Стилі і напрями нового часу

Стиль	Дата	Властивості	Представники
Маньєризм (іт. manierismo - вигадливість, химерність, від maniera - манера, стиль)	XVI ст.	Наслі­дування "ідеальних" зразків мистецтва Ренесансу, але без властивої їм глибини змісту й гуманізму. Усклад­неність, вигадливість образів, химерна вишуканість форми. Перенесли наголос на суб'єктивне. Італійське: вірутозність і чуттєвість. Німецьке: містицизм. Іспанське: трагічний драматизм і помпезність. Французьке: рафінована декоративність. Російське. Українське (козацьке, мазепинське): демократизм.	Найб. розпов­сюдження набув у Італії: худ. А. Бронзіно, Ф. Парміджаніно, Якопо Понтормо, арх. Джорджо Вазарі, скульп­тор Бенвенутто Челліні
Барокко   (від іт. - вигадливий, химерний)	кінець ХVІ- сер. ХVІІІ ст.	Грандіозність, пишність, динаміка, патетична піднесеність, інтенсивність почуттів, пристрасть до ефектних видовищ, поєднання ілюзорного та реального, сильні контрасти масштабів і ритмів, світла і тіні. Види: італійське, німецьке, іспанське, французьке, російське, українське (козацьке, мазепинське). Перший універсальний напрям - поширився на всі види мистецтва.	Італія: арх. Ф. Борроміні, Д. Берніні, худ. Караваджо, брати Караччі Фламандія: Пітер-Пауль Рубенс Іспанія: Дієго Веласкес. Музика: А.Кореллі, А.Вівальді, Бах, Гендель, М. Ділецький, М. Березовський, А. Ведель, Г.Рачинський, Д.Борт­нянський, Г.Сковорода - в Україні
Рококо (від фр. мушля)	перша пол. ХVІІІ ст.	Декоративність, химерність та фантастичність орнаментальних мотивів, вигадливість форм, манірність образів. Примхливо-вишукане оздоблення інтер’єрів.	Франція: худ. Антуан Ватто, Франсуа Буше, Жан Оноре Фрагонар. Італія: худ. Тьєполо, театр - Карло Гольдоні, Карло Гоцці
Класицизм   (від лат. - взірцевий)	ХVІІ-ХVІІІ ст.	Зразком було класичне мистецтво: античні і ренесансні естетичні канони. Раціоналізм, норма­тивність, тяжіння до гармонійних форм, до монументальності, ясності і благородної простоти стилю, зрівно­важеності композиції. Повчальний, виражає громадянський пафос, державність.	Архітектура: паркові комлпекси Версалю, Петергофа. Живопис: К. Лоррен, Ж.-Л. Давід. Скульптура: Е.-М. Фальконе. Музика: симфонії і сонати Й. Гайдна, В.А. Моцарта. К. В. Глюк, Л. Керубіні, Ф. Ж. Госсек. Література: трагедії Ж. Расіна, комедії Ж.-Б.Мольєра. Україна: від Ф. Прокоповича й Г. Кониського до І.Котляревського й П. Гулака-Артемовського.
Ампір   (від фр. імперія)	Кін. ХVІІІ –поч. ХІХ ст.	Стиль пізнього класицизму у Франції при Наполеоні. Втілення ідей державної могутності, заснований на наслідуванні античних зразків; звернення до єгипетських форм (війсь­кові трофеї, крилаті сфінкси і т. ін.).	Фр. арх. Ш. Персіє та П. Фонтен - Тріумф. арка на площі Карузель; Ж.-Ф. Шальгрен – арка на площі Зірки; арх. Віньойон - це­рква Мадлен у Парижі Рос. арх. К. Россі, В. Стасов, О. Монферран
Сентименталізм (фр. sentiment — почуття)	др. пол. XVIII – поч. XIX ст.	Проголосив домінантою "людської природи" не розум, а почуття; великий демократизм і відкриття багатого духовного світу про­стої людини.	С. Річардсон, Л. Стерн, О. Голдсміт, Т. Смолегг, Ж.-Ж. Руссо, М. Карамзін. В укр. літературі – повісті Г. Квітки-Основ'яненка.
