Тема 1: теоретичні аспекти культури

Молоді та спорту України

ОДЕСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ ХОЛОДУ

КАФЕДРА СОЦІАЛЬНИХ НАУК

ШИШКО О. Г.

ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ

КУЛЬТУРИ

Навчальний посібник для

Студентів 1-го курсу всіх напрямків підготовки

Одеса 2011

Рецензенти: к. і. н., доцент Дружкова І. С.

викл. Дмитрашко С. А.

Затверджено до друку кафедрою соціальних наук ОДАХ.

Протокол № 4 від 18 листопада 2010 року.

Завідувач кафедри

д. п. н., проф. Мілова М. І.

ãОДАХ, 2010

В С Т У П

Кожна освічена людина повинна вміти правильно оцінити сучасний стан культури, бачити і розуміти постійні зміни в різноманітних сферах, уміти відрізняти усталені, чи нові, життєздатні культурні форми від застарілих. Для студентської молоді України вивчення і ґрунтовне знання культури українського народу – одна з найважливіших складових формування наукового світогляду, високого рівня культури особистості, виховання високих моральних якостей громадянина України, поваги і любові до своєї Батьківщини, готовності до захисту і примноження її матеріальних і духовних цінностей. Саме цим завданням і підпорядковано курс «Історія української культури».

Студентові необхідно так організувати свою самостійну роботу, щоб засвоїти якомога більше матеріалу з даного курсу, що дозволить успішно і вчасно скласти іспит. В цьому йому повинен допомогти даний навчальний посібник. Студент повинен самостійно опрацьовувати основну і додаткову літературу з даного курсу. Список основної літератури подано трохи нижче, а додаткової – в кінці кожної теми. Цей список, звичайно, далеко не повний, тому студент може використовувати й інші праці, в тому числі журнальні та газетні публікації. У запропонованому списку подається шифр книг Одеської державної наукової бібліотеки ім. М. Горького, що знаходиться на вул. Пастера, 13. Запропоновані книги також є у бібліотеці ОДАХ.

ЛІТЕРАТУРА:

Культура українського народу: Навчальний посібник /В. М. Русанівський та ін. – К.: Либідь, 1994. – 272 с. (V>14929)

Лекції з історії світової та вітчизняної культури: За ред. А. В. Ярися та ін. – Л.: Світ, 1994. – 496 с. (V >14942)

Історія української культури: За загл. ред. І.Крип’якевича. – К.: Либідь, 1994. – 656 с. (V >14928)

Українська та зарубіжна культура: Навчальний посібник /За редакцією М. М. Заковича. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. – 622 с. – (Вища освіта ХХІ століття) (ІІ>19182).

Історія української та зарубіжної культури: Навчальний посібник /Б. І. Білик та ін. – К.: Вища школа : Т-во «Знання», КОО, 2000. – 2-ге вид. – 326 с.

Історія українського мистецтва. В 6-ти т. /М. П. Бажан та ін. – К., 1966. (ХІV 36609)

ТЕМА 1: ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ КУЛЬТУРИ

План:

1. Поняття і сутність культури.

2. Структура культури: світова і національна, матеріальна та духовна, елітарна та масова культура.

3. Функції культури.

4. Особливості української національної культури.

1. Культура як термін, як поняття походить від лат. cultura – обробіток, виховання, освіта, розвиток. Спочатку він означав культуру обробітку землі. Згодом цей термін став вживатися як синонім словам освіченість, вихованість людини, вироблення правил поведінки, здобуття знань, удосконалення мови. З ХVІІІ ст. термін культура набуває самостійного наукового і лексичного значення. За ХVІІІ-ХХ ст. сформувалось досить багато підходів до розуміння сутності культури, зазначимо лише що на сьогодні існує біля 500 визначень культури.

Певну ясність у розуміння поняття “культура” внесла Всесвітня конференція з культурної політики, проведена під егідою ЮНЕСКО 1982 року. Вона прийняла декларацію, в якій культура тлумачиться як комплекс характерних матеріальних, духовних, інтелектуальних і емоційних рис суспільства, що включає в себе не тільки різні мистецтва, а й спосіб життя, основні правила людського буття, системи цінностей, традицій і вірувань.

Отже, у широкому розумінні культура – це все, що створено людиною, людським суспільством, фізичною і розумовою працею на благо людини, у більш вузькому значенні – ідейний і моральний стан суспільства, що визначається матеріальними і духовними умовами його життя і виявляється у його побуті, ідеології, освіті, свідомості, життєвій активності, досягненнях науки, мистецтва, літератури, в фізичному та моральному вихованні.

2. Структурні частини культури прийнято виділяти на основі її носіїв. На цій підставі в культурі виділяють світову і національну культури. Світова культура – це синтез кращих зразків національних культур різних народів, що стали загальнолюдським надбанням. Національна культура є синтезом цінностей, створених різними соціальними групами людей і класами даного суспільства. Своєрідність національної культури, її неповторність та оригінальність виявляються в духовній сфері, перш за все в мові, літературі, музиці, живописі, філософії, традиціях, релігії. Матеріальну сферу цієї культури складають лад економічного життя, традиції праці й виробництва, культура господарювання тощо. Будівлі, книги, музика живуть тільки тоді, коли їх читають, сприймають, розуміють. В той же час те величне і бездонне, що мовчить нам стінами старовинних монастирів і сторінками нових і давніх книг, – мовчить до тих пір поки ми не знайдемо ключа до розуміння й співпереживання. Це також є національна культура. Вона є підсумком історичного розвитку нації, виробленням і закріпленням у свідомості етносу рис, притаманних саме цій, а не іншій нації. Як надбання усієї нації, потребує державної підтримки й захисту.

