Основні константинопольські осередки книгопереписування

Одним з видатних константинопольських майстрів книги в XI ст. був чернець Феофіл, який одночасно переписував і при­крашав рукописи, наприклад, Євангеліє XI ст. (зберігається в Національній галереї Мельбурна). Феофіл власноруч готував чорнило, яке мало золотистий відтінок. Не менш відомим у Константинополі на той час був каліграф Петро Грамматік, який у 1070 р. чудовим мінускулом переписав Паризьке Євангеліє.

Виготовлення середньовічних пергаментних кодексів вимагало ретельної праці, а це сприяло ранньому поділу роботи на окремі професії. Над книгою почали працювати цілі колективи: майстри з виготовлення перга­ментних аркушів і їх попереднього розлінію­вання, писці-каліграфи, рубрикатори, ілю­мінатори (художники, що малювали ініціали та заставки), мініатюристи, майстри зі зши­вання книжкових блоків, оздоблення книжко­вих оправ і виготовлення окладів для оправ коштовних манускриптів.

У Константинополі діяло декілька перепи-сувальних майстерень, але провідними серед них були імператорський скрипторій, засно-

ваний ще у IV ст., та переписувальна майстер­ня при Студитському монастирі.

Кодекси в імператорському скрипторії виго­товляли, як правило, зі світлого добре обробле­ного пергаменту, вони відзначалися чудовою каліграфією та пишним оздобленням. Сторінки манускриптів здебільшого покривали пурпур­ною фарбою, яку добували із морських молюс­ків. Пурпурний колір вважався символом імператорської влади — крім сторінок кодек­сів, ним оздоблювали стіни палаців та одяг членів імператорської родини. Тексти в руко­писах писали чорнилом із золотистим або сріблястим відтінками, навколо текстових стовпців залишали великі поля. Декор кили­мових заставок компонували зі щільного рослинно-геометричного орнаменту. При оздоб­ленні ініціалів, заставок і широких рамок, які облямовували великі сторінкові мініатюри, використовувалося багато золота, пурпуру та кобальту.

Цикли мініатюр у манускриптах почина­лися з фронтиспісів, на яких зображали імпе­раторів і членів їх родини. Так, ще у VI ст., в рукописі медичного трактату Діоскорида на фронтиспісній мініатюрі зображено принцесу Юліану Анікію, на замовлення якої й був виготовлений манускрипт.

В імператорському скрипторії виготовляли рукописи як великого формату («Слова Іоанна Златоустого», розмір сторінки 425 х 310 мм), так і малого («Послання і діяння апостолів з апокаліпсисом», розмір сторінки 112 х 75 мм). Всі рукописи відзначалися графічно виразною каліграфією, чудовими сторінковими мініатю­рами та багатим зовнішнім оздобленням.

Манускрипти, виготовлені в цьому скрип­торії, зберігалися в імператорській бібліотеці, і ними користувалося дуже вузьке коло придворних читачів. Кодекси переходили від однієї імператорської родини до іншої, і з їх чудовим оздобленням мала можливість ознайо­митися лише обмежена кількість майстрів книги — ті, які працювали в імператорській майстерні. Тому мистецькі досягнення худож­ників імператорського скрипторію не отримали свого часу популяризації, як це сталося з твор­чим доробком художників переписувальної майстерні при Студитському монастирі в Константинополі.

Студитський монастир Іоанна Предтечі, заснований у Константинополі ще у 462 p., стояв поблизу імператорського палацу. Покровителем монастиря був сам імператор,

Рукописна книга Середньовіччя 63

а членів його родини чоловічої статі за тра­дицією виховували талановиті ченці. Розквіт монастиря припадає на роки ігуменства св. Феодора Студита (759—826), який розробив монастирський статут, прийнятий в по­дальшому багатьма монастирями християн­ського світу.

У Студитському монастирі діяла зразкова школа: ченці, окрім богословських та чер­нечих дисциплін, вивчали граматику, фі­лософію, а також каліграфічне мистецтво. Найбільш здібні потім переписували богослужбові рукописи. За уставом Феодора, переписування книжок прирівнювалося до молитви або битви з дияволом за допомогою калама та чорнила.

У IX ст. в скрипторії працювали такі відомі каліграфи, як Ніколас Ісповідник, ченці Іоанн і Климентій, дяки Христофор і Дорифей, ігумен Саккудіос, зусиллями яких була сфор­мована константинопольська школа мінускуль­ного письма.

Студитський скрипторій служив зразком для багатьох перепису вальних майстерень: кожен із майстрів виконував свою роботу на високому професійному рівні. При монастирі діяла і майстерня з виготовлення якісного пергаменту7, а також бібліотека, у якій зберіга­лося багато античних та ранньовізантійських рукописів. За рекомендацією ігумена Феодора, каліграфи працювали поруч із рубрикаторами, ілюмінаторами та мініатюристами. На жаль, дослідникам книги не відомі богослужбові рукописи з великими сторінковими мініатю­рами, виконаними в Студитському скрипторії. Можливо, ці книги були повністю знищені у період іконоборського руху, який тривав до середини IX ст.

Новий період піднесення книжкового мис­тецтва в Студитському скрипторії почався в XI ст. Про це свідчить, наприклад, Псалтир, виготовлений тут у 1066 р. ченцем Феодором із Кесарії (зберігається в Британському му­зеї). У манускрипті намальовано 460 мініа­тюр на книжкових полях. Багато ілюстрацій мали сюжети, пов'язані з іконоборськими подіями наприкінці VIII — у першій половині IX ст.

Протягом XI — початку XII ст. у скрипторії Студитського монастиря було виготовлено багато чудово оздоблених рукописів: Євангеліє (зберігається в Паризькій національній біблі­отеці), Лекціонарій — євангельські читання (зберігається в монастирі Діонісіоса на Афоні),

Літургійний сувій XI ст. (зберігається у бібліотеці Академії наук Росії) та ін.

У скрипторії переписували рукописи на замовлення храмів і монастирів з інших країн. Наприклад, для монастиря св. Пантелеймона в Кельні в XI ст. був виготовлений гарно оздоблений Псалтир, який сьогодні збері­гається у сховищах Віденської національної бібліотеки. Мініатюри студитських рукописів ретельно копіювалися, вони служили для навчання майбутніх майстрів книги. Ху­дожники багатьох європейських країн нама­галися розкрити для себе загальні принципи візантійського художнього стилю, а також засвоїти систему іконографії, яка була на той час вже добре розроблена константинополь­ськими церковними ієрархами та бого­словами.