Рух « Мистецтва та ремесла» (1880 – 1920). 3 страница

Кераміка і скло. Вироби Віденських майстерень позначені рисами Неокласицизму. Особливо це стосується пластики малих форм. *Наприклад, за проектом Б.Лёфлера випускалась статуетка «Афіна Паллада» білої порцеляни, прикрашена делікатним чорним розписом. *Квінтесенцією Віденського Сецессіону і Раннього модернізму може вважатись фаянсова ваза Б.Лёфлера і М.Поволного, розписана вручну чорно-білим шаховим узором. *Одним з кращих зразків віденської кераміки може вважатись білий чайний сервіз глазурованої порцеляни з лаконічним і виразним червоним розписом: мотиви кола повторені і в конструкції деталей і в узорах. *Представники чеського Кубізму виготовляли керамічні глазуровані вироби на зразок сервізу для кави Павла Янека з чорним графічно-геометричним розписом по білій поливі. А майстерні Омега в Лондоні випускали як звичайний полив’яний посуд утилітарного призначення, так і ефектні вироби з живописним надглазурним розписом. *Прикладом останніх можуть служити вази з стилізованими постатями та абстрактним геометричним малюнком - часто за проектами Р.Фрая.

Вироби зі скла, що випускались на початку століття, містили як прості утилітарні речі, так і розкішні декоративні кубки і вази. Спроектовані Й.Хофманом, К.Мозером, Х.Ессером та дизайнерами-жінками Віденських майстерень (Ютта Зіка, Хільда Ессер, Матильда Флёгль), вони виготовлялись на кращих заводах Австрії та Німеччини. Часто вироби цих митців прикрашені геометричним і стилізованим листяним орнаментом. *Неокласицистичні риси проглядаються у вазі Й.Хофмана з напівпрозорого білого дутого скла з накладним прозорим червоним орнаментом, нанесеним методом кислотного травлення. *Віденський дизайнер Дагоберт Пеке (1887-1923), що працював для чеських підприємств, створив вишукану в своїй простоті вазу дутого білого скла з накладним синім склом в оздобленні і стилізованим різьбленим листям. *Прекрасним прикладом розвитку ідей віденського скла є чаша фіолетового скла за проектом Гофмана, створено в Богемії для віденських майстерень. *Не менш виразним в своєму лаконізмі раннього модернізму є ефектний бокал без ніжки у формі циліндра з різнобарвним рельєфним зигзагоподібним рисунком, створений Д.Пеке та Й.Хофманом.

Срібло та метал. Особливе місце у виробах Віденських майстерень займають вироби зі срібла та металів, приваблюючи прямолінійною виразністю і сучасністю. Вироби зі срібла, позолоченого срібла, альпаки (нейзильбер – сплав міді в основі з нікелем та цинком), міді, емальовані та інші вироби з декоративних металів демонструють широкий асортимент – від посуду до підставок під квіти. Серед успішних творів – роботи Хофмана, Ольбриха, Мозера. *Й.Хофман розробляє цікаві рішення, коли вироби збираються з окремих шматочків металу з відкритими місцями за типом шахової дошки, або виконуються з листового металу, в якому вирізається решітка чи сітка. *Прикладом такого дизайну можуть бути його кошички зі сріблястого металу, в яких жорсткість «решітки» пом’якшена гнучким петлями ручок. *Ще один приклад лінійного дизайну Й.Хофмана – більш об’ємного і насиченого – віялоподібні срібні вази з чеканними канелюрами: в них відсутня строгість площинно-лінійних рішень. Поряд з простими, функціональними виробами Віденські майстерні випускали і вишукані, пишно декоровані твори. *Наприклад, ще на початку діяльності майстерень К.Мозер створив шкатулку зі срібла з емаллю та шляхетним камінням, де в декорі поєднуються стилізовані постаті людей в дусі неокласицизму та досить натуралістичний рослинний орнамент. Пізніше спостерігається схильність віденських дизайнерів до мотивів Бароко. В 1920 році Гофман демонструє зацікавлення розкішшю барокових мотивів, про що свідчить ребриста мідна ваза на віялоподібній ніжці і з вибагливими ручками. *Д.Пеке створює в цьому ж ключі срібну взу з рифленими вигнутими виступами та елегантними ручками аурикулярного силуету.

