Дайте характеристику культової архітектури Стародавньої Месопотамії. Які конструктивні особливості та символічне значення зіккурату?

Питання 13. Релігія та міфологія стародавніх хетів.

Важливу роль у суспільному житті хеттів відігравали релігійно-міфологічні уявлення. Повсякденне життя населення країни Хатті було наповнене всілякими ритуальними діями та магією. Здійснення основних ритуалів покладалося на храмових жерців. У ритуалах брали участь також царедворці, а найповажніші ритуали були прерогативою царя й цариці (передовсім, новорічний ритуал). Оскільки населення пов’язувало свій добробут із благополуччям царської родини, то в державі практикувалися особливі обряди "оновлення" царствених осіб (у царське вбрання наряджали полонених чи статую). Ритуали й обряди неодмінно супроводжувалися пожертвами, іноді навіть людськими (приносили в жертву військовополонених).

Характерно, що у велелюдному хеттському пантеоні було мало власне хеттських (індоєвропейських) богів, а більше — хаттійських. У XIII ст. до н. е. столичне хеттське жрецтво, хоч як це дивно, запозичило хурритський пантеон (гадають, що тут не обійшлося без впливу на релігійне, життя держави цариці Пудухепі — хурритянки).

Найбільше вшановували хетти бога грози й війни Хатті та його хурритського колегу Тешуба (останнього зображували з сокирою та символічною блискавкою в руках). Столичним культом була дружина Хатті — богиня сонця Арінна (поряд із нею існувало й чоловіче божество сонця). Арінна вважалася покровителькою Хеттської держави й царської влади. Особливою популярністю у хеттів користувався також бог родючості Телепін, разюче схожий на єгипетського Озіріса та месопотамського Думузі. Ці та деякі інші анатолійські боги набули загальнодержавного значення. Поряд із ними існували й місцеві культи. Велику роль у країні відігравали також культи священних тварин і птахів — бика, лева тощо.

Боги хеттського пантеону (майже в кожного з них існував у країні свій релігійний центр) були здебільшого антропоморфними, проте існували й зооморфні небожителі (наприклад, бога грози іноді зображували у вигляді бика чи гори). Характерно, що хетти запросто приписували своїм богам і богиням аморальні вчинки.

Синтезованою була й хеттська міфологія, яку правильніше було б назвати хетто-хурритською. Вона успадкувала архаїчні передньоазійські міфологічні уявлення. ".

Серед хеттських міфів можна виділити міф про Уллікуммі, який розповідає про суперництво між старшим і молодшим поколіннями богів, міф про вбивство дракона Іллуянкі — типовий новорічний міф у фольклорі багатьох народів світу, міф про вже згадуваного бога родючості Телепіна, який майже дублює сюжет про перебування в царстві мертвих вавилонського бога Таммуза, та угаритський міф про зникнення Баала. Зберігся також цікавий міфологічний сюжет про місяць, що впав із неба (Його розповідали в сильну грозу).

Питання 14.Формування, розквіт та занепад держави Ст. Ірану

Стародавній Іран.

Заселення території Ірану відноситься до глибокої старовини. Іранські народи стають домінуючими на його території до початку I тисячоліття до н. е.. Частина племен (перси, мидійці,бактрійці, парфяни) осіла в західній частині плоскогір'я; кіммерійці,сармати, алани, белуджі оселилися на сході і вздовж узбережжя Оманської затоки.

Першою значною іранською державою стало Мідійське царство, засноване наприкінці VIII-початку VII століття до н. е.., зі столицею вХамадані. Мідійці швидко встановили контроль над усім західним Іраном і частково над східним. Спільно з вавілонянами мідійці розгромили імперію Ассирії, захопили північне Межиріччя і Урарту, а пізніше —Вірменське нагір'я.

Питання15.Соціальна структура та іригаційне гос.ст.Єгипту

Основою основ економічного життя стародавніх єгиптян завжди було сільськогосподарське виробництво, передусім добре поставлене іригаційне землеробство, ефективність якого залишалася високою навіть у періоди політичного занепаду держави. Іригаційне землеробство переважало у Верхньому Єгипті, родючі землі якого використовувалися головно для розвитку зернового господарства, землі ж Дельти, відвойовані у боліт, більше годилися як пасовиська. Об’єднання країни в єдину державу посприяло будівництву та експлуатації іригаційної мережі, створювати яку населення почало ще в Додинастичну добу, а завершило вже в епоху Середнього Царства. Споруджувати саме басейнову систему іригації єгиптян спонукав рельєф Нільської долини. Басейнова система іригації в Єгипті виявилася значно ефективнішою, аніж дренажна — в Месопотамії. Вона чинила менший тиск на природу і забезпечувала стабільну екологічну обстановку в країні. Майже кожен єгипетський фараон приділяв увагу іригаційному будівництву в країні. Проте найграндіозніші іригаційні роботи було здійснено в епоху Середнього Царства на території Фаюмського оазису та за царювання Рамзеса II— в Дельті.

