Мистецтво Стародавньої Греції
Мистецтво Греції
Визначальна риса грецького мистецтва — олюдненість. В образах богів втілювалося переконання про досконалість людини, уявлення про панування розуму, гармонії й порядку. Грецька культура започаткувала майбутні європейські цінності. Було закладено основи сучасної західної цивілізації і філософії, світової демократії, головні принципи фізико-математичних наук, театру, Олімпійських ігор. В античності провідна образотворча роль належала скульптурі.
. Стародавній егейський світ передував класичному злету. Ця перша європейська цивілізація поклала міцний фундамент для подальшого зростання. На острові Кріт з'явився чотириколісний віз, гончарний круг, водогін. Серед величних палаців вирізнявся своїми масштабами і плануванням комплекс у м. Кносс, що мав назву Лабіринта. Декоративно-ужиткові гончарні посудини з Феста, Камареса і Гурнії створено з таким артистизмом, шляхетністю і майстерністю, що у Межиріччі, єгипетських, етруських і римських володіннях їм не було рівних. Троя була оспівана великим Гомером. Фортеці у Мікенах і Тірінфі — найдавніші в Європі.
Історичні епохи:
1. Гомерівська і ранньоархаїчна;
2. Архаїчна;
3. Класична.
Декоративно-ужиткові досягнення асоціюються передовсім з керамікою (гончарством). Творіння давньогрецьких гончарів — амфори і вазопис — поширилися по всіх теренах, з якими греки мали торговельні зв'язки. Керамічні уламки амфор окреслюють територію тодішньої ойкумени, чимало їх знаходять і в нашій країні.
Мистецтво Стародавньої Греції
Грецька архітектура застосовувала ордери,
у містобудуванні поширюється регулярне планування.
Давні грецькі міста планувалися за регулярною Гіпподамовою системою — будувалися із вулицями, що утворювали прямокутну сітку в плані, з площею. Остання була центром суспільного й торговельного життя. Архітектурно-композиційним і культовим ядром міського простору стає храм. Він зводиться на вершині акрополя (піднесена і укріплена частина міста).
Мистецтво архітектури Стародавньої Греції. У період архаїки набуває остаточних рис ордерна система. Колона і всі її елементи мали певний порядок взаємовідношення частин, цей порядок стали називати ордером. Два перші ордери — доричний, з мужніми монументальними пропорціями, та іоничний, з мальовничим і витонченим силуетом. У класичний період виник коринфський ордер (від назви грецького Коринфу).
Мистецтво Стародавньої Греції (Афінський акрополь). Перлина ансамблю — храм Парфенон; суттєву роль в ньому відіграла скульптура. Навколо головного приміщення (целли) встановили барельєфний фриз 160 м довжиною, на якому була відтворена панафінейська процесія. Всередині розмістили дванадцятиметрову статую Афіни, прикрашену слоновою кісткою й золотом. Перед Парфеноном стояла дев'ятиметрова статуя Афіни Промахос. Відблиск золоченого вістря списа статуї правив морякам за маяк. З північного боку акрополя знаходиться храм Ерехтейон. Вільна асиметрична композиція, невеликі розміри споруди, багате, тонко пророблене убранство, м'які іоничні окреслення відрізняються від мужніх доричних абрисів Парфенона. Основна окраса Ерехтейона — його південний портик, в якому замість колон стоїть шість мармурових фігур дівчат — кор або каріатид, котрі легко і невимушено підтримують перекриття.
Мистецтво Давньої Греції
Скульптура архаїки представлена
статуями "куросів" (юнаків-атлетів) і дівчат — "кор".
Найбільшого розквіту давньогрецька пластика сягає у часи класики. Першим серед визначних скульпторів був Мирон. Чудовий знавець пластичної анатомії, він досяг досконалості в зображенні складного руху (фігура Дискобола). Це перша класична статуя, що зображує людину, що рухається (див. фото скульптури). У наш час статую "Дискобола" прийнято в якості олімпійського символу.
Мистецтво Давньої Греції. Поліклет уникав зображати бурхливий рух чи момент переходу стану для людського тіла. Поліклет був скульптором й теоретиком. Свій канон він втілив в образі Доріфора-списоносця. У постаті "Дельфійського візничого" відтворено ідеал гармонійної людини.
Мистецтво скульптури Давньої Греції. Енергія високої класики і духовна стійкість поступово поступається більш драматичному пафосу Скопаса чи ліричному, з меланхолічним відтінком, етосу Праксітеля. Праксітель вирізьбив "Гермеса з дитям Діонісом" і Афродіту Кнідську. Скопас передав сильні драматичні відчуття ("Вакханка" й фриз Галікарнаського мавзолею). Лісіпп створив образ грека-громадянина, наповнений потужною внутрішньою енергією (статуї Геракла, Апоксіомена).
Грецьке мистецтво
Еллінізм охоплює період від походу
Олександра Македонського до упадку Римської імперії.
Ера еллінізму — хронологічно перша глобалізація. Грецький культурний ареал поширює свої географічні кордони, розповсюджується по всьому Середземномор'ї і в країнах Ближнього Сходу. Носіями елліністичного набутку стали материкова Греція — разом з островами Егейського архіпелагу, Пергамське царство (Мала Азія), острів Родос, Сирія і Єгипет, центри Північного Причорномор'я.
Грецькі мистецтва. Елліністичні часи позначені науковими відкриттями першорядної ваги, розвитком філософії, точних наук, етики й естетики. Відбувалися кризи, грандіозні воєнні баталії, повстання рабів. В цей час художники широко відображали різні сторони життя. Закладаються нові принципи містобудування. Зодчество і монументальна пластика тяжіли до колосальних розмірів, створювалися величезні рельєфні композиції. Поряд з міфологічними поширюються алегоричні теми, жанрові, історичні, портрет і пейзаж. Скульптура зберігає провідну роль серед образотворчості. У пластиці раннього еллінізму ще дуже сильні кращі традиції грецької класики, розробляються досягнення Праксітеля, Скопаса і Лісіппа. Типовим взірцем елліністичної пластики є мармурова статуя Аполлона Бельведерського різця Леохара.