Ерія японська - Kerria japonica.

ема 4.4. Родина Розоцвіті.

1. Родина Розоцвіті. Підродина Спірейні (Таволгові). Рід Пухироплідник. Пухироплідник калинолистий. Рід Спірея (Таволга). Спірея (Таволга) японська. Рід Горобинник . Горобинник горобинолистий.

2. Підродина Яблуневі.. Рід Яблуня. Яблуня лісова. Рід Горобина . Горобина звичайна. Рід Груша. Груша звичайна.

3. Підродина Розові. Рід Шипшина. Шипшина собача.

4. Підродина Сливові. Рід Мигдаль. Мигдаль низький. Рід Черемха. Черемха звичайна. Рід Вишня. Вишня звичайна. Рід Слива. Сливи розлога. Рід Керія. Керія японська.

С.О.

5. Таволга середня, Вангутта, Дугласа. Рід Кизильник. Кизильник блискучий, цілокраїй. Рід Глід. Глід колючий, одноматочковий. Груша усурійська. Рід Ірга. Ірга круглолиста. Ірга колосиста. Рід Хеномелес. Хеномелес японський. . Шипшина зморшкувата, корична. . Черемха пізня, віргінська. Слива колюча.

1. РОДИНА РОЗОВІ — Rosaceae.

До складу родини входять трав'янисті рослини, листопадні та вічнозелені дерева й кущі. За будовою плодів родина поділена на чотири підродини: таволгові, розові, яблуневі, сливові.

ідродина Таволгові.

ід Пухироплідник — Physocarpus Maxim.

Кущі з черговими, найчастіше трилопатевими листками. Квітки білі, рожеві, зібрані в щиткоподібні суцвіття. Рід об'єднує 14 видів, які ростуть у Північній Америці та Східній Азії.

Пухироплідник калинолистий — Physocarphus opulifolius. Кущ заввишки до 3 м із розлогою, густою кроною, дугоподібними стовбурами, покритими жовтувато-коричневою корою, яка відстає поздовжніми смужками. Листки чергові, три-, п'ятилопатеві, до 7 см завдовжки, голі. Пагони світло-коричневі. Квітки білі, іноді рожеві, дрібні, 1 — 1,2 см в діаметрі, тичинки пурпурові. Цвіте в червні — липні, плоди дозрівають у вересні — жовтні.

Природно поширений у Північній Америці. Широко культивується в Україні. Росте швидко, морозо-, посухо- і газостійкий, до­сить тіньовитривалий, до ґрунто­вих умов не вибагливий, довго збе­рігає зелене листя, витримує стрижки.

Декоративні форми: за забарвленням листя — жовта, золо-тистооблямована; за розмірами — низька.

Рекомендується для створення поодиноких посадок, груп, густих живих огорож, озеленення пустирів в усіх районах країни.

ід Таволга — Spiraea L.

Листопадні кущі заввишки 0,15 —2,5 м з простими, зубча­стими, іноді лопатевими листками, білими, рожевими або черво­ними квітками, зібраними в щитки, китиці, волоті. Рід об'єднує близько 90 видів. В Україні 7 дикорослих видів. Цінуються як декоративні рослини.

Таволга японська — Spiraea japonica L. Кущ заввишки до 1,5 м з оберненояйцеподібною кроною. Листки яйцеподібні, зверху загострені, знизу клиноподібні, до 8 см завдовжки, в молодому віці червонуваті, влітку темно-зелені, восени від оранжевого до темно-бурого забарвлення. Квітки червоні (іноді рожеві, білі), зібрані в складні щитки, знаходяться на кінцях пагонів. Цвіте з червня по вересень.

Природно поширена в Японії та Китаї. Культивується в Україні. Морозо- та газостійка, світлолюбна, добре витримує міські умови, в засушливих умовах потребує поливу.

Декоративні форми: за забарвленням і розміром квіток — червонувата, темно-червона, яскраво-червона з великим листям (Форчуна); за розмірами листя — великолиста; за забарвленням листя — пістрява.

Рекомендується для створення поодиноких, групових посадок, бордюрів, узлісь навколо невисоких дерев і кущів у І, II, III, ІУа районах.

ід Горобинник — Sorbaria.

Листопадні кущі зі складними непарноперистими листками і прилистками. Квітки зібрані у верхівкові волоті, білі, кре­мово-білі, пахучі. Розмножуються насінням, паростками, жив­цями. В роду налічується 10 дикорослих видів, поширених в Азії.