Питання16 Основні риси мистецтва ст..хеттів

Хетти забагато приділяли уваги військовому ремеслу, щоб кохатися в мистецтві, їх іноді називають народом, "позбавленим елегантності". Фахівці запевняють, що хеттське мистецтво розчаровує, особливо як, що згадати, шо його розквіт припав на добу створення єгиптянами вишуканого амарнського стилю. У творах хеттських скульпторів "мало фантазії, витонченості, натхненного таланту чи технічної досконалості, сама груба сила, яка відразу ж відчувається і в масивних настінних рельєфах, і у виробах малих форм".

Однак навіть скептики визнають, шо окремі пам’ятки хеттського мистецтва виконані високо професійно, і що загалом хеттське мистецтво — оригінальне й самобутнє, хоч у ньому й відчуваються сильні іноземні впливи, передусім хурритський і вавилонський.

У мистецтві хеттів склався канон — художник зображував оточуючий світ не таким, яким він його бачив, а таким, яким його уявляв, точніше — найслушнішим у даній ситуації. Так, у чоловічій фігурі голова й ступні ніг зображувались у профіль, плечі та груди — анфас.

Хетти розвивали кераміку — розписну й "гладку", за способом обробки поверхні, дрібну бронзову пластику (статуетки богів виходили умовними й повторювали фігури в наскальних рельєфах). Найбільш примітним явищем у хеттському мистецтві все ж був кам’яний рельєф, який найкраще відображав ідеологію Хеттської держави й у якому, до речі, так і не склався єдиний канон. Хеттський рельєф плоский, у ньому відсутні навіть спроби передати три мірність зображення. Композиції рельєфів на скелях і приставних кам’яних плитах прості, чіткі, ретельно продумані, в них витримано принцип ізокефалії (рівноголов’я фігур). Найцікавішими є рельєфи храму Язиликаю. Вони, поза сумнівом, справляли глибоке враження на відвідувачів.

Стосовно хеттської архітектури, то їй притаманні простота форм, монументальність, злитість із довколишнім скельним рельєфом.

Питання 19.культура лідії та фрігії

Фрігійці та лідійці широко практикували монументальне кам’яне зодчество, особливо будівництво скельних храмів і гробниць. Збереглася до наших днів скельна "гробниця Мідаса", монументальна "гробниця Гігеса" тощо.

І фрігійці, й лідійці користувалися абетковим письмом, що передавало не лише приголосні, а й голосні. Лідійці запозичили його у греків. Фрігійці ж, на думку дослідників, могли запозичити його у фінікійців, удосконалити й передати грекам, а могли, як і лідійці, скористатися грецьким письмом.

Розвивалася у фрігійців і література, їхні літературні пам’ятки не збереглися.

Релігія у фрігійців і лідійців була політеїстичною. Найбільше вшановувалися містичні культи Матері богів (чи Великої Матері) — Кібели (Кубаби) та її коханця Аттіса, здатного помирати й воскресати. Ці культи (можливо, запозичені в хеттів) символізували природу та народжуваність. З ними були пов’язані огидні оргаїстичні обряди, само оскоплення жерців. Характерно, що Кібела вважалася в Анатолії також богинею війни.

Значного розвитку в обох країнах досягло також мистецтво. Фрігійці та лідійці створили оригінальні теракотові рельєфи, розмальовану кераміку, скульптуру, печатки, ювелірні вироби з напівкоштовного каміння та золота тощо.

Фрігійці та лідійці любили музику. Свої мелодії вони виконували на подвійній флейті, кіфарі (вид гуслів) та інших інструментах. Фригійський лад, музичні інструменти фрігійців і лідійців залюбки використовували греки та інші народи Середземномор’я.

Питання 20. Релігійно-міфологічні уявлення ст. Ірану

Релігійна система стародавніх іранців складалася в стороні від головних центрів близькосхідної цивілізації і за характером помітно відрізнялася від релігійних уявлень Давнього Єгипту чи Месопотамії. Релігія народів Ірану розвивалася надто своєрідними шляхами і прийняла форми, які багато в чому неподібні на релігії інших народів Древнього Сходу.

