Технiчнi досягнення i соцiальнi наслiдки епохи

У Стародавньому свiтi наука, як i лiтература, мистецтво були

виключно привiлеє купки заможних людей. Вони не могли бути

справжнiми критерiями досягнутого рiвня цивiлiзацiї. Якщо

подивитись на рiвень життя взагалi, то середньовiччя постає перед

нами як ера вiдродження прогресу пiсля тривалого перiоду

порiвняного застою. Рiвень цивiлiзацiї, мабуть, потрiбно визначати

не лише по вершинах iнтелектуальної культури, а й по рiвню життя

всього населення. Останнiй залежить, в свою чергу, вiд

удосконалення знарядь працi, за допомогою яких людина у Природи

забирає все, що їй необхiдно для життя – вiд технiчних новинок до їх

практичного втiлення.

Розвиток знарядь працi фактично повнiстю призупинився

приблизно за 2500 р. до н.е. Середньовiччя розпочалось з широкого

розповсюдження машин, які замінювали м’язову силу людини. До

цього перiоду їх використання стримувалось наявнiстю примусової

працi. Протягом декiлькох столiть цiєї епохи зроблено безлiч

винаходiв, якi заклали фундамент техніки сучасного свiту. Внаслiдок

цього пiдвищився життєвий рiвень простого люду. I вже у Х ст.

людям жилось краще, анiж народним масам в роки найбiльшого

розквiту Римської iмперiї.

Що ж собою являє середньовiччя? Середнiми столiттями у

Європi багато вчених називають перiод вiд занепаду 3ахiдної

Римської iмперiї у 476 р. до падiння Схiдної Римської iмперiї у 1453

р. Деякi вченi кiнцем середньовiччя вважали вiдкриття Колумбом

Америки у 1492 р. Сама назва середньовiччя ствердилась у виданнях

про iсторiю письменникiв-гуманiстiв у ХVІІ ст. Свою епоху вони

розцiнювали як перiод вiдродження науки i мистецтва Античного

свiту. Письменники-гуманiсти характеризували середньовiччя як час

варварського нашестя, темряви i забобонiв, глибокого культурного

занепаду. Чи це є так?

Уважне вивчення показує, що середньовiччя залишило людству

у спадкоємнiсть не лише пам’ятники насильства, собори (церкви),

етику або схоластику. Нiчнi дискусiї в середнi столiття не варто

вважати безглуздими чи тривiальними. Багато рис i тверджень

класичної науки були передбаченi у середньовiччi. Ця епоха

залишила нам пам’ятники народної творчостi, науковi вiдкриття i

винаходи, що обумовили подальший прогрес людства. Тому не буде

перебiльшенням, коли скажемо, що середньовiччя немало внесло у

скарбницю світової культури, розвиток виробничих сил.

Історик техніки США Д.Уайт вважає, що головним

досягненням середньовіччя є те, що вперше в історії створено

складну цивілізацію, яка заснована не на праці рабів. Історик науки

Франції П.Божуан вважає безперечним той факт, що технічна

революція в епоху середньовіччя пов’язана з підкоренням сил

Природи, сили тварин, сили води і вітру. Середньовіччя

започаткувало новий етап в історії людства, який спирається на

техніку, що постійно зростає. Якщо сьогоднi i говорити про темнi

ночi цього перiоду нашої iсторiї, то лише тому, що вченi працювали

вночi, ховаючись від переслідувань церкви.

Вiдповiдно до рівня розвитку виробничих сил середньовiччя

умовно подiлимо на два етапи. (Етапи середньовіччя визначені згідно

західноєвропейської історіографії. Промислова революція нами буде

розглядатись за трьома періодами середньовіччя, що ствердились у

вітчизняній історіографії). Перший - це раннє середньовiччя.

Хронологiчнi рамки його умовно визначимо з V по ХІ ст. включно.

Другий етап - зрiле середньовiччя. Воно охоплює перiод з ХІІ по ХV

ст. включно. Безперечно, для рiзних країн, навіть Західної Європи,

визначенi рамки були неоднаковими.

Пiсля краху Римської iмперiї i загарбання її територiї

варварами почався глибокий занепад культури i повне знищення

мистецтва стародавнiх, їх чудової науки. Варвари (так греки

називали усiх, хто розмовляв незрозумiлою для них мовою) вiйну

розцiнювали як засiб придбання усього того, що вони не могли i не

вмiли здобути власною працею. Поступово варварськi держави, що

утворились на територiї колишньої Римської iмперiї, перетворились у

безлiч натурально-господарських органiзацiй. Правителi нових

держав вiрним їм людям стали дарувати землi, якi називались

«феодом». Господарство феодала-крiпосника використовувало

вiдсталу технiку. На раннiх стадiях розвитку такої системи феодал

задовольнявся тим, що виробляло його господарство для внутрiшнiх

потреб. Стимулу для розвитку сiльськогосподарської технiки в таких

умовах не було. Простота технiки, вiдсутнiсть будь-яких великих

науково-технiчних досягнень i визначили рiвень розвитку

виробничих сил цього періоду.

