Рух « Мистецтва та ремесла» (1880 – 1920). 5 страница
Традиції виготовлення богемського скла в його сучасному трактуванні підтримуються в Чехословакії. *Для виробів Людвіки Смркової (1903-91) характерні міцні архітектурні форми: в сервізі для сніданку граничний геометризм захоплює бездоганністю пропорцій, а декоративна ваза максимально використовує декоративні можливості мови Модернізму.
Скандинавські заводи і майстри в період між світовими війнами досягли досконалості у виробах зі скла. Їх роботи часто поєднують виразні, досить гнучкі форми з різьбленим декором. Серед дизайнерів скла найбільш популярними були Симон Гате (1883-1945) та дружина відомого дизайнера Айно Аалто (1894-1949). *Класична елегантність блискуче поєднується з формами Модернізму в екстравагантній і сміливій за технікою виготовлення чаші Гате, що була виконана для кампанії «Оррефорс». *А.Аалто виграла конкурс заводу Кархула проектом глеку та інших виробів для масового виробництва з рифленого скла, а сам А.Аалто після успіху дружини переміг на конкурсі проектів цього ж заводу вазою «Савой» з литого скла, як стала дуже популярною, приваблюючи своїми гнучкими криволінійними формами.
Майстри уславленого Мурано теж зробили внесок в розвиток скла Модернізму. Основною віхою нових віянь у традиційному виробництві стала Венеціанська бієнале 1932 року, для якої створювались нові зразки. *Художник Вітторіо Дзеккін (1878-1947) випустив для компанії «Мурманське художнє скло» комплект бокалів вишуканої геометричної спрощеності та оригінальну величну двошарову кулясту за формою вазу з текстурованого та прозорого скла. *А Томазо Буцці 91900-81) для новоствореної компанії «Веніні» запустив у виробництво серію чаш «Лагуна», де на шар кольорового скла накладалось прозоре чи біле скло з доданням золотої чи срібної фольги.
Американське скло Модернізму поєднує риси цього стилю з декоративними ефектами Ар-деко. Після Великої депресії такі виробництва як Компанія Стьюбена відновлюються і завдяки відкриттю нового складу свинцевого кришталю починають випуск високоякісного товстостінного скла з різними узорами та звичного столового посуду. Зокрема, Стьюбен випустив набір під назвою «Роботи 27 художників на кришталі» з рисунками декору, створеними А.Матіссом, С.Далі, Ф.Леже, Дж. О’Кіфф та іншими відомими митцями. Серед інших компаній слід згадати «Ліббі», для якої працювали Дорвін Тіг та Едвін Фуерст. *Вони створили для Всесвітньої виставки 1939 року чудову серію бокалів «Посольство» та гармонійні і дещо консервативні за формою набори посуду для пиття.
Вироби зі срібла і металу. В часи Модернізму багато дизайнерів віддавало перевагу металам широкого вжитку. Однак срібло, завдяки своїм унікальним якостям надавало вишуканості інтер’єрам і користувалось популярністю. Тому дизайнери по сріблу з одного боку повторювали традиційні форми і декор стилів минулого, а з іншого – використовували нові ідеї, оскільки прості форми сучасного стилю добре надавались до металевих виробів. Дизайн виробів зі срібла і металів має виразно міжнародний характер. *Досить радикально виглядають роботи шведського майстра Вівена Нільсона (1897-1974), зокрема його гранчасті кофейники, що поєднують традиційність з сучасними тенденціями. В майстернях по обробці металів у Баухаузі та інших німецьких осередках з’являється радикальна течія, коли майстрів більше цікавить довершеність форм, ніж функціональність виробів. Зокрема, це виявляється в творах В.Вагенфельда, які нагадують його творчість в галузі скла. *Характерні риси модернізму втілені в срібному сервізі для чаю і кави Валері Бізуара з вишуканими ручками зі слонової кістки. *Вишукане зіставлення кольорів і простих геометричних форм спостерігається і в чайному сервізі англійця Гарольда Стеблера; компактний посуд квадратної форми зручний для розміщення на підносі. *Американський дизайнер Рассел Райт розробляє новий дизайн столових приборів з нержавіючої сталі, а П.Мюллер Мунк, який працює в Нью-Йорку, проектує глек з хромованої латуні «Нормандія», що нагадує обрисами ніс корабля. *Поряд з такими ексцентричними рішеннями випускаються вироби бездоганно строгого стилю, як наприклад, срібна чаша, вкрита емаллю, роботи Джейн Барнард.