В Німеччині провідними дизайнерами по металу були П.Беренс, Бруно Пауль та Й.М.Ольбрих, які певний час працювали в мистецькій колонії у Дармштадті. *Мідний свічник Б.Пауля створений на кшталт стилізованого дерева. *П.Беренс пропонує цікаві і різноманітні рішення столових приборів з 8 предметів, ручки яких прикрашені геометричним узором. *А його мідний восьмигранний електричний чайник з тростинною ручкою поєднує лапідарність промислової естетики зі стилістичною виразністю завдяки чеканним панелям та горизонтальному орнаменту.

Тканини. Серед тканин, що випускались у перші два десятиліття 20 століття теж виділяються вироби віденських майстерень. Цікаві рішення демонструють також митці лондонських майстерень «Омега» та дизайнери тканин Німеччини. «Омега» випускала килимові вироби і тканини, прикрашені яскравими квітковими і абстрактними мотивами, характерними для всіх виробів цього об’єднання. «Віденські майстерні» у своєму відділенні тканин накопичують біля 18 тисяч зразків орнаментів вже через кілька років після його створення в1905 році як окремого підрозділу. Крім видатних дизайнерів Й.Хофмана та К.Мозера над розробкою узорів працювали Д.Пеке, М.Флёгль, О. Чешка та інші митці. До переліку виробів, що випускались віденськими майстрами окрім килимів, оббиття меблів, тканин для одягу входили і тканини для абажурів, серветки, завіси тощо.

Переважна більшість узорів опиралась на природні мотиви квітів і тварин. Але створювались і характерні абстрактні композиції, що представляють саме Ранній модернізм. *Тканина для одягу «Блискавка» К.Кренека виділяється яскравим поєднанням контрастних кольорів та гострим контрастом зубців і овалів. *Натомість, Й.Хофман в тканині «Miramar» в ахроматичному орнаменті урівноважує ромби і зигзаги в загальному горизонтальному узорі. *П.Беренс в Німеччині розробляє вишукані геометричні композиції для скатертин і серветок. *А Р.Рімершмід створює сучасний варіант персидського килима з насиченим центральним рисунком і делікатним обрамленням з гілочок на широкій каймі. *Характерним прикладом виробів «Омеги» може бути тканина для оббиття з трафаретним малюнком з барвистим переплетенням трапецієвидних та інших абстрактних форм.

3. Конструктивізм радянської Росії виникає на початку 1920-х років як концепція формоутворення в художній творчості і промисловому мистецтві. Термін походить від назви групи митців, до складу якої входили О.Ган, О.Родченко, В.Степанова, К.Медунецький, К.Йогансен, В. та Г.Стрінберги. Конструктивізм пов’язаний з етапом авангардних художніх пошуків, в основі яких – абстрактні композиції з перевагою структурних, геометричних, комбінаторних засад. Виконані в живописі чи графіці, об’ємних пакетах, вони мали назву «конструкції». В своїх теоріях конструктивісти протиставляли мистецтво минулого, засноване на декоративних засадах і мистецтво найновішої доби, що має стати торжеством конструктивних засад.

Точкою відліку напрямку може вважатись створення В.Татліним у 1914 році контррельєфів та перехід у 1921 році групи художників - безпредметників (виставка «5.5=25») до «виробничого мистецтва». Складені з різнорідних матеріалів – жерсті, дроту, скла, дерева, штукатурки тощо, вирізаних у формі брусків, циліндрів, смуг, укріплених на дерев’яній основі – контр рельєфи Татліна уявляли собою колажні композиції. Девіз Татліна «Ставлю око під контроль дотику» свідчить про прагнення підключити до сприйняття тактильні враження від різноманітної фактури.