Романтизм   (фр. romantisme - дивне, фантастичне)	Кін. ХVІІІ- перша пол. ХІХ ст.	На перший план духовне життя людини, незвичайні явища та обставини, особливих героїв із сильним характером і пристрастями. Джерело натхнення – фольклор, національна історія. Ідеалізація і поетизація природи. Пріоритет музики.	Англія: романи В.Скотта, поезія Дж. Байрона, пейзажі Дж. Тернера. Угорщина: Ф. Ліст. Норвегія: Е. Гріг. Франція: романи А. Дюма, В. Гюго, картини Е. Делакруа, симфонічна музика Г. Берліоза. Німеччина: новели Е.Т.А. Гофмана, пісні Ф. Шуберта, пейзажі К.Д. Фрідріха. Італія: Н. Паганіні. Польща: поезія А. Міцкевича, музика Ф. Шопена.
Натуралізм (від франц. Naturalisme і лат. natura — природа)	ост. третина XIX ст. (сер. 70-кін. 80-х рр.)	Об'єктивне, безпристрасне, фотографічно точне зображення реаль­ності, люд. характеру та люд. стосунків. Цікавилися побутом людини, її фізіолог. природою Творам притаманні фаталізм, песимізм та соціальна апатія	Навколо Е. Золя склалася школа (Гі де Мопассан (1850-1893), Едмон Гонкур (1822-1896), Альфонс Доде (1840-1897) та ін.
Реалізм (лат. realis - предметний, дійсний)	XIX - XX ст.	Правдиве зображення люд. характерів за різних соціальних обставин. Виник як реакція митців на науково-матеріалістичну картину світу, характерну для індустріального суспільства.	Література: Ч. Діккенс, О. Де Бальзак, Л. Толстой, М. Гоголь. Живопис: Г. Курбе, І. Рєпін. Музика: Дж. Верді, М. Мусоргський. Театр: актори Є. Дузе, М. Щепкін, співак Ф. Шаляпін)
Декаданс	Кін. ХІХ- поч. ХХ ст.	Позначення кризових явищ у філософії, естетиці, мистецтві та літературі. Відображав кризу, безнадію, песимізм. Неприйняття реального життя, відторгнення соціальних проблем, культ краси як єдиної цінності.	Напрями: імпресіонізм, постімпресіонізм, символізм.
Імпресіонізм (фр. іmpressionisme-враження)	ост. третина ХІХ - поч. ХХ ст. (1874 - 1886)	Витончене відтворення суб’єктивних швидкоплинних вражень та спостережень, мінливих відчуттів і переживань художника.	Франція. Художники: К.Моне („Враження: схід сонця”), Е.Мане, О.Ренуар, К.Піссаро, Е.Дега, А.Сіслей, Б.Морізо,
Постімпресіонізм (postimpressionisme, від лат. post - після та фр. імпресіонізм)	80 — 90-і рр. XIX ст. Франція	Виникли після імпресіонізму і проголосили неприй­няття його художнього методу.	П. Сезанн, А. де Тулуз-Лотрек, В. ван Гог, П. Гоген та його учні і послідовники Понт-Авенської школи та група "Набі" (М.Дені, П.Серюзьє, Е.Вюйар, П.Боннар). Неоімпресіонізм (Ж. Сьора, П. Синьяк та ін.).
Символізм (фр. symbolisme)	60 —70-х pp. XIX ст. – поч. XX ст.	Містицизм, таємни­чість, прагнення осягнути нові вищі цінності за допомогою символів, іносказання, узагальнень, особливої асоціативності. Вва­жали, що мистецтво має особливу, магічну силу, здатну оновити життя, світогляд і життєдіяльність людей.	фр. поети П. Верлен, А. Рембо, С. Малларме та ін. М. Метерлінк, П. Валеої, Р. М. Рільке, Вяч. Іванов, О. Блок, А. Белий та ін.; в Україні - Олександр Олесь, М. Вороний, Г. Чупринка, П. Карманський, В. Пачовський, С Твердохліб та ін.).