З ХІІ ст. техніка, яка була створена в античному світі, почала

«оживати». Людина знову прагне вступити у контакт з Природою.

Саме у цей час Західна Європа, частково спираючись на досягнення

Давньої Греції, намагається вирвати у Природи її таємниці. Видатний

францісканський монах Роджер Бекон (1214−1294 рр.) видає твір, в

якому описує виробництво пороху, винахід окулярів і бінокля,

водолазний костюм, самокат, судно, що рухається за допомогою

машини, літак. Безперечно, він, як і Леонардо да Вінчі, більше

«творив» теоретично, частково фантастично, не перевіряючи усе це

дослідним шляхом, хоча сам був прихильником експериментування, і

на практиці нічого не здійснював. Але завдання були висунуті і це

дало поштовх винахідницькій думці людей, яка «спала» протягом

тисячоліття. З перебiгом часу все бiльше розвиваються ремесла i, як

наслiдок, поліпшуються засоби виробництва. 3’являлись бiльш

досконалi вироби, виникали i зростали мiста, виявлявся інтерес до

природознавства. При феодальному укладi набагато зросло

виробництво залiза. Внаслiдок цього розвивались ремесла, сiльське

господарство.

Характерною рисою західноєвропейського середньовiчного

суспiльства була його здатнiсть запозичувати i удосконалювати

технiчнi новинки, якi створенi в iнших країнах. Стародавнi народи у

переважнiй бiльшостi не сприймали новинок з iнших держав. Технiка

Давнього Єгипту до скорення його територiї греками залишалась на

рiвнi бронзового періоду. Римляни, як ми знаємо, не змогли

скористатись досягненнями своїх творцiв. Однак середньовiчна

Європа збирала винаходи з усiх країн, насамперед з Китаю.

Історіографія науки засвідчує, що майже половина найважливіших

винаходів і відкрить, які «увійшли в плоть і кров» сучасного світу,

належить Китаю. Прогрес техніки середньовічної Європи був

помітним, не зважаючи на відсутність впливу на нього науки того

часу (вона, як і техніка, розвивалась уособлено).

Однією з особливостей технічного розвитку Західної Європи

було те, що наука була під впливом церкви (пануюча релігійна

ідеологія) і практично не впливала на технологічний розвиток. Її

технічні успіхи стали можливими саме внаслідок використання та

розвитку винаходів і відкрить інших країн. Європа запозичила такі

важливі винаходи, як хомут для коней, годинник, компас, рульове

управління корабля, порох, папір, книгодрукування та інші – вони

прийшли зі Сходу. Усе це надало можливість європейцям помітно

прогресувати у своєму розвитку. На цiй основi i створювався єдиний

фундамент для нашої сучасної цивiлiзацiї. Підкреслимо, що протягом

переважного часу середньовiчна Європа була не самою передовою

частиною свiту в науково-технiчному розвитку. Вiзантiя

продовжувала зберiгати витонченiсть давньої цивiлiзацiї. На 3ахiд ця

цивілізація прийшла тiльки наприкiнцi середньовiччя.

З самого початку свого панування iслам на декiлька столiть

випереджав країни 3аходу. Майже до кiнця середньовiччя самою

розвинутою країною в технiчному вiдношеннi, як вже згадувалось,

був Китай. Врештi−решт усi країни Iсламу i Китай прийшли до

занепаду. Дж. Бернал з цього приводу так писав: «З усіх спадкоємців

великого розквіту елліністичної природничої науки тільки Західна

Європа була спроможною якось рухатись вперед. До ХV ст.

мусульманський світ занепав економічно і був зруйнований

Малюнок Леонардо да Вінчі

міжусобною війною і нашестям. За усіх наступних успіхів турок і

монголів він загубив свою інтелектуальну силу». Релігія мусульман

перестала бути ліберальною і впала у вузьку ортодоксальність. Індія

стала полем битви між мусульманськими загарбниками та індуізмом.

Китай зберіг свою стару культуру. Але державна система

перешкоджала їй протягом 400 років і продовжувала перешкоджати

зробити необхідний крок до об’єднання техніки і книжного вчення.

Середньовiчна Європа зробила рішучий крок. Вона не лише

запозичувала передовi iдеї та винаходи у iнших країн, а й

доповнювала їх власними, розвивала i поєднувала. Європа поєднала

техніку і книжне вчення, що і надало можливість створити засновану

на нових машинах цивiлiзацiю, яка сповiстила про прихiд сучасного

свiту.