Конструктивісти прагнули до виразності сполучень різних матеріалів і кольорів. Та внутрішніх зв’язків між абстрактними геометричними фігурами. З часом конструкціями стали називати художні твори, в яких переважали лінії площини та об’ємні елементи з монтажними зв’язками між ними. Конструктивісти вважали, що «конструкція» повинна бути абстрактною, не образотворчою, не зображувати нічого крім самої себе. Такі твори уявляють собою трьохмірний об’єкт, який незалежно розташований у просторі і розрахований на всебічний огляд. О.Родченко (1891-1956) віддавав перевагу композиціям з плоских елементів, вважаючи, що в просторі гостріше виявляється контраст між різкістю граней і поверхонь. Прикладом його рішень є композиції «Квадрат в квадраті», «Коло в колі», *«Овал в овалі», де використано загальний принцип моделювання об’ємних структур з концентрично вирізаних з площини геометричних контурів. Лінії на площині перетворюються на лінії розрізів, а стиковка елементів під різними кутами створює уявлення багатої пластичної форми.

Уславленим прикладом творчої концепції та світогляду конструктивістів є Проект пам’ятника ІІІ Інтернаціоналу В.Татліна (1885-1953). Це мала бути грандіозна споруда висотою 400 м (одна стотисячна частина земного меридіану) складної інженерної структури з масою динамічних приміщень і механізмів. В основі лежить пластична ідея похилої (під кутом нахилу земної осі) ферми, і двох спіралей, що перетинаються. Всередині каркасу послідовно розташовуються об’єми кількох приміщень – від нижнього кубу, що обертається за рік навколо себе, із залами засідань, піраміди з місячним обертом, де містяться виконавчі структури і до верхнього циліндра, що обертається зі швидкістю 1 оберту на день, де мали розміщуватись ЗМІ. Можна сказати, що В.Татлін спроектував модель суспільства, тому нереалізований проект став певною віхою дизайнерського поступу 20 століття.

В своєму розвитку російський конструктивізм проходить кілька етапів до початку 1830-х років. В класичному варіанті він дебютував на Паризькій виставці 1925 року в архітектурі, дизайні меблів та інтер’єру, текстилю та одягу. Численна кількість представлених проектів була реалізована лише в текстилі та поліграфії. В середовищі конструктивізму починається розвиток тогочасної реклами – чітко побудованим, яскравим, видовищним плакатам, вітринам, вивіскам тощо (О.Родченко, В.Маяковський підписувались під рекламою пива, масла, цукерок, цигарок тощо як «реклам-конструктори»). Конструктивізм став джерелом і першою фазою розвитку функціоналізму в СРСР з домінантою художньої складової. Його стильові закономірності залежали від конкретного матеріалу певної галузі творчості і базувались на гіперболізації ролі каркасу. В графічному дизайні конструктивізм широко застосовував фотомонтаж замість рисованого зображення, граничну геометризацію аркуша, підпорядкування прямокутним ритмам модульної сітки та опору на елементи набірної графіки.

4. Ар-деко. Новий стиль зароджується напередодні першої світової війни в середовищі дизайнерів Австрії та Німеччини, які в контексті пізнього Ар-нуво працювали у формах і декорі, мало пов’язаними з природними криволінійними формами, характерними для цього стилю. Ар-деко не прийшов на зміну Ар-нуво і не був негативною реакцією на попередній стиль, як це траплялось в інших випадках. Обидва вони мали певні спільні риси, особливо – у французьких мистецьких осередках, де митці таких мануфактур як Севр, Лалік, Даум створювали чудові роботи в обох стилях.

Ар-деко – напрямок в мистецтві приблизно з 1910 по 1940 рік. Для цього стилю дизайну характерні яскраві барви та геометричні форми. Назва стилю бере початок з Виставки декоративного мистецтва і сучасної промисловості в Парижі 1925 року.

В період Ар-деко спостерігається розквіт мистецтва ансамблю, коли обдарований дизайнер відповідав за все оздоблення приміщень, включаючи вікна, підлогу, покриття стін меблі, освітлювальні прибори тощо. Ця тенденція, сформована ще в часи становлення Ар-нуво, саме тепер найповніше реалізується в творчості таких Ж.Е.Рульман, О.Мільн, М.Дорн. Попри суперечки щодо визначення і хронологію ар-деко існує одна дата, безпосередньо пов’язана з новим стилем: це паризька виставка декоративного мистецтва та промислового дизайну 1925 року. Пізніше скорочена назва виставки дала назву і новому стилю. В ній взяли участь митці багатьох країн, які виставили цікаві сучасні роботи і тим самим впливали один на одного і на дизайнерів Німеччини і Америки, що не були представлені в експозиції. Завершенням стилю вважається початок другої світової війни і проведення виставок в 1939-40-х роках в Нью-Йорку.