Модерн (від фр. сучасний, найновіший) нове мистецтво (Art Nouvean), Югендстиль, стиль Сецесіону, Ліберті, Тіффані	Кін. ХІХ- поч. ХХ ст.	Відмова від історичних запозичень, умисно примхливі, мінливі форми, вигадливі лінії, принципи асиметрії та вільного планування, нові технічні та конструктивні засоби для створення незвичайних, підкреслено індивідуалізованих будівель, де всі рішення підпорядковані єдиному образно-символічному задумові й орнаментальному ритмові.	В Україні та Росії - Ф. Шехтель, В. Городецький, М. Врубель, М. Нестеров, М. Бенуа, Г. Нарбут, М. Жук; Будинок з химерами в Києві (арх. В.Городецький).   У Франції та Бельгії — Моріс Дені, П'єр Боннар, П. Серюз'є, Е. Вюйар, П. Рансон; в Німеччині — А. Бьоклін, Ф. Штук, А. Хофман; в Австрії —Г. Клімт;

Стилі і напрями ХХ ст.

Стиль	Дата	Властивості	Представники - Твори
Модернізм	ХХ ст.	Узагальнююча назва ряду художніх течій. Розрив із традиційним досвідом художньої творчості, постійний пошук нових художніх форм як самоцінного явища.
Авангардизм (від фр. передовий загін)	ХХ ст.	Умовний термін - новаторські напрями у художній культурі . Принципово відмо­вилися від реалістичних традицій художнього відображення дійсності. Прагнення докорінно оновити художню практику, пошук нових, нетрадиційних засобів вираження форми й змісту.
Фовізм (від фр. fauves – дикі, дикуни)	1905-1910 Франція	Різке протиставлення яскравих кольорів. Декоративність, дефо­рмації предметів, заперечення лінійної перспективи. Захоплюва­лися східним декоративізмом, примітивізмом, середньовічними вітражами, творчістю Ван Гога і Гогена	Анрі Матіс (1869-1954) „Червоні рибки” , „Танок”. Андре Дерен, Моріс Вламінк, Альбер Марке, Ж. Руо, К.ван Донген, Р.Дюфі,
Експресіонізм (лат. expressio — вираження, виразність)	1905-1925   Німеччина і Австрія.   Неоекспресіонізм - кін 70-80-х	Мета - вираження внутрішніх пере­живань людини. Страх перед дійсніс­тю і майбутнім, відчуття неповноцінності, безнадії й беззахисності у світі. Ірраціональність, загострена емоційності та гротеск. Соціальне спрямування і соціально-критичний пафос. Худ. засоби: сміливі сполучення кольо­рів, зміщення планів, кутасті та ламані лінії, непропор­ційні форми, злам та деформацією зображення. Упізнавалися риси африк. пластики, нім. готики і народного мистецтва, творчості дітей.	норвежець Едвард Мунк (1863—1944) - «Крик». Пауль Клее, Е.Нольде, Ернст Кірхнер, Оскар Кокошка Об'єднання "Міст" в Дрездені, "Синій вершник" в 1911 р. в Мюнхені. Журнал «Der Sturm» («Буря»). Ф. Кафка, Дж. Джойс (література); І. Стравінський, Д.Шос­такович (музика). Арнольд Шенберг, глава «нової ві­денської школи», винахідник атональної музики і додека­фонії. В укр. літературі (В.Стефаник, Т. Осьмачка, М.Бажан, Юрій Клен, М.Куліш та ін.), театрі ("Березіль" Леся Курбаса), графіці (Г. Нарбут)
Кубізм	1907 — поч. 20-х Франція, США, Чехія, Україна, Росія	Розкладення предмету на об’єми (куби, шари, циліндри і т.п.) і комбінування їх на пло­щині. Образ людини розпадається на хаотичну мозаїку геомет­ричних фігур, позначаючи втрату гармонії й цілісності. Переважає коричнева, темно-зелена, сіра кольорова гама.	Пабло Пікассо (1881-1973) «Авіньйонські дівчата», «Герніка». Жорж Брак «Будинки в Естаці». Росія - об'єднання "Бубновий валет", "Ослиний хвіст". Укр. митці: Олександра Екстер («Місто»), Олександр Богомазов, Володимир Бурлюк, Лазар Лисицький, Казимир Малевич («Авіа­тор»), скульптори Олександр Архипенко, Іван Кавалерідзе
Абстракціонізм безпредметне, нефігуративне мис­тецтво	поч. ХХ ст.	Відмова від реалістичного зображення предметів і явищ. Перевага фарбам, кольору, формам. Зображає не навколишній світ, а духовний світ художника.	Василій Кандинський (1866-1944) - засновник і теоретик (Росія) М.Сефор (Франція)
Супрематизм (від лат. - найвищий)	1913 — поч. 20-х рр. Росія	Абстракціоністський напрям. Зображення світу в формі найпростіших різноко­льорових і різновеликих геометричних фігур (квадрат, коло, трикутник).	Казимір Малевич (1878—1935) «Чорний квадрат на білому тлі». Ідеї у книзі «Необ'єктивний світ».