Текстиль. Прагнення до функціоналізму обумовило характерну для Модернізму тенденцію оформлення приміщень в стриманому, навіть аскетичному стилі. Але комфорт досягався за рахунок килимів, що клались на лінолеум чи дерев’яну підлогу. Найчастіше такі килимки прикрашались абстрактним геометричним узором з використанням 3-4 кольорів. При цьому килим був фактично центром інтер’єру і частиною загальної барвної гами приміщення. Можливо, дуже велика увага, що приділялась в ті часи підлозі, була обумовлена тим, що в жіночій моді вперше відкривається нижня частина ніг і килим був тлом для демонстрації взуття і щиколоток. Фахові дизайнерські журнали постійно обговорювали і демонстрували нові тенденції у килимарстві і багато митців-килимарів – француз Іван де Сільва Брун, англійці Едвард М.-Н.Кауфер та його партнерка Маріон Дорн, Маріан Пеплер та інші - стають загальновизнаними дизайнерами. Маріон Дорн навіть називають «архітектором підлог», її твори прикрашали не лише приватні будинки, а й готелі, наприклад «Кларидж» в Лондоні.
Ескізи зазвичай виконувались на папері і по ним виготовлялись килими на численних фабриках не лише Англії чи Франції, а Китаю. *Характерним прикладом англійського дизайну килимів є килим Е.Мак-Найта Кауфера; відомий графік міжвоєнного періоду запропонував яскраве кольорове рішення і контрастні зіставлення вертикалей та горизонталей. *М.Пеплер, навпаки, в своїх проектах дотримувалась урівноважених ефектів, як в килимку «Плуг», де теплі земляні кольори суголосні спокійним ритмам смужок. *Відомий килимок М.Дорн з колосками і блакитною стрічкою прикрашений більш реальним живописним орнаментом. В майстернях «Баухаузу» по випуску тканин теж виготовляли килими та портьєри. *Для проектів Гунти Штольцл та інших були характерними жваві геометричні рисунки і в них відчутний синтез «чистого» та прикладного мистецтва. *Взірцем такого підходу може бути сплетений вручну за її ескізом килим з вибагливим абстрактним узором.
Площинний живопис кубізму взагалі добре пасував до переносу на тканини. Текстиль міжвоєнного періоду, позбавився натуралістичних умовностей мистецтва нового часу і зосередився на чисто декоративних ефектах рапорт них узорів. Тканини прикрашались друкованим рисунком, або ж орнамент створювався в процесі ткання і рисунок плетення використовувався разом з кольором. В окремих національних школах – зокрема. в російській – часто використовувались стилізовані зображення символів тих часів – тракторів. Державної символіки тощо. *Прикладом подібних рішень може бути льняна тканина з друкованим рисунком «Трактори» С.Буриліна – з жвавим і привабливим рисунком. Текстильні фабрики Великобританії спеціалізувались на тканинах сучасного дизайну з масштабними декоративними узорами. *Відомий художник Бен Ніколсон використав метод трафаретного друку в бавовняній тканині «Числа». В Америці популярністю користувались набивні тканини Рут Рівз. *Вона, зокрема, розробила дизайн виготовленої по ручним шаблонам тканини «Манхеттен», де в живописній манері відтворено картину промислової праці, швидкості та хмарочосів.
