Моральна культура спілкування та її рівні

Моральна культура спілкування.

Найповніше моральна культура особи проявляється і реалізується у культурі спілкування. Спілкування разом з працею і пізнанням є проявами людської діяльності, що називається комунікативною діяльністю. Спілкування є особливою формою людської взаємодії та міжособових стосунків. Без спілкування люди не можуть обмінюватися досвідом, трудовими та побутовими навиками, впливати один на одного. Спілкування є обов'язковою умовою формування інтелекту, емоційної сфери, волі людини. Розвиток індивідуальної свідомості, основних психічних властивостей, здібностей та особистих якостей, форм поведінки і діяльності здійснюється у процесі спілкування (взаємодії) з іншими людьми. Отже, без спілкування не може бути повноцінного розвитку людини як суб'єкта діяльності та суспільних відносин, є важливою потребою людини і взагалі людського існування.

Відсутність спілкування людей сприймається як тяжка, непоправна втрата, що може призвести до розладу психічних функцій. Тоді як спілкування може виступати і вищою цінністю, коли цінність спілкування допомагає людині самовизначитись, самовиразитись, самореалізуватись, самоутвердитись, взаємозбагатитись. Гуманістична етика орієнтує на процес спілкування, у якому здійснюється ставлення до людини як вищої цінності, повага її честі та гідності. Ця ціннісна настанова є трансформацією відомого кантівського категоричного імперативу: завжди ставитись до людини, як до мети, а не як засобу. За своєю природою спілкування є соціально-психологічним явищем.

Мета спілкування — планування і координація сумісної діяльності індивідів, соціальних спільностей, суспільства, тобто обслуговує інші види діяльності — не комунікативні (матеріальну, політичну, духовну тощо). Мета спілкування може перебувати за межами самого спілкування, тобто спілкування здійснюється задля отримання або передачі матеріальних благ (предметів, послуг), інформації; забезпечення взаємодії при виконанні спільної роботи, зміни настрою співбесідника або власного; допомоги іншому тощо. Процес спілкування забезпечується певними засобами мова (слово), погляд, жест, поза, мода, послання тощо, тобто вербальними та невербальними засобами. Залежно від глибини взаємодії виділяють етикетний (формальний рівень рольової взаємодії), безособистісний або функціональний, а також діловий (пов'язаний з виконанням соціальних ролей або соціальних функцій, наприклад члени трудового, навчального колективу тощо), товариський (колеги), дружній, інтимний типи спілкування, або особисті форми (міжособисті), а також спілкування із самим собою. Незалежно від типу спілкування може бути моральним або аморальним залежно від суб'єктивних настанов, інтересів, цінностей (мотивів), суб'єктів спілкування. Оскільки учасниками спілкування є індивіди, які мають індивідуальні особливості сприйняття навколишнього світу та живуть у своєму просторі і часі, у своєму колі предметів, людей, явищ, то можуть виникати суперечності у спілкуваннях і навіть гострі, особливо за різницею у рівні культури, освіти, виховання тощо.

Моральна культура спілкування та її рівні

Коли говорять про моральну культуру спілкування, то мають на увазі співвіднесення, зіставлення наших почуттів, мислення, поведінки, говоріння, слухання, мови з вічними моральними цінностями й установками, принципами й нор­мами. Це культура, що пов'язана з утвердженням у суспільстві гуманістичних справедливих взаємин між людьми. Це здатність людини до вибору в спілкуванні необхідних форм і засобів, що сприйняті й трансформовані людиною в процесі виховання і самовдосконалення. Це культура, що активізує прагнення людини до особистісного самовираження, до само­ствердження людської гідності. Це культура, яка спонукає до моральної творчості під час спілкування.

Розкриваючись у реальних діях та вчинках людей, в яких втілюються їх прагнення, цілі, внутрішні потреби й інтереси, моральна культура піднімає та облагороджує особистість. Вона виступає як стимул, внутрішній регулятор значимої діяль­ності людини, стає матеріальною основою, фактором загально­людського прогресу. Моральна культура є загальнолюдською моральною цінністю, тому що її вимоги мають загальне і необхідне для людства значення.

Водночас моральна культура спілкування є складовою куль­тури спілкування загалом. Виходячи з цього, можна виокре­мити такі рівні моральної культури спілкування:

— ритуальний,коли люди спілкуються в буденному житті, дотримуються загальноприйнятих правил етикету;

— маніпулятивний,коли люди спілкуються з метою досягнення своїх цілей, нерідко за рахунок інших;

— гуманістичний,коли люди спілкуються, поважаючи одне одного, спільно вирішуючи проблеми і враховуючи при цьому інтереси кожного.

Як бачимо, найвищим є рівень того спілкування, де люди, які спілкуються, мають високі моральні цінності. Тоді й цілі досягаються, і міцніє бажання співпрацювати в майбутньому.