Зазначимо, що до існування світової культури є різні ставлення. Так, Освальд Шпенглер, автор книги “Занепад Європи”, заперечував існування загальнолюдської культури, відкидав концепцію лінійного розвитку світового культурного процесу. Він обґрунтував теорію рівноцінного циклічного розвитку культур, доводячи, що всесвітня історія складається з історії восьми замкнених у своєму розвитку великих культур.

На основі різновидностей людської діяльності сучасна наука виділяє дві форми культури: матеріальну і духовну. Але цей поділ доволі умовний, оскільки в реальному житті ці форми культури взаємопов’язані. До матеріальної культури належать такі її різновиди: культура праці й матеріального виробництва; культура побуту; особиста культура; фізична культура. Матеріальна культура не рівнозначна матеріальному виробництву. Вона характеризує матеріальну діяльність людей з точки зору її впливу на розвиток особи і створення умов для реалізації творчих здібностей та обдарувань людини.

Духовна культура утворює досить складну систему, що включає пізнавальну культуру (науку, освіту, філософію), моральну, художню, правову, педагогічну та релігійну культури. До різновидів культури належать політична, економічна, екологічна та естетична культури.

За конкретними носіями виділяється культура міська і сільська, класова і етнічна, професійна і молодіжна, культура сім’ї чи окремої людини. Елітарна культура – культура, що ґрунтується на існуванні специфічних форм мистецтва, зрозумілих лише певній групі людей, які мають досить високий інтелектуальний рівень, відповідні духовні запити, особливу художню сприйнятливість. “Масова культура” – поняття, що характеризується особливостями творення культурних цінностей у сучасному індустріальному суспільстві, розрахованих на масове використання. Це культура повсякденного життя, призначена для засвоєння масовою свідомістю. Ця культура поширюється насамперед засобами масової інформації.

3. Серед функцій культури виділяються пізнавальна, інформативна, комунікативна, регулятивна, виховна, світоглядна. Пізнавальна функція полягає у фіксації в кожну конкретну історичну епоху результатів пізнання навколишнього світу. Завдяки культурі соціальні спільноти пізнають самі себе, свої суспільні потреби та інтереси, свої особливості й місце у світовій історії. Інформаційна функція виконує передачу, трансляцію нагромадженого соціального досвіду як за “вертикаллю” (від попередніх поколінь до нових), так і за “горизонталлю” – обмін духовними цінностями між народами. Це дозволяє людям здійснювати обмін знаннями, навичками, вміннями, здібностями, інакше кажучи, своїми сутнісними силами, які нерівні як в середині одного покоління, так і між поколіннями. Спілкування (комунікативна функція) між людьми здійснюється за допомогою різних засобів, знакових систем, “мов”. Кожна нація має не тільки свою мову слів, але й мову жестів, танцю, музики, мову ритуалів, правил поведінки і норм спілкування. Інтернаціональною є мова науки, мова понять та формул. Регулятивна функція культури реалізується з допомогою певних норм, засвоєння яких необхідне кожному для успішної адаптації в суспільстві. Нормативна сторона культури яскраво виявляється у звичаях та обрядах. Культура не лише пристосовує людину до певного природного та соціального середовища, а й виступає універсальним фактором саморозвитку людини, людства. В цьому полягає її виховна функція. Світоглядна функція культури виявляється в тому, що вона синтезує в цілісну і завершену форму систему чинників духовного світу особи – пізнавальних, емоційно-чуттєвих, оцінних, вольових. Світогляд забезпечує органічну єдність елементів свідомості через сприйняття й розуміння світу в соціокультурному вимірі.

4. Завершуючи вивчення даної теми, необхідно звернутися до особливостей розвитку української національної культури. Культура українського народу розвивалася не ізольовано від культур інших народів, а перебувала в контексті світового культурологічного процесу. Українці віками творили власну самобутню культуру, успадковуючи культурні цінності своїх предків, переймаючи і творчо осмислюючи надбання інших народів. Цим самим вони розвивали не лише національну культуру, але й зробили вагомий внесок у скарбницю світової. Характерною особливістю української культури є її відкритість і стабільність, здатність сприймати й українізовувати різні культурологічні впливи. Завдяки цьому вона й змогла зберегти духовний генофонд нації. Українська культура – це люди, які зберігають і розвивають з покоління в покоління певні стандарти життя, цінності і норми, побут, традиції і звичаї. Згуртовує людей культура, до якої вони причетні.

Основні терміни до теми: культура, українська культура, світова культура, національна культура, духовна культура, матеріальна культура, функції культури, елітарна культура, масова культура.

Запитання для самоконтролю:

1. Дайте визначення культури.

2. Висвітліть сутність поняття “національна культура”.

3. Перелічіть основні функції культури, розкрийте їх сутність.

4. В чому, на Вашу думку, полягає значення культури у формуванні духовно і матеріально багатої особистості?

Додаткова література: