Класифікація функціональних гастроіинтестінальних| розладів у дітей

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

“Затверджено” на методичному засіданні кафедри педіатрії і медичної генетики

Завідувач|завідуючий| кафедри д.м.н., професор Абатуров О.Є. ( “_______”____________________2008 р.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДЛЯ ВИКЛАДАЧІВ

Учбова дисципліна	Факультетська педіатрія
Модуль №1
Змістовий модуль № 5	Захворювання органів травлення у дітей
Тема № 15	Функціональні і органічні захворювання кишечника і біліарної системи у дітей
Курс
Факультет	Медичний

Конкретні цілі.

· Вміти збирати анамнез у хворої дитини з|із| підозрою|підозрінням| на функціональні і органічні захворювання кишечника і біліарної системи.

· Проводити об'єктивне обстеження пацієнта з урахуванням|з врахуванням| вікових особливостей.

· Інтерпретувати отримані|одержувати| дані об'єктивного обстеження.

· Аналізувати основні синдроми поразки|ураження| кишечника і біліарної системи у дітей.

· Призначати комплекс лабораторного і інструментального обстеження при захворюваннях кишечника і біліарної системи.

· Проводити диференціальну діагностику функціональних і органічних захворювань кишечника і біліарної системи у дітей.

Базовий рівень підготовки.

Назви попередніх дисциплін	Необхідні навички
1. Анатомія	Знати анатомію травної системи. Анатомічна будова відділів кишечника, жовчного міхура і жовчовивідних шляхів а також їх вікові особливості.
2. Нормальна фізіологія	Знати фізіологічні особливості травлення в дитячому віці. Механізми процесів переварювання і всмоктування живільних речовин в різних відділах кишечника, процеси секреції і відтоку жовчі.
3. Гістологія	Знати гістологічну будову тканин травної системи. Гістологічна будова різних відділів кишечника, жовчного міхура і жовчовивідних шляхів, а також вікові особливості травної системи у дитячому віці.
4. Топографічна анатомія	Знати топографічне розташування відділів кишечника, жовчного міхура і жовчовивідних шляхів, особливості розташування цих органів в дитячому віці.
5. Пропедевтична педіатрія	Вміти збирати анамнез у дитини і його батьків, оцінювати стан хворої дитини, проводити об'єктивне обстеження хворого із захворюваннями органів травлення.

Організація змісту|вмісту| учбового матеріалу.

Функціональними захворюваннямитравної системи називають захворювання, яким властиві зміни який-небудь з функцій травної системи – моторики, секреції, переварювання (мальдигестія), всмоктування (мальабсорбція), стану мікрофлори (дисбіоз), активності імунної системи за відсутності органічних змін.

На симпозіумі в рамках|у рамках| гастроентерологічного тижня 23 травня 2006 року в Римі, який спонсорувався Американською асоціацією гастроентерологів, була прийнята класифікація і нові критерії діагностики функціональних гастроінтестінальних| розладів (ФГР) у дітей (Римські критерії діагностики ІІІ).

Згідно прийнятої класифікації, функціональні гастроінтестінальні| розлади у дітей були розділені на 2 групи: G і H. До групи G були віднесені ФГР, які зустрічаються у|біля| новонароджених і дітей раннього віку, а до групи Н – ФГР, які зустрічаються у дітей і підлітків.

Класифікація функціональних гастроіинтестінальних| розладів у дітей

G. Дитячі функціональні гастроінтестінальні| розлади:

Новонароджені та діти раннього віку

G1|. Регургітація у|біля| новонароджених

G2|. Синдром румінації| у|біля| новонароджених

G3|. Синдром циклічної блювоти

G4|. Коліки у|біля| новонароджених.

G5|. Функціональна діарея.

G6|. Дішезія у|біля| новонароджених.

G7|. Функціональний закреп

Н. Дитячі функціональні гастроіинтестінальні| розлади:

Діти та підлітки

Н1. Блювота і аерофагія

Н1а. Синдром румінації| у підлітків.

Н1в. Синдром циклічної блювоти.

Н1с. Аерофагія.

Н2. Абдомінальний біль, пов'язаний з функціональними гастроінтестіиальними| розладами

Н2а. Функціональна диспепсія.

Н2в. Синдром подразненого|знервованого| кишечника.

Н2с. Абдомінальна мігрень.

Н2d. Дитячий функціональний абдомінальний біль.

Н2d1. Синдром дитячого функціонального абдомінального болю.

Н3. Закреп і нетримання|недержання| калу.

Н3а. Функціональний закреп.

Н3в. Нетримання|недержання| калу.