Зороастризм – найбільш древня з світових релігій одкровення, тобто релігія, яка була отримана пророком від бога, і, як побачимо, він мав на людство більше впливу, ніж будь-яка інша віра. Зороастризм був державною релігією трьох великих Іранських імперій, які існували майже безперервно з VI ст. до н. е. до VII ст. н. е. і головували на більшій частині Ближнього і Середнього Сходу. Суть зороастризму в самому загальному виді, як уже говорилося, зводиться до того, що все суще поділяється на два полярно протилежних табори - мир світла і добра і царство пітьми і зла, між якими йде непримиренна боротьба, що складає основу світового процесу як на землі, так і поза нею, у світі богів.

Питання21. Архітектура ст. Урарту.

Більшість урартських споруд, що збереглися, — захисні споруди. Урартські фортеці зазвичай розташовувалися в важкодоступних місцях: на вершинах скель, горбів або в місцях, захищених водними перешкодами. Основи фортечних стін робилися до трьох метрів завтовшки і часто мали циклопічну кам'яну кладку з каменями, що досягали розмірів 6×0,8×0,8 метрів. Верхні частини фортечних стін, як правило, споруджувалися з сирцевої цеглини, в яких для міцності додавалася солома. Деякі фортеці споруджувалися невеликими і служили виключно для військових цілей, деякі включали крупні поселення і укріпленуцитадель. Наприклад, місто-фортеця Тейшебаїні займав площа 4 гектари і включав близько 150 приміщень. Додатковийфундамент під основи стін не закладався, лише розчищався будівельний майданчик. Велика увага приділялася подачі у фортецю прісної води.

Урартські поселення були ретельно і централізовано сплановані. Фортечні стіни, а також стіни інших споруд будувалися по вивірених прямих лініях. Оборонні стіни зазвичай мали контрфорси. Багато внутрішніх споруд, житлових і господарських, в цілях економії матеріалів мали загальні стіни.

Захисні споруди Урарту часто за своїм стилем близькі до аналогічних споруд Ассирії, а господарські і житлові споруди, з іншого боку, стилістично пов'язані із закавказькою будівельною технікою I тисячоліття до н. е. Деякі культові споруди, зокрема храми бога Халді, мають унікальні архітектурні форми.

Деякі храми Урарту явно демонструють зв'язок з архітектурними пам'ятниками Малої Азії (особливо фригійськими і пафлагонськими), що були прототипами класичних старогрецьких храмів. Особливо яскраві зв'язки такого роду демонструє урартський храм в Мусасірі.

Питання22. Культура та побут ст. хеттів

Мистецтво хеттів пов'язане з художніми традиціями країн Малої Азії. До протохеттського періоду належать золоті, бронзові й мідні штандарти-емблеми, статуетки з зображеннями тварин (2-а половина 3-го тис. до н. е.), монохромна і поліхромна кераміка. В 2-му тис. до н. е. на мистецтво хеттів вплинули давньоєгипетьська та шумеро-вавилонська культури. Будинки оздоблювали рельєфами. Розвинулася й кругла скульптура (зображення левів, сфінксів на будинках у Хаттусасі, XV-XII ст. до н. е. тощо). В середині IX-VI ст. пізньохеттське мистецтво втрачає своєрідність. Культура полі етнічного хеттського суспільства була синтезом - прадавніх місцевих (протохеттських) і пізніших, привнесених мігрантами-індоаріями, компонентів. Вона зазнала впливу культурних традицій єгиптян, вавилонців, а також хурритів, які населяли області Північної Месопотамії та Північної Сирії. Повсякденним убранням хеттам служила схожа на сорочку туніка з довгими рукавами й без пояса. На свята хетти вдягали хурритську сорочку — довшу й розкішнішу туніку, прикрашену вишивкою та металевими аплікаціями. Воїни носили легку туніку й щось на зразок шотландської спідниці, цар і жерці — довгу хламиду чи плащ, а на голову вдягали круглу шапку чи просто пов’язку. Іноді цар красувався у високій конічній шапці, що символізувала його божественне походження. Жінки куталися з голови до п’ят у плащ, під яким носили легку туніку. Цариця вдягала довгу туніку, що стягувалася вишитим поясом, та високий головний убір.