Промисловий дизайн. Електричні прибори як складова промислового дизайну на перших порах створювались без залучення професійних дизайнерів, але у міжвоєнний період фахівці починають докладати немало зусиль до розробки електротоварів. Багато приборів на початкових стадіях були схожими на своїх неелектричних попередників. Це стосується прасок, чайників і навіть пилососів. Так, до верхньої частини традиційної за формою праски дизайнери пристосували ручку, допасовану до форми руки людини і використали нові види пластмас для захисту від дії тепла та гнучкий шнур лдя підключення. Ці елементи зберігаються до наших днів, хоча праски стали набагато легшими завдяки новим матеріалам.
Натомість, радіоприймач став зовсім новим винаходом, що з’явився в кожному домі і це вимагало сучасних рішень. Ламповий приймач був досить важким, але кращі моделі оформлювались досить оригінально. *Наприклад, приймач У.Дорвіна Тіга «Синій птах» виготовлений із синього дзеркала, оздобленого кобальтом, дерева та хромованої сталі; обтічна форма добре поєднується з шкалою настройки. *Гнучкі лаконічні форми і вишукані кольори притаманні настільному годиннику Кема Вебера з латуні і міді. *Протилежний екстравагантний підхід продемонстрував Жан Пуіфорка в дизайні годинника з посрібленого металу і мармуру, де використані досконалі геометричні форми для підкреслення утилітарності.
Дизайнерські рішення нових промислових виробів набували загального поширення. *Випущений в Англії у 1938 році за скандинавським проектом поштовий телефон був з певними варіаціями зустрічався повсюди до 1960-х років. *Піонером нового виду комунікацій став телеприймач Берда 1936 року: Хоча перша телевізійна передача була показана ще десятиліттям раніше, та системні телетрансляції залагодились лише перед війною. Цікавий підхід до створення нового типу приборів продемонстрував і К.Барман у електрообігрівачі зі сталі і хрому зручної обтічної форми.
Особливе місце в промисловому дизайні Модернізму займали освітлювальні прибори. Електричне освітлення міцно увійшло в життя людей ще перед першою світовою війною. Але у зовнішньому вигляді приборів виявлявся потяг до історичних ремінісценцій або ж імітація інших предметів. Модернізм прагне до радикальних змін у цій галузі. *Наприклад, просторовий рисунок підвісного світильника Г.Рітвелда побудований на грі геометричних форм люмінесцентного світла без будь-якого абажуру. *Настільна лампа «Краще освітлення» Р.Д.Беста за зовнішнім виглядом відзначається ретельною продуманістю. Вона випускалась різних кольорів і окрім звичної лампи ще у вигляді настінного бра, користуючись великою популярністю до наших днів. Не менш довге життя судилось і лампі «Кутаста» Жоржа Корвадіна. Завдяки пружинній противазі основа цієї лампи є однією з найміцніших, а можливість змінювати кут освітлення забезпечив їй тривалу популярність. До Модернізму у чистому вигляді відноситься і настільна лампа «Білія» італійського дизайнера Ажіо Понті. В лампі дещо грайливо і іронічно інтерпретовано геометричні форми в дусі «Баухауза». Разом з тим, представники «Баухауза» В.Вагенфельд та Й.Йюкер створили один з класичних зразків промислового дизайну Модернізму – скляну настільну лампу з матовим абажуром, що освітлювала кімнату.
Радянський дизайн. В 1930-і роки в радянському дизайні відбуваються відчутні зміни. Предметне середовище повинно було передусім виконувати агітаційно-політичні функції: виховувати класове почуття, створювати відчуття радості і піднесення, закликати до активної діяльності. Для реалізації всоких ідеологічних вимог звертаються до класичної архітектурної та орнаментальної спадщини – всього, від чого категорично відмовлявся конструктивізм. Основними напрямками розвитку дизайну в СРСР в цей час були конструювання нової техніки, оформительське мистецтво та самодіяльне винахідництво.