Як і у випадку Ар-нуво, джерела і характерні риси Ар-деко різнились в різних країнах в залежності від місцевих традицій. Однак спільною ознакою можна вважати сильний вплив авангардистського живопису: конструктивізму, кубізму, фовізму та футуризму, що напрацювали обширний репертуарабстрактних і спрощених форм і барвних поєднань. Митці Ар-деко освоювали особливості давніх і зарубіжних стилів, методів, форм і тематики. Відгомін культури Месопотамії і Майя простежується в хмарочосах , в меблях та інших виробах зі ступінчатими мотивами. Культури африканських народів – їх меблі, скульптура - впливають на багатьох живописців, скульпторів, дизайнерів. Велику роль у новому захопленні давньоєгипетським мистецтвом відіграло відкриття в 1922 році гробниці Тутанхамона. Виступи російського балету Дягілєва обумовлюють зацікавлення російською художньою школою. Продовжується вивчення мистецтва Античності, Китаю та Японії.

Найвиразнішими прикладами нових тенденцій в дизайні є такі знакові твори як плакат для згаданої виставки 1925 року. *В ньому Р.Бонфіс використав характерні для Ар-деко прийоми стилізації квітів, античної жіночої постаті з ланню (Артеміда) та шрифт без засічок. * Ще одним характерним твором є флакон майстра Баккара і коробочку для парфумів «Блакитна пора» зі стилізованим фонтаном, праобразом для котрого став декоративний екран «Оаза Е.Брандта. Типовим рішенням американського Ар-деко слід вважати статуетку з глазурованого фарфору «Радіо» У.Грегорі. *Нарешті, про ансамблеве мислення дизайну доби дає уявлення паризька спальня дизайнера Жанни Лан вен, спроектована в 1920-х роках Арманом Рато в пишному екзотичному стилі.

З середини 1920-х років ще одним джерелом натхнення дизайнерів, особливо в Америці, стали механічні промислові форми. Це призводить до появи динамічних геометричних мотивів, яскравих прямолінійних образів: квадратів, кіл та на півкіл, шевронів, стріл блискавки тощо, а також – кінетичних, параболічних форм, навіяних аеродинамікою. Характерним мотивом Ар-деко було зображення яскравих сонячних променів, а у Франції – стилізованого фонтану як варіації на класичну тему. Широко використовувались в Ар-деко і квіткові та сюжетні мотиви, але вони мали зовсім іншу стилізацію, ніж в Ар-нуво. Квіти і букети виглядали спрощеними, лише віддалено нагадуючи природні оригінали. Бабки павичі та водяні лілеї Ар-нуво поступились місцем стрімким газелям та борзим і гончим псам; мотиви змій зустрічаються, щоправда, в обох періодах.

Жінки доби Ар-деко більше не були чуттєвими, томливими дамами з довгим волоссям, вони стали більш рішучими і самовпевненими, з коротко стриженим волоссям або гладенькою зачіскою і зображувались оголеними чи модно вбраними. В декорі меблів, кераміки, металу постаті людей часто вирішуються в стилі неокласицизму, як, наприклад, в рельєфах Рокфелер-центру. Однак, їх стилізація теж значно відрізнялась від автентичного Неокласицизму і в ті часи їх часто відносили до Модерну – так цей термін тоді використовували для визначення сучасного дизайну. Поряд з декоративністю як провідною ознакою в Ар-деко відчутний вплив Модернізму з його відточеною функціональністю, що продовжував розвиватись із ранньої стадії і в період між світовими війнами. Можна сказати, що багато творів тієї доби стали класикою, яка не пов’язується з рамками часу.

