Необхідність управління організаціями

ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ МЕНЕДЖМЕНТУ

План.

1. Ключові визначення теорії управління: «управління», «менеджмент», «адміністрування», «керування»

2. Необхідність управління організаціями

3. Менеджмент як наука і мистецтво управління

4. Менеджмент як вид професійної діяльності

Ключові визначення теорії управління: «управління», «менеджмент», «адміністрування», «керування».

Найважливішим ключовим поняттям навчальної дисципліни «Менеджмент і адміністрування» є поняття «менеджмент». За останні роки воно так стрімко увійшло у наше повсякденне життя, що ми використовуємо його майже на кожному кроці. Але не кожен з нас насправді знає, що означає це слово.

Важко дати єдине абсолютно чітке та повне визначення поняття «менеджмент». Функції, сфери, рівні менеджменту та ситуації у яких вони реалізуються значно різняться між собою. Аби з’ясувати сутність менеджменту на нього треба подивитись з різних точок зору:

- з філологічної;

- з емпіричної (практичної), тобто як виду професійної діяльності;

- з точки зору системи знань, тобто виникнення та розвитку науки управління.

Етимологічно менеджмент походить від латинського слова “manus” – рука. Початково це слово означало вміння дбайливо вести домашнє господарство, майстерно володіти засобами праці, вправно працювати. З появою багатьох видів роботи.

З поглибленням спеціалізації виникла потреба в діяльності, яка пов’язувала в єдине ціле роботу багатьох окремих виконавців, тобто координувала їх роботу. Відповідно до цього трансформувався і зміст поняття “менеджмент”.

На сьогоднішній день для визначення діяльності з координації роботи людей на практиці використовують різні поняття. Найрозповсюдженішими серед них є:

- «управління»

- «менеджмент»

- «адміністрування»

- «керування»

Найбільш широким та вихідним серед цих понять є поняття «управління».

Управління, це певний вплив на будь-який об’єкт з метою його упорядкування, збереження якісної специфіки, вдосконалення та розвитку.

Управління” – найбільш загальне поняття. Воно поширюється на велике коло різноманітних об’єктів, явищ і процесів, наприклад:

- технічні системи (управління верстатом, технологічною лінією);

- господарські системи (управління підприємством)

- суспільні системи (управління громадськими організаціями);

- державні системи (державне, регіональне управління) тощо.

“Менеджмент” – це поняття, яке використовують переважно для характеристики процесів управління господарськими організаціями (підприємствами).

“Адміністрування” – поширюється на управління державними установами або для позначення процесів керування діяльністю апарата управління підприємства.

“Керування” – поширюється на мистецтво тієї або іншої особи (менеджера) впливати на поведінку і мотиви діяльності підлеглих з метою досягнення цілей організації.

Необхідність управління організаціями

Як бачими, майже усі вищезазначені терміни, в тому числі і термін «менеджмент» стосуються не просто процесів управління, а управління соціальними утвореннями – організаціями.

Поняття «Організація», як і поняття «Менеджмент» є складним і багаторганним. Про це більш детальніше буде зазначено у наступній темі. Для початку наведемо класичне найбільш розповсюджене визначення цього терміну, викладене авторами популярного американського підручника «Основи менеджменту» М. Месконом, М. Альбертом, Ф. Хедоурі: «Організація – це група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети або цілей». Однією з ознак організації вони називають наявність принаймні двох осіб, які об’єднані загальною метою, і вважають себе частиною однієї групи. Таким чином, організація пов’язана з групою осіб, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети.

Всі організації мають загальні для них характеристики.

1) всі організації використовують чотири основних види ресурсів:

- людські ресурси;

- фінансові ресурси;

- фізичні ресурси (сировина, устаткування тощо);

- інформаційні ресурси.

2) будь-яка організація є відкритою системою. Ресурси, які організація використовує для виробництва продукції (надання послуг) вона забирає із зовнішнього середовища. В свою чергу продукція, що виробляється організацією також реалізується у зовнішньому середовищі. Отже організація може існувати лише у взаємодії з оточуючим середовищем. Це означає, що будь-яка реально існуюча організація є відкритою системою.

3) розподіл праці в організації. Якщо навіть дві людини працюють спільно для досягнення єдиної мети, вони повинні розподілити роботу поміж собою. Розподіл загальної роботи в організації на її складові частини називається горизонтальним розподіленням праці. Результатом горизонтального розподілення праці є формування окремих підрозділів організації (відділів, цехів, виробництв, ділянок тощо).

Оскільки робота в організації розподіляється між окремими підрозділами та виконавцями, хтось має координувати їх діяльність. Внаслідок цього об’єктивно виникає необхідність у так званому вертикальному розподілі праці, тобто в діяльності з координації роботи підрозділів та окремих виконавців у середині підрозділів.

Діяльність з координації роботи інших людей в широкому розумінні і становить сутність управління організацією. Таким чином, необхідність управління об’єктивно виникає внаслідок горизонтального та вертикального розподілу праці в організації. Оскільки розподілення праці є загальною характеристикою діяльності будь-якої організації, то всі організації потребують управління.