Конструктивізм (від лат. побудова, доцільний)	1917 — поч. 20-х рр. ХХ ст. Після революції в СРСР	Архітектура, образотворче мистецтво, театр. Під гаслом «конструювання довколишнього середовища». Функціональна виправданість форм, доцільність конструкцій, раціональна ясність, логічність художньої творчості. В архітектурі близький до функціоналізму та раціоналізму.	Ейфелева вежа в Парижі, Бруклінський міст у Нью-Йорку. Група та журнал "де Стейл" (Голландія, 1917-30) - Тео ван Дусбург та Піт Мондріан. Дизайнерські школи: Баухауз в Німеччині (1919-33); ВХУТЕМАС (Всесоюзна художньо-технічна майстерня) у СРСР (1920-30). Олексій Ган, Олександр Родченко та Варвара Степанова, Л.Попова в Україні - Держпром у Харкові, кнофабрика у Києві. Володимир Татлін, Василь Єрмілов, О. Екстер
Футуризм (від лат. майбутнє)	1910 – поч. 20-х рр. ХХ ст. (в Італії, кубо-футуризм в Росії)	Ідеї «мистецтва майбутнього», урбанізму, фантастики. Заперечували традиції (закликали руйнувати музеї, театри, бібліотеки), гармонію, прославляли війну. В живо­писі - хаотичні комбінації площин і ліній, дисгармонія кольору, людина трактується як подоба машини (авто краще за Венеру). В поезії - деформація слова, "телеграфна мова", вико­ристання музичних і математичних знаків. В музиці "виразити музичну душу на­товпу, складів, поїздів, крейсерів, авто..." - брюїтизм (від франц. "шум").	Філіпо Марінетті - «Маніфесту футуризму» (1909), роман «Мафарка-футурист». У. Боччоні, Дж. Северіні, Н.Карра, Джакомо Балла «Девчинка, що вибігла на балкон» «Динамізм собаки на швор­ці». У Росії - В.Маяковський, І.Северянин, В.Хлебников. В Україні — Михайль Семенко, Гео Шкурупій, М.Ірчан, М. Терещенко, М. Бажан, Ю. Яновський. - група «Аспанфут» — Асоціація панфутуристів.
Дадаїзм (від фр. дерев’яний коник, в переносному розумінні – незв’язний дитячий лепет)	1916-1922 Швейцарія (Цюріх), Німеччина, США, Франція	Програмний ірраціоналізм та демонстративний антиестетизм. Ставка на випадковий процес, психічний автоматизм дій, алогізм, абсурд. Вечори "хімічної, гімнастичної, статичної"" поезії - голосне читання "фонетичних поем", які складаються з суми окремих слогів, безглуздих звукосполучень, або одночасного читання віршів різних поетів. Музика виконується на "немузичних" інструментах - свистках, сковородках, друкарських машинках. Замість картин - колажі - безладно наклеєні на картон шматки журнальних реклам, газет, фотографій, мотузки, ґудзики, бите скло, дроти – цивілізацію характеризують не досягнення а відходи.	худ. клуб кабаре "Вольтер" в Цюріху. Теоретик – румун. поет Трістан Тцара. Мен Рей, Ганс Арп, Френсіс Пікабіа,   Марсель Дюшан – техніка реді-мейд, «Мона Ліза з вусами», «Фонтан», «Колесо».