Горобинник горобинолистий — Sorbaria sorbifolia. Кущ заввишки до 3 м з прямостоячими стеблами, великими, до 25 см завдовжки, непарноперистими листками, після розпускання рожевими, влітку світло-зеленими, восени — жовтуватими з червонуватим забарвленням. Листки з'являються рано навесні, а обпадають у жовтні. Квітки 0,8 см в діаметрі, білі, пахучі, зібрані в пірамідальні волоті завдовжки до 25 см.

Природно поширений у Сибіру, на Далекому Сході, на Сахаліні, в Японії, Кореї, Китаї.

Культивується в Україні. Росте швидко, до ґрунтових умов не вибагливий, але вибагливий до вологості ґрунту. Зимостійкий та стійкий проти деякого затінення, але потерпає від засух. Утворює багато кореневих паростків, добре закріплює на схилах ґрунт. Легко витримує пересаджуван­ня та обрізування.

Рекомендується для створення груп, узлісь, живих огорож, підліску, укріплення схилів та укосів у І, II, III, IV районах.

ідродина Яблуневі.

ід Яблуня — Malus Mill

Листопадні дерева або кущі з простими листками з прилистками. Квітки білі, рожеві, кармінові, зібрані в зонтикоподібні китиці. Плід кулястий, різного забарвлення. Розмножують насінням, відводками, кореневими живцями, щепленням. У роду налічується близько 25 видів, поширених у помірному і помірно-теплому кліматі Північної півкулі. В Україні 3 дикорослих види.

Яблуня лісова — Malus sylvestris Mill. Дерево заввишки 10—15 м із широкою, розлогою кроною. Листки до 10 см завдовжки, темно-зелені. Квітки до 4 см у діаметрі, білі, рожеві, зібрані по 5 —б шт. в зонтикоподібні китиці, пахучі. Плоди 2 — 3 см в діаметрі, зеленувато-жовті, кислі.

Природно поширена в середній і південній частинах Європи. Росте відносно швидко, досить світлолюбна, достатньо зимостійка, до родючості ґрунтів не вибаглива, але краще росте на ґрунтах, удобрених перегноєм, та на добре дренованих, свіжих суглинкових і родючих супіщаних ґрунтах. Посухо-, димо- і газостійка, добре витримує обрізування.

Декоративні форми: за будовою крони — повисла; за забарвленням листя — золотиста; за будовою квітки — махрова; за розмірами — карликова; за забарвленням плодів — червоно-плідна.

Рекомендується для створення по­одиноких посадок, груп, узлісь, масивів, формованих живих огорож у всіх районах країни.

Рід Горобина — Sorbus.

Листопадні дерева або кущі з простими або складними непарноперистими листками. Квітки невеликі, білі, рожеві, зібрані у багатоквіткові щиткоподібні китиці. Плід — ягодоподібна несправжня кістянка, їстівний. Розмножують насінням, відводками, щепленням. У роду налічується понад 80 видів і багато культурних сортів. В Україні 6 дикорослих видів.

Горобина звичайна — Sorbus aucuparia. Дерево заввишки до 15 (20) м або високий кущ з розлогою, рідкою кроною. Листки непарноперисті, до 25 см завдовжки, мають 9—15 (17) листочків. Квітки до 1 см в діаметрі, зібрані в щитки діаметром 10—15 см, зі своєрідним запахом. З'являються в травні — червні. Плоди кулясті, червоні, 1,5 см в діаметрі, починають достигати в липні, на рослині дуже декоративні.

Природно поширена в лісовій і лісостеповій зонах Європи, в Сибіру, на Далекому Сході. Зимостійка, але не витримує сухості повітря та ґрунту. Краще плодоносить на відкритих місцях. До родючості ґрунтів не дуже вибаглива. Чутлива до забруднення повітря димом і газами.

Декоративні форми: за будовою кропи — пірамідальна, повисла; за смаком і забарвленням плодів — солодка, руська з добрими плодами, із жовтими плодами (Біфеапа) та багато сортів. Горобина звичайна з їстівними плодами.

Рекомендується для створення поодиноких, групових, рядових, алейних посадок, узлісь у всіх районах країни.

ід Груша — Pýrus.

Листопадні, зрідка напіввічнозелені дерева, інколи кущі. Листки прості, цілокраї, іноді лопатеві. Квітки правильні, двостатеві, зібрані в щитки, білі, рожеві, з'являються до розпускання листя або одночасно з ним. Плід — несправжня кістянка різних форм, забарвлення, розміру. Розмножують насінням, щепленням, живцями. У роду налічується близько 30 видів, поширених у Північній півкулі. В Україні 2 дикорослі види. В культурі відомо близько 10 видів.