В даний час СПКрозглядають як групу захворювань, які супроводжуються функціональними порушеннями, при яких болі в животі поєднуються з патологічними змінами дефекації, частоти і характеру стільця, метеоризмом, постійно або періодично впродовж 3 і більше місяців.

Класифікація.Клінічна класифікація, згідно якої відповідно до домінуючого синдрому захворювання виділяють 3 основних його варіанти:

1. СПК, що перебігає з|із| переважанням болю.

2. СПК,що перебігає з|із| переважанням закрепу

3. СПК, що перебігає з|із| переважанням діареї.

ЕтіологіяСПК багато в чому до кінця не вивчена.

Передбачається|припускається| вплив декількох груп чинників|факторів|:

1. Розлади психоемоційної сфери.

2. Моторно-евакуаторні порушення.

3. Дісбіотичні зміни|зсуви|.

Серед чинників|факторів|, сприяючих розвитку СПК, виділяють патологію вагітності і пологів, ранній перехід|переведення| на штучне вигодовування, алергічні реакції на продукти харчування, гіпотрофія на першому році життя.

Передбачається|припускається| певне значення у формуванні| СПК генетично обумовлених особливостей нервово-вегетативних реакцій, секреторній функції шлунку і підшлункової залози, а також схильності до розвитку алергії. Безперечну роль серед етіологічних|етіологія| чинників|факторів| грає підвищена чутливість рецепторів стінки кишки до розтягування. Моторика і чутливість рецепторного апарату кишечника порушуються при незбалансованому і нераціональному живленні|харчуванні|, а також вследствии| перенесених кишкових інфекцій, при гельмінтозі.

Патогенез.

Основні механізми патогенезу СПК:

1. Дисфункція центральної та вегетативної нервової системи.

2. Порушення кишкової моторики.

3. Розвиток дисбіоза| кишечника.

Дія стресового чинника|фактору| призводить до патологічного ланцюжка реакцій > викид нейромедіаторів (КХА, кортикостероїди, серотонін і ін.) > порушення кишкової моторики > зміна складу химуса|, що забезпечує стан|достаток| слизистої оболонки і мікробіоценоз товстої кишки > зміна тонусу і моторики > зрив механізмів адаптації кишкового тракту. Таким чином, виникає розлад регуляції між центральною нервовою системою і автономною ентеральною нервовою системою, що викликає|спричиняє| порушення секреції, моторики і підвищене сприйняття нервових імпульсів.

Клініка СПК.

Найбільш характерні|вдача| клінічні симптоми:

Клінічні симптоми	Характеристика
1. Біль та /або дискомфорт в животі (локалізуються частіше у клубовій делянці або в області пупка)	- проходять\|минають\| після\|потім\| акту дефекації; - пов'язані із зміною частоти стільця (закрепом, проносом або їх чередуванням; - зв'язані зі змінами консистенції калу.
2. Зміна частоти стільця	Частіше, ніж 3 рази на день або рідше, ніж 3 рази на тиждень
3. Зміна консистенції калу	- рідкий; - твердий, «овечий»; - може бути гетерогенний характер калу: після щільного слідує кашкоподібний і рідкий.
4. Зміни акту дефекації	Частіше закреп
5. Імперативні позиви
6.Відчуття неповного спорожнення кишечника
7. Додаткові зусилля при дефекації
8. Виділення слизу з калом
9. Здуття живота, метеоризм
10. Бурчання в животі.

Також приєднуються:

1. Симптоми інтоксикації: млявість, підвищена стомлюваність, дратівливість.

2. Симптоми вегетативної дисфункції: дисфункції серцево-судинної і дихальної систем, порушення терморегуляції, потовиділення|випоту|, психопатичні розлади.

3. Симптоми функціональної диспепсії: відчуття|почуття| тяжкості|тягаря| і переповнювання в області шлунку, нудота, відрижка.

Об'єктивне обстеження:

1. Астенічний тип статури.

2. Язик|язик| обкладений|оподатковувати| білим нальотом.

3. Болісність|болючий| при пальпації живота може бути по ходу товстого кишечника, максимально виразна|виказувати| в делянці поперечно-ободової і сигмовидної кишок, бурчання під час пальпації.

Діагностика.

1. Дані анамнезу захворювання.

2. Результати об'єктивного обстеження.

3. Ректороманоскопія і морфологічне дослідження слизової оболонки товстої кишки дозволяють виключити наявність органічної патології.

4. Ірігографія і электроколонографія| – для оценки стану кишкової моторики.

5. Копрологічне дослідження – для оцінки характеру|вдачі| травної і всмоктувальної| функцій кишечника.