І чоловічі й жіночі вбрання скріплювалися на плечах бронзовими булавками.

Хетти, як правило, носили довге волосся на голові, часом* заплітаючи його в косичку. Чоловіки голились. І чоловіки й жінки носили прикраси — сережки, браслети, намиста, каблучки, печатки, підвіски (мабуть, правили амулетами) у вигляді сонячного диска, місячного серпа, зображень тварин.

Дайте характеристику культової архітектури Стародавньої Месопотамії. Які конструктивні особливості та символічне значення зіккурату?

Природа не забезпечила надійний захист Месопотамії від воєнних зазіхань на її багатства сусідніх племен і народів; ЇЇ селища й цілі міста неодноразово стиралися з лиця землі нападниками. Великих руйнувань зазнавали ЇЇ культурно-релігійні центри також гад час громадянських воєн. Тому на території Месопотамії пам’ятки архітектури та мистецтва майже не збереглися. Історію художньої творчості її народів доводиться вивчати переважно на предметах мистецтва, виявлених у Марі, Сузах та інших містах за межами Месопотамії.

Найдавніші пам’ятки месопотамського художнього ремесла виявлено в північних регіонах країни. Це здебільшого неолітична кераміка V тис. до н. е., прикрашена геометричним орнаментом і стилізованими зображеннями людей та тварин. Цей декор, найімовірніше мав також магічне призначення. Тодішні умільці виробляли з напівпрозорого алебастру чоловічі та жіночі статуетки (найчастіше статуетки богині родючості — жінки, з могутніми стегнами та грудьми).

У Вавилонії не було будівельного каменю та промислової деревини, тому в ній із давніх-давен розвивалося виключно глиняне зодчество. Глина непридатна для монументального будівництва — південно месопотамські храми й палаци мали порівняно скромні розміри. Особливістю тамтешньої культової та палацової архітектури була відсутність у ній монументальної скульптури та рельєфів, гранична простота форм. Зовнішні стіни храмів членувалися виступами та нішами. Храми Й палаци споруджували на пагорбах або штучних насипах, щоб до них не досягали паводкові води. Коли глиняна будівля старіла (у кліматичних умовах Месопотамії цього не доводилося чекати довго), безпосередньо на її руїнах зводили нову.

Наприкінці III тис. до н. е. в храмовому будівництві Месопотамії склався оригінальний архітектурний стиль — зіккурат. Мабуть, поява його була наслідком традиції зводити храм на платформі. Зіккурат поступово став неодмінною деталлю храмових комплексів у країні. Він являв собою масивну східчасту три-, п’яти- чи семиярусну споруду, у формі поставлених один на одного паралелепіпедів чи зрізаних пірамід, що звужувалася догори. Верхівка зіккурату, скоріше всього, служила алтарною частиною, куди мав доступ лише верховний жрець. Суцільні сирцеві тераси зіккурату фарбували в яскраві кольори, так шо вся споруда мала досить ошатний вигляд. Із трьох боків до вершини зіккурату вели східці чи пандуси (похилі площини). Зіккурати будували, звичайно, для основних богів, для інших же зводили прості цели та олтарі.

До наших днів у більш-менш задовільному стані збереглися лише три месопотамські зіккурати (в Урі, Чога-Замбіле та Борсиппі), в давнину ж територія Месопотамії буквально рясніла ними (лише у Вавилоні, як запевняють стародавні тексти, височіло 53 таких храми).

Ще в шумеро-аккадську добу у Вавилонії значного розвитку досягло мистецтво скульптури, яка мала не стільки художнє, скільки сакральне призначення й була цілковито підпорядкована архітектурі. Шумери та аккадці створювали статуетки богів, царів та вельмож, рельєфні зображення монстрів, тварин і епічних героїв. Одним із кращих скульптурних творів Шумера є "Дама з Урука" — алебастрове жіноче лице (на жаль, пошкоджене). Деякі спеціалісти навіть вважають "Даму з Урука" гідною суперницею відомих скульптурних зображень цариці Нефертіті. Розвивалося також шумерське мистецтво гліптики, серед предметів якої слід виділити циліндричні печатки з твердого мінералу — гематиту. Печатки-циліндри, що прийшли на зміну архаїчним печаткам-штампам, мають різьблену поверхню. Шумери прокочували їх по мокрій глині й одержували рельєфні відбитки. Зображення на печатках настільки складні, що часом здаються звичайним орнаментом, хоч насправді вони передають зображення богів, героїв, монстрів, тварин тощо.