Сюрреалізм   (від фр. надреалізм)	20-40-і рр. ХХ ст.	Найвища реальність не збігається з реальним світом. Реальні предмети чи істоти в нереальних поєднаннях. Поєднання непоєднуваного. Відкидались розум, логіка. Головна мета - зображення сфери несвідомого. Божевільне мистецтво в божевільному світі. Психологічний автоматизм, запис мислення.	Сальвадор Далі (1904—1989) Іспанія - «Сон, викликаний польотом бджоли навколо граната, за секунду до пробудження», «Передчуття громадянської війни», “Атомний хрест”, Рене Магріт, П.Дельво Марк Шагал (Білорусь) “Кривава бойня в Кореї”, розпис храму миру у Валорісі (фрески “Війна”, “Мир”) П.Пікассо “Людина з ягням», голуб миру.
Пост-модернізм	з 70-х рр., сучасність	Протиставив себе модернізмові й претендує на його заміну. Ідея «повернення мистецтва в рамки мистецтва», орієнтується на буденні смаки, погляди й настрої масової свідомості.
Поп-арт (англ. pop-art, скоро­чено від popular-art — популярне, загально­доступне мистецтво)	Кін. 50-х - 60-і рр. ХХ ст.   США і Великобританія	Як реакція на елітарність абстрактного мистецтва, на панівну в суспільстві психологію споживання. Іронічно відтворює типові продукти "масової культури" (реклама, плакати, комікси, упакування, предмети масового виробництва, теле- і кіно­фільми), складови­ми частинами твору можуть виступати манекени, частини машин, опудала, афіші, недокурки. Часто використовують образи і сюжети із робіт інших.	Роберт Раушенберг США, Джаспер Джонс, Том Вессельман “Ванні кімнати”, Рой Ліхтенштейн, Джим Дайн, Джеймс Розенквіст, Клас Ольденбург. Величезні предмети (сендвіч, морозиво). Ендрю Уорхол - квадрати з однаковим зображенням («Мерілін*100», «Суп Кембелл») “Незалежна група” (Англія) Е.Палоуд, П.Блейк, Р.Сміт, П.Колфілд, П.Філіпс
Оп-арт   (оптичне мистецтво)	Кін 50-60-і рр. міжнародний	Ефект кольору та світла, пропущених через оптичні прилади на складні геометричні композиції, використання особливостей зорового сприйняття: створює ілюзію руху. Найефектнішими є робо­ти, виконані з використанням хвилеподібного лінеарного малюнка, або з т. зв. муаровим ефектом.	Віктор Вазареллі (Франція), Роберт Смітсон, Адам, Алберс, Анушкевич, Бріджет Райли, Гілі, Я.Агама, БД.Стіл, Крус-Дьєва, Хесус-Рафаель Сото
Кінетичнемистецтво	50—60-і рр. міжнародний	Рухомі і звучащі конструкції. Використовують сучасні технології (електрику). Цим відрізняються від оп-арту, який створює тільки видимість руху.	Бэри, Калдер, Лийн, Ніколас Шеффер (Франція), Гюнтер Юнкер, Л.Кларк (Англія), Шан Тенгеллі (Швейцарія) - машина, яка саморуйнується – “Привіт з Нью-Йорку”.