На початку 1930-х років ще спостерігається звернення до засад конструктивізму попереднього десятиліття. Прикладом такого рішення було оформлення інтер’єрів приміщень будинку газети «Правда», спорудження якого завершилось біля 1934 року. Меблі, світильники, інше обладнання були вирішені в стилі вишуканого функціоналізму. Однак, з 1934 року, ознаменованого виступом О.Горького на Першому з’їзді письменників, припинилось не лише практичне проектування, а і видання теоретичних праць, пов’язаних з конструктивізмом. Концепція соціалістичного реалізму вплинула на всі галузі дизайну. Будь-який мистецький твір ніс ідеологічне навантаження – чи то у вигляді орнаментів з зірок, стрічок, колосся та дубового листя, або ж у вигляді радісних картин світлого життя. Найповажнішими комплексними проектами тих років слід вважати спорудження Московського метрополітену та Всесоюзної виставки передового досвіду.
Як існували дизайнерські витвори в перенасиченому декоративними та образотворчими елементами середовищі, демонструють виставки - в першу чергу. Міжнародні виставки в Парижі (1937 рік) та Нью-Йорку (1939 рік). Увінчані грандіозними скульптурами на даху, радянські павільони у внутрішньому оформленні поєднували всі види образотворчого та прикладного мистецтва: розписи стін і мозаїку, вітражі та ліпні барельєфи, гігантські панно, скульптуру. Живопис, кераміку тощо. Головною метою досить цілісної в своїй помпезності експозиції було вразити глядачів багатством та могутністю. За тим же принципом здійснювалось оформлення приміщень та експозиції Всесоюзної сільськогосподарської виставки 1939 року. Загалом же в цей час професія дизайнера в СРСР не розвивалась як окремий вид фахової діяльності.
Питання і завдання
1. Які взаємозв’язки мають місце між образотворчим мистецтвом та дизайном у часи Модернізму?
2. Як співвідносяться принципи модернізму з дизайнерською приктикою тієї доби?
3. Охарактеризуйте теоретичні погляди Ле Корбюз’є та його практичну діяльність.
4. Визначте провідних дизайнерів у галузі проектування меблів.
5. В якій галузі була найбільш плідною діяльність дизайнерів-жінок?
Сучасне мистецтво: раціоналізм, стиль обтічних форм, органічний дизайн (1945 – 1960)
1. Нові матеріали і технології на службі функціоналізму.
2. Національні лінії повоєнного дизайну.
3. Нові форми меблів для повсякденного вжитку.
4. Вишуканість біоморфізму в кераміці доби.
5. Орієнтація на природні форми у повоєнному склі.
6. Декоративність орнаментів у текстилі.
7. Використання можливостей пластмас.
Після суворості та аскетизму часів Другої світової війни у міжнародному дизайнерському співтоваристві спостерігаються новаторські пошуки та перехід до оптимізму і впевненості. Сучасне мистецтво визначається засадами функціоналізму та розвитком технологій для ефективного використання нових матеріалів. Розквітає дизайн підкреслено рельєфних форм, яскравих кольорів і практичними рішеннями для повсякденних життєвих потреб. Частина дослідників вважає, що точкою відліку змін не лише у моді, а і у всьому естетичному напрямку слід вважати нову колекцію Крістіана Діора «Новий погляд» 1947 року, яка вразила тогочасне суспільство. Округлі обриси творів його колекції були протилежними військовій моді. Новий напрямок визначала жіноча постать у вигляді «пісочного годинника»; силует, який щільно облягав фігуру, контрастував з неелегантними жакетами з квадратними плечима, які характеризували одяг воєнних часів. Звичайно, новий підхід вимагав якісних тканин і їх відсутність обумовила протести певних дизайнерів, однак «Новий погляд» докорінно змінив погляди на жіночу моду і стимулював розвиток нових тенденцій в інших видах – столовому посуді, оббитті тощо.
