Біографія та діяльність йоганна гутенберга

Архівних документів про життя і друкарську діяльність Йоганна Гутенберга до нашого часу дійшло небагато, але їх достатньо для складення загального біографічного нарису про видатну людину Німеччини. Точна дата наро­дження И. Гутенберга невідома, але на осно­ві знайдених документів науковці стверджу­ють, що він народився між 1394 і 1399 pp. в м. Майнц у родині заможного патриція Ґенс-фляйша. Виховувався Йоганн у будинку ма­тері з родини Ґутенберґів. У деяких докумен­тах майбутній винахідник книгодрукування іменується «Ґенсфляйш цум Ґутенберґ». До­кументів про його дитячі роки та період на­вчання не залишилося.

Представники родини Іенсфляйшів упро­довж кількох поколінь контролювали діяль­ність монетного двору Майнца і належали до числа наивпливовіших патриціанських родин.

Біографія та діяльність Йогашіа Ґутенберґа 203

У них постійно виникали суперечки з цехови­ми ремісничими організаціями.

Через зростання політичної напруженості у 1428 р. родина Ґенсфляйшів-Ґутенберґів покидає Майнц і переїжджає, ймовірно, до Страсбурґа. У 14.30 р. між цеховими організа­ціями Майнца та патриціатом було укладено угоду, і заможні емігранти отримали можли­вість повернутися додому. В офіційному ре­єстрі тих, кому дозволено повернутися до Майнца, було і прізвище Й. Ґутенберґа. Ско­ристався винахідник цим дозволом чи ні — не­відомо, але з архівного документа від 1434 р. — скарги Й. Ґутенберґа, скерованої майнцькому магістрові з приводу невиплаче-ної йому ренти — ми дізнаємося, що він у цей час ще перебував у Страсбурзі.

Й. Іутенберґ одержав хорошу освіту, доб­ре знав ювелірну справу і володів технікою різьбярства на металі та коштовних каменях. Мабуть, ці знання й уміння і наштовхнули майстра-ювеліра на вивчення питань, пов'я­заних із книгодрукарською справою. Відомо, що у 1439 р. двоє страсбурзьких громадян подали судовий позов на Й. Ґутенберґа, який у 1437 р. створив пайове товариство з виготов­лення дзеркал новим способом, до якого на­лежали і вони. Члени цього товариства хоті­ли продати дзеркала на ярмарку Аахена в 1439 р. Але ярмарок перенесли на наступ­ний 1440 рік, тому виготовлення дзеркал було припинено. Компаньйони Й. Ґутенберґа — суддя Ганс Ріффе та два мешканці Страсбур­ґа — у 1438 р. знову віддали йому певні суми грошей з тим, щоби Й. Ґутенберґ навчив їх якоїсь іншої прибуткової справи, яка, як очіку­валось, у майбутньому принесе їм великий капітал. Але один із пайовиків номер, і його родичі забажали стати співвласниками спра­ви. Про яке нове підприємство чи винахідни­цтво йшлося на суді — в документах не уточ­нено, однак у зізнаннях свідків траплялися слова «прес», «свинець», «виливні форми», йшлося про якесь пристосування, складене із чотирьох частин, яке Й. Ґутенберґ після сме­рті компаньйона знищив. На суді осново­положник європейського способу книгодруку­вання назвав свою справу «моє підприємни­цтво з мистецтвом» («Afentur mit der Kunst»). З документів також стало відомо, що ще в 1436 р. Й. Ґутенберґ заплатив ювелірові Ган­су Дюнне 100 гульденів за виготовлення де­талі, яка «стосувалася процесу друкування», і що він запрошував столяра Конрада Заспаха

для виготовлення якогось дерев яного при­строю, можливо, друкарського преса.