Ленд-арт "Мистецтво ґрунту" ("land art")	60—70-х рр. 60-і рр. ХХ ст. Виник у США	Твори - рови, ями, ґрунтові насипи або як матеріал слугують при­родні об'єкти: земля, багно, камені, скелі, дерева, листя, гілки, трава, квіти, вода, сніг, вогонь тощо. Часто розташовува­лись на великих просторах (у пустелях, на необжитих землях та ін.). Реак­ція на зростаючу комерціалізацію мистецтва та традиц. розміщення його в музеях, галереях. Земля, каміння або знятий дерн демонструвалися як витвір мистец­тва на виставках. Твори не завжди є завершеними, довести справу до кінця інколи мають прир. процеси і час. Оскільки твори недовговічні, вони до­кументуються фотографіями, каталогізуються, репродукуються, займають місце в експозиціях і колекціях.	Вальтер де Марна, Майкл Хейзер, Деніс Оппенгейм, Карл Андре, Роберт Смітсон. Брит. художники Енді Голдсуорті та Річард Лонга створювали свої витвори з листя, каміння, гілля та розміщували у ландшафті. Вносили природне середовище в інтер'єр галереї (Уолтор де Марія), безпосередньо змінювали природний пейзаж на абстрактні композиції за допомо­гою бульдозерів: впарювання, риття, вирівнювання та зрізування шарів (Роберт Смітсон). Р. Лонг, який прокладає борозни, складає вали з уламків скель і стоси зі стовбурів дерев на пустирях.
Боді-арт		Досліджує фізичні реакції людського організму, перетво­рює людське тіло на річ, на об'єкт для маніпуляцій, на матеріал для творчості. Інколи розглядається як різновид перформансу.	І. Клейн вкривав тіла на­турниць блакитною фарбою для отримання "антропометрій" — відбитків на горизонтально розташованому по­лотні, та італієць П. Мадзоні за­лишав різнокольорові відбитки своїх пальців на тілі відвідувачів, немовби перетворюючи і їх на екс­понати. Р. Оппенгейм, Р. Шварцкуглер, Б. Ман-Лін, В. Аккончі досліджують фізичний стан та реакції свого організму: загар, ріст во­лосся, параметри дихання тощо. В. Аккончі кусає себе в плече і демонструє слід від укусу глядачам. С. Бріслі опускається у ванну з льодом. Д. Пейн ріже себе лезом.
Концептуалізм (англ. concept — поняття, ідея, загальне уявлення)   Концептуальне, Мінімальне, Інформаційне, Бідне мистецтво ("arte povera"), антимистецтво кінець мистецтва, “мистецтво неможливого”, мистецтво первинних структур	Кін 60-х и 70-і рр. Італія, США, Великобританія	Худ. твір як засіб демонстрації ідей, понять, концепцій. Мінімум худ. творчості, імітація наук., поліграфічної та конторської роботи, розчинення творів у середовищі Найінтелектуальніший напрям аван­гарду. Концепт лише виступає як каталіза­тор для роздумів, спрямовує мислення, задає контекст. Завданням глядача (слухача, читача) є не тіль­ки (і навіть не стільки) сенсорне визначення об'єкта, але насамперед і в основному — вияв­лення зв'язку між візуальним (або іншого характеру) об­разом і потенційно вкладеною в нього ідеєю, його (об'єкта) смисловими значеннями і зв'язками. У непідготованого глядача об'єкти не­рідко викликають певний психолог. стрес, інколи шокують завдяки незвичному наповненню виставкового або музейного простору. Але якщо при цьому глядач переймається питан­нями: "Що це означає?"; "Чому?"; "Навіщо?", то програ­ма концептуалізму вже спрацьовує.	Джозеф Кошут - провідного ідеолог, теоретик і практик концептуалізму. "Мистецтво після філософії" С.Сігелауб (США), Д.Хьюблер, Л.Вейнер, Р.Беррі Бен Арман (Франція) - полотно з інтерв‘ю “Перестаньте втрачати час і йдіть додому”, “Я-брехун” У рад. мистецтві ідеї концептуалізму у І. Кабакова, А. Монастирського, В. Герловіна та Р. Герловіної, Д. Пригова, груп "Колективні дії", "Гніздо", "Мухомори" та ін.
