Газогенеруючі системи для створення анаеробних умов

До її складу входять хімічні генератори водню (борогідрит натрію) та вуглекислого газу (таблетки бікарбонату натрію та лимонної кислоти), а також паладієвий каталізатор, який поглинає кисень.

Чашки з посівами поміщаються в мікроанаеростат, на дні якого знаходиться шар паладієвого каталізатору. Кінчик пакета “Gas Generating Box” надрізають но­жицями, і в нього наливають 10-15 мл води. Пакет розташовують у мікроанаеро­статі. Через 15-20 хв у ньому створюються анаеробні умови. Водень, який виділяється, взаємодіє з киснем, утворюючи воду, а вуглекислота продукується при взаємодії бікарбонату натрію з лимонною кислотою.

Біологічні методи

1. Метод Фортнера. Метод полягає в спільному культивування на одному середовищі аеробних і анаеробних мікроорганізмів. Спочатку по діаметру чашки вирізають полоску агару шириною до 0,5-1,0 см. З одного боку засівають досліджуваний метралі, що містить анаеробні збудники, а з іншого – мікроби, що є індикатором анаеробних умов (Serratia marcescens або “чудесна паличка”). Краї чашки парафінують або закривають пластиліном. За деякий час на поверхні середовища виростають колонії як аеробних, так і анаеробних мікробів. При поглинанні кисню Serratia marcescens дає ріст блідо-рожевих або безбарвних колоній, а при порушеннях герметичності – яскраво-червоні. На іншій половині чашки виростають колонії анаеробних мікробів.

2. Метод Хеннеля (“годинникових скелець”). Він є своєрідною модифікацією попереднього. Матеріал, що містить анаеробні збудники, засівається на поверхню живильного середовища діаметром 2-2,5 см. Зверху він покривається “годинниковим склом”, заповненим шаром МПА і засіяним Serratia marcescens. Аеробні мікроби, поглинаючи кисень, створюють умови для сприятливого росту анаеробних збудників.

У високо спеціалізованих лабораторіях користуються спеціальною анаеробною технікою, яка включає використання живильних середовищ без кисню із відновлювачами, виконання посівів і пересівів в атмосфері інертних газів, вуглекислоти тощо.

За останні роки створено стаціонарні анаеробні бокси, які містять все необхідне для створення анаеробних умов культивування, включаючи термостати. Як правило, такі камери заповнюються трикомпонентною газовою сумішшю. Бактеріолог працює в камері, перебуваючи зовні, застосовуючи гумові рукавиці, вмонтовані в неї. Таке устаткування має незаперечні переваги, які полягають у тому, що повністю виключається контакт кисню з досліджуваним матеріалом.

Виділення та ідентифікація анаеробних мікроорганізмів

Враховуючи сучасний розвиток мікробіологічної науки, виділяти та ідентифікувати культури анаеробних мікроорганізмів можна аналогічно аеробним бактеріям. Обов’язковим при цьому є дотримання на всіх етапах дослідження умов анаеробіозу, використовуючи для цього трикомпонентну газову суміш (у певному співвідношенні азот, водень та вуглекислий газ) чи систему “Gas Generating Box”.

Однак збудники правця, ботулізму, газової анаеробної інфекції можна виділяти та ідентифікувати за іншою схемою.

На першому етапі (І день дослідження) вивчають макроскопічні особливості клінічного матеріалу, роблять мазок і забарвлюють його за методом Грама. Після цього матеріал засівають на середовище Кітта-Тароцці та молоко. Попередньо середовище регенерують на киплячій водяній бані протягом 10-20 хв і охолоджують. Безпосередньо після посіву матеріалу середовище нагрівають на водяній бані при 80°С протягом 20 хв для знищення вегетативних неспорових форм мікробів. Середовища ставлять у термостат і при температурі 37 °С культивують 1-3 доби.

На другому етапі вивчають прояви росту мікроорганізмів (помутніння, ­утворення осаду та газу на середовищі Кітта-Тароцці, пептонізація молока). Оскіль­ки середовище Кітта-Тароцці зверху залите шаром вазелінової олії для запобігання доступу кисню, в нього занурюють пастерівську піпетку, набирають рідину, з якої готують мазок, фарбуючи його за методом Грама. Під мікроскопом у мазку можна бачити великі грампозитивні паличкоподібні бактерії. Після цього проводять посів матеріалу за методами Вейнберга або Цейсслера для одержання ізольо­ваних колоній.

За методом Вейнберга готують декілька вузьких високих пробірок (3-4) з розтопленим і охолодженим до 42-45 °С цукровим м’ясо-пептонним агаром. Можливе використання середовища Вільсон-Блера. Матеріал із середовища Кітта-Тароцці вносять у першу пробірку за допомогою пастерівської піпетки й ретельно перемішують, потім переносять у другу, а далі – в третю. Для застигання агару їх швидко охолоджують під струменем холодної водопровідної води. За рахунок цього живі мікробні клітини фіксуються в певних ділянка агару. Після застигання агару пробірки культивують при оптимальній температурі протягом 1‑2 діб для утворення ізольованих колоній.

Наши рекомендации