Науковці припускають, що за 10 років у Страсбурзі (1434—1444) Й. Ґутенберґ виконав усю необхідну експериментальну роботу і по­чав уже виготовляти деяке обладнання для майбутньої друкарні. Можливо, що в Страс­бурзі разом зі співзасновниками товариства він почав освоювати техніку друкування, бо в 1442 р. страсбурзький монастир св. Хоми надав його підприємству велику позику. Од­нак про доробок ґутенберґівської друкарської діяльності у страсбурзький період нічого не відомо. Не відомо також, де жив і чим зай­мався Й. Ґутенберґ протягом 1444—1447 pp.

У 1448 р. Й. Ґутенберґ вже проживав у Майнці, про що свідчить архівний документ: 17 жовтня 1448 р. він отримав від свого ро­дича позику 150 гульденів. Деякі історики вважають, тцо винахідник, можливо, поверну­вся до Майнца раніше, ще у 1445—1446 pp., і з його друкарською діяльністю в цей період у Майнці пов'язують перші анонімні друки, які дійшли до нашого часу лише у фрагмен­тах деяких сторінок. Наприклад, у 1892 р. з оправи старої книги (для опуклості під опра­ву вкладали частини старих паперових арку­шів) було вилучено шматок паперу розміром 12,5 х 9 см, з обох боків задрукований текс­том — це був фрагмент із «Сивіллиної кни­ги», опис картин Страшного суду. Складання і друк па ньому були виконані на низькому друкарському рівні: рядки нерівні, а літери в них «падають» то вліво, то вправо. Очевидно, складач не володів принципами верстання та Друкування. НауКОВЦІ ДІЙШЛИ ВИСНОВКУ, ЩО фрагмент

«Сивіллина книга» була надрукована в 1445 р. тексту про Страшний суд

. Гутенбергом і, можливо, була його най- ы <<CuelwHHoi кншт

204 ВИНАЙДЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СПОСОБУ КНИГОДРУКУВАННЯ

Шрифт для

42-рядкової

ВШлп

Иоганна

Гутенберга.

Варіанти літер,

лігатур і знаків

для складів,

виконані на

основі рукописної

текстури.

Майнц. 1455 р.

відносять і латинську граматику «Про вісім частин мови» Е. Доната — книжечку обсягом 27 сторінок зі шпальтами, побудованими з 27 рядків. Й. Ґутенберґу приписують і кілька видань донатів, календарів, надрукованих ним у різні роки, а також шрифт, використаний ним для іх друку. Цей шрифт був за своєю графікою безпосередньою копією рукописного ґотичного письма типу текстури, якою пере­писували Місали. Він фіксується в науці як донато-календарний шрифт (ДК).

Набувши необхідного друкарського досві­ду та досягнувши певної майстерності, Й. Ґутенберґ, можливо, почав готуватися до видання повної Біблії. А це вимагало чима­лих коштів. І на початку 1450 р. він узяв 800 гульденів позики у заможного майнцького мі­щанина Йоганна Фуста (1400—1466). На ці гроші закупив якісний папір, виготовив чу­дові шрифти, а також запросив помічників, у тому числі й молодого талановитого калігра­фа Петера Шеффера (1430—1503), який дов­гий час працював переписувачем у скрипторії Паризького університету й отримав славу чу­дового ілюмінатора рукописів.

Однак позичених грошей Й. Ґутенберґу для виготовлення Біблії не вистачило, і він звер­нувся до Й. Фуста удруге. Той дав йому зно­ву 800 гульденів, але з умовою, що і сам він, Й. Фуст, стане співвласником ґутенбер-ґівського «книжкового підприємства».

