Адміністративно-правова охорона права інтелектуальної власності в Україні

Власність є основою економічного розвитку суспільства, тому держава в особі своїх правоохоронних органів захищає усі форми власності різними правовими засобами. На захист права власності спрямовані не тільки норми адміністративного, але й інших галузей права, в тому числі кримінального, цивільного. В ст. 13 Конституції України зазначено, що держава забезпечує захист усіх суб’єктивних прав власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки.Найменш ефективним способом захисту права інтелектуальної власності є адміністративно-правовий захист, тому що він необхідним рівнем не систематизований і не упорядкований. Зазначений захист поширюється лише на окремі об'єкти права інтелектуальної власності Але захист прав на об’єкти інтелектуальної власності адміністративно-правовими заходами має велике значення для встановлення законності і правопорядку у цій сфері.

Адміністративний спосіб полягає в розгляді та вирішенні суперечки органом державного управління. Процедура розгляду набагато простіша, ніж у цивільному судочинстві. Правовою основою є Кодекс України про адміністративні правопорушення, а також закони України: «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про авторське право і суміжні права», «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про охорону прав на сорти рослин» тощо.

Органи державної влади, як Міністерство освіти і науки України, Міністерство внутрішніх справ України, Служба безпеки України, Державна митна служба України, Антимонопольний комітет України в межах своєї компетенції вирішують питання, пов’язані із захистом прав інтелектуальної власності в адміністративному порядку, забезпечують створення та ефективне функціонування механізмів захисту прав інтелектуальної власності та контролю за дотриманням норм законодавства в цій сфері.У галузі авторського права і суміжних прав адміністративний спосіб захисту прав передбачено тільки за публічний показ, порушення умов публічного демонстрування і тиражування кіно- і відеофільмів без прокатного посвідчення.

Порядок охорони авторського права і суміжних прав визначений ст.51 Закону України від 23.12.1993 р. № 3792-ХІІ «Про авторське право і суміжні права», відповідно до якої захист особистих немайнових і майнових прав суб’єктів авторського права та (або) суміжних прав здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавствами. Тим самим законодавець визначив міжгалузевий комплексний механізм охорони авторського і суміжного права, в якому нормам адміністративного права належить важлива роль.

Різновидом охорони права інтелектуальної власності є антимонопольна діяльність держави. Здійснення дій, обумовлених законодавством України як недобросовісна конкуренція, зобов’язує Антимонопольний комітет України та ОВС України здійснювати провадження у справах про адміністративні правопорушення за ст.164-3 КУпАП «Недобросовісна конкуренція». До таких дій відносяться: незаконне копіювання форми, упаковки, зовнішнього оформлення, а також імітація, копіювання, пряме відтворення товару іншого підприємця, самовільне використання його імені та отримання, використання, розголошення комерційної таємниці, а також конфіденціальної інформації з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця. На такі не законі дії Антимонопольний комітет України та ОВС України, складає на фізичних осіб протоколів про адміністративні правопорушення за ч.ч.1, 3 ст.164-3 КУпАП, стягнення за якими накладають судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів Так, незаконне використання об'єкта права інтелектуальної власності, привласнення авторства на такий об'єкт або інше умисне порушення права інтелектуальної власності тягне за собою накладення штрафу від 10 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно виготовленої продукції, а також обладнання і матеріалів, що призначені для їх виготовлення Таким чином, в Україні створено сучасну законодавчу базу щодо захисту прав інтелектуальної власності, яка в певній мірі відповідає міжнародним нормам, зокрема вимогам Угоди ТРІПС та запроваджено механізми реалізації норм цього законодавства. Але процес вдосконалення законодавства в цій сфері триває і потребує ще подальшого удосконалення.