Груша звичайна — Pyrus communis. Листопадне дерево заввишки до 20 (25) м із широкопірамідальною кроною. Молоді гілки колючі, листки округло-яйцеподібні з відтягнутого верхівкою і ледь серцеподібного основою, 2 — 8 см завдовжки і 1,5 —3 см завширшки, зверху блискучі, зелені, знизу світліші. Квітки 3 см в діаметрі, білі, духмяні, з'являються до розпускання листя. Плоди кулясті, 2 —4 см в діа­метрі, зелені або жовті.

Природно росте в Європі, Середній і Малій Азії. В Україні поширена повсюди. Росте в листяних і змішаних лісах, на узліссях та схилах балок, багатих лісових грунтах і чорноземах. На бідних, сухих грунтах росте незадовільно. Холодо- і посухостійка. Добре витримує стриження, міські умови та задимлення повітря. Доживає до 300 років.

Декоративні форми: за формою і кольором листя. Крім того, є багато культурних сортів.

Рекомендується для створення поодиноких, групових посадок, алей, живоплотів, як супутній вид у лісопарках на всій території країни.

ід Шипшина — Rosa L.

Листопадні, вічнозелені красиві кущі з перистим листям, великими, пахучими квітками різного забарвлення та червоними, пурпуровими, іноді чорними плодами. Представники роду поширені в умовах помірного і теплого клімату Північної півкулі. В роду налічується до 200 видів шипшини та ще відомо понад 10 000 сортів троянд. В Україні росте 58 дикорослих видів шипшини.

Шипшина собача — Rosa canina. Кущ заввишки до 3 м, з дугоподібними, повислими, із шипами гілками, великими сизувато-зеленим листям. Квітки до 8 см у діаметрі, рожеві або білі, цвітуть у травні — червні. Плоди круглі або овальні, червоні, до 2 см у діаметрі, дозрівають у вересні — жовтні. Розмножується насінням, кореневими паростками, живцями, щепленням.

Природно поширена в Південній і Середній Європі, Пів­нічній Америці, Західній і Середній Азії. В Україні трапляється повсюди. Досить морозо- та посухостійка, не вибаглива до родючості ґрунтів, добре витримує обрізування.

Рекомендується для декорування пустирів, створення поодиноких посадок, периферійних захисних огорож у великих садах і парках в усіх дендродекоративних районах України.

ід Мигдаль - Prunus

Мигдаль низький - Prunus tenella. Росте в Середній і Південно-східній Європі, Західному Сибіру, Середній Азії. Росте в зоні разнотравно-луговых степів, в лощинах, по ярах, балках. Рестатівний, ірруптівний, світлолюбний мезофіт, ентомофіл, мікротерм, мезотроф, домінант і содомінант чагарників чагарників.

Невеликий, листопадний чагарник до 1,5 м заввишки, з густою, кулястою кроною. Гілки прямостоячі, червонувато-сірі, з численними укороченими гілочками, густо покритим вузьким, лінійно-ланцетовим листям, до б см завдовжки, зверху — темно-зеленими, знизу — ясно-зеленими. Одиночні, яскраво-рожеві квітки розпускаються одночасно з листям і удосталь прикрашають кущ. Цвітіння продовжується 7-10 днів. Плід — кістянка, до 2 см завдовжки, з сухим, опушеним околоплодником білувато-солом'яного кольору.

Зовнішній вигляд: невеликий декоративний чагарник з тонкими втечам, 0.6-1.5м висотою і 1-2м шириною, може утворювати чагарники з нащадків, втечі ростуть вертикально, медленнорастущий.

Квіти: до появи листя, бутони червоні, після розкриття – рожеві, злегка гіркуватий аромат.

Плід— повстяно-волохата кістянка із стислою кісточкою, насіння містить запашне мигдалеве масло, вживане в медицині і як харчове.

Листя прості, лінійно-ланцетові, розташовані пучками на укорочених гілочках..

Вимоги: сонце, переносить підвищені температури, любить тепло, відносно зимостійкий, із-за квітів потребує захисту від вітру.

Грунти: від щодо сухих до вологих, від нейтральних до дуже лужних, добре дреновані, супіщані або суглинні субстрати.

Примітка: гілки необхідно обрізати на 2/3 після цвітіння, оскільки квіти утворюються на втечах минулого року

Рід Черемха — Padus Mill.

Листопадні дерева, інколи кущі з яйцеподібною кро­ною, простими, світло-зеленими листками. Квітки дрібні, білі, зібрані в щитки. Плоди оранжево-червоні, соковиті кіс­тянки. Розмножують насінням, щепленням, відсадками. У ро­ду налічується близько 20 видів. В Україні 2 дикорослих види.