Підготування повного обсягу Біблії, яке почалося, можливо, у 1452 p., її редагування та власне друкування затягнулися. Дослідни­ки книги вважають, що друкування Біблії Й. Ґутенберґом тривало більше трьох років і завершилося не пізніше, ніж у серпні 1456 р. Біблія надрукована у двох томах (по 324 та 317 сторінок) величезного формату (великий ін-фоліо, ЗО х 20,6 см після обрізу полів бло­ка). Для Біблії Й. Ґутенберґ виготовив на основі рукописної текстури новий шрифт роз­міром приблизно 7 мм. Він підготував 290 матриць для виливання літер і лігатур. Шрифт, виготовлений для 42-рядкової Біб­лії, відрізнявся від донато-календарного мен­шим ростом і вужчим накресленням літер. У новому шрифті Й. Ґутенберґ відмовився від використання гострих елементів у знаках, що дало йому змогу складати текстові стовпці вужчого формату. Шпальти Біблії будували­ся з двох стовпців, а кожен стовпець верста­вся спочатку з 40, потім з 41, а пізніше з 42 рядків. Й. Ґутенберґ виявився справжнім май­стром книги, знайшовши пропорційні та гар­монійні співвідношення між розміром дво-стовпцевої шпальти і форматом сторінки.

Для зменшення обсягу обох томів Й. Ґутен­берґ запроектував між словами проміжки невеликого розміру, чим досягнув більшої щільності рядків, а також знайшов опти­мальну відстань між рядками. Складання,

Біографія та діяльність Йоганна Ґутенберґа 205

форматування рядків і верстання стовпців виконані високопрофесійно: рядки складені рівними смутами, а літери не мають нахилів.

У ґутенберґівській друкарні на трьох дру­карських верстатах працювали шість підмай­стрів, які почергово були то складачами тек­сту і верстальниками шпальт, то друкарями. Проте за робочий день вони встигали підготува­ти до друку лише одну двостовпцеву шпальту.

У 42-рядковій Біблії надруковано лише текст, а всі заголовки, підзаголовки, колон­титули, невеличкі червоні та сині літери, окре­мі червоні рядки і численні кольорові прикра­си на полях були виконані від руки. При скла­данні для оздоблень та ініціалів залишали чи­сті місця. Окремих ілюстрацій у Біблії немає, але зображення канонічних персонажів вмо­нтовані ілюмінаторами в композиційні побу­дови великих кольорових ініціалів. У Біблії Й. Ґутенберґа ще були відсутні пагінація та система кустод.

Тираж 42-рядкової Біблії складався, на думку одних дослідників, приблизно зі 158 при­мірників, надрукованих на папері, і 22 — на пергаменті, а на думку інших — 150—165 примірників на папері та 35 — на пергаменті. Розмах друкарської діяльності Й. Ґутенберґа на той час книгодослідники вважають вража­ючим. Достатньо сказати, що для виготовлення тиражу двох томів Біблії використано при­близно 51 тисячу аркушів паперу розміром 412 X 300 мм, що коштувало Ґутенберґові 900 гульденів, і більше 5 тисяч телячих шкір вар­тістю приблизно 335 гульденів.

Ретельно вивчивши всі примірники 42-ря-дкової Біблії, які збереглися до нашого часу, науковці по малюнках філіграней побачили, що наприкінці 1454 р. Й. Ґутенберґові не вистачило якісного паперу, і він почав друку­вати спочатку на випадковому папері гіршої якості, а потім і зовсім припинив друкування книги. Тому, можливо, Й. Ґутенберґ змуше­ний був зайнятися друкуванням видань на замовлення Церкви: «Турецького календаря» на 1455 р., в якому розповідалося про загар­бання турками Константинополя у 1453 р. і про загрозу їх вторгнення в європейські краї­ни, а також двох індульгенцій (1455), для яких Й. Ґутенберґ вилив дрібніший шрифт. Видання мали на той час величезні тиражі; індульгенції, наприклад, друкувалися тисяча­ми. На зароблені гроші була придбана велика партія якісного паперу, і ґутенберґівська дру­карня відновила видання Біблії.

