Місяця - Аштарт, запозичена з Вавилонії, де її називали Іштар. У Фінікії особливо були поширені культи богів родючості. Були також інші другорядні боги. У кожному місті стояв храм, присвячений своєму богові. У храмі панувала могутня корпорація жерців, що відігравала значну роль у політичному і суспільному житті міста. Храми одержували щедрі пожертвування і мали колосальні багатства. Жорстокий спосіб життя породив і жорстокий релігійний культ. Богам приносили криваві жертви. Широко практикувалися людські жертвоприношення, особливо новонароджених первістків: їх спалювали перед ідолом чи в його металевому череві.

В історичних пам'ятках збереглось ім'я одного з фінікійських богів, якому приносилися особливо жорстокі дитячі жертви. Його ім'я - Молох, що означає "пожиратель дітей". Мабуть, ніде культ богів не досягав такої жорстокості, як у фінікійських містах.

Молох фінікіян - це засновник держави. Він - винахідник мореплавства і пурпуру, він - перший цар. Коли фінікійці посилали колоністів освоювати нові землі, вони обов'язково повинні були отримати на це схвалення Молоха, він сам керував цією справою. Молох - це грізний правитель, який не терпить заперечення своєї влади, він - велич і сила держави. Він такий бог, до якого небезпечно наближатися. Він - джерело життя, але він його і руйнує. Жерці Молоха безшлюбні, жриці - незаймані. Незвичайні боги вимагають незвичайних жертв - людських.

8. Проаналізуйте мистецтво Фінкії. Висвітліть особливості архітектури фінікійських міст(Тір, Бібл, Карфаген)

Кращі фінікійські художні вироби вирізнялися віртуозністю виконання, оскільки призначалися на експорт чи виконувалися на замовлення. Архітектурні споруди сирійсько-фінікійського регіону зводилися переважно з цегли-сирцю, однак у них використовувалися також камінь і дерево. Храмове будівництво в єврейській столиці велося руками фінікійських майстрів. Найбільшого успіху досягли в різбі по металу та у виробництві зі слонової кістки. Музика стала невід’ємною частиною культурного, громадського та релігійного життя східно середземноморських народів. Звуками "міді дзвінкої", "бубна гудячого", цимбал, гуслів сповнювали ці народи своє дозвілля, супроводжували ритуальні дійства, тішили своїх володарів, причому музика здебільшого супроводжувалася співом і танцями.

Архітектура, образотворче і декоративно-прикладне мистецтво. У архітектурі Фінікії своєрідно заломлювалися єгипетські і хетські будівельні прийоми, але будівельники Ф. освоїли і технологію бетону. «храм обелісків» в Бібле – неправильна в плані кам'яна споруда без даху, з обелісками в центрі, складеними з необроблених кам'яних монолітів. Для декорування храмів використовувалися дорогоцінні породи кедра і бронзові прикраси. Святилища були гігантським обеліском просто неба. Похоронні спорудження Ф. на початку 2-го тис. були підземними склепами. Для міст Ф., що зазвичай розташовувалися на півостровах або островах, характерні багатоповерхові будинки з невеликими вікнами вгорі і потужні зубчасті кріпосні стіни з баштами.Карфаген мав декілька рядів зміцнень, вбудованими в них господарськими приміщеннями і з храмами.

Фінікійські майстри з початку I тис. до н.е. застосовували залізні знаряддя та інструменти для обробки каменю та дерева. Як і єгиптяни, в каменоломнях вони добували величезні кам'яні блоки, ретельно обробляли їх, іноді з'єднували їх металевими скріпами, розчин не використали.При зведенні стін фінікійці наповнювали дерев'яну форму не землею або глиною, а сумішшю вапна і піску.

Фінікійські поселення були укріплені, міста зазвичай були невеликі. Міста Тір, Бібл, Карфаген та інші були обгороджені мурами. На рельєфах, що зображав фінікійські міста, вони оточені стінами з зубцями і вежами, будинки міста частіше двоповерхові, з подвійними дверима. У Біблії згадуються «верхні вікна» верхніх поверхів

11. Висвітліть специфіку природніх умов та джерела вивчення культури Стародавнього Ірану

Природні умови Ірану відрізняються значною різноманітністю як ландшафтним, так і кліматичним. М'який і вологий клімат з великою кількістю опадів забезпечує тут посіви зернових Міжгірські долини і улоговини добре забезпечені водою численних водотоків. Більшу частину Ірану займає Іранське нагір'я, що представляє собою широкі, влітку спекотні, взимку холодні, у багатьох місцях безводні пустельні-степові простори. Тільки вузькі смуги зовнішніх схилів цих окраїнних гір одягнені лісами. Характерна особливість Ірану в цілому - недостатня зволоженість. У багатьох річках постійне протягом з'являється тільки в період дощів. Значна частина Іранського нагір'я - це спекотні плоскогір'я, перевантажені накопиченнями піску і щебеню. Саме такими є дві великі пустелі центрального Ірану - Деште-Лут і Ель-Джуф.. У Ірані родючі грунти, жаркий сухий..

В археологічних пам'ятках стародавнього Ірану знайшли відображення три великі епохи в історії та культурі цієї країни. Перша епоха - час ранніх землеробів і скотарів, коли сформовані стійкі культурні комплекси поширюються з розселенням племінних груп на велику територію, де складається ряд локальних вогнищ і починається їх внутрішня еволюція. Генеральною лінією культурного розвитку в цю епоху була спонтанна трансформація. У становленні землеробсько-скотарської економіки стародавнього Ірану вирішальну роль зіграла культура Джармо.. Її значення як вихідного культурного пласта помітно у багатьох археологічних комплексах, де в тій чи іншій формі відчуваються ці традиції .

Дайте аналіз розвитку та вивченню матеріальної культури Стародавнього Ірану

Іранці будували житло на кам’яних підмурках із цегли-сирцю, обгороджували його разом із господарськими будівлями цегляною стіною. Здебільшого житла були одноповерховими, проте в містах траплялися й двоповерхові будинки. У давньоіранському житлі горіло вогнище, схоже на камін, але його призначення ще не з’ясоване.

Перські царі дбали про розвиток засобів комунікації, без яких надійно керувати сатрапіями було неможливо. Дороги надійно охоронялися й добре обслуговувалися, на найважливіших із них було побудовано станції з постоялими дворами, розташовані на відстані денного переходу одна від одної Наявність шляхової мережі дала змогу персам організувати найдосконалішу як на ті часи службу поштового зв’язку, ідею якої вони запозичили в ассирійців. Змінюючи коней, спеціальні царські гінці навдивовижу швидко доставляли кореспонденцію на значні відстані. Не лише цар, а й заможні перси мали своїх гінців, через яких вони пересилали запечатану в глиняні "конверти" кореспонденцію.

Особливо важливі й термінові повідомлення перські урядовці передавали за допомогою "світлового телеграфу" — системи сигнальних вогнів .