83 Які питання адміністративного захисту прав інтелектуальної власності вирішуютьсяв Антимонопольному комітеті України

Конституція України визначила, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ст. 41). Ч.1. ст. 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», визначила, що Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності. Діяльність Антимонопольного комітету України з приводу забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності здійснюється відповідно до положень Закону України «Про захист економічної конкуренції» (7 червня 1996 року N 236/96-ВР). Норми зазначених вище нормативно-правових актів визначають порядок розгляду Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, виконання, перевірки, перегляду прийнятих ними рішень, а також порядок оскарження рішень органів Антимонопольного комітету. У випадку виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи, яке надсилається відповідачеві протягом трьох робочих днів з дня його прийняття. Заявникові та третім особам надсилається повідомлення про початок розгляду справи. Особами, які беруть участь у справі, визнаються: сторони, треті особи, їх представники.Таким чином закріплення на законодавчому рівні права Антимонопольного комітету України, порушувати справи щодо недобросовісної конкуренції дає змогу особам право яких порушене звернутись за захистом своїх прав не до суду а до інших органів, які здійснюють такий захист.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності. Недобросовісною конкуренцією є дії у конкуренції, зокрема визначені главами 2-4 цього Закону, а саме: - неправомірне використання позначень (ст.4);- неправомірне використання товару іншого виробника (ст.5);- копіювання зовнішнього вигляду виробу (ст.6); - порівняльна реклама (ст.7); - дискредитація суб’єкта господарювання (ст.8);- схилення до бойкоту суб’єкта господарювання (ст.10);- схилення постачальника до дискримінації покупця (замовника) (ст.11);- підкуп працівника, посадової особи, постачальника (ст. 13);- підкуп працівника, посадової особи покупця (замовника) (ст.14);- досягнення неправомірних переваг у конкуренції (ст. 15);- поширення інформації, що водить в оману (ст. 15-1);- неправомірне збирання комерційної інформації (ст. 16);- розголошення комерційної таємниці (ст.17); схилення до розголошення комерційної таємниці (ст. 18);- неправомірне використання комерційної таємниці (ст. 19).Ст.3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначила, що завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.

84 Які питання адміністративного захисту прав інтелектуальної власності вирішуються в державній митній службі України

При здійсненні контролю за переміщенням через митний кордон України товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності, захист та забезпечення економічної безпеки України є завданням практично усіх правоохоронних та контролюючих органів держави. Конституцією України, яка прийнята 28.06.1996 р., проголошено пріоритет інтересів людини над пріоритетами інтересів держави. Так, ч. 2 ст. 3 Конституції України встановлено, що "права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави". Тому, діяльність усіх державних органів, в тому числі правоохоронних та контролюючих, до яких належить Державна митна служба України, також, в першу чергу, спрямована на захист саме прав і інтересів людини.Для забезпечення захисту конституційних прав та інтересів людини, до яких належать права інтелектуальної власності, державним органам надані певні організаційно-розпорядчі, контролюючі та фіскальні повноваження. Але, у зв'язку з тим, що ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, без належно організованої та, такої, що постійно підтримується, взаємодії між різноманітними державними органами, усунення розбіжностей між ними у їх спільний діяльності, виконати у повному обсязі усі покладені на них завдання та в повній мірі захистити права людини, вони будуть не в змозі. Митний контроль об'єктів інтелектуальної власності повинен здійснюватися в умовах тісної взаємодії підрозділів митної служби з іншими правоохоронними та контролюючими органами України. З метою посилення боротьби з контрабандою і максимального використання можливостей в цій галузі зацікавлених міністерств і установ України, наказом Державного митного Комітету України № 225 від 21 вересня 1994 р. затверджена і введена в дію Інструкція про взаємодію правоохоронних та інших державних органів України у боротьбі із злочинністю, яка узгоджена з керівниками МВС, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України. Ця Інструкція надала змогу підвищити ефективність взаємодії МВС, Служби безпеки України, Державної митної служби України і Державної прикордонної служби України у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів у сфері зовнішньоекономічної діяльності, припиненні незаконного вивезення та ввезення на територію України об'єктів інтелектуальної власності, наркотичних засобів, сильнодіючих отруйних, радіоактивних, вибухових речовин, зброї та набоїв до неї, предметів культурної та історичної спадщини, виявленні та усуненні причин і умов, що сприяють здійсненню таких правопорушень.