Наукові і технічні пошуки під час війни призвели до відкриття нових матеріалів і технологій, що вплинули на стиль повоєнного періоду. Зовнішній вигляд повсякденних виробів, що оточували людей, визначали пластмаса і метал, слоїста деревина та синтетичні волокна. Піногума та еластичний трикотаж, які почали використовувати для оббиття меблів, підкреслювали криволінійність форм. Литі конструкції з алюмінію та сталева арматура, надаючи міцності та естетичності виробам, змінювали зв’язки між конструкцією, формою та декором. Повоєнний споживацький бум розширив ринки збуту. Американці мали кошти на інвестиції з метою поліпшення якості товарів. Італійці назвали повоєнний період «реконструкція», підкреслюючи ідею оновлення і оживлення стилю. В Швеції, Данії та Фінляндії набирає сили Скандинавський модерн, що стане окремою лінією в дизайні другої половини століття. Прикладне мистецтво, як і раніше, знаходилось під сильним впливом нефігуративного живопису та скульптури, особливо – в Америці, де нова культурна спільність стала особливо виразною.
У повоєнні роки американські споживачі середнього класу, сповнені могутнього оптимізму, активно займаються благоустроєм будинків, середовища проживання і взагалі – позитивними змінами способу життя. Відносна дешевизна товарів і високі технології дають можливість підтримувати в містах чистоту і порядок. Нові пристосування і прибори для кухні і прибирання економлять час і змінюють роль жінки в сім’ї. Розвиток автомобілебудування сприє зниженню цін і машини стали більш доступними. Почалась доба подорожей на авіалайнерах, що змінює кордони між країнами і культурами. І мистецтво дизайну стало тим каталізатором, який визначив новий спосіб життя тієї доби. а дизайнери багатьох країн з відповідальністю поставились до своєї ролі у формуванні нового майбутнього.
В основі всього світового дизайну періоду Сучасного мистецтва лежало переконання, що функції предмету повинні чітко виявлятись в його зовнішньому оформленні і взаємозв’язки між предметом та його дизайном мають безпосередньо простежуватись. Ця теорія реалізовувалась як у товарах масового виробництва так і в предметах обмеженого попиту і дала загальну назву характерному образному ладу всіх виробів – Функціональний дизайн. Така концепція існувала ще до війни і була продовженням ідей Модернізму і європейської школи Баухаузу.
У повоєнний період теорії і рішення Модернізму швидко розповсюдились у багатьох країнах, чому сприяли і міжнародні виставки. Британська виставка 1946 року і фестиваль 1951 року дали поштовх до появи на ринках привабливо оформленої продукції. Міланська Трієннале теж сприяла розвитку нових проектів і динамічних ініціатив. Там вперше демонструвалось багато виробів 1940-х – 1950-х років. Розгорнуті в Музеї сучасного мистецтва в Нью-Йорку виставки і конкурси, особливо Виставка природного дизайну в оформленні будинків ознаменували певний художній напрямок: Конструктивний модернізм, який включив у себе те, на чому зупинився Модернізм перед війною. Законодавцями нових конструктивних форм в архітектурі та меблях були Чарльз Імс та Еро Саарінен. Своєрідним еталоном стилю Сучасного мистецтва стала Всесвітня виставка 1958 року в Брюсселі. Її символом можна вважати павільйон «Атоміум» у формі гігантської молекул з металу, а одним з найцікавіших явищ – спроектований ле Корбюзьє павльйон «Філіпс, в якому на численних екранах розгортались аудиовідеошоу на тему історії цивілізації.
Завдяки своїй нейтральності функціоналізм став інтернаціональним стилем. Це поняття почали застосовувати до архітектури будинків великих корпорацій, аеропортів, банків та масового житлового будівництва, що було однотипним за рішеннями у різних куточках світу. Функціональний дизайн – це предметне наповнення архітектури інтернаціонального стилю. В графічному дизайні, всіх засобах графічної комунікації теж простежуються точні, беземоційні тенденції, засновником яких став швейцарський графічний дизайн. Разом з тим, як вже зазначалось формуються національні моделі функціонального дизайну: італійського, скандинавського, американського, японського тощо.