5. Меблі Ар-деко. У 1920-і роки перше місце серед меблярів Франції належало Жану-Емілю Рульману (1879-1933). Його меблям притаманні класичні пропорції, витончений смак і висока майстерність. Для оздоблення використовувались екзотичні породи дерева, інкрустація слоновою кісткою, зміїною та акулячою шкірою тощо. * Кутові шафки, вишукані столи та стільці опираються на елегантні ніжки – іноді у формі торпед; часто вироби прикрашались делікатним інкрустованим узором з крапок. Квадратиків ромбиків тощо. Після 1925 року меблі Рульмана стали більш функціональними. «Паризьке товариство французького мистецтва», засноване у 1919 році Луї Сю (1875-1968) та Андре Маром (1885-1932), відомими як Сю і Мар, виготовляло меблі з декоративною фанерою та різьбленням як корпусні так і для сидіння. *На відміну від Рульмана меблі їх виробництва мають більш насичені і масивні форми, що тяжіють до класичних прототипів, як стіл і крісло з різьбленого червоного дерева з характерними волютами.

Андре Груль (1884-1967) та Клеман Руссо (1872-1950) уславились використанням в декорі акулячої шкіри, що фарбувалась в пастельні кольори. * Консольні стільці Руссо з рожевого дерева, декоровані шкірою і перламутром, можуть бути зразком використання кольорових органічних матеріалів та характерного мотиву сонячних променів на вставках під сидіннями. Яскравим взірцем дизайну Ар-деко є березовий шифоньєр Груля, оздоблений акулячою шкірою та слоновою кісткою, експонований на Паризькій виставці як частина інтер’єру дамської спальні павільйону Французького посольства. Форма шифоньєра нагадує пропорції жіночого тіла (автор прагнув «створити щось спокусливе до непристойності»). *Клеман Мер (1870-?) спеціалізувався на виробах з використанням шкіри в декорі, зокрема – оздобленні шкіряними панелями з тисненим узором характерних стилізованих квітів ар-деко, як у кріслі чи шафки для дорогоцінностей.

Користувались попитом у Франції зазначеної доби і лаковані меблі. Еллін Грей (1878-1976) виготовляла меблі з листяним декором або інкрустацією, часто – за афроамериканськими мотивами. *Зразком її дизайну є софа у формі каное чи пироги з узором сріблястого листя. Пізніше вона переходить до виробів у стилі Модернізму. Цікаві рішення пропонує і П’єр Шаро (1883-1950), який спеціалізувався на практичних меблях з коштовних матеріалів. *На паризькій виставці демонструвалась його софа з вигнутою спинкою і величезними завитками підлокітників. Приваблює в творах Ар-деко використання незвичних матеріалів. *З одного боку – дорогих, як у вишуканому туалетному столику П.Пуаре з золотими і срібними листочками. *З іншого – найпростіших, як в декорі шафи Ж.-М.Франка, оббитої маркетрі зі звичайної соломи.

Британські та американські меблі більше тяжіли до Модернізму і про приналежність до Ар-деко говорить переважно незвичний декор. *Так, для робіт Бетті Джоель (1896-1984) характерними є м’яка вигнутість форм, як у величному шезлонгу, оббитому єдвабом. *Характерним прикладом англійського Ар-деко є стіл персикового дерева в скляному футлярі компанії «Джеймс Кларк Лтд». В Америці Дональд Демки (1894-1989) проектував меблі в елегантному стилі однаково приналежному і Ар-деко і Модернізму. *Його декоративний екран для каміна з геометричним рисунком розписаний олійними фарбами та вкритий листовим металом. А лакований туалетний столик з табуреткою Л.Жалло нагадує як французькі і японські меблі так і чеський кубізм.

6. Кераміка і скло. Все більшої питомої ваги набирає в 20 столітті творчість дизайнерів-жінок. Британське ар-деко пов’язується з творчістю Кларисс Кліфф (1899-1972), яка створювала яскраві твори вибагливої форми в кераміці і розписувала їх від руки поєднаннями жовтих, синіх, помаранчевих, червоних кольорів переважно геометричних узорів. *дуже популярною стала її серія різьблених фігурок з зображенням музикантів і танцюристів «Вік джазу». *Не менш відомим є її сервіз «Фантастичний ранній ранок в конусах і ромбах» з феєрією абстрактних барв і мотивів. Понад півстоліття працювала кераміст Сюзі Купер (1902-95), чиї твори відрізняються елегантністю та витонченою функціональністю. *Такі її роботи, як керамічний глек з ручним розписом оленя, козла і барана на трьох сегментах поверхні.