Ландшафтне мистецтво	1960-80-і рр. США і Великобританія	Мистецтво як результат прогулянок художника на природі (звичайно у віддалені краї). Залишається фіксація в вигляді фотографій, інколи в поєднанні з картами, текстами и т.д. Скульптуры, створені з натуральних фаунд-обжектс	Кристо, Фултон, Голсуорси, Лонг, Оппенгейм, Смитсон
Акціонізм: Хепенінг, Перформанс Рольова гра
Відео-арт	З 1962 р.	Для створення образів та репрезентації творчих концепцій використовується сучасна електронна техніка. Ос­танніми роками дуже популярними заходами стали фес­тивалі відео-арту. Серед жанрів відео-арту — відео-скульптура, відео-інсталяція, комп'ютерна графіка та їн.	Започаткований у творах Нам Джун Пейка, представлених у нім. галереї "Парнасе Вупперталь". Відомі проекти — "Електронний цирк" М. Жоффрена в Паризькому центрі суч. мистецтва ім. Ж. Помпіду - клоуни грали з 36 камерами. Відеоперформанс Д. Врема "Дві проекції свідомості" - жінка, дивлячись у дзеркало, зіставляла своє відображен­ня з описанням, котре через екран давав художник.
Мейл-арт	У 60-х роках	Основна ідея мейл-арту: "Бути — означає спілкуватися". Цінується здатність генерувати нові ідеї, асимілювати загаль­ний досвід, поширювати інформацію. Поштові листівки, які циркулювали світом від одного мейл-артиста до іншого, і так до безкінечності. Джонсон створив особливий мейл-жанр: вирази або гасла, котрі в процесі циркуляції видозмінюються, обростаючи подробицями, або змінюють зміст на протилежний. Деякі розсилають конверти за вигаданими адреса­ми, а потім роблять з них свої виставки, оскільки всі вони повертаються, помічені певними штампами і ярликами про розшук адресатів.	Плюнкетт, Еванс. Джонсон уславився своїми кон­вертами та колажами з доларових банкнот. Є чудові приклади листів у минуле (Гюї Блеюс): Міжнародний Мейл-арт-центр. Аквареллештрассе, 1910. Мюнхен, ФРН. З 1979 р. в Італії Вітторе Бароні видає журнал - демонструє феєрверк популяр­них стилів, засобів, методів і технік. Фотографія, ксерокс-колаж, домальований або додрукований гумовим штемпелем, оригіналь­ний малюнок, паперова або поліетиленова конструкція, шовкографія, фроттаж.
Примітивізм наівізм		Самоучки	Г. Мур Англія “Листи і дитина”, “Лежача постать”
Гіперреалізм	70-ті рр. ХХ ст.	Прагнення повернутись до реального світу у 70-х рр. Імітація предметів з фотографічною точністю. Сучасне механізоване міське середовище	Об‘єднання “Зебра”, Р. Естес (США), Д.Едді, П.Шонцайт (Німеччина) “Продуктовий магазин”, “Фольксваген у вітрині” ,“Кладовище машин”, “Косметика”
Неореалізм		Критика подій. Максимальне узагальнення образів. Життєва драма, герой якої шукає, але не знаходить вирішення своїх проблем	Ренато Гуттузо (Італія) “Зайняття пустуючих земель батраками в Сицилії”, Андре Фужерон (Франція), Борис Тислицький, Марукі Ірі, Марукі Посімо (Японія), Пол Хогарт (Англія), Т.Муккі, Е.Уайет (США), А.Сальваторе (Мексика), Давід Сікейрос “Битва біля мосту Амміральйо”, “Слава Андрю-Улье”, графічні портрети в‘язнів Бухенвальду”, “Страхіття Хіросіми”. Теорет. центр – газета “Реалізмо”
Соц-арт		Напрям у радянському "неофіційному" мистецтві. Використовували стиль та символіку мистецтва соцреалізму.	В. Комар і О. Меламід
Соціалістичний реалізм		Зв‘язок з дійсністю. Соціальний громадський зміст. Славлення ідеології, партії, лідерів, соц. ладу, людини праці, Фальшивий оптимізм. Боротьба з іншими напрямами.	СРСР і соц. держави: Д. Налбандян, І, Лопухов, Ф. Кломер, Зноба, Ткачови, Жилінський, Т. Яблонська, Сергій Герасимов, Кожух Аркадій Пластов, Дементій Жмерінов, Монастирний,
"Критичний реалізм"		Методи фотомонтажу та ко­лажу (заголовки, вирізки статей), з метою вираження своєї критичноі позиції стосовно буржуазного суспільства.	групи східнонімецьких художників (Ганс-Юрген Діль, Вольфганг Пет­рик, Петер Зорге) У СРСР цим терміном позначається мистецтво художників початку та сер. 80-х рр.: М. Кантора, А.Сундукова, А. Щербиніна та ін.