Найбільше вплинув на Сучасне мистецтво, особливо – північної Європи - органічний біоморфний дизайн. Скандинавський дизайн повоєнних часів яскраво представлений у творах Тапіо Вірккала – у вазах «Кантареллі», що нагадують своїми чуттєвими вигинами гриби-лисички. *Дизайнер також прославився своїми блюдами у формі листя зі слоїстої деревини, що випускались у різних формах та розмірах. Меблі цього митця також нагадують про горду красу природи своїми ефектними обрисами. *Чудовим зразком скандинавського варіанту Сучасного мистецтва може бути і підвісний світильник «Артишок» датського архітектора Пауля Ханінгсена.
Стиль тогочасного інтер’єру формувався також під впливом образотворчого мистецтва. Такі майстри скульптури як Д.Арп, Г.Мур, К.Бранкузі та Б.Хепуворт створювали масштабні композиції з округлими, чуттєвими формами. Їх творчість надихала дизайнерів, які, використовуючи метал і дуте скло, гнуту і слоїсту деревину та нові технології, створювали сучасні монолітні вироби гнутих форм. Улюбленими матеріалами стали також мармур, шкіра, вовна та неіржавіюча сталь. В меблях майже відсутні декор, як малюнок деревини. Абстрактний живопис та скульптура впливали практично на всі види дизайну: гладенькі і пливкі форми кераміки і скла диктувались скульптурою, а поверхня тканин, кераміки та шпалер прикрашалась абстрактним рисунком.
Розквіт ідей «Нового погляду» Крістіана Діора співпадає з появою нового покоління видатних дизайнерів. Характерною ознакою їх творчості, як і в попередні часи була багатогранність інтересів. Кращі митці однаково успішно проектували меблі і телевізори, порцеляну і текстиль, освітлювальні прибори і радіоприймачі. Такою багатогранною особистістю був відомий художник-графік і дизайнер Раймонд Лоуі. Він оформлював вітрини магазинів, займався графічним дизайном, проектував меблі та дизайн верстатів. Міжнародне визнання отримала його упаковка цигарок «Lucky Strike» з двобічною етикеткою, логотип компанії «Shell». Розробляючи зовнішній вигляд міжміських автобусів, проекти інтер’єрів, Лоуі формував імідж сучасного дизайнера. Ще в 1934 році він демонстрував на виставці промислового мистецтва «ідеальне» дизайн-бюро з білими стінами, м’яким світлом, металевим декором обтічних меблів.
Митець вважається одним з творців американського масового комерційного дизайну Модернізму – стайлінга. Фахівці визначають стайлінг як зовнішні зміни форм, які не торкаються внутрішньої будови. Мета стайлінгу – ігнорувати або ж. навпаки, підсилити співвідношення форми і функції на користь зовнішньої споживацької привабливості виробу. Стайлінг містить всі напрямки формоутворення в дизайні. Фактично, стайлінг дозволяє оперувати формою предметів по відношенню до однієї функції, надаючи авторові свободу вибору. Це є особливо важливим для промислового дизайну.
Слід також зазначити, що в 1940-50-і роки випускається дуже багато імітацій цікавих виробів, тому період Сучасного мистецтва викликає неоднозначну реакцію серед фахівців.
Меблі. Американські меблі і в конструкції і в декорі розвиваються під впливом споживацького буму та провідних теоретичних ідей періоду. Післявоєнні ринки наповнюються новими, оригінальними творами, що задовольняли попит і смаки населення і виробники почали вкладати ще більше коштів у виробництво і запрошувати талановитих митців для поліпшення дизайну творів. Частина європейських дизайнерів спочатку у зв’язку з воєнним станом, а потім – повоєнною розрухою емігрували до Америки, почали співробітничати з американськими фірмами і Сполучені Штати раптом стали лідером в галузі дизайну. Американські майстри – Чарльз Імс та його дружина Рей, Еро Саарінен, Нолл Флоренс Шуст, Джордж Нельсон та інші - створювали оригінальні зразки меблів і нові засоби виразності, що впливали на стиль не лише в країні, а і за її межами. Зокрема, твори, авторами яких було подружжя Імсів, продовжували формувати просторовий стиль облаштування приміщень і дизайн меблів і в 1970-і роки.