В період Ар-деко активно працюють керамісти Америки. Великим попитом користувались вироби серії Futura мануфактури Роузвілля. *Вони складаються з вугластих ваз і чаш з матовою поливою і розписані трикутниками, колами, зигзагами тощо. *Такі ж динамічні мотиви декору притаманні іншим керамічним виробам, зокрема – вазі «Джаз» з позолоченими стрілами блискавок та сонячних променів. *А Ф.Л.Райт створив для побудованого ним у Токіо готелю «Імперіал» чудовий сервіз із глазурованої порцеляни з мотивами різнобарвних кіл, віддалених від центру тарілок і чашок.

Кераміка Франції теж виявляє розмаїття форм, мотивів і технік декору. Особливо популярними тут були розписні живописні сюжети, що прикрашають декоративні вази, шкатулки тощо. Чудовим художником-керамістом був Рене Буто (1876-1939), який віддавав перевагу мотивам чоловічих і жіночих постатей в стилі трансформованого неокласицизму, вкритим потрісканою поливою. *Улюблений декоративний прийом Буто можна побачити у вазі «Європа з биком» з абстрагованим рисунком підглазурного розпису. Характерно, що Севрська мануфактура залучала до роботи відомих художників – Р. та Ж.Дюфі, Ж.-Е.Рульмана, скульптора Едуарда-Марселя Сандоца (1881-1971). *У вазі Сандоца використано улюблений і для Ар-нуво і для Ар-деко мотив декору – скульптурний образ яскраво бірюзової змії, яка звернулась кільцем, піднявши голівку над горлом сосуду. Еміль Ленобль (1876-1939) віддавав перевагу барельєфним узорам зі стилізованих квітів. *Його ваза, виготовлена на станку, вкрита таким суцільним узором квітів, що невимушено перекривають одне одного. В європейській кераміці користувались популярністю і абстрактні форми і мотиви кубістичного характеру. *Такиим є абстрактний надглазурний рисунок на корпусі багатокутної вази кольору слонової кістки.

Скло. Відомими митцями Ар-деко у Франції були Рене Лалік, Моріс Маріно (1882-1960), брати Даум із Нансі. Р.Лалік досяг слави в період масового виробництва скла з 1910-х років і не мав собі рівних у цій галузі. Вази Лаліка виготовлялись із матового прозорого одноколірного із дутого скла або видавлювались у форму; узори переважно з накладного чи вставного скла, або фарбовані барвними плямами. *Чудова композиція Лаліка «Таїс» з матованого опалового скла демонструє вишукану неокласицистичну стилізацію, рівно як і його декоративна тарель з русалкою. Водночас, митець використовував рельєфну стилізовану рослинну чи абстрактну пластику. *Такою є відома ваза «Вихрі» («Tourbillons»), вкрита безколірною та чорною емаллю. Він випускав і столовий посуд, талісмани для машин (оберег для машини «Перемога» у вигляді жіночої голівки), освітлювальні прибори, туалетні столи тощо. Окремою галуззю для Р.Лаліка стало співробітництво з парфумерами. З 1910 року він випускав флакони для Ф.Коті. *Для фірми Канаріна за проектом Р.Лаліка створено флакон для духів «Блакитні очі» - сучасний і спрощений одночасно. *Чудовим декором позначений і флакон з абстрактним узором для Л.Лелона, що нагадує драпування.

До характерних для Ар-деко творів слід віднести і роботи братів Даум. *Мануфактура, як пам’ятаємо, заявила про себе, коли почала випускати вроби в стилі Ар-нуво і продовжувала активну діяльність в часи розквіту Ар-деко. *Для виробів фірми характерна врівноваженість і пастельність барв, що спостерігається в настільній лампі зі скла з декором у вигляді абстрактного малюнку методом кислотного травлення і простою сферичною основою. *Натомість, фляга з пробкою М.Маріно, що виконана теж методом глибокого кислотного травлення, приваблює насиченим кольором, динамічною формою і декором зсередини: автор зробив повітряні пухирці складовою декору.