Черемха звичайна — Padus racemosa. Дерево заввишки 10 (15) м або великий кущ з широкою, густою кроною, повислими гілками. Кора гладенька, матова, чорнувато-сіра, на молодих пагонах оливкова або вишнево-червона з іржаво-бурими або білими сочевичками. Листки видовжено-еліптичні, яйцеподібно-ланцетні, до 10 (15) см завдовжки, на верхівці загострені, по краях гостропилчасті, зверху темно-зелені, знизу сизуваті. Квітки білі, до 1,5 см у діаметрі, дуже пахучі, зібрані в китиці, цвітуть у травні впродовж 7—12 діб зразу після розпускання листя. Плоди чорні, кулясті, 0,8 см в діаметрі, солодкі, їстівні, достигають у вересні.

Природно поширена в Європі, Середній і Малій Азії на Далекому Сході. В Україні в дикорослому стані трапляється по всій території. Повсюди зимостійка, тіньовитривала, вологолюбна, найкраще росте на свіжих і вологих грунтах, але в парках росте і на досить сухих ґрунтах. Чутлива до загазова­ності повітря, пошкоджується хворобами і шкідниками. Міські умови витримує задовільно.

Декоративні форми: за будовою крони — повисла; за будовою і забарвленням листя — махрова, пістрява; за забарвленням квіток — рожевоквіткова; за забарвленням плодів — жовтувато-біла, жовтувато-зелена.

Рекомендується для створення поодиноких, групових посадок, узлісь, підліска, невеликих алей у І, II, III районах та в долинах річок IV, V районів.

Черемха пенсільванська - Рadus Pennsylvanica. Росте у вигляді крупного чагарника або дерева до 12 м заввишки, із струнким стовбуром, покритим вишнево-червоною корою; овальною, просвітчастою кроною, з тонкими, блискучими, червонуватими гілками. Листя від яйцевидних до довгасто-ланцетових, з відтягнутою у вістря вершиною і остропільчатим краєм, блискучі, зелені, до 10 см завдовжки, восени забарвлюються в червоні тони. Квітки білі, по 3-8 в коротких кистях. Рясно квітне і плодоносить з 3-8 років. Плоди дрібні, червоні, їстівні кістянки до 0,6 см в діаметрі.

Черемха пенсільванська росте швидко. Морозостійка, посухостійка. Задовільно переносить умови міста. До грунту невимоглива. Погано реагує на обрізання. Дає рясну кореневу поросль. Дерево дуже зимостійке, тому росте аж до Полярного круга і європейської частини, а також на Уралі і в Сибіру.

ід Вишня — Сerasus Juss.

Листопадні дерева і кущі з цілокраїм, зубчастим листям. Квітки білі або рожеві, зібрані в щитки чи китиці, інколи по 1—2 шт. Плід кулястий, соковитий, м'ясистий, червоний або чорний. Розмножується насінням, щепленням. У роду налічується понад 50 видів. В Україні 3 дикорослі види.

Вишня звичайна, садова — Сerasus vulgaris. Дерево заввишки до 10 м з розлогою кроною і темною червоно-бурою корою, яка відокремлюється пластинками. Листки 4 —8 см завдовжки, еліптичні, оберненояйцеподібні, зверху темно-зелені, блискучі, знизу світло-зелені. Квітки білі, до 2,5 см у діаметрі, зібрані по 2 — 5 шт. у щитки. Цвіте в травні. Плоди червоні, темно-червоні, кисло-солодкі, кулясті, в діаметрі 6 — 8 мм, дозрівають у липні — серпні.

У дикорослому стані невідома. У культурі часто трапляється як плодова рослина. Росте швидко, тіньовитривала, морозо-, посухо-, дамо- і газостійка, витримує ущільнення грунту. Добре росте на пухких, багатих на гумус супісках з деякою домішкою вапна. Утворює багато кореневих паростків.

Декоративні форми: за будовою крони — куляста; за будовою і забарвленням листя — верболиста, пістрява, аукуболиста; за будовою і забарвленням квіток — махрова, персикоквіткова; за тривалістю цвітіння — довгоквітуча.

В Україні вишня звичайна — давня улюблена культура.

Рекомендується для створення поодиноких, групових посадок, узлісь, живих огорож у всіх районах країни.

ід Слива — Prunus L.

