Рослинництво як наука, основні завдання

ЛЕКЦІЯ 1

РОСЛИННИЦТВО ЯК НАУКА

План

1. Рослинництво як наука, основні завдання.

2. Коротка історія розвитку рослинництва як галузі і науки

3. Світові ресурси рослинництва

4. Поширення основних видів сільськогосподарських культур

Рослинництво як наука, основні завдання

Поняття про рослинництво. Рослинництво — провідна галузь виробництва сільськогосподарської продукції, найважливіше джерело продовольчих ресурсів людства, основа його цивілізації.

Зелені рослини, зв'язуючи енергію сонячного проміння, створюють у процесі фотосинтезу iз неорганічних низько енергетичних речовин (вуглекислоти повітря, води i мінеральних сполук фунту) різномасштабних органічних речовини. Головною метою рослинництва е створення оптимальних технологічних (агроекологічних) передумов виробництва необхідних сільськогосподарської високоякісної рослинницької про­дукції на баз інтенсивного фотосинтезу в посівax польових культур при одночасному збереженні або підвищення родючості ґрунту.

Основними завданнями галузі рослинництва на сучасному етапі є:

• виробництво якісної, екологічно чистої продукції з мінімальними енергетичними i трудовими затратами при максимальному виході її за одиницю часу на одиницю площі, що потребує широкого впровадження сортових, інтенсивних, енерго- i ресурсозберігаючих екологічно доцільних технологій;

• поєднання інтенсивного виробництва рослинницької продукції з комплексом агротехнічних, агрохімічних i меліоративних заход1в щодо збереження та відтворення родючості! ґрунтів;

• своєчасна й ефективна сортозміна польових культур i раціональне ix розміщення в сівозміні, спрямоване на поліпшення умов вирощування i зниження транспортних витрат на перевезення врожаю

• виробництво продукції рослинництва на базі сучасної досконалої i високопродуктивно і сільськогосподарської техніки та високоефективної ii експлуатації;

• боротьба iз втратами врожаю на час вирощування польових культур, збирання i перевезення врожаю;

• ощадне i високоефективне застосування добрив, води для зрошення, засоб1в захисту рослин, комплексу протиерозійних заходів тощо;

• висока фахова кваліфікація працівників ycix ланок агропромислового комплексу i чітка система організаційно-господарських та економічних заходів, а також оперативної інформації для своєчасного i якісного проведення комплексу сільськогосподарських робіт, запобігання виникненню i ліквідації негативних ситуації в процесі виробництва рослинницької продукції.

У широкому розумінні рослинництво — це вирощування різних культурних рослин. Разом з тим, в аграрному секторі цей термін означає вирощування саме польових культур аналогічно тому, як плод1вництво — садових, а овочівництво — городніх культур.

Фундаментальними суміжними науками рослинництва є насамперед ботаніка й фізіологія рослин, землеробства — агрономічна фізика (агрофізика), arpoxiмія— хімія (неорганічна, органічна, біологічна— 6ioxiмія). Разом з тим е загальне i спеціальне землеробство, загальна i спеціальна фізіологія рослин (тварин), загальне i спеціальне рослинництво, що вивчає загальні теоретичні основи i технології вирощування окремих культур та їx сортів.

Рослинництво — це наука про вирощу­вання культурних рослин. Йдеться передусім про рослини польової культури, хоч цей термін може обіймати й галузь виробництва. сільськогосподарської продукції на основі фотосинтезу— кормо виробництво, в тому числі, луківництво, а також плодівництво, овочівництво відкритого i закритого ґрунту, культуру одноклітинних i морських водоростей. Рослинництво — це також селекція, генетика, насінництво, біотехнологія.

Рослинництво може прогресувати лише при постійному, цілеспрямованому розвитку його наукових основ з урахуванням останніх досягнень фізюлогії та 6ioxiміїi рослин, мікробіології, генетики й селекції, землеробства та ґрунтознавства, агрономічної xiмії, ентомології i фітопатології, агромеліорації, агроекології, агрометеорології, біотехнології, біоенергетики, економіки, оптимізації технології вирощування сільськогосподарських культур з використанням методів математичного моделювання i комп’ютеризації технологічних процесів.

Об’єктами рослинництва як наукової дисципліни е рослини польової культури, їx класифікація, еколого-біологічних особливостей, їx агрофітоценози як фотосинтезуючі системи, теоретичні основи i сучасні енерго- та ресурсозберігаючі екологічно доцільні сортові технології вирощування.

Основна мета рослинництва як науки — розробка теоретичних i практичних основ сортових технологій вирощування справді можливих урожаїв польових культур високої якості з мінімальними матеріальними та енергетичними затратами на одиницю продувції при збереженні або підвищені родючості ґрунту.

Завданнями рослинництва як навчальної дисципліни є:

• вивчення еколого-біологічних особливостей рослин основних груп польових культур, закономірностей формування врожаю їx посівами як фотосинтезуючими системами;

• вивчення еколого-біологічних, агротехнічних, агрохім1чних, організаційно-господарських, економічних i енергетичних основ оптимізації умов вирощування польових культур;

• програмування врожайності польових культур;

• вивчення основ насіннєзнавства польових рослин;

• розробка сортових, енергозберігаючих, екологічно доцільних технологій вирощування зернових, технічних, кормових і баштан­них культур.

Рослинництво й землеробство, в яких переважають біологічні та агротехнічні заходи і прийоми вирощування сільськогосподарських культур, останнім часом стали називати біологічними. В літературі (Г. Кант, 1988; О. І. Зінченко, 1996) зустрічаються різні його на­зви — альтернативне, екологічне, органо-біологічне, система АНОГ. Проте суть і мета їх одна — виробництво екологічно чистої продук­ції та чистота довкілля. З огляду на це, як вважає А. О. Бабич (1995, 1996), найбільш прийнятним є термін «біологічне землеробство» (ро­слинництво). Це досить суттєве питання сучасної агрономії висвіт­лено в навчальному посібнику «Біологічне рослинництво» (за ред. О. І Зінченка. — К: Вища пік., 1996).

Біологічне рослинництво, а також землеробство — це певною мі­рою повернення до традиційних рослинництва і землеробства пер­шої половини XX ст., але на вищому (інтенсивному) рівні. Йдеться також про відтворення втрачених агроландшафтів. Потрібно хоч би частково повернути полям, лукам, водоймам екологічну чистоту. Таке завдання є реальним і необхідним.