В Англії привертають увагу вироби загального типу «Монарт» шотландського заводу Монкріфа у Перті – з товстостінного скла. *Ваза цього типу вкрита накладним склом яскраво-червоного кольору в техніці клуазон і розписана емалевими фарбами. Як і в минулі часи, в Італії центром випуску художнього скла залишається Мурано, але різні вироби, що тут в цей час випускаються, значно відрізняються від старих традиційних типів «міль флорі» чи філіграні. У Швеції виходить на провідне місце фірма «Оррефорс», що спеціалізувалась на сучасних за формою і декором виробах з гравіюванням, кислотним травленням, розписами тощо. На Паризькій виставці 1925 року демонструвалась ваза Едварда Хальда (1883-1980) «Феєрверк» з вишуканими гравійованими мотивами, спроектована для цього осередку. В Нью-Йорку в 1920-і роки вироби в стилі Ар-деко випускає завод Стьюбена – переважно товстостінні чаші, вази посуд шестикутних, яйцеподібних та інших незвиклих форм, декорованих методом кислотного травлення. Кислотне травлення – техніка гравіювання рисунка на склі з використанням соляної кислоти; чим довше виріб знаходиться під дією кислоти, тим глибший можна отримати рельєф. *Скульптор С.Білер Во (1904-63) створив для заводу чашу «Газелі» характерного для цього осередку дизайну.

7. Вироби зі срібла та металу. Заводи по випуску металовиробів, скульптори, майстри по емалям, лакувальники спільними зусиллями створювали дуже виразні твори Ар-деко – часто у поєднанні з деревом та іншими матеріалами – вишукані і функціональні. В дизайнерських рішеннях простежуються два напрямки: образотворчо-сюжетні і квіткові мотиви та підкреслено геометричні. Серед улюблених мотивів образотворчого декору слід назвати стилізовані чоловічі чи жіночі постаті у дусі трансформованого неокласицизму. Серед розмаїття виробів з металу Франції слід виділити твори Едгара Брандта (1893-1970), який спеціалізувався як на виготовленні посуду, так і в дизайні воріт, камінних екранів тощо. *Прикладом його творчого підходу може бути чудовий кубок-ваза з посрібленої бронзи, прикрашений фризом з оголеними музикантами і танцюристами. *Однією з його найвідоміших робіт була настільна лампа «Кобра» з ливарної бронзи, прикрашена скляним абажуром братів Даум з Нансі. *В камінному екрані з литого та ковкого чавуну Е.Брандт використав мотив гнучкої антилопи серед декоративного узору з квітів і листя.

Вражаюче сміливими були і роботи паризького скульптора Альбера Шёре. *Так, камінний годинник з посрібленої бронзи та оніксу його роботи нагадує стилізований давньоєгипетський головний убір з пишною зачіскою, укладеною в формі піраміди. *А срібних справ майстер Жан Пуїфорка виконував такі вишукані роботи як кавовий сервіз зі срібла та рожевого дерева, або супницю, оздоблену кільцем з агатів-кабошонів, які свідчить про його прихильність до чистих базових форм.

Британські золотоковалі теж виявляють нахил до Модернізму з його тенденцією до геометризації форм. Відомими осередком виробів зі срібла і металу в країні залишаються Лондон та Бірмінгем. Майстри напер та Дейвенпорт виконали чайник з дерев’яною ручкою; загальний об’єм виробу, ручка і носик заключені в єдину кубічну форму. *Генрі Джордж Мерфі в чайних та кавових сервізах розвивав у формах і декорі тему кола, поєднуючи срібло з рожевим деревом. Модерністські мотиви простежуються і в роботах американських та скандинавських митців. *Наприклад, датський дизайнер Е.Магнусен створив для компанії в Род-Айленді сервіз для кави «Вогні і тіні Манхеттену», який привертає увагу як складною кубі стичною формою так і використанням в декорі різних варіантів обробки: в сервізі використано срібло просте і оксидоване та позолота. Відомим майстром в Скандинавії був і Гаральд Нільсен (1892-1977). *Він випустив у 1926 році серію столових приборів «Піраміда», в єгипетському декорі яких простежуються впливи Ар-деко. Серед відомих митців США слід назвати і угорського дизайнера Поля Фейєра (1898-1992), який працював для заводу М.Роуза в Клівленді. *Йому належить дизайн камінного екрану з оголеною жіночою постаттю та вишуканого набору для письмового столу.