Листопадні дерева або кущі. Листки прості, видовжено-яйцеподібні. Квітки білі, з'являються до розпускання листя або одночасно з цим. Плід соковитий, із сизим нальотом. Розмножують насінням, щепленням, паростками. У роду налічується 40 видів, поширених у помірних районах Північної півкулі. В Україні 3 дикорослі види.

Слива розлога, алича — Prunus divaricata. Дерево заввишки до 8 (12) м або високий кущ з широкою, розлогою кроною та топкими пагонами з колючками. Листки еліптично-яйцеподібні, голі, 4—8 см завдовжки і 2—4 см завширшки. Квітки білі, найчастіше поодинокі, 2 — 2,5 см в діаметрі, з'являються в квітні — травні до розпускання листя. Плоди кулясті, еліптичні, жовті, червоні, темно-сині або іншого кольору.

Природно поширена на Балканах і Кавказі, в Середній і Малій Азії. Широко культивується в Україні. Росте швидко, до родючості грунтів не вибаглива, може рости на кам'янистих і сухих ґрунтах, але найкращі для її росту м'які глинисті ґрунти. Витримує засолення ґрунту. Досить стійка проти задимлення та наявності в повітрі газів.

Декоративні форми: за забарвленням листя і плодів — темно-пурпуроволиста (слива Піссарда з пурпуровим листям і плодами), Вуда (з темно-пурпуровим листям), Пурпуса (з темно-червоним пістрявим листям); за формою крони — повисла.

Рекомендується для створення поодиноких, групових по­садок, узлісь та живих огорож у всіх районах країни.

ерія японська - Kerria japonica.

Декоративний листопадний чагарник з тонкими схиленими гілками, витонченими листям і яскравими жовтими квітками. Квіти керіі, махрові або прості, нагадують мініатюрні трояндочки. Цвітіння керіі триває з весни до середини літа.

За форму квітки, що нагадує троянду, і за раннє цвітіння в Європі керію називають японської трояндою або пасхальної трояндою.

Декоративні не тільки квіти, а й листя керіі: почергово розташовані, зубчасті, подовжено-овальні та загострені на кінцях, до 10 см в довжину, з помітними прожилками, жовтіючі восени. Листя керіі трохи нагадують листя малини, іншого чагарника з того ж сімейства. Квіти керіі - поодиноко-розташовані, насичено жовтого кольору, до 6 см в діаметрі.

Керія природно виростає в лісах і гірських місцевостях Японії і південно-західного Китаю.

У садовому дизайні керія знаходить застосування на задніх рядах міксбордерів, в смузі чагарників, в якості рослини для неформальної Листопадній живоплоту, а також в природному саду. В силу своєї тіньовитривалості керія є прекрасним чагарником для тінистих зон саду.

С.О.

5. Таволга середня — Spiraea media. Кущ заввишки до 3 м з кулястою, густою кроною, прямими або дещо зігнутими буро-сірими, коричневими пагонами. Листки яйцеподібні, еліптичні, видовжені, 3 — 6 см завдовжки, 1,5 — З см завширшки, зверху темно-зелені, знизу сизувато-зелені, голі або з рідкими волосками. Суцвіття численні, зонтикоподібні, білі, розпускаються в травні — червні й цвітуть упродовж двох — трьох тижнів.

Природно поширена на північному сході Європи, в Сибіру, Середній Азії. Широко культивується в Україні. Морозо-, газо- та досить посухостійка, витримує невелике затінення та пізнє пересаджування.

Декоративні форми: за опушенням листя — гола та м'яко опушена (для озеленення використовують мало); за декоративністю — гібриди таволги середньої з таволгою дубравколистою, звіробоєлистою, білою.

Рекомендується для створення поодиноких посадок, груп, живих огорож у І, II, III, IV районах.

Таволга Вангутта — Spiraea vanhoutte. Кущ заввишки до 2 м , створений схрещенням таволги кантонської з таволгою трилопатевою. Крона розлога, гілки дугоподібні, повислі. Листки сизі знизу, темно-зелені зверху, 2 — 3,5 см завдовжки, ромбічно-яйцеподібні або оберненояйцеподібні, зубчасті, з 3 —5 лопатями. Білі квітки часто в густих зонтикоподібних китицях. Цвіте рясно в травні — червні впродовж двох тижнів, починає цвісти на третій рік. Дуже декоративна у період цвітіння.

Широко використовують для озеленення міст країни. Росте швидко, відносно зимостійка, достатньо витривала під час нетривалих засух, переносить невелике затінення, стійка проти забруднення повітря пилом і газами.

Рекомендується для створення поодиноких, групових, алейних посадок, живих огорож та узлісь у Іа, Ів, III та в умовах поливу IV, V районів.