Суб'єктивні права інтелектуальної власності поділяються на дві групи: особисті немайнові права інтелектуальної власності і майнові права інтелектуальної власності

Суб'єкти права інтелектуальної власності наділяються відповідно до ЦК України особистими немайновими правами інтелектуальної власності, які визначають їх правовий статус, а саме:

правом на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об'єкта права інтелектуальної власності;

правом перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдавати шкоду честі та репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності; йдеться про захист від змін твору: доповнення, скорочення, зміну його назви, зміну опису та формули винаходу тощо без дозволу автора твору;

іншими особистими немайновими правами інтелектуальної власності, встановленими законом. Так, ст. 438 ЦК України уточнено перелік особистих немайнових прав автора, виконавця твору і зміст прав на ім'я (назву) виробників фонограм (відеограм, організацій мовлення) у ст. 38 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Вищеназвані права належать творцеві, за винятком окремих випадків, передбачених законом, і не залежать від майнових прав інтелектуальної власності, є невідчужуваними, невіддільними від творця і діють безстроково, якщо інше не передбачено законом. Отже, право на визнання людини творцем (право авторства) може належати тільки дійсному творцеві твору. Право авторства є абсолютним, тобто будь-яка інша особа має утримуватися від його порушення.

Особисті немайнові права інтелектуальної власності не залежать від майнових прав інтелектуальної власності.

Майнові права інтелектуальної власності перелічені у ст. 424 ЦК України. Серед них, перш за все, право на використання об'єкта права інтелектуальної власності. У ЦК України і окремих законах визначається зміст права використання та інших майнових прав інтелектуальної власності для окремих об'єктів прав інтелектуальної власності (наприклад у статтях 441, 453-455, 464 та ін.). За загальним правилом, право на використання належить творцеві. Може належати це право на підставі договору чи закону також іншим особам, а також необмеженому колу осіб, які мають за законом право здійснювати вільне використання об'єкта права інтелектуальної власності, наприклад, у наукових цілях чи домашніх умовах тощо.

Майновими правами є також виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності і виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання, та інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Отже, законодавець допускає винятки з метою надати широкому колу осіб можливість обмеженого використання об'єкта права інтелектуальної власності в наукових цілях, з метою навчання, у цитуванні тощо.

Майнові права інтелектуальної власності можуть також використовуватися в інших цивільних відносинах, зокрема бути предметом договору застави та інших зобов'язань тощо.

Одним з основних майнових прав інтелектуальної власності є право суб'єкта на винагороду за створення і використання об'єкта права інтелектуальної власності. Існують також випадки "вільного" використання об'єкта без виплати винагороди.

Строк дії майнових прав інтелектуальної власності визначається ЦК України та спеціальними законами. Дострокове їх припинення також можливе за певних умов. Наприклад, дострокове припинення майнових прав інтелектуальної власності може мати місце на підставі договору; для об'єктів права промислової власності - внаслідок відмови від нього володільця охоронного документа, несплати збору за підтримання його чинності тощо.

На умовах, визначених у ліцензійному договорі, майнові права інтелектуальної власності можуть передаватися іншій особі повністю або частково.

Використання об'єкта права інтелектуальної власності може здійснюватися будь-якими способами, що не суперечать закону. Сам суб'єкт права інтелектуальної власності може використовувати цей об'єкт будь-яким способом на свій розсуд, але з додержанням прав інших осіб; має виключне право дозволяти використання об'єкта іншим особам, як фізичним, так і юридичним; а також має право передавати свої суб'єктивні майнові права інтелектуальної власності іншим особам повністю або частково відповідно до чинного законодавства (така передача, як правило, оформляється цивільно-правовим договором або іншим правочином).

4.

ЗАХИСТ ПРАВА ІНТ.ВЛАСНОСТІ

Захист права інтелектуальної власності — це сукупність заходів, спрямованих на встановлення та визнання прав інтелектуальної власності у разі їх порушення, оспорення чи невизнання. Захист права інтелектуальної власності може бути здійснено в кримінально-правовому, адміністративно-правовому та цивільно-правовому порядку.

Зокрема, відповідно до ст. 176 КК України, до кримінальної відповідальності притягаються особи, винні в такому порушенні авторського права і суміжних прав, як незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп'ютерних програм і баз даних, а так само незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав, якщо це завдало матеріальної шкоди у великому розмірі.

Стаття 177 КК України визнає кримінально караним порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію, якщо це завдало матеріальної шкоди у великому розмірі.

Щодо адміністративно-правового захисту права інтелектуальної власності, то ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення визнає адміністративно караним таке порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності, як незаконне використання об'єкта права інтелектуальної власності, привласнення авторства на такий об'єкт або інше умисне порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності, що охороняється законом.

Цивільно-правовий захист права інтелектуальної власності, насамперед, може бути здійснено судом. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності.

Суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про:

1) застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;

2) зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;

3) вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності;

4) вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності;

5) застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення;

6) опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.

Відповідно до Закону України "Про авторське право і суміжні права", порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є, наприклад: а) вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, та їх майнові права; б) піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав — опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення; в) плагіат — оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору та низка інших порушень.

У разі порушення будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, особа, права якої порушено, має право:

1) вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;

2) звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав та (або) припинення дій, що порушують авторське право та (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;

3) подавати позови про відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

4) подавати позови про відшкодування збитків (майнової шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій;

5) вимагати припинення підготовчих дій до порушення авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі призупинення митних процедур, якщо є підозра, що можуть бути пропущені на митну територію України чи з її митної території контрафактні примірники творів, фонограм, відеограм, засоби обходу технічних засобів захисту, в порядку, передбаченому Митним кодексом України ;

6) брати участь в інспектуванні виробничих приміщень, складів, технологічних процесів і господарських операцій, пов'язаних із виготовленням примірників творів, фонограм і відеограм, щодо яких є підстави для підозри про порушення чи загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав, у порядку, встановленому KM України;

7) вимагати, в тому числі в судовому порядку, публікації в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права і (або) суміжних прав та судові рішення щодо цих порушень;

8) вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або) суміжні права позивача, надання інформації про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів і об'єктів суміжних прав, а також засобів обходу технічних засобів захисту, та про канали їх розповсюдження;

9) вимагати прийняття інших передбачених законодавством заходів, пов'язаних із захистом авторського права та суміжних прав.

ВИДИ

Щодо поділу інтелектуальної власності на види існують розбіжності.

Так, відповідно до міжнародних угод (конвенцій) результати інтелектуальної діяльності поділяють на 2 основні групи:

1) літературно-художня власність (сюди відносять твори літератури і мистецтва і в суміжних сферах);

2) промислова власність (охоплює всі результати творчості в галузі техніки).

Інший підхід закладено у Модельному ЦК для країн СНД. Він полягає в тому, що усі результати творчої діяльності поділяються на 3 групи:

1) об'єкти літературно-художньої власності;

2) об'єкти промислової власності;

3) засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг.

Саме друга з наведених класифікацій була визнана виправданою і доцільною розробниками ЦК1 і закладена ними в основу концепції регулювання інтелектуально власності в проектах ЦК 1996 - 1999 рр., де книга 4 поділялася на 3 розділи з відповідними найменуваннями. Проте у ЦК такий поділ на розділи відсутній, а відтак, питання про концепцію вітчизняного законодавства з цієї проблеми залишається відкритим.