Тканини. Килимарство Європи ще на початку 20 століття знаходилось під виразним впливом традиційного східного килимарства. Однак поступово килими стають більш різноманітними, часто позбуваються кайми і бахроми. В килимарських осередках Англії, Франції та Бельгії виготовляють килими квадратної, круглої чи овальної форми, іноді – з фестонами по краям. В дизайні всіх видах текстилю – килимів, декоративних тканин і драпіровок, тканин для одягу тощо - спостерігаються три провідних напрямки декоративних рішень. Це – квітковий та образотворчий 9сюжетний) рисунок, зображення тварин і людей та геометричний рисунок.

Популярний у французькому Ар-деко мотив фонтану використаний у драпіровці зі штучного та натурального шовку і сатину Е.Бенедіктуса. відомі дизайнери Ж.Е.Рульман та Е.Грей створювали на замовлення килими зі стилізованими фонтанами, квітковими чи геометричними рисунками. Підхід до стилізації реальних мотивів змінюється протягом існування Ар-деко, що помітно при порівнянні виробів із подібним орнаментом. *Так, дизайнер Поль Іріб в 1912 році створив набивну тканину, прикрашену трояндами і листям, що виглядають досить реалістично. *Тканина для драпування дизайнера по металу Е.Брандта має більш стилізований трояндовий узор. Паризький дизайнер Іван де Сільва Браун (1881-1980) випускав популярні килими прямокутної форми з асиметричним рисунком. *Типовим прикладом його виробів є килим у формі видовженого прямокутника, що здається безмежним, поєднуючи асиметричний та геометричний рисунки з домінуючим мотивом зигзагу.

Серед декору виробів британських та американських дизайнерів теж часто зустрічаються образотворчі мотиви, що значно різняться між собою рівнем стилізації. *Так, килим «Співаючі жінки» Дональда Лескі прикрашений абстрактними образами жіночих голів. *Натомість, набивна тканина Френка Добсона прикрашена спокусливими чуттєвими фігурками оголених танцівниць. Декоративна текстильна панель «Діана» англійця Р.Кромптона виконана у складній змішаній техніці. *На ній зображено у спрощеному стилі Ар-деко струнку оголену жіночу постать з собакою , птахом і квітами; декор виконано з білої органді, нашитої на зелену мішковину, аплікацією, вишивкою металевою тасьмою тощо.

Однак, не менш розповсюдженими в цей час серед митців регіону були абстраговані мотиви декору тканин. Чіткі контури «Віку машин» простежуються в таких роботах, як набивна тканина з бавовни та штучного шовку з характерним контрастним співставленням барв – червоної, чорної і білої – та мотивів фрагментів трикутників, кіл та зигзагів. *Мотиви Ар-деко відчутні і в бельгійському килимку «Вихрі», що нагадує пульсуючий зигзагоподібний лабіринт. Слід також згадати, що на Паризькій виставці 1925 року з успіхом виступили жінки-дизайнери з Радянської Росії: Н.Ламанова, Є.Прибильська, В.Мухіна та Н.Макарова, О.Екстер. *Одна з моделей Н.Ламанової, що експонувались на виставці, отримала «Гран прі» за національну самобутність в поєднанні з сучасним модним напрямком в одязі. Ці та інші авторки працювали також над створенням рисунків для промислового ситцю, вважаючи даний напрямок важливішим, ніж творчість у сфері «чистого» мистецтва. В цих розробках яскраво виявляється орієнтація на Модернізм – в абстрактно-геометричних мотивах і підкресленій динаміці форм і барвних сполучень.