Професійна вимогливість з боку Й. Ґутен­берґа і до себе, і до своїх помічників, їхня скрупульозність у роботі суттєво затягнули термін виготовлення тиражу Біблії. Були ви­трачені майже всі кошти, тому Й. Ґутенберґ не зміг згідно з домовленістю вчасно поверну­ти Й. Фустові борг, загальна сума якого стано­вила 2026 гульденів. На той час це були дуже великі гроші. На прохання Й. Ґутенберґа про відтермінування боргу Й. Фуст не погодився і звернувся до суду. У листопаді 1455 р. суд постановив, щоби Й. Ґутенберґ передав Й. Фустові друкарню та готову продукцію, в тому числі і друкарський шедевр — 42-ряд-кову Біблію, а також, можливо, Майнцький Псалтир, підготовчі роботи до видання якого, ймовірно, вже були розпочаті.

Про судове рішення стало відомо з архів­ного документа — Гельмаспергерівського нотаріального акту, складеного 6 листопада 1455 р. Цей нотаріальний акт став найголов­нішим документом, який засвідчує винайден­ня Й. Ґутенберґом європейського способу книгодрукування.

Після виконання судового рішення Й. Ґу­тенберґові лишилися його донато-календарний шрифт і частина тиражу Біблії. Друкував він що-небудь після поділу друкарського майна чи ні — невідомо. З архівних документів діз­наємося лише, що майнцький юрист Конрад Гумері фінансував Й. Ґутенберґові виготов­лення нового комплекту друкарського облад­нання, яке, до речі перейшло до нього у влас­ність після смерті Й. Ґутенберґа.

Друки, виготовлені при житті Й. Ґутен­берґа, в тому числі й 42-рядкова Біблія, не мали вихідних даних, але дослідники книги пов'язують ці видання з іменем винахідника книгодрукування. Ці припущення, правда, ще чекають аргументованого наукового підтверд­ження. Окрім «Сивіллиної книги» і «Турець­кого календаря», Й. Ґутенберґові приписують видання «Служебника Констанцької єпархії» (умовно 1445), видрукованого шрифтом, дещо схожим на шрифт Майнцького Псалтиря, але меншого кегля. Вважають надрукованими Й. Ґутенберґом «Турецьку буллу» Папи Калик~ ста III від 29 червня 1455 р. та дві індульген­ції, які співвідносяться з падінням Візантії у 1453 р. і закликами католицьких ієрархів до боротьби проти турецьких загарбників, тому науковці датують відповідно 1454—1455 pp. До цих видань також відносять «Опис архі-єпископств і єпископств» (1456), знайдений

206 ВИНАЙДЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СПОСОБУ КНИГОДРУКУВАННЯ

Оздоблена

від руки

сторінка

42-рядкової

Біблп

Йоганна

Гутенберга.

Майнц.

1455 р.

Біографія та діяльність Йоганна Гутенберґа 207

у кришці старої оправи "в Києві, одноаркушеву молитву, календар на 1457 р. з рецептами та порадами з пускання крові, німецький «Цизі-ан» — календар із описом церковних свят — і «Астрономічний календар» (1457—1458). Ви­дань латинської граматики Е. Доната невели­ких обсягів, надрукованих на пергаменті ґу-тенберґівськими шрифтами, науковці налічу­ють 24.

Історики висловлюють припущення, що Й. Ґутенберґ почав технічні та художні під­готовчі роботи до друку Майнцького Псалти­ря. Але в колофоні цього Псалтиря, надруко­ваного в 1457 р. у друкарні Фуста-Шеффера (останній одружився з донькою свого гос­подаря), прізвища Й. Ґутенберґа поряд із вка­заними не подано.

Багато дискусій триває з приводу монумен­тального видання 36-рядкової Біблії, на­друкованої останнім варіантом першого ґуте-нберґівського шрифту (ДК). Вона схожа за структурою на 42-рядкову Біблію, але посту­пається їй за якістю виконання технологічних процесів. Історики припускають, що Й. Ґуте­нберґ приблизно у 1459—1461 pp. відлив но­вий шрифт і в м. Бамберґ видрукував 36-ряд-кову Біблію разом зі своїм учнем Альбрехтом Пфістером на кошти місцевого єпископа.