В повоєнному американському дизайні часів сучасного мистецтва Модернізм попередніх років зазнав значних змін. Стиль став більш утилітарним, з акцентом на масовому виробництві. В його основу лягла ідея, що форма предмету є похідною від його призначення. Нові пошуки позначились на меблях для сидіння – стільцях, кріслах, диванах. *Так, Ч.Імс зосередився на технологічних спробах надати стільцям з клеєної фанери закруглення і удосконалити способи поєднання дерева і металу (стілець LCW). *Е.Саарінен в стільці «Тюльпан» прагнув до пластичної виразності образу, базуючись на біоморфізмі і з цією метою залишив лише одну ніжку. *Свій стілець з оттоманкою «Матка» він назвав «біологічними»; литий каркас зі скловолокна та подушки з пінопласту надають виробу рис абстрактної композиції. *Певною мірою ті ж риси притаманні протилежному за якостями, аналогічному за складом комплекту Г.Бертойя «Алмаз», що виконаний з дроту. *Ознаки Сучасного мистецтва простежуються у хвилястій формі і укісних ніжках шезлонгу Е.Д.Стоуна. *Не менш типовою за колористичним рішенням є софа «Алтей» Дж. Нельсона. Яскраві співставлення негармонійних барв – червоної, помаранчевої та фіолетової – були популярними в ті роки.
Враховуючи можливості американської економіки, дизайнери починають широко застосовувати нові матеріали: поліефір, скловолокно, пластмаси, сталевий прут, пінопласт, різні види клейких стрічок тощо. Ці матеріали добре зіставлялись з закругленими рельєфними формами, елегантними укісними ніжками та м’яким оббиттям. Меблі набувають полегшеної конструкції, міцності і привабливої для тих часів кольорової гами. *Дизайнер японського походження Ісаму Нагуші для полегшення конструкції каркасу своєї табуретки використав сталевий прут, а для оздоблення – горіх та хром. *Сміливо використав він ефекти скла в своєму столі: крізь прозору поверхню стільниці просвічують рельєфні опори конструктивного і незвичного дизайну. Форми корпусних меблів враховували потреби гнучкого розподілу простору тогочасних відкритих і розлогих інтер’єрів. *Характерним прикладом вдалих рішень можуть бути роботи подружжя Імсів – екран «Панель» та шафа ЕСУ з відсіками для зберігання і декоративними площинами, яка теж могла використовуватись для перерозподілу кімнати.
На передові позиції в світовому дизайні виходить, як вже відмічалось, скандинавська модель. У скандинавських меблях повоєнних часів успішно розвиваються ідеї, що реалізувались в часи Модернізму А.Аалто та іншими митцями. Простота, елегантність та функціональність – ознаки скандинавського стилю, утвореного співдружністю шведських, фінських та датських дизайнерів. Поєднавши все краще з ручного та машинного виробництва, скандинавський стиль став синонімом високої якості і доброго смаку – лаконічних виробів Г.Вегнера, перебільшених форм на основі біоморфізму А.Якобсена, ексцентричним стільцям В.Пантона. *Стілець Арне Якобсона «Мураха» став символом скандинавського стилю; використання в ньому природних біоморфічних форм зробило твір дуже популярним у 1950-і роки і потім цей тип неодноразово модифікувався. *Його ж стілець «Лебідь» нагадує рух крил величного і граційного птаха. Вернер Пантон спочатку допомагав Якобсону як помічник, а потім заснував власну фірму, яка уславилась збірними меблями. *Митець проектував інтер’єр готелю «Повертайся» з червоними меблями, в тому числі – знаменитим стільцем «Конус». Ці два майстра представляють напрямок, що характеризується меблями рельєфних форм, виготовленими машинним способом і сучасними технологіями.
