Мета і завдання курсової роботи
Одним із головних шляхів інтенсифікації сільського господарства є хімізація землеробства, зокрема, широке застосування добрив і хімічних меліорантів.
Хімізація землеробства - матеріальна основа підвищення родючості ґрунтів, досягнення високих і стабільних врожаїв усіх сільськогосподарських культур. Дослідженнями вітчизняних і зарубіжних вчених доведено, що залежно від природнокліматичних умов і структури посівних площ доля добрив в одержанні продукції землеробства складає в середньому 40-50 %. Крім того, на фоні застосування добрив значно зменшується вплив на врожайність культур несприятливих погодних умов. Поряд із цим мінеральні добрива впливають на ефективну родючість ґрунтів. Добрива підвищують врожайність культур, змінюють у них вміст білків, жирів, цукрів, крохмалю та інших органічних сполук, які служать важливою якісною характеристикою врожаю.
Для більш продуктивного розвитку сільськогосподарського виробництва головне завдання хімізації землеробства полягає в раціональному використанні добрив - у переході від розрізнених прийомів удобрення окремих сільськогосподарських культур до науково обґрунтованої системи застосування добрив.
Система удобрення - це планова реалізація комплексу заходів по нагромадженню, зберіганню і раціональному використанню всіх удобрювальних засобів (органічних і мінеральних добрив, хімічних меліорантів), що забезпечують одержання високих і стабільних врожаїв, поліпшення якості вирощуваної продукції, підвищення і збереження родючості ґрунтів і зменшення негативного впливу на навколишнє середовище.
Система удобрення передбачає правильний розподіл добрив між культурами сівозміни та іншими угіддями в науково обґрунтованих кількостях і співвідношеннях, застосування найбільш ефективних способів і прийомів їх внесення з урахуванням потреб культурних рослин в елементах живлення і фактичної родючості ґрунтів.
Постійний контроль за родючістю ґрунту, зокрема, за його здатністю забезпечувати рослини поживними речовинами важливий і необхідний тому, що природний біологічний кругообіг поживних речовин і пов'язаний з ним ґрунтоутворюючий процес та його продукт - органічна речовина ґрунту (гумус) і сам ґрунт є природною базою, спираючись на яку та раціонально її використовуючи можна в певній мірі регулювати живлення та ріст культурних рослин і забезпечувати здійснення ними найважливішої функції - створення врожаю. Руйнування даної бази недопустимо. Тому потрібно враховувати необхідність поповнення загальних запасів поживних речовин у ґрунті, особливо фосфору, уникаючи надлишку внесення мінеральних добрив, зокрема, азотних і калійних.
При встановленні норм добрив слід враховувати в кожному окремому випадку можливість використання рослинами поживних речовин із ґрунту і добрив у конкретних грунтово-кліматичних умовах, при певній технології застосування добрив і вирощування сільськогосподарських культур.
Також при вирішенні питання встановлення норм добрив необхідно розрахувати їх економічну ефективність та доцільність використання.
При виконанні курсової роботи студент повинен розробити систему використання добрив у польовій сівозміні, що забезпечує виконання таких основних завдань:
1. Одержання запланованої врожайності вирощуваних культур.
2. Нагромадження та раціональне використання всіх удобрювальних засобів у господарстві.
3. Послідовне вирівнювання родючості полів сівозміни (в деяких випадках збереження існуючої родючості) шляхом створення позитивного або бездефіцитного балансу поживних речовин і гумусу, поліпшення агрохімічних показників ґрунту.
4. Одержання високої економічної ефективності застосування добрив.
5. Забезпечення охорони навколишнього середовища.
В курсовій роботі студент повинен показати знання теоретичних положень і вміння застосовувати їх для вирішення практичного завдання - планування правильної науково обґрунтованої системи застосування добрив. Студент виконує завдання по розробці системи удобрення, використовуючи матеріали конкретного господарства або його підрозділу (бригади, відділку), в якому він проживає (денна форма навчання) або працює (заочна форма навчання), і здійснює розрахунки для однієї із наявних у господарстві сівозмін.