Історики також вважають, що за допомо­гою Й. Ґутенберґа у 1459 р. була створена Майнцька архієпископська друкарня, у якій надруковано енциклопедичний латинський словник з початковою граматикою «Католи-кон» (1460). Цей словник було складено ще у 1286 р. домініканцем Іоанном Бальбусом де Януа (Бальбо).

У колофоні видання йдеться про виготов­лення книги не за допомогою очеретини, гри-

феля чи пера, а завдяки винайденню книго­друкування зі складаних форм. Тут згадуєть­ся і безіменний винахідник, який прославив німецьку націю. Можливо, колофон до «Ка-толикона» був складений майнцьким архієпис­копом Дітером фон Ізенбурґом (у минулому ректором Ерфуртського університету), який у 1461 р. за реформістські погляди був змі­щений зі своєї посади Папою Римським.

Про останні роки життя Й. Ґутенберґа та тодішню його друкарську діяльність даних практично не збереглося. Відомо, що у 1462 р. він присягнув новому майнцькому архі­єпископу Адольфу фон Нассау, був зарахо­ваний до його свити й отримав від церковно­го ієрарха довічне забезпечення.

Й. Ґутенберґ помер 3 лютого 1468 р. Мо­гила великого сина Німеччини, на жаль, не збереглася, оскільки францисканську церкву в Майнці, де він був похований, неодноразо­во перебудовували, а в середині XVII ст. вона була зруйнована. Спогадів учнів та помічни­ків про життя і діяльність винахідника євро­пейського способу книгодрукування не зали­шилося.

Тільки у Кельнській хроніці від 1499 р. записано, що першим винахідником книго­друкування (der erste vynder der druckerye) був Йоганн Ґутенберґ, що друкування по­чалось у 1440—1450 pp. Але ще за життя Й. Ґутенберґа слава про нього як про великого книгодрукаря вийшла далеко за межі Німеч­чини. Наприклад, зберігся наказ французь­кого короля Карла VII від 4 жовтня 1458 р. про відрядження майстра Ніколя Жансона до Майнца, щоби той навчився виготовлен­ню пуансонів і матриць у «лицаря Йоганна Ґутенберґа».

Фрагмент

шпальти.

Йоганн Цайнер.

Ульм, 1477 p.

Новий спосіб книгодрукування почав активно поширюватися в країнах Європи ще за життя Й.Гутенберґа. До 1470 p., наприклад, у Німеччині, Італії, Голлан­дії, Швейцарії та Франції налічувалося тільки 15 друкарень. А у три останніх десятиліття XV ст. у цих країнах, а також в Англії, Іспанії, Португалії, Данії, Бельгії, Швеції, Австрії, Угорщині, Поль­щі та Хорватії їх діяло вже понад 1000. Книгодрукування справило потужний вплив на розвиток світської літератури, перш за все — навчальних і науково-популярних видань, а це, в свою чергу, дало поштовх до розвитку національних літератур і культур. Наприклад, в Італії «Божественна комедія» Данте до 1500 р. була перевидана 15 разів,

«Канцони» Ф. Петрарки — 31, а «Декамерон» Дж. Боккаччо — 11 разів. Широковідомі байки Езопа за цей час перевидані різними європейськими мовами понад 100 разів загальною кількістю 20 тисяч примірників. До кінця XV cm. читачі змогли ознайо­митися з творами Есхіла, Софокла, Евріпіда, Ксенофонта, Платона, Овідія, Апулея, інших видатних авторів античної філософії та літератури. Від часу виготовлення Й. Ґутенберґом 42-рядкової Біблії до 1500 р., тобто за період життя людини, європейські друкарі виготовили книг наба­гато більше, ніж скриптори переписали їх за кілька минулих століть.

Частина 3