Видатним дизайнером меблів був і Ганс Вегнер, який віддавав перевагу виробам з деревини теплого кольору і став представником паралельного напрямук разом з Ф.Юла. *Його майстерно виготовлене крісло з буку зі спинкою точно відповідає контурам людського тіла, а триногі обідні стільці компактно складаються один на одного і мають характерні для скандинавів гнучкі форми. Фінн Юла захоплювався легкістю і пластичністю дерева. *Його стілець «Вождь» чи чудовий двомісний диван позначені чудовим чуттям ритму і бездоганною якістю.
Італійські дизайнери меблів також віддавали належне новим технологіям і ефектним вигнутим формам столів та стільців. На роботах італійських майстрів позначилось також захоплення аеродинамічно обтічними обрисами. Клеєною фанерою та технологіями лиття, які використовувались під час війни у створенні літаків. Виробництво меблів у країні зосередилось у Мілані, де брати А.і П.Кастільоні заснували Міланську Трієннале. Виставка сприяла розповсюдженню нових зразків, експортній торгівлі і з кінця 1950-х Італія зайняла перше місце в світі по експорту сучасних меблів. Відомі фірми «Кас сіна», «Піреллі» та інші запрошують відомих архітекторів і дизайнерів і італійські меблі виглядають надзвичайно оригінально і ефектно.
*Динамічністю лінійних форм відзначається знаменитий стіл «Арабеска» Карло Молліно, виконаний у формі букви «S». *Джакомо Понті створював речі, що вражають елегантністю, як, наприклад, стілець чорного дерева. *А Марко Дзанусо експериментував з такими матеріалами як латексна піногума для оббиття і за своїми якостями такі його роботи як крісла «Антропус» чи «Леді», здається, випереджають час сміливістю рішень. *Брати Ахил та Пьєр Джакомо Кастільоні запустили у виробництво низку меблів, які стали взірцем граничної кривизни і динамічності італійського дизайну. *Мова йде, зокрема, про такі речі як крісло «Сан-Лука» чи табуретка, що нагадує сидіння тракториста.
Англія після війни опиняється на другому плані в галузі дизайну меблів, хоча і тут створювались окремі твори сміливої конструкції і сучасних форм. В основному ж англійські майстри дотримувались думки, типової для Модернізму, а саме, що привабливі на вигляд речі по доступним цінам покращують якість життя нації. Тому провідні компанії випускали функціональні меблі, використовуючи досвід Америки, Італії і скандинавських країн. *Серед оригінальних і популярних зразків слід назвати стілець «Антилопа» Е.Рейса, який демонструвався вперше на фестивалі 1951 року; він привертає увагу павукоподібній конструкції і кулькам на ніжках, а пластикове сидіння нагадує роботи Ч.Імса. *Ефектне використання сучасних технологій має місце в Стільці з буку і клеєної фанери Карла Якоба, в якому вигнуте сидіння утворює одне ціле зі спинкою. Загалом меблі для сидіння мають приземкуваті форми і укісні ніжки. *В корпусних англійських меблях переважають виразні горизонталі, як у низенькому буфеті з короткими ніжками компанії «Аванс».
Кераміка. Прагнення до функціоналізму характеризує і кераміку повоєнних десятиліть. Але геометричність стилю передвоєнних років змінюється на «конструктивний» криволінійний модернізм Сучасного мистецтва. Форми виробів таких майстрів як Єва Зайзель чи Рассел Райт, що переїхали до Америки, були зручними. Їх добре тримати в руках, попри те, що іноді вони не мають ручок. Найбільше оригінальність форм виявилась у вазах, що певним чином відбивало пристрасть до квітів, рослин. Певною мірою керамічні твори нагадують скульптуру Джін Арп та Генрі Мура. У Великобританії користується популярністю пулльська кераміка та кераміка Вайда. *Так, Є.Зайзель розробляла в Америці столовий посуд типу комплекту «Місто і село», де привабливі обтічні природні форми забезпечують зручність користування. *Подібний підхід спостерігається у комплекті ваз Т.Муона «Трави», однак в цьому випадку високі вироби справляють враження нестійких.