"Суворий стиль"		Термін, використовуваний для тенденції, що з'явилася у рад. мистецтві на поч. 60-х рр. та стала за своєю естетичною програмою своє­рідною антитезою сталінському соц. реалізму. На відміну від помпезних картин попереднього періоду, "суворий стиль" вико­ристовував стриману, аскетичну, пластичну мову (звідси й назва).	Н. Андронов, А. Васнецов, П. Никонов, А. Смолін та ін.
Просторовемистецтво		Проникнення всередину твору	Л.Фонтана (Італія) 1966 - овальна зала в Венеціанському бієнналлі
Геометричне мистецтво		Строгі геометричні декоративні композиції	А.Ж.Адан (Франція), В.Бертоні (Австрія), М.Білль (Швейцарія), П.Консарна (Італія), Е.Чільїда (Іспанія)

Реді-мейд — дослівно — "предмет промислового виробництва". Цю назву вперше вжив Марсель Дюшан стосовно своїх "готових об'єктів" (1913—1914), тобто до промислових виробів, які художник демонстрував, не змінюючи їх, на виставках. Набув поширення у 60— 70-х роках.

Асамбляж (від. фр. assemblage — змішування) — художня комбінація предметів на площині або в просторі.

Асамбляж — різновид "мистецтва об'єкта". Становить собою по­єднання в одному просторі різнорідних предметних, живописних і пластичних елементів.

Дріппінг – розбризкування фарби іншими предметами

Колаж(від фр. collage — наклеювання, наклейка) — техніка або жанр візуального мистецтва, суть якої полягає в наклею­ванні на основу (або прикріпленні якимось іншим чином) різноманітних матеріалів (тканина, шкіра, намисто, кора, фоль­га, метал, нитки тощо).

Колаж — техніка створення картин що полягає в застосуванні різних наклейок з пласких (фрагменти газет, шпалера, кольоровий папір, тканини), рідше об'ємних предметів (шматки проволоки, дерева, металу). Вперше колаж був упроваджений П. Пікассо та Ж. Браком у 1910-х роках, пізніше активно використовувався дадаїстами, сюр­реалістами, представниками поп-арту та інших течій.

Інсталяція(від англ. installation — установка) — просторова композиція, що складається з різноманітних елементів, серед яких можуть бути побутові предмети, природні об'єкти, тексто­ва інформація та ін. Естетичний зміст інсталяції — у грі смислів, які передаються через комбінацію всіх цих речей.

Інсталяція — просторова комбінація із готових або створених ху­дожником об'єктів живопису, скульптури.

Інвайронмент (англ. environment — оточення, середовище) — значна просторова композиція, глядач якої може перебувати "всередині" неї, тобто заходити в неї. Це може бути імітація інтер'єру з фігурами людей, твір ленд-арту, ігровий простір, у якому передбачаються певні дії присутніх, тощо.

Симультанізм (від фр. simultane — одночасний) — прийом у мистецтві, який полягає в одночасному, з'єднаному представ­ленні у творі різних просторів, часів, текстів тощо. Прикладом симультанізму є "симультанна декорація", поширена в серед­ньовічному церковному театрі: на сцені за прямою лінією вста­новлювались одразу всі необхідні за сюжетом декорації. Значно­го поширення прийом симультанізму набув у авангардному мистецтві XX ст.: у футуризмі (симультанне поєднання різних часових стадій руху (різних положень тіла) в межах однієї живо­писної композиції), кубізмі (поєднання різних просторових то­чок зору на об'єкт), дадаїзмі (симультанна декламація різних текстів) тощо.

Ташизм - різновид абстрактного експресіонізму, живопис плямами, маз­ками